Місце педагогічної діагностики в удосконаленні внутрішнього контролю та в управлінні розвитком педагогічного колективу
Про матеріал
У лекції «Місце педагогічної діагностики в удосконаленні внутрішньошкільного контролю та в управлінні розвитком педагогічного колективу» розкрито значення педагогічної діагностики як важливого інструменту ефективного управління закладом освіти. У матеріалі висвітлено сутність, основні завдання, функції та принципи педагогічної діагностики, її роль у здійсненні внутрішньошкільного контролю, аналізі результатів освітнього процесу й ухваленні обґрунтованих управлінських рішень. Розглянуто підходи до збору, систематизації та аналізу педагогічної інформації, визначення причин проблем і пошуку шляхів підвищення якості навчання та виховання. Матеріал стане у пригоді керівникам закладів освіти, заступникам директорів, педагогічним працівникам для вдосконалення управлінської діяльності, організації внутрішнього контролю та планування професійного розвитку педагогічного колективу.ЛЕКЦІЯ
МІСЦЕ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ В УДОСКОНАЛЕННІ ВНУТРІШКІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ ТА В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ ПЕДКОЛЕКТИВА
Довбня Л. О. – директор Блистівського навчально-виховного комплексу
План
Що таке педагогічна діагностика.
Діагностичний метод як ефективний шлях системного управління діяльністю педагогічного колективу гімназії.
Педагогічна діагностика потребує попереднього структурування.
Завдання, функції та принципи діагностики.
Деякі підходи до діагностування підсистем навчально-виховного процесу (додатки 1–10).
Педагогічна діагностика, як складова педагогічної діяльності й науки, вивчає передумови, перебіг і результати освітнього процесу з метою його оптимізації. Вона не може стояти осторонь сучасних перетворень у суспільстві. Її завдання – своєчасно реагувати на зміни в суспільному житті, вивчати якість освіти та забезпечувати об’єктивне визначення результатів навчання. Педагогічна діагностика дає відповіді на запитання як на мікрорівні (учень, група, клас, школа), так і на макрорівні (місто, область, регіон, країна). До таких запитань належать: який рівень освіти потрібний у конкретний період розвитку? Як оцінити цей рівень? У чому проявляються недоліки освітнього процесу? Що їх спричиняє? Які зовнішні чинники домінують у той чи той період?
Зрозуміло, що школа не може виконати всі вимоги в повному обсязі. Проте їх потрібно знати й обирати ті, на реалізацію яких вона орієнтуватиметься. Для цього необхідно прогнозувати подальший розвиток подій.
Звичайно, кожен керівник прагне постійно поліпшувати якість роботи свого закладу. Однак безпосередньо впливати на результати неможливо: змінювати їх можна лише через зміни в змісті, технологіях або організації освітнього процесу. Тому, діагностуючи кожну проблему, необхідно дати конкретні, а не загальні відповіді на запитання: «Які недоліки освітнього процесу спричинили відхилення між досягнутими результатами та результатами, яких вимагає суспільне замовлення?» Це може бути неоптимальний навчальний план, відсутність або недосконалість програм і підручників, використання неефективних технологій, недостатня зовнішня або внутрішня диференціація учнів під час організації освітнього процесу.
Шановні колеги, давайте пригадаємо, яке місце посідає педагогічна діагностика у внутрішньошкільному контролі. Оскільки засоби діагностики розроблено недостатньо, варто докладніше обговорити це питання.
Отже, насамперед згадаємо, що означає слово «діагностика». Поняття „діагноз” пройшло в педагогіку з медицини, де давно дійшли висновку, що перед тим, як лікувати людину, необхідно вивчити її стан, дістати наочну картину розвитку хвороби. Діагноз (грецьке слово) – розпізнавати, визначити характер і сутність якогось процесу на основі його всебічного дослідження. Сенс діагностування в тому, щоб дістати реальну і, по можливості, наочну картину розвитку процесу як відбитку комплексного впливу різних факторів на перебіг подій. Призначення педагогічного діагнозу – дати оперативну і надійну інформацію про те, де намітився спад характеристик ефективності процесу навчання і виховання.
Школа – це складна система, до якої входить багато структурних елементів і підсистем: учень – клас – учнівський колектив; учитель – педагогічний колектив; директор – заступник – учитель. Щоб уміло керувати цією системою, потрібно знати й виконувати основні функції управління: прогнозування, планування, організацію виконання, регулювання та корекцію, облік і контроль. Найголовніше, що повинен уміти керівник, – аналізувати процеси та явища шкільного життя, узагальнювати інформацію, робити висновки й визначати нові цілі.
Маючи результати діагнозу, можна обґрунтовано зробити висновок про необхідні дії. Діагностувати треба всі компоненти навчально-виховної системи. Без діагнозу не можна оптимально скерувати розвиток жодної педагогічної ситуації, а для цього необхідно використовувати науково обґрунтовані раціональні методики діагностування.
Кожному з нас відомо, що діагноз ставиться на основі об’єктивної інформації про стан окремих параметрів систем (наприклад, виявлення якості навчально-виховної діяльності, причин її успіхів та невдач). А для цього необхідна об’єктивна оцінка педагогічної інформації, аргументовані висновки.
Ми із заступником отримуємо інформацію з нормативних документів Уряду України, Міністерства освіти і науки України, електронної пошти Інтернету, крім того, із анкетування батьків, учителів, учнів, а також шляхом вивчення результатів роботи закладу в динаміці за 2-3 роки, матеріалів атестації і експертних груп, педрад, публікацій про досвід інших шкіл, нових наукових концепцій і теорій. Багато в чому допомагає діагностика і самодіагностика, тестування учнів та учителів, співбесіда з педагогами, педагогічні консиліуми, мікродослідження, оцінка незалежних експертів тощо. Пам’ятаємо головне, щоб одержані результати не залишились без уваги, а разом з інформацією, отриманою з інших каналів, лягли в основу аналітичної частини програми розвитку гімназії. В ній і виявляються сильні і слабкі сторони колективу, його творчий і професійний потенціал, готовність до новацій, характеризується взаємодія і вплив навколишнього світу. На основі аналізу робляться висновки, намічаються проблеми і ставляться задачі.
Так аналітична частина педагогічної програми розвитку включає в себе такі розділи:
п
ро
що говорить статистика;р
обота
в творчому режимі; аналіз позиційпроблеми, проблеми, проблеми.
Як я організовую збирання інформації? Починати дослідження треба з створення ініціативної групи, розподілити між ними обов’язки.
Можливі два варіанти організації роботи: одна людина вивчає на всіх уроках одне питання, а потім усі дані об’єднують; або кожен дослідник вивчає питання в межах групи предметів і класів. Другий варіант кращий, оскільки дає змогу отримати цілісне уявлення про предмет дослідження. Обов’язково потрібно використовувати самоаналіз і самооцінювання вчителів. Зібраний матеріал аналізують: визначають чинники, які сприяли позитивному результату або, навпаки, гальмували його досягнення. На цій основі розробляють систему заходів, яку виносять на обговорення.
Важливим питанням для директора навчального закладу є вибір методики і організація самого дослідження. Методика включає в себе все, що пов’язане з вибором теми, мети, методів, засобів, критеріїв оцінки; організація ж передбачає форми і час проведення.
А оскільки технологія управління має таку структуру: інформація
функціонал планування контроль корекція аналіз управлінське рішення, то слід пам’ятати, що всякий управлінський цикл в гімназії будується з опорою на основні документи у сфері освіти, дані педагогіки і психології. Способи їх реалізації в кожній школі свої, оскільки вона має свій конкретний практичний досвід, специфічні умови.
Я вважаю, що слід пам’ятати – потрібна не констатація фактів, а форма діалектичного розпізнавання специфічного аспекту діяльності, здійснюваного шляхом взаємодії таких прийомів, як аналіз інформації, синтез, порівняння з попередньою інформацією, узагальнення, абстрагування і аналогія.
Необхідно не просто фіксувати факти, а виділяти і оцінювати характеристики, встановлювати їх причинно-наслідкові зв’язки. Дані, які одержані під час спостереження, повинні характеризувати явища, які вивчаються, в динаміці, а їх аналіз дасть можливість встановити зв’язки, виділити причини, побачити явище розвитку.
І все ж потрібно пам’ятати, що аналітичні дії не можна ототожнювати з діагностикою. Внутрішньошкільний контроль – це не діагностика, а збирання інформації. Критерії якості – це також не діагностика, хоча вона присутня в кожному педагогічному процесі. Діагностика – це робота з інформацією. Педагогічна діагностика потребує попереднього структурування освітнього процесу та його компонентів. Діагноз має ґрунтуватися на максимально об’єктивній інформації про стан певної системи. Управлінське рішення ухвалюють на основі заздалегідь розробленого алгоритму.
І етап
визначення стандартів
показники результатів
повідомлення колективу
|
ІІ етап
визначення
масштабів відхилень
порівняння
результатів зі стандартом
оцінка інформації
|
ІІІ етап
дії по корекції, чи
стимулювання
реалістичні стандарти, чи
ні
прийняття
управл. рішення по усуненню відхилень
|
Основне завдання педагогічної діагностики – виявити оптимальну сукупність безпосередньо фіксованих показників стану педагогічних явищ і процесів, де кожен окремо взятий показник тільки з деякою вірогідністю свідчить про цей стан.
Основні функції педагогічної діагностики:
функція зворотного зв’язку в процесі навчання;
самопрогнозування результатів;
виявлення результативності виховання (кінцевий результат – ціннісні орієнтири);
управлінська функція.
Педагогічна діагностика вивчає суб’єктів пізнання – від загального до поодинокого.
Відомі дві моделі діагностики:
а
)
емпірична (атестація) – оцінка роботи
вчителя, колективу, установи; рейтинг,
якість
освіти навчання виховання
результати ...
б) теоретична
Я в своїй роботі керуюсь такими діагностичними принципами:
принцип адекватності (психодіагностика вимагає відповідності змісту і призначенню)
принцип первинності (розумовий та інтелектуальний розвиток учня)
принцип ґрунтовності
У педагогічній діяльності значне місце займає внутрішкільний контроль – процес необхідний для досягнення мети, для зрівняння того, що маємо, з тим, чого хочемо досягнути. Він орієнтує на підвищення ефективності навчально-виховного процесу.
Як показав досвід, системний аналіз – один із шляхів виявлення резервів колективу, подолання формалізму в оцінці праці установи.
Я зрозуміла – головне вміти дати оцінку основного етапу розвитку гімназії, оцінити, як попередні і наступні етапи забезпечували успішність справи.
Відмічаю, що недоліком іноді є нечітка постановка мети збору інформації.
Аналізуючи кожен із кінцевих результатів, ми намагаємося виявити зв’язок між ними і факторами, які найбільше вплинули на формування результатів. Перш за все треба дати відповідь на питання: від чого залежить цей кінцевий результат?
Головними чинниками результативності є: якість викладання в закладі, якість виховного процесу, робота шкільної бібліотеки, вплив батьків на учня чи його ровесників тощо.
Зрозуміло, що домінувальним чинником є якість навчання.
З метою розпізнавання причинно-наслідкових зв’язків, їх виникнення і розвитку, кінцевою метою педагогічного дослідження є визначення шляхів і умов підвищення ефективності і якості окремих ланок навчально-виховного процесу.
На основі педагогічного аналізу даних внутрішньошкільного контролю та оперативної інформації я можу ухвалювати обґрунтовані управлінські рішення й регулювати як об’єкт контролю, так і власну управлінську діяльність.
Особливе місце серед вимог до контролю займає його діагностичний характер. Як уже зазначалось, під діагностикою ми розуміємо аналітичний зріз і оцінку у відповідності з конкретними параметрами стану об’єкта, який вивчається. Саме діагностика дозволяє, при проведенні контрольних зрізів, оцінити наявний стан якості навчально-виховного процесу, його відповідність сучасним вимогам. Директор при підготовці до спостереження повинен відповісти на питання: для чого і що спостерігати, як фіксувати дані спостереження.
Підвищити результативність управлінської діяльності можна завдяки посиленню її дослідницької спрямованості. Це можливо за умови, що директор гімназії є достатньо компетентним, добре знає сутність процесів, якими управляє, володіє методами збирання й аналізу інформації про перебіг управлінських процесів, має системне бачення педагогічного процесу та вміє виокремлювати його складові й зв’язки між ними.
Головне – намагатися підвищувати обґрунтованість всіх управлінських рішень.
Наприклад, готується педрада на тему „Орієнтація навчального процесу на досягнення всіма учнями високого та достатнього рівня підготовки”.
Предмет вивчення: процес навчання кожного учня свідомому засвоєнню знань, умінь і навичок на рівні обов’язкових вимог, та додаткових знань.
Мета: розробити конкретні міри по досягненню у всіх учнів знань, умінь і навичок, відповідних рівню вимог певної підготовки.
Завдання: 1.З’ясувати, за рахунок чого досвідчені вчителі досягають успіхів у навчанні.
2.Визначити типові помилки в роботі учителів, спробувати відповісти на питання: чому кілька учнів в їх класах мають знання, уміння, навички нижче рівня гімназійної підготовки?
3. Виявити невикористані резерви уроку.
Отже, діагностування виступає першим обов’язковим компонентом раціонально організованої системи навчання і виховання. Жодне педагогічне дослідження практично неможливе без опори на дані передового педагогічного досвіду. Без діагнозу педагогічний процес набуває спонтанно-хаотичного характеру, часто здійснюється методом спроб і помилок.
Таким чином, треба зробити висновок, що використання методів дослідження в управлінській діяльності дозволяє цілеспрямовано аналізувати педагогічну інформацію, об’єктивно оцінювати стан навчального процесу, приймати аргументоване рішення про його подальший розвиток.