МІТИНГ-РЕКВІЄМ ПРИСВЯЧЕНИЙ ДНЮ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ ПАМ'ЯТЬ ВІЧНО ЖИВА

МІТИНГ-РЕКВІЄМ ПРИСВЯЧЕНИЙ  ДНЮ ПАМ’ЯТІ ТА ПРИМИРЕННЯ

ПАМ'ЯТЬ ВІЧНО ЖИВА

Мета навчальна: сприяти пробудженню національної свідомості та громадянської зрілості, гордості за здійснений подвиг, бажання вивчати історію.

Мета розвивальна: розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки.

Мета виховна: виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, пробуджувати позитивні почуття і викликати засудження аморального, антигуманного, виховувати повагу до традицій свого народу, виховувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.

 

Ведуча 1

Шановні учні, вчителі, гості! Сьогодні ми зібралися, щоб віддати данину пам'яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав своє життя, щоб ми жили щасливо.

 

Ведуча 2

Ми несемо квіти до могил загиблих. І, хоч все далі відходять від нас грізні роки, та не згасає пам'ять про тих, хто приніс на вівтар Перемоги своє життя.

 

Сьогодні ми святкуємо день Перемоги,

Найкраще свято із усіх свят.

Та шлях до нього був кривавим,

З мільйонів бід людських і втрат.

 

Це свято не затьмариться в віках,

В цей день нестимуть люди квіти,

Не обміліє пам'яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити.

 

Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

 

 

 

Із року в рік часопис віддаляє 

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знову й знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

 

(А. Олейникова «Уклін ветеранам»)

 

 

Ведучий 1. Війна… Страшна війна минулого століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині України.

Ведучий 2. Минають роки, відлітають у вічність… Більше півстоліття минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли гармат, прийшов мир, настала тиша, за яку заплачено ціною життя мільйонів людей.

Ведучий 1. Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни.

Ведучий 2. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони –святиня нашої пам’яті.

 

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь.

Залився болем, плачем, жалем.

 

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

 

 

 

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І  на чужинців просить з неба кари.

 

Вкраїну хоч із краю в край сходи

Усі роздоли, всі її простори,-

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося б  ненависне горе.

 

(«А закаты алые»)

Ми пам’ятаємо, хто   в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили.

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносимо  на засмучені могили.

 

Ми свято шануємо пам'ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!

 

Бо це не просто люди, це – Герої,

Це наша слава, гордість і краса.

Вони в житті не гнулись долі злої

Й зірками душ встеляли небеса.

 

 

 

Вони свої найкращі юні роки

Лишали на тяжких шляхах війни.

Щоб на землі царили мир і спокій,

Щоб всі країни в розквіті жили.

 

(О.Лиманець «В день Перемоги»)

 

Війна і смерть – дві сестри, ніби пара, 
Які крокують разом вже віки… 
Це – ніби чиясь невблаганна кара, 
Що слід лишає на усі роки. 

 

Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий, 
Бо ти не бачив сльози, біль і кров, 
Не бачив ти, як погляд свій зрадливий 
Кидала смерть на юних знов і знов. 

Чи бачив ти, як проводжає мати 
Свого єдиного, не воїна – дитя, 
І молить Бога, щоби дочекатись, 
Або за нього дати своє життя? 

Чи чув ти тихий плач дівчини, 
Коли почула вість, що вже нема 
Того, до кого серцем лине 
І що тепер вона уже одна? 

А може, ти вдовиний погляд бачив, 
Тої вдови, що на руці дитя, 
Що ще недавно тато сина няньчив, 
Сьогодні ж – сирота оце маля? 

Чи хоч у сні до тебе приходила 
Ота проклята усіма війна, 
Яку ще в сорок п'ятім загасила 
Чарівна, бажана і прошена весна. 

 

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

Звучить музика. Виходить Жінка-Пам’ять у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

Жінка-Пам’ять

Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалала

Душа, зірвавши пута забуття.

В молитвах всіх героїв пригадаю,

Живим у Бога буду щедрості просити.

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

Людської пам’яті знов свічку запалити.

 

Дівчата повертаються. Жінка-Пам’ять запалює всім свічки.

Коли життя знов набирає сили,

У всі свята нехай воно палає.

І безіменні ті могили

Хай вдячна пам’ять наша звеличає!

Ведучий 2. Вшануймо пам’ять тих, хто загинув в роки Другої світової війни.

Хвилина мовчання

(Н.Май «Свіча»)

 

Ведуча: Шановні друзі! Для сучасної молоді основне завдання - не втратити неперервний зв’язок поколінь. Наші ветерани, наші сучасні герої - гідний приклад жити по честі й совісті, віддано любити свій край. Тож прийшов час сказати слово підростаючому поколінню.

 

(пісня «День Перемоги»)