Міжнародний поділ праці є найвищою формоюсуспільного поділу праціЗважаючи на це, кожна країна світу відзначається власною господарською спеціалізацією, спрямованою на потреби світового ринку. Алжир спеціалізується на нафтовидобуванні, Україна — на видобуванні залізної та марганцевої руд, виробництві електроенергії, металів, продукції сільського господарства. Японія — на розробці технологій робототехніки, випуску електроніки, транспортних засобів і морських суден. Тобто кожна країна має свою економічну нішу, ємність якої свідчить про рівень розвитку країни.
Чинники міжнародного поділу працігеографічне положення країн (наприклад, приморські країни спеціалізуються на морському рибальстві, обслуговуванні світової морської торгівлі (Сингапур, Кіпр, Панама, Греція), внутрішньоконтинентальні країни (Австрія, Угорщина, Чехія, Казахстан) — на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом)Експортери риби
Чинники міжнародного поділу працісоціально-економічні умови (коли різноманітні види спеціалізації формуються під впливом історичних особливостей розвитку країн, національних і релігійних традицій населення, наявності значних або висококваліфікованих трудових ресурсів, нагромадження капіталів, науково-технічного прогресу, впровадження новітніх технологій тощо).
Спеціалізація території (населеного пункту, району, країни) — це виробництво на ній певних видів продукції, призначеної для обміну, тобто в обсягах, що значно перевищують власні потреби. Міжнародною спеціалізацією визначається господарська діяльність багатьох країн. Німеччина, Японія, Республіка Корея, наприклад, стали потужними експортерами автомобілів, морських суден, продукції радіоелектроніки та робототехніки.
Китай відзначається промисловою спеціалізацією широкого профілю. Завдяки великим обсягам виробництва він експортує безліч товарів. Дуже розмаїта міжнародна спеціалізація в Канади та Австралії, це обумовлено їхнім значним ресурсним потенціалом. Аргентина, Бангладеш, Болгарія спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції. Замбія — відомий експортер мідної руди та рафінованої міді.
Етапи розвитку світового господарства{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Час Етап формування. Стадія розвитку. Преважна сфера розвитку. До середини ХІХ ст. Зародження. Аграрна. Сільське господарство. Друга половина ХІХ ст. – середина ХХ ст. Становлення Індустріальна Обробна промисловість та будівництво. З кінця ХХ ст. Розквіт Постіндустріальна. Сфера послуг
Умови формування світового господарства:утворення світового ринку (системи обміну товарами та послугами між національними господарствами);розвиток великої індустрії (заміна ручної праці на машинну призвела до підвищення продуктивності праці і збільшення обсягів виготовленої продукції);розвиток транспорту та сучасних засобів комунікації.
Світовий ринок – це сфера обміну товарами та послугами між національними економіками. Цей обмін почав складатися після переходу від феодалізму (з його натуральним споживчим господарюванням) до капіталістичних відносин. З формуванням колоніальних імперій світовий ринок розширився. До нього були залучені багаті на сировину колонії, з яких ресурси вивозяться для переробки до країн-метрополій. Особливо прискорився процес формування світового ринку під час переходу до машинного виробництва.