"Моє село - найкраще місце в Україні"

Виховна година

Тема: Моє село – найкраще місце в Україні.

Мета: ознайомити учнів з історією села,походженням назви, проявити розвиток

Інтернету до історії свого краю, виховувати любов до «нашої батьківщини».

                                     Хід заняття

Вчитель:

        Любі діти!

        У наш клас завітали гості щирі.

        Привітайтесь з посмішкою й миром.

Діти:

        Добрий день!

        В добрий час

        Раді ми вітати вас,

        З добром зустрічаємо,

        Щастя вам бажаємо!

Вчитель:

     Подивіться на карту України. Яка багата наша Батьківщина! Тут є річки, озера, ліси,

гори, море. Багато є міст і сіл. І в одному із сіл народилися і живемо ми. Ми теж з вами

багаті, бо маємо рідних, рідну хату, рідну вулицю, рідне село.

     Сьогодні ми будемо говорити про рідне село. Коли воно з*явилося, звідки пішла його

назва, про визначні місця і відомих людей ,що народились у нашому селі. Уявимо себе екскурсоводами. І будемо гостям розповідати так,щоб їм сподобалося наше село і їм ще захотілося до нас приїхати.

Моє село краплиночка на карті,

У світі невідоме - та дарма.

Ну, а чого без нього були б варті

Ми з вами, кожен зокрема.

1. Чому село називається Доброгостів?

     У верхньому сплаві Колодниці, по обидва її береги, у підніжжі першого пасма Карпат, що зветься Діл, розкинулося село Доброгостів. Протяглося воно від Колордничок аж до Глибокого потока, що відділяє Доброгостів від Уличного.

    Першу згадку про Доброгостів знаходимо в польських архівних документах від 1434р., пізніше в документах 1489-1589рр. у 18 ст. згадується про Доброгостів в 1785-1788рр. Всі ці документи збереглися в польських архівах. Як зазначено в документах, перша назва села була Доброгоще, потім – Доброгость, з розвитком культури, вдосконалення мови, назва набула милозвучного Доброгостів, якою є дотепер.

  Отже, село виникло у 14 ст. за переказами, назва його походить від того,  що через село проходила дорога з Львова до Закарпаття і населення було гостинним до приїжджих. В долішній частині села було джерело чистої здорової води, біля якого оселився заїжджий чоловік і на місці джерела спорудив криницю. Господар і люди, які тут оселилися, очевидно , були щедрими і добре пригощали відвідувачів що й могло стати елементом назви майбутнього села.

Вчитель Ця криниця і сьогодні є особливою для односельців, бо як і в ті сиві часи напуває нас смачною , джерельною чистою водою. Маєте змогу за бажанням оцінити смакові якості води.

    Селом протікає річка Колодниця. Що бере свій початок із гір і впадає у Дністер.

2. Релігійність (Немалу роль у вихованні поколінь, як завжди і нині, спирається на християнську мораль – відіграє у селі церква)

   Церква Архистратига Михаїла побудована в 2016 році приваблює сучасним розписом.

   Найдавнішою в селі є церква святого Миколая Чудотворця збудована в 1895 році є пам*яткою архітектури. На території церкви є відновлена односельчанами у 1989 році символічна могила Українським Січовим Стрільцям. Така сама яка була в 1938 році.  Згодом облаштована могила нашим односельчанам, яких заарештовано НКВД і замордовано в Дрогобицькій катівні.

   Дорогою на Бистрий є символічний хрест на місці криївки де переховувався односельчанин Микола Іванцюра в 1948 р. Таку саму криївку викопали і у своїй хаті близькі родичі Миколи , в його рідної сестри Анастасії. Це була дуже ризикована робота за викриття якої всім родичам підпільника загрожувало вивезення до Сибіру. Ще одна більша криївка знаходилась в Метищі (територія лісу).

3. Школа

У приміщенні старої школи навчаються 2-4 класи, там також знаходиться музична школа.

Нова школа побудована на початку минулого століття. Школа носить ім*я професора Івана Миколайовича Боберського з 2012р.  І. Боберський – педагог, організатор сокільського руху у Західній Україні. Займався вихованням молодого покоління в дусі українського національного патріотизму. У воєнний час Боберський був членом Бойової Управи при секретаріаті Української Народної Республіки.

                 Доброгостівська школа моя

Мріє школа в ранковім серпанку,

Школа тепла й доброти,

Доля калиною квітне,

Манять далекі світи.

 

Десь там, біля річки Колодниці,

Де барвінком доріжка зросла,

На горбочку, в селі прикарпатському

Добрлогостівська школа моя.

 

Шепче парк біля школи святковий.

Ми його посадили колись.

Тут лебідкою юність злетіла,

Тут дитячії мрії збулись.

 

Відлітають роки за тумани,

І серце бентежать мені,

Думками я небо благаю,

Всевишній почуй зов душі.

 

Знов у парку кружля величаво,

 Акації білої цвіт,

Ти поклич мене, зіронько-школо,

Із далеких життєвих доріг.

 

4.Жителі села.

У 1758 році кількість населення складало 850 осіб.

У 1899 році- 1640 осіб.

На сьогоднішній час 3083 жителів.

У школі навчається 428 учнів.

      Доброгостів прославився не лише мудрими , працьовитими господарями та самовідданими захисниками Української Націлнальної Ідеї, серед яких Іван  Боберський, Олег Фарима, Іван Гарасем*як і багато інших, як і безстрашними підпільниками ОУН, бійцями за Волю України, які поклали свої молоді голови в боротьбі з москалями. Село подарувало Матінці-Україні мудрих, обдарованих Богом, різними талантами високоосвічених фахівців-інтелектуалів сьогодення, як от:

Ярослав Іванович  Дуб – професор, академік, директор львівського поліграфічного інституту;

Петро Володимирович  Іванцюра – прокурор у м. Чернівцях;

Микола Іванцюра – учитель, директор школи у Верхньому Синьовидному. Сколівського району;

Іван Котормус – лікар у м. Трускавець.

Василь Ткачишин – кандидат медичних наук у м. Львів.

 Іван Гарасем*як – український педагог, філософ, журналіст, поет, організатор та перший завідувач кафедри українознавства ДДПУ.  

Григорій Гарасим*як  - член сільського товариства «Просвіта» та член ОУН у 30-40 рр.

Іван Іванцюра – член ОУН , вояк Української Девізії «Галичина», ініціатор і меценат «Пантеону Слави» в Доброгостові.

 Іван Пасемко –український педагог, літературознавець, публіцист, фахівець з питань україно-чеських культурних взаємин.

Іван Дашко – художник, іконописець.

Микола Васьків – український літературознавець, педагог. Доктор філологічних наук, професор;

Микола Гладкий – науковець, кандидат історичних наук.

Ієромонах Макарій (Микола Дутка) – настоятель Святоуспенської Уневської лаври. Чемпіон міжнародних змагань з пауерліфтингу.

ВІДЕО

Доброгостове мій

Липи дрімають у сквері, спить зачарований ліс

Пісню кохання співає тихій воді верболіз.

 

На рушничках диво-квіти, зіткані з тисячі мрій,

Дозволь тобі поклонитись, Доброгостове мій.

 

Як «Галичанка» в віночку, батьківська хата моя

Стелить барвінок хрещатий дітям дорогу життя.

 

В кожній оселі приймає доброго гостя сім*я

Гордо несем крізь століття Доброгостова добре імя.

 

У вишневій п*янкій заметілі. Кружляє калиновий цвіт

На щастя, на радість, на долю хай множиться славний наш рід.

 

    Вчитель . Доброгостів виплекав мудрих, працьовитих господарів-хліборобів, котрі пам*ятають про своїх Героїв – захисників села, як і всіх тих видатних особистостей Доброгостова, живих і тих , що уже немає серед нас, але живуть їхні добрі діла. З високою шаною і любов*ю до них ті, що тут живуть і пам*ятають, яких вони батьків діти, своїми щирими стараннями й невтомною працею, примножили здобутки славних дідів і батьків – перетворили рідне село Доброгостів в коштовну перлину, в дорогоцінній оправі мальовничого Прикарпаття.

 

 

 

 

5.Визначні місця і події

• «Пантеон Слави» Героям , полеглим за Волю України в Доброгостові, - це вияв глибокої шани і вдячності уродженців села, загиблим односельчанам – захисникам Доброгостова. Знак світлої пам*яті про тих, хто віддав своє життя в обороні рідного села, їхню відвагу і жертовність – загиблим батькам, синам і дочкам, братам і просто односельчанам, що впали на полі бою, чи закатованим москалями в підвалах енкаведе, імена яких навічно викарбовані на пам*ятних таблицях меморіалу. Ця меморіальна споруда – цінний дар уродженця Доброгостова , що уособлює собою – обов*язок живого брата Івана перед загиблим братом Миколою Іванцюрою. І є завершальним штрихом, який доповнює величний образ українського патріотичного села, що подарувало Матері-Україні самовідданих Героїв-захисників України і рідного села, уставлених у меморіалі – «Пантеоні Слави».

 

• Стадіон «Карпати», який без перебільшення, є гордістю доброгостівців і про який знають не лише в Україні , а й далеко за її межами, бо приймав Доброгостів гравців-футболістів не лише з інших міст, але й далекого зарубіжжя.

 

• В*їзджаючи в Доброгостів зі сторони Стебника, при дорозі, праворуч, помітна висока бетонна стелла з назвою села, на верху якої стоїть великий півень, щю символізує доброгостівську птахофабрику, але виглядає своєрідною візитівкою села через памятний знак українській писанці.

 

• Окрасою і відпочинковим осередком нашого села вважаємо озеро. Затишний і мальовничий куточок природи, що  загартовує тіло літом і зміцнює душу на Водохреща.

ВІДЕО

• Лісництво, пасіка, пекарня.

 

• У 2016р. на території села пройшли зйомки фрагментів повнометражного ірано-чесько-українського фільму під назвою «Осінні спогади». Ця історія про післявоєнний синдром українського активіста, волонтера, добровольця АТО Анатолія, який після поранення приїжджає на лікування до Західної України. Сцени знімались в реальній майстерні односельця пана Миколи Пасемка а також у музичній школі.

 

ВІДЕО

Вчитель

   Про Доброгостів можна розповідати довго і багато доброго, бо тут дійсно почуваєшся добре, серед добрих, гостинних людей. В Доброгостові щирі й доброзичливі. мудрі люди, у яких можна багато чому доброму навчитися, як в теперішній скруті, в яку потрапила Україна, вистояти і більше того –всіма силами боронити Матір-Україну. Слава Україні!

 

Колективна робота «Чарівний клубочок»

Діти разом з вчителем і гостями  передають клубочок ниток і говорять: «Для того щоб моє село  стало ще кращим я ……»; або продовжують речення: «Для того щоб наша держава стала ще кращою я  …….»

 

Я впевнена, що коли ви, діти підростете всі ваші мрії і побажання збудуться. Село наше стане ще кращим, ще сучаснішим. А в Україні буде панувати мир і добробут.

 

Пісня «Завітайте в Доброгостів»

Ой як гарно в селі нашім

Із дитинства жити:

То ми хочемо гостей

До нас запросити.

 

Завітайте в Доброгостів,-

Будем вас приймати.

Приїжджайте, добрі гості,

Не тільки на свята.

 

Ой як добре в ріднім краї

Рости – підростати:

За нас молиться родина,

Матуся і тато.

 

Мила серцю Україна,

Як дівчина красна.

Любимо її, єдину,

Бо тут дуже класно!

Вчитель

Добрі гості завітали

До нас у Курпати:

Тож давайте, діточки,

Гостей частувати!

 

Ой як весело в селі

Нашим людям жити:

То ми хочемо усіх

Знову запросити!