МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ЖІНКАМИ

 

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

Науково-дослідницька робота на тему:

 

 

 

МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ЖІНКАМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ…………………………………………………………………. 6

1.           Кримінально-правова характеристика злочинів, учинених жінками…..6
2.           Кількісно-якісні показники жіночої злочинності в Україні……………11
3.           Кримінологічна характеристика особистості жінок, які вчинили злочин……………………………………………………………………...13

РОЗДІЛ 2 МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ЖІНКАМИ……………………………………………………………………….16

2.1. Поняття та визначення мотивів діяльності людини……………………...16

2.2. Кримінально-правове та кримінологічне визначення мотиву злочину…18

2.3. Види та характеристика мотивів жіночої злочинності…………………...18

2.4. Визначення і структура мотивації людської діяльності………………….20

РОЗДІЛ 3 ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ЖІНКАМИ………22

РОЗДІЛ 4 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ І ЇЇ МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ТАЛАЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ………………………………………………   24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наявність жіночої злочинності в Україні, а у певні  періоди і її значне зростання, має вкрай негативні наслідки. Цей факт призводить до помітного погіршення якості виховання і появи бездоглядних дітей, розпаду сімей, поглиблює падіння моральності, негативно впливає на рівень духовності в цілому. Мотиви, що керують жінками, й до цього часу оточені ореолом незбагненності та відсутності будь–яких сталих закономірностей.

Теоретичне підґрунтя дослідження мотивів і мотивації розробляли такі видатні вчені, як А.І.Алексєєв, П.С.Дагель, І.М.Даньшин, У.С.Джекебаєв, М.І.Єнікеєв, А.Ф.Зелінський, К.І.Ігошев, Б.С.Котов та багато інших.

Сьогодні знову зростає інтерес до психології особистості, складних динамічних змін у її діяльності і вчинках, впливу особистісних якостей на вчинення злочину. Комплексне глибоке дослідження мотивів і мотивації саме жіночої складової загальної системи злочинності є новим і необхідним кроком для розуміння процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві, розробки ефективних стратегій попередження даного різновиду злочинності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття головних закономірностей формування мотивів і мотивації злочинів, учинених жінками, аналіз напрямків й розробка практичних рекомендацій з профілактики жіночої злочинності на сучасному етапі розбудови українського суспільства. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

•          дати розгорнуту кримінологічну характеристику сучасних злочинів, учинених жінками, виявити найбільш типові соціально-демографічні, кримінально-правові та психологічні риси жінок, які скоїли злочин;
•          розкрити зміст поняття мотиву, дати визначення мотиву злочину в сучасній кримінології;
•          з’ясувати мотиви злочинів, що вчиняються жінками, проаналізувати їх сутність, джерела формування, кримінологічне значення;
•          здійснити аналіз поняття і визначити функції мотивації людської діяльності, встановити психологічні особливості мотиваційної сфери жінок, які вчинили злочини;
•          визначити головні напрямки попередження жіночої злочинності в умовах розвитку правової держави та розбудови громадянського суспільства;

Об’єктом дослідження є жіноча злочинність як складова частина загальної злочинності, мотиви і мотивація поведінки жінок, втілені у вчинених злочинах.

Предметом дослідження є поняття, особливості мотивів і мотивації злочинів, їх різновиди; кримінологічна характеристика злочинів, учинених жінками, відмітні риси осіб жіночої статі, які вчинили злочин; засоби коригування мотиваційної сфери особистості, спрямовані на попередження жіночої злочинності.

Методи дослідження. Досліджуючи проблеми мотивів і мотивації злочинів, учинених жінками застосовувала загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема: системно-структурний метод (при визначенні поняття, структури особистості жінки-злочинниці та жіночої злочинності, поняття, структури, класифікації та функції мотивів і мотивації та ін.); порівняльний метод (у процесі аналізу кількісно-якісних показників жіночої злочинності, психологічних рис жінок, які вчинили злочин, і про соціальної контрольної групи); конкретно-соціологічні та статистичні методи збору інформації.

 Новизна одержаних результатів  полягає в проведеному  дослідженні проблеми мотивів і мотивації жіночої злочинності з точки зору її кримінологічних, кримінально-правових, соціальних і психологічних складових, аналізу мотивів і мотивації злочинів, учинених жінками, особливостей їх формування, історичного розвитку. До найбільш вагомих результатів віднесені такі теоретичні положення і практичні рекомендації:

•          досліджено сучасну кримінологічну характеристику злочинів, учинених жінками (зібрані і проаналізовані кількісно-якісні показники цих злочинів, отримано комплексні дані про динаміку і гендерні особливості мотивів жінок, які вчинили злочини, а також їх кількісні та якісні характеристики;
•          наведене бачення мотивації злочинної діяльності як процесу виникнення мотиву, його оформлення і розвитку, вибору протиправного шляху, активації та коригування діяльності, спрямованої на задоволення певної потреби; удосконалено визначення головних функцій, які виконує мотивація;
•          досліджені психологічні риси мотиваційної сфери жінок, які засуджені за вчинення злочину.

 

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці нових підходів дослідження жіночої злочинності, діагностики мотивів і особливостей мотивації жінок, які вчинили злочин, у подальшому розвитку наукових знань про жіночу злочинність, а також у застосуванні заходів попередження жіночої злочинності шляхом впливу на зовнішні та внутрішні фактори мотиваційної сфери особистості. Здобутки можуть бути використані для попередження жіночої злочинності для удосконалення правового, соціально-економічного і політичного становища жінок, усунення негативного впливу на формування мотивів протиправної поведінки жінок, покращення виховної, освітньої й психологічної роботи з жінками, тощо. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ

     1.1.Кримінально-правова характеристика злочинів, учинених жінками

Стан жіночої злочинності значною мірою є показником морального здоров’я суспільства, індикатором  його духовності, ставлення до основних людських цінностей. Злочинність жінок тісно пов’язана із загальною злочинністю, особливо неповнолітніх. Разом з тим, вона має певні особливості. Історично склалися різні соціальні ролі чоловіків і жінок, а також  їх соціально-психологічної  та біологічної характеристики, що, звичайно, відбивається на особливостях  поведінки, у тому числі і кримінальній.  Жіноча злочинність має свої кількісні показники, особливості структури і видів злочинів, способи і знаряддя їх вчинення.

За останні роки в Україні спостерігається збільшення кількості злочинів, вчинених жінками – з 1990 року вони зросли удвічі.  Інтерес викликає коефіцієнт злочинної активності жінок. Незважаючи на тенденції зростання, він залишається значно нижчим, ніж серед чоловіків і тим більше,всього населення.  Так у 1990 р. в розрахунку на 100 тис. населення він становив 97 осіб, то у 2000 р.- 190.  Співвідношення жіночої і чоловічої злочинності нині складає 1:6 ( у розвинених країнах злочини жінок становлять від 17%- у США, до 25% - у ФРН і Нідерландах).[9,с.213]

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої деякими якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноча кримінальна активність проявляється найчіткіше. По – перше, це сфера побуту, де жінок штовхають до злочину негативні обставини сімейно – шлюбних, родинних  і сусідських сосунків. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють такі насильницькі злочини: як вбивство,  у тому числі своєї новонародженої дитини, нанесення тілесних ушкоджень і хуліганство. Наприклад, 85% насильницьких злочинів, скоєних жінками, стали реакцією на неправомірну поведінку потерпілого (пияцтво, знущання, бійки). По – друге , це сфера, де жінка виконує свої професій ні функції, передусім пов’язані з можливістю вільного доступу до матеріальних цінностей. Це, насамперед, торгівля, громадське харчування, медицина, освіта, легка промисловість. Тут найчастіше жінки вчиняють корисливі злочини: розкрадання майна шляхом крадіжки, привласнення або зловживанням службовим становищем, обман покупців, а також хабарництво.

 Питома вага жінок серед осіб, які вчиняють окремі види злочинів, така: обман покупців – 80%; шахрайство -41%; вбивство – 12%; грабіж – 8%; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень – 7%; розбій – 6%; необережні злочини – 5% ( з них автотранспортні – 2%).[10,с.89]

Характерний для кінця ХХ  сторіччя і до тепер процес емансипації жінок поруч із позитивними факторами має негативні аспекти. Жінки втрачають властивий їм соціальний статус, частіше опановують чоловічі професії (армія, політика, поліція, спорт), багато з них не можуть (або не хочуть) вести сімейне господарство, виховувати дітей. Чоловіки ж традиційно не воліють братися за господарські справи в родині. Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що штовхає певну її частину до «чоловічих» злочинів (вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, шахрайство, грабежі, розбої). Розширення кола активного втручання жінок у соціальне життя підвищує частку їх у таких злочинах, як службові, господарські, майнові.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини  й хуліганські дії - чоловіки (90-93%). Участь жінок у скоєнні насильницьких злочинів незначна. Вони вчиняють жінками здебільшого на ґрунті сімейно–побутових конфліктів, інколи – з ревнощів та корисливості. Наприклад, серед жінок, що скоїли злочин, ті, які засуджені за умисне вбивство, становлять 1%, за тяжкі тілесні ушкодження – 1%, за корисливо–насильницькі злочини (грабіж, розбій) – близько 3%. Але є тенденція до збільшення цього явища.[12, с.108]

Побутові злочини, скоєні жінками, займають найбільшу питому вагу серед жіночої злочинності. Вагомим криміногенним фактором є конфлікти у родині, їх зростанню сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це прояв емансипації жінки, а з іншого – необхідності підтримання життєздатності сім’ї, яку не може матеріально забезпечити чоловік. Неузгодження службових і родинних ролей нової системи міжстатевих відносин у суспільстві, значне послаблення соціальних інститутів і насамперед сім’ї також має вплив на збільшення жіночої злочинності.  Важливе значення має низький культурний рівень відносин між людьми  і, насамперед, у родині; посилюється вплив загальних негативних соціально-економічних умов. У країнах СНД спостерігається соціально-економічна і політична нестабільність. Жінка, яка зайнята важкою працею, відчуває постійну, яку все складніше виконувати, традиційну роль берегині домашнього вогнища. Під впливом  життєвих негараздів, марності знайти вихід із складного становища у багатьох з них виникає нервового-психічне напруження, з’являється стан стійкої фруструкції, почуття даремності зусиль. Досить інтенсивно накопичуються різноманітні негативні емоції, які мають для жінок важливе значення у силу особливостей її емоційної сфери, засіб зняття внутрішньої напруги у таких ситуаціях людина часто шукає у алкоголі, наркотиках або ж у протиправній поведінці. Так 30 % злочинів скоєні у стані алкогольного сп’яніння. У зв’язку з особливостями жіночої психіки, вони гостріше переживають життєві труднощі і часом обирають протиправні шляхи  виходу з них. Усе перелічене призводить  до поширення конфліктів у сім’ях, збільшення їх тривалості й агресивності. У сімейних конфліктах підвищується активність саме жінок, їх поведінка набирає  провокуючого характеру, або вони стають «рівноправними» учасниками конфлікту з непередбачуваними наслідками щодо того, хто в них буде жертвою, а хто злочинцем. Злочинні посягання жінок у родинно-побутовій сфері спрямовані переважно на найближче оточення. Потерпілими від таких посягань у 60 випадків є чоловік або співмешканець; у 18,5 % - знайомі, сусіди; у 7 % - діти; у 6,5 % - інші особи. [9,с.214]

Спостерігається  також збільшення конфліктів між матір’ю і дітьми, коли вона на них зганяє злобу «за життя, яке не вдалося». Часто відбувається не просто лайка, а й побої і мордування, відмова в годуванні, вигнання з дому. На грунті розпачу від самотності, вагітності без чоловіка, через небажання виховувати дитину у складних матеріальних умовах, або щоб утримати коханця спостерігаються факти вбивства матерями своїх дітей і не лише новонароджених.

Соціальні, психологічні, фізіологічні особливості, властиві жінці, відбиваються на засобах і способах вчинення злочинів, зокрема, насильницьких. Якщо для чоловіків характерніший відкритий спосіб насильницьких злочинів, то жінкам притаманний таємний. Убивства, заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості частіше жінки вчиняють без свідків або при їх мінімальній кількості.   

 В основному жінки працюють у такій криміналізованій сфері, як торгівля. Тому не випадково, що вони переважають у злочині – обмані покупців. Передача торгівлі у приватну власність лише погіршила ситуацію. У, так званій, «човниковій» торгівлі зайняті в основному жінки, а її супроводжують корупція й рекет.

 Щодо корисливо–насильницьких злочинів, то вони не характерні у суто жіночому «виконанні», але їх кількість останнім часом збільшується. Причому спостерігається їх вчинення з особливою жорстокістю. У зв’язку із значним поширенням проституції і загальним падінням моралі зросло число таких злочинів, як: зараження іншої особи венеричною хворобою (ст.. 130; ст.. 133 КК України) і убивство своєї новонародженої дитини ( ст.. 117 КК України). Жінки, що входять до змішаних злочинних груп, як правило, займають у них другорядне становище. Вони виконують ролі, пов’язані з переховуванням злочинців, знарядь і засобів вчинення злочину; предметів, здобутих злочинним шляхом; можуть бути інформаторами. Останніми роками число жінок у таких групах має тенденцію до зростання, причому їх роль стає вагомішою, а подекуди й вирішальною (наприклад, жінка-організатор зґвалтування або розбійного нападу). За останній час жінки почали брати участь у таких суто чоловічих злочинах, як: вимагання; злочини, пов’язані з обігом наркотичних речовин; розкрадання у кредитно – банківській сфері тощо.

Жінки частіше, аніж раніше, стали брати участь у квартирних крадіжках. При вчиненні посягань на власність жінка здебільшого виправдовується тим, що «всі так роблять» і «жити хочеться не гірше за інших». Для жінок, які вчиняють крадіжки, шахрайство, характерними є небажання чесно працювати, неорганізований побут, безладне  статеве життя. До речі,  останнє, як і проституція, міцно пов’язана із жіночою злочинністю  взагалі.

  Показник жіночого рецидиву менший, ніж чоловічого. Більшість жінок на момент вчинення злочину не мали судимості – 83%, 14% - мали одну судимість, 1% - дві, 2,5% - три і більше. Але ресоціалізація жінок– рецидивісток відбувається важче.

 Переважна більшість жінок–злочинців мешкають у містах (приблизно3/4). У сільській місцевості ними найчастіше вчиняються крадіжки. Жінки, що входять у змішані злочинні групи, як правило, займають у них другорядне становище. Вони виконують ролі, пов’язані з переховуванням злочинців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, можуть бути навідницями чи відвертальницями уваги потерпілих. [3,с.206]

Показник жіночого рецидиву не менш значний, ніж чоловічого, крім того, ресоціалізація жінок–рецидивісток проходить важче. Чоловіки удвічі частіше покидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж жінки чоловіків. Причому таке явище спостерігається і тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок. Чимало жінок–повій є водночас і злодійками, розповсюджувачками наркотиків, такими, що заманюють чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Варто зазначити, що слідчі працівники при вирішенні долі жінок – крадійок, ставляться до них м’якше, ніж до чоловіків, тому більшість таких справ не доходить до суду. Особливо це стосується вагітних жінок і тих, що мають малолітніх дітей. З вищесказаного роблю висновок, що історично склалися різні соціальні ролі жінок і чоловіків, що, звичайно, відбивається на особливостях їх поведінки, у тому числі кримінальній. Характерний для ХХ ст.. процес емансипації жінок поруч з позитивним має і негативні сторони. Дослідження психологів свідчать, що прискорений ритм життя, демократизація з її свободою вибору сприяють формуванню агресивної особистості. Процес руйнування старих та не сформованість нових моделей поведінки порушує рівновагу між особистісними та суспільними інтересами. Особистісні переважають і, таким чином, це формує агресивність як типологічну рису особистості.

Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до «чоловічих» злочинів (убивств, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, шахрайств, грабежів, розбоїв тощо). Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Кожна десята жінка–злочинець залежна від наркотиків, кожна п’ята – від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, сприяє соціально–психологічній деградації і, як наслідок, становленню на шлях вчинення злочину чи проституції. Таким чином, до особливостей жіночої злочинності можна віднести:

•                    значно меншу питому вагу у загальній злочинності, порівняно з чоловічою;
•                    вужчу «ділянку роботи», порівняно із злочинцями чоловіками;
•                    загалом меншу суспільну небезпеку жіночих злочинів. Але ця ознака часом змінюється в гірший бік, оскільки зростає число тяжких злочинів, вчинюваних жінками, та їх роль у змішаній злочинності;
•                    помолодшання злочинності жінок за рахунок збільшення відсотку злочинів, вчинених неповнолітніми жіночої статі, які, до речі, нерідко мають характер тяжких

   1.2. Кількісно–якісні показники жіночої злочинності в Україні

Вивчення кримінологічних джерел свідчить, що у ХХ сторіччі більш широка участь жінок у виробничій діяльності та громадському житті, різкі зміни у духовній та ідеологічній сферах, жорстока криза під час воєн зумовили коливання кількості злочинів, учинених жінками. В окремі роки питома вага жіночої злочинності досягала 20%. Щодо її структури, то найбільш поширеними виявилися злочини з корисливих мотивів. У другій половині ХХ століття значну частину таких діянь становили розкрадання, обман покупців чи замовників. Злочини корисливо-насильницької і насильницької спрямованості в зазначений час складали значно меншу частину, але їх суспільна небезпечність залишалася достатньо високою. Сучасне зменшення обсягів жіночої злочинності (38512 осіб у 2001 р., 33725 – у 2002 р., та 32021 -  у 2003 р) обумовлено багатьма неоднозначними факторами, серед яких скорочення чисельності населення, декриміналізація деяких діянь та інші. Порівняння абсолютних показників з минулими десятиліттями вказує, що жіноча злочинність 2002 р. відносно 1979 р. має темп зростання – 150,2%, а 2003р. – 142,6%. Коефіцієнти злочинної активності жінок демонструють її значне підвищення: 1990 р. 97 осіб на 100000 населення, а в 2001 р. – 148,5. У новому тисячолітті найпоширенішими залишаються злочини з корисливих мотивів, серед яких перше місце займають крадіжки. У 2000 р. кількість жінок, які вчинили крадіжки, становила 25,4%, у 2001 р. – 27%, у 2003 р. – 28,7%. Типово «жіночим» злочином із корисливих мотивів лишається обман покупців та замовників, який, за матеріалами досліджених кримінальних справ, складає до 4% злочинів, учинених жінками. Серед інших корисливих злочинів, учинених жінками, найчастіше учиняється  шахрайство: 3,4% у 2000 р., 2,9% у 2001 р., 2,3% у 2002 р., 2,7% у 2003 р.; менш розповсюджені грабежі та розбої. На жаль, за п'ятнадцять останніх років в Україні набуло значного поширення таке негативне суспільне явище, як наркотизм. Кількість жінок, притягнутих до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, постійно збільшується. Їх питома вага зросла майже у десять разів: від 2,3% у 1990р. до 13,5% у 2000 р., 21,8% у 2001 р., 29,3% у 2002 р., та 25,7% у 2003 р. Поширення наркотизму в таких масштабах має значну суспільну небезпеку, становить загрозу здоров’ю всіє нації. В останні роки простежується тенденція до зменшення хуліганства, вчиненого жінками: 3,3% у 2000 р., 2,9% у 2001 р., 2,4% у 2002 р., 2,7 % у 2003 р. Однак за абсолютними показниками кількість цих злочинів залишається значно більшою, ніж у 1990 р. Загалом у 2003 р. та за 6 міс. 2004 р. злочини проти громадського порядку та моральності вчинили відповідно 4,4% та 4,2% осіб жіночої статі. Злочини проти життя та здоров’я особи складають близько 7% зареєстрованої жіночої злочинності. Питома вага жінок, які вчинили умисні вбивства, протягом 90–х років не перевищувала 1%. З 2000 р. спостерігається стійка тенденція до повільного зростання кількості тяжких насильницьких злочинів у структурі жіночої злочинності. Виявлених осіб жіночої статі, які скоїли убивство, у 2000 - 2001 рр. було 1,2%, у 2002 р. – 1,4%, у 2003 р. – 1,2%. Тяжкі тілесні ушкодження становлять 1,1% у 2000 р., 1,3% у 2001 р., 1,4% у 2002 р., 1,6% у 2003 р., тілесні ушкодження середньої тяжкості – близько 1,4% у 2001 – 2002 рр., 1,7% у 2003 р. Злочини проти життя та здоров’я особи вчинили 5,9% загальної кількості виявлених осіб жіночої статі у 2003 р. та 6% виявлених жінок за 6 міс. 2004 р. Отримані дані дозволяють прогнозувати подальше зростання жіночої злочинності в Україні, що зумовлює актуальність детального її вивчення та підвищення ефективності попереджувальних заходів. [3, с,208].

 

3.           Кримінологічна характеристика особистості жінок, які вчинили злочин

         Аналізуються кримінологічні елементи структури особистості жінок, які вчинили злочин: соціально–демографічні, кримінально–правові, психологічні риси та якості моральної свідомості, особистісно–рольові властивості, загальнозначущі людські якості. Щодо неповнолітніх жінок, то в останні роки існує тенденція до повільного, але впевненого зростання таких злочинниць, незважаючи на коливання абсолютної кількості неповнолітніх осіб жіночої статі, які вчинили злочин: 1856 осіб у 2000 р., 1860 –у 2001 р., 1717 –у 2002 р. та 1790 осіб у 2003 р. При цьому питома вага неповнолітніх серед жінок, які вчинили злочин, постійно збільшується і становить 4,0% у 2000 р., 4,8% у 2001 р., 5,1% у 2002 р. та 5,6% у 2003 р. [8, с.126]. Зважаючи на зменшення абсолютної кількості осіб у віці до 18 років серед населення, подібний рівень злочинності неповнолітніх дівчат викликає занепокоєння. Злочини вчиняються ними переважно з користі, мотивів особистої неприязні та помсти. Мотиви неповнолітніх злочинниць тісно переплітаються зі статусними і найчастіше набувають корисливого спрямування: дівчата прагнуть самоствердитися через наявність грошей, матеріальних цінностей, що відображає сучасний стан шкали цінностей суспільства. У значної частини 18-24-річних жінок мотиваційна сфера ближча до неповнолітніх, ніж до дорослих. Їх питома вага за даними вибіркового дослідження кримінальних справ сягає понад 20%, а серед осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, 9,9% - 11,2%. Близько 46,3% засуджених жінок належать до вікової категорії 25-39 років. Звертається увага на «омолодження» загальних вікових характеристик жінок–злочинниць. Питома вага осіб старшого віку становить у середньому 24,2%. При цьому спостерігається збільшення частки таких жінок у переважно аграрних регіонах. Серед осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, кількість літніх жінок вища і сягає у цілому 30,3%. Певний кримінологічний інтерес становить сімейна ситуація у жінок, які вчинили злочин: одружених від 34,3: до 43,6%. Не мають дітей 39,3% - 45,2%. Серед жінок, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, питома вага одружених сягає близько 35,7%. Відсутність повноцінної сім’ї утруднює виховання дітей, накладає на жінку додаткові навантаження з забезпечення матеріального добробуту родини, ускладнює її соціальне становище. [8, c.124 ]

Жінки, судимість яких не знята і не погашена, становлять у середньому 13,8% серед досліджених осіб. Фактичний рецидив сягає 18,8%. Новим у кримінально–правовій характеристиці жінок є наявність значної кількості спеціального рецидиву за рахунок злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних речовин (близько 40%). Зазначається низька зайнятість майбутніх злочинниць – майже 53% з них на момент вчинення злочину не навчалися і не працювали. Психологічні риси жінок, які вчинили злочин, різноманітні і ґрунтуються на загальних особливостях функціонування нервової системи, засвоєних цінностях і стереотипах поведінки жінки. Враховуючи існування безлічі індивідуальних особливостей, важко наводити однозначні психологічні риси жінок, які вчинили злочин. Для таких жінок характерні підвищена емоційність, неврівноваженість, зниження вольових процесів. Слід назвати й наявність у багатьох з них побоювань бути незрозумілими, неприйнятими, відкинутими оточуючими, що є підґрунтям ворожого ставлення до суспільства, появи невмотивованої, на перший погляд, агресії, є перешкодою на шляху успішної адаптації жінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ, УЧИНЕНИХ ЖІНКАМИ

2.1. Поняття та визначення мотивів діяльності людини

Для юридичної науки важливим є розкриття кримінально–правового та кримінологічного змісту мотиву злочину. Сучасна кримінологічна наука бачить у мотиві спонукання до вчинення злочину; це одна з ознак суб’єктивної сторони складу злочину. Крім мотиву, до суб’єктивної сторони злочину відносять вину у формі умислу і необережності, мету та емоційний стан особи під час вчинення злочину. Мотив злочину може належати до необхідної ознаки суб’єктивної сторони злочину – лише у тих випадках, коли він безпосередньо у кримінальному законі, як обов’язкова ( конструктивна) ознака. Тоді як кримінально–процесуальний закон зобов’язує доказувати мотив у кожному злочині, незалежно від форми діяння або форми вини. Це означає, що мотив є необхідною складовою злочину, як тоді, коли злочин вчиняється шляхом суспільно небезпечної дії, так і тоді, коли скоюється шляхом бездіяльності; як тоді, коли має місце умисний злочин, так і тоді, коли необережний. У п.2 ст. 64 К-П кодексу України передбачено, що при провадженні досудового слідства, дізнання  і розгляд кримінальної справи в суді підлягають доказуванню винності обвинувачуваного у вчиненні злочину і мотиви злочину. Іншими словами, якщо не встановлено вину та мотив, то немає доказів вчинення особою злочинного діяння, яке містить певний склад злочину, якщо суд (суддя) не встановив дійсні мотиви вчиненого злочину, не зазначив їх у мотивувальній частині обвинувального вироку, то це слід вважати істотним порушенням кримінально–процесуального закону, а звідси і безпідставною для скасування чи зміни  вироку.

Римські юристи беззастережно дотримувалися принципового положення, що мотив є душею закону; при зміні мотиву змінюється і закон.

Суб’єктивною стороною складу злочину є вина, мотив, мета та емоційний стан при вчиненні злочину.

Мотив дає відповідь на питання «чому вчиняється злочин?», фактор, що детермінує поведінку, а мета – «заради чого він вчиняється?». Якщо мотив стимулює, то мета орієнтує, «наводить» суб’єкта на досягнення саме того результату, який становить її зміст, отже мета є уявлення про бажаний результат.

Мотиви злочину необхідно відрізняти від емоційного стану особи під час вчинення нею суспільно небезпечного діяння. Під емоціями (емоційним станом) розуміють психіч­не відображення життєвого сенсу явищ і ситуацій, що ви­являється у формі безпосереднього упередженого пережи­вання, обумовленого ставленням їх об'єктивних властивос­тей до потреб суб'єкта. Емоція несе в собі функ­ціональне значення, вона є реакцією особи на певну ситуацію, яка склалася під час вчинення злочину. Емоції виявляються у різного роду почуттях особи - жах, злість, обурення, задоволення тощо. Емоції (почуття) можуть нести в собі і певне спонукальне навантаження, але почуття як спонукальна сила - це ознака психологічної структури осо­би, а не самої злочинної поведінки, тоді як мотив є струк­турним компонентом злочинного діяння (дії або безді­яльності) . Для того, щоб стати компонентом поведінки, емоція (почуття) повинна бути більш-менш усвідомленою суб'єктом як мотив поведінки.

Дослідження мотивів злочинів має велике значення і для багатьох інститутів кримінологічної науки. Аналіз мотивів злочинів дозволяє найбільш повно: 1) встановити причини та умови злочинності в цілому і причини та умови вчинен­ня окремих злочинів; 2) охарактеризувати стан якісної структури та динаміки злочинності в цілому і окремих ви­дів злочинів; 3) дослідити характер злочинності певних ка­тегорій злочинців (неповнолітніх, рецидивістів та ін.); 4) визначити питому вагу і розповсюдженість окремих ка­тегорій злочинів; 5) розкрити соціально-психологічний ме­ханізм злочинного діяння; 6) розробити ефективні заходи щодо боротьби зі злочинністю і попередження злочинів (у першу чергу заходи виховного і культурного характеру); 7) вивчити особу злочинця, розробити наукову типологію злочинців тощо.[1,с.145 ]

 

2.2. Кримінально-правове та кримінологічне визначення мотиву злочину

Кожний вчинок, як правило, є полівмотивованим, тобто керованим багатьма мотивами. Незважаючи на безліч мотивів, які можуть спонукати до вчинення злочину, мотив, встановлений у ході кримінально-правового слідства, повинен відповідати меті злочину. При з'ясуванні мотиву злочину необхідно також приділяти увагу ієрархії мотивів і виявленню мотиву, який мав найбільшу спонукальну силу. Зазначається, що при визначенні мотиву злочину слід акцентувати увагу на його усвідомленні, спонукальній функції та відповідності мотиву меті вчиненого злочину. Мотиви поділяються на: корисливі, різновидами яких є прагнення заволодіти грошима, транспортними засобами; злочини, вчинені на замовлення та інші; хуліганські мотиви; ревнощі; помсту; мотиви особисті неприязні, спорідненими до яких є мотиви міжнаціональної та релігійної ворожнечі; мотиви злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

 

2.3. Види та характеристика мотивів жіночої злочинності

В структурі мотивів жіночої злочинності перше місце посідають злочини, вчинені з мотиву користі.  Користь є, з одного боку, стимулом для поступального руху і розвитку, з іншого — за умов, що користь стає вищою за загальнолюдські цінності, вона  є підґрунтям  антисуспільних вчинків, одним  з головних чинників, як сучасної злочинності в цілому, так і її окремих різновидів. Майнова нерівність, значне розшарування населення за майновою ознакою створює  передумови для вчинення корисливих злочинів. Судова практика  свідчить, що з наведених у кримінальних справах мотивів користь є найпоширенішим (50% - 72,8%), а частка жінок, які вчинили корисливі злочини, невпинно зростає. Юристи пропонують умовно розділити злочини, вчинені жінками з корисливих мотивів, на окремі групи за змістом мотиву: злочини, скоєні на ґрунті завищених та егоцентричних матеріальних прагнень, та корисливі злочини, вчинені жінками задля задоволення елементарних життєвих потреб, а також з метою забезпечення сім'ї і дітей одягом, продуктами харчування, ліками тощо - так звана користь сімейного характеру.

Однією з найпоширеніших  груп мотивів жіночої злочинності є хуліганство, тобто мотив явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, винятковим цинізмом. В сучасній структурі жіночої злочинності злочини з хуліганських мотивів посідають третє місце за частотою вчинення, залишаючи поперед злочини з корисливих мотивів та з мотивів придбання наркотичних речовин. Хуліганські мотиви вкрай специфічні, адже внутрішня спонукальна сила, що штовхає на вчинення хуліганських дій, зводиться не до одного якогось мотиву, а до безлічі, які прийнято називати хуліганськими спонуканнями. Хуліганство, скоєне жінками, складає 4,8% - 5,4% від загальної сукупності злочинів. Майже 70% таких злочинів учиняється жінками в нетверезому стані. Серед мотивів хуліганства - також статусний мотив, притаманний більше підліткам і молодим жінкам. Завважується, що на вчинення жінками злочинів із хуліганських спонукань впливає такий внутрішній чинник, як висока емоційність, бурхливість та неврівноваженість реакцій у стресовому стані.

[ 4,с. 206]

    Вчиненню насильницького злочину жінкою найчастіше передує нагромадження тяжких переживань, афективних станів і міжособистісних конфліктів як у середині сім'ї, так і у навколишньому середовищі і, як наслідок, формування мотивів особистої неприязні. Серед мотивів насильницьких злочинів слід назвати мотиви помсти і ревнощів. Помста, як мотив злочинної поведінки, має давні й міцні корені і ґрунтується на загальних принципах формування мотивів агресивних вчинків. Помста часто поєднується зі статусними мотивами: вона повинна довести, що дана особа не дозволить нікому скривдити себе. Мотив помсти становить менше 1% серед зафіксованих мотивів злочинів, учинених жінками. Для жінок, як більш емоційних істот, ніж чоловіки, мотив ревнощів є досить поширеним у виникненні побутових сварок та подальшому вчиненні злочинів. Питома вага злочинів, учинених жінками, 1,1% - 8%.

 

2.4. Визначення і структура мотивації людської діяльності

Щоб попередити жіночу злочинність, важливе значення має вивчення не тільки мотиву, а і мотивації злочину. У сучасній психології та юридичній науці немає єдиного підходу у її визначенні. Поняття мотивації злочину тісно пов’язане з поняттям мотиву злочину, однак це не тотожні та нерівнозначні категорії, їх співвідношення слід розуміти як ціле і частку. Поняття мотивації злочину є ширшим поняттям і містить у собі мотив злочину, як головний компонент її структури. Крім мотиву до складу мотивації входять інші компоненти мотивації: потреби, цінності, цілі, ідеали, емоції. Мотивація - це внутрішній процес формування, розвитку і реалізація мотиву в суспільно небезпечному діянні. Завжди спочатку з’являється мотив, який дає поштовх до виникнення мотивації, внаслідок чого суб’єкт здійснює постановку мети, обирає засоби  її досягнення. Мотивація злочину обумовлюється як внутрішнім фактором (особою), а з іншого – зовнішніми факторами (оточуючим соціальним середовищем)

 Етапи (стадії) мотивації злочину:

1 - актуалізація певного психічного компонента (потреби, інтересу.

прагнення, бажання тощо) або їх сукупності;

2 - усвідомлення мотиву;

3 - цілеутворення (утворення мети);

4 - вибір і оцінка засобів і способів реалізації мотиву та досягнення

мети;

5 - прогнозування можливих результатів;

6 - прийняття рішення про вчинення суспільна небезпечного діяння;

7 - виконання прийнятого рішення;

8 - контроль і корекція своїх дій чи бездіяльності;

9 - аналіз наслідків, які настали.

Таким чином, мотивація є синтезованим процесом взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів, внаслідок якого відбувається формування, розвиток і реалізація мотиву злочину.  [5, с.195 ]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИНІВ, ЯКІ УЧИНЕНІ ЖІНКАМИ

Попередження злочинності є сукупність різноманітних заходів держави, спрямованих на  вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність, або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Думку проте, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральною політикою держави висловив ще Платон у ІV ст., до н.е.,, але практичне втілення відбулося порівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у працях юристів класичної школи кримінального права у ХVІІІ ст., які заклали основу в боротьбі зі злочинністю. Сутність тієї політики полягає в такій формулі: «мудрий законодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати його». Подальшого теоретичного обґрунтування попередження злочинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формування цілей і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах.

Робота з попередження злочинності неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких визначається стан і тенденція злочинності, причини і умови, територіальні особливості. Так і моя робота спрямована на визначення кримінологічно-правової характеристики злочинів учинених жінками,  її кількісно-якісних показників, мотивів та мотивацій жіночої злочинності. Як відмічено раніше, мотивація формується під впливом як внутрішніх чинників так і зовнішніх, тому різноманітний вплив попередження злочинності повинен мати позитивний вплив на мотиваційну сферу жінок. Розвиток оточуючого середовища, покращення зовнішніх обставин існування людини створюватимуть передумови появи нових мотивів поведінки. Внутрішні фактори мотивації поволі змінюватимуться відповідно до зовнішніх  умов середовища. Таким чином, для більш ефективної попереджувальної роботи необхідні комплексні заходи, які включатимуть як роботу з конкретною особистістю, з певними групами, так і масштабні заходи на державному рівні. Попередження жіночої злочинності потребує також комплексу заходів щодо правового та соціального захисту жінок. Потрібна сучасна протидія наркотизації та алкоголізації населення, активізація заходів з профілактичного інформування та профілактичного навчання різних вікових  та соціальних груп, забезпечення змістовного дозвілля та відпочинку, в першу чергу молоді, пропаганда здорового способу життя з підвищенням якості медичної та  особливо психологічної служби в силу особливої емоційності даної категорії населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ І ЇЇ МОТИВИ ТА МОТИВАЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ ТАЛАЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

В попередніх розділах було відмічено зростання злочинності за останні двадцять років. Ця тенденція прослідковується і на прикладі Талалаївського району Чернігівської області. Якщо у 80-х роках районний суд розглядав кримінальні справи у межах 60-70 злочинів за рік, то на грудень 2010 – 97 справ. Прослідковується також тенденція зростання жіночої злочинності. На початку 90-х років вона дорівнювала в нашому районі, як 1:20,  цього року Талалаївським районним судом розглянуто 97 загальних кримінальних справ, із них 13 злочинів вчинені жінками. Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої якісними показниками. Таким чином, якщо порівнювати злочинність жінок в нашому районі з відповідними показниками України, можна ствердно сказати, що вона значно нижча за загальні показники. Найбільше злочинів, вчинених жінками в Талалаївському районі – злочини проти власності: за 2010 рік засуджено 7 жінок, з них 5 за вчинення крадіжок (ст..185 КК України); 1 жінку за шахрайство (ст..190 КК України); 1 жінку за привласнення майна. Третя частина злочинів, вчинених нашими землячками, у сфері обігу наркотичних засобів – 4 жінки (30,8%). З них три жінки (віком від 55 до 65 років) вчинили злочин, передбачений ч.1 ст.310 КК України –незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку; 1 жінка (30 років) засуджена за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України – незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів. Побутова злочинність складає трохи більше 7% - 1 жінка засуджена за нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я – ч.2 ст.125 КК України. Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх частку у посадових злочинах – ця тенденція прослідковується не тільки в Україні, а й на нашій території (районі). Скоєний 1 злочин у сфері службової діяльності – підробка документів (ст..336 ККУ) та зловживання службовим становищем.

Які ж мотиви лежать в основі злочинів, вчинених нашими землячками? Серед основних мотивів вирізняється корисливий мотив - 92,7% (прагнення поліпшення матеріального становища), і лише 7,7% припадає на мотив на ґрунті особистих неприязних відносин.

Визначимо вікову характеристику злочинниць. За 2010 рік ця тенденція така:

•          1 жінка віком 22 роки;
•          5 жінок віком 30-35 років;
•          3 жінки віком 40-50 років;
•          1 жінка – 51 рік;
•          3 жінки – 55-65 років.

   З цього переліку бачимо, що найбільше жінок вчинили злочин у віці 30-35 років, за ними йдуть жінки віком 40-50 років та жінки віком 55-65 років. Як бачимо, вікова статистика тяжіє більше до здійснення злочинів у зрілому віці. Неповнолітніх злочинниць немає.

   З проведеного нами дослідження можу зробити висновок, що жіноча злочинність значно нижча від чоловічої, але має тенденцію до її зростання. Наш район сільськогосподарський, і тому йому притаманна загальнодержавна тенденція нижчої злочинності серед сільських жителів. Для них також характерно, що в структурі злочинів більша частка, а це 38,5%, припадає на крадіжки. На жаль, за останні п'ятнадцять років набуло значного поширення таке негативне суспільне явище, як наркотизм, що має значну суспільну небезпеку, становить загрозу здоров’ю. Не оминуло й нашу територію це негативне явище. Воно займає друге місце в структурі жіночої злочинності району і має тенденцію до збільшення.

Серед корисливих злочинів зустрічається типово жіночий злочин – шахрайство; зловживання службовим становищем. Відсоток побутових злочинів значно нижчий за загальнодержавний. Гарною статистикою є відсутність в структурі злочинності насильницьких злочинів, злочинів проти життя і здоров’я  людей. Жіночі злочини мають меншу суспільну небезпеку.

«Помолодшання» злочинності, яке характерне державі, не притаманне для нашого району. Так, як злочини вчинені жінками не мали високу ступінь суспільної небезпеки, то всі жінки засуджені до покарання не пов’язаного з реальним позбавленням волі. До них застосовувалися статті 75 та 76 Кримінального Кодексу України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У роботі проведене теоретичне дослідження проблеми мотивів і мотивації учинення злочинів і попередження жіночої злочинності. Окреслена сучасна структура жіночої злочинності, зазначено збільшення кількості корисливих злочинів, перш за все крадіжок та значне поширення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. У роботі зазначено загальне "омолодження" вікових характеристик жінок, збільшення кількості непрацюючих осіб серед злочинниць. Щодо морально-психологічних рис злочинниць, то для багатьох з них характерні: дефекти правової свідомості; неврівноваженість, тривожність, імпульсивність, розлади вольової, емоційної, мотиваційної сфер особистості; зниження моральних якостей.  Підкреслюється, що мотив є внутрішнім утворенням, спонуканням до вчинення суспільно небезпечного діяння. Дослідження вказує на збільшення  кількості злочинів, учинених жінками, з корисливих мотивів, серед яких користь на грунті завищених матеріальних прагнень, рідше відмічається користь сімейного характеру. Мотиви до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів обумовлена двома найголовнішими чинниками: чималим прибутком від продажу речовин та бажанням отримати наркотичне задоволення, усунути дискомфорт його відсутністю. Хуліганським мотивам, передує імпульсивність, демонстративність жіночої поведінки, накопичені негативні емоційні переживання, пригніченість свідомості алкоголем. Мотивами скоєння насильницьких злочинів найчастіше є мотиви користі, особистої неприязні, рідше помсти, ревнощі. Мотиви особистої неприязні виникають як наслідок різноманітних конфліктних ситуація у міжособистісних стосунках. Мотив помсти ґрунтується на загальних принципах формування мотивації агресивних вчинків. Щодо мотиву ревнощі для жінок, то з огляду на їх підвищену емоційність, він є відносно поширеним у виникненні побутових сварок та наступному вчиненні злочину. Мотивацію злочинної поведінки слід розглядати як процес виникнення мотиву на грунті потреби, його оформлення і розвитку, вибору протиправного шляху, активації та корегування злочинної діяльності. В роботі значну увагу приділено комплексним заходам впливу на особистість через зміну її мотиваційної сфери. Відзначено необхідність поєднання заходів загальносоціального і спеціально-кримінологічного характеру, наголошується на актуальності розвитку індивідуальної психопрофілактичної роботи з метою корекції деформацій, мотивів і мотивації жінок, які відбувають покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Подильчак О.Н. Уголовно-правовое и психологическое понятие мотива преступления // Проблеми законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. Вип. 47.-С. 142-146.
2.     Подільчак О.М. Мотивація злочинної поведінки та її значення у кримінологічних дослідженнях // Проблеми законності.: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. Вип. 54. -С. 146-151.
3.     Подільчак О.М. Підсумки дослідження судової практики за кримінальними справами щодо злочинів, учинених жінками у 1997 - 2001 роках // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 4 (31). - С. 203-209.
4.     Подільчак О.М. Мотиви і мотивація злочинів проти особистої волі людини // Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів міжнародного науково-практичного семінару (Харків, 19-20 вересня 2000 р.) / [Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. - Харків: "Книжкове видавництво "Лествиця Марії", 2002. - С. 203 - 207.
5.     Подільчак О.М. Мотивація злочинної поведінки та її значення у кримінологічних дослідженнях // Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: тези доп. та наук, повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, ЗО червня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - С. 194- 196.
6.     Подільчак О.М. Мотиви злочинів, учинених жінками (за Кримінальними кодексами України 1922, 1927, 1960 та 2001 рр.) // Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25- 26 жовт. 2001 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 223 - 225.
7.     Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы Г.-М.. 2001. — 496 с.
8.     Антонян Ю.М. Преступность среди женщин. - М., 1992. - 256 с.
9.     Блага А.Б. Жіноча злочинність в Україні сьогодні: кримінологічний аспект // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. -1998. - Вип. 2. - С. 210-217.
10. Блага А. Про жіночу злочинність// Право України. - 1999. - № 9.-С. 88—89.
11. Криминология: Словарь-справочник / Сост. Х. Ю. Кернер; Пер. с нем. - М., 1998. - 400 с.
12. Кримінологія: Підруч. / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьев; За заг. ред. О.М. Джужи. - К., 2002. - 414 с.
13. Луняк М. Насильство як правова та філософська проблема // Право України. -2002. -С. 99-101.
14. Меркулова В.О. Особливості вчинення жінками злочинів насильницького спрямування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 4. - С. 106-112.