Мовна готовність дитини до школи. Як запобігти порушення писемного мовлення (поради батькам)

Мовна готовність дитини до школи.
Як запобігти порушення писемного мовлення (поради батькам)

Любов Григор'єва,

вчитель-логопед КЗЗСО

«Ліцей №142 імені П'єра де Кубертена»,

м. Дніпро, 2024 рік

ВСТУП

Дитина йде до школи. Готуючи її до цієї значущої події, дорослі намагаються зробити все можливе, щоб полегшити адаптацію до навчання. Адже перший навчальний рік стане для неї вирішальним, сформує ставлення до себе, до своїх можливостей і до школи взагалі. Батьки звертають увагу на недосконалість мовлення та вади звуковимови сина чи доньки лише за місяць-два перед школою на консультації у логопеда. Логопед у стислий термін виправить вади звуковимови, але короткочасної спеціальної роботи замало, аби поставлені звуки стали для дитини органічними, рідними. Тому їх треба автоматизувати, а головне – навчити диференціювати, відрізняти їх від подібних, правильно “чути” і сприймати. Приходячи у перший клас, у дитини має бути відповідний рівень мовного розвитку. Батьки повинні звертати увагу на мовну комунікацію дитини, її зв’язне мовлення, формування лексичної та граматичної складової мовлення.

Для шестирічного віку дитини перехід від ігрової діяльності до навчальної суттєво впливає на мотиви і поведінку. Дошкільник стає школярем, здійснюється перехід в новий соціальний статус. Якість навчальної діяльності буде залежати від того, наскільки були сформовані такі передумови в дошкільному періоді:

•       хороший фізичний стан дитини;
•       розвинутий фізичний слух;
•       нормальне функціонування ЦНС;
•       розвинена загальна і дрібна моторика;
•       володіння знаннями і уявленнями про навколишній світ (простір, час, рахункові операції);
•       довільна увага, опосередковане запам'ятовування, вміння слухати;
•       пізнавальна активність, бажання вчитися, інтерес до знань, допитливість;
•       комунікативна діяльність, готовність до співпраці, взаємодопомоги.

Наявність даних передумов у молодшому шкільному віці сприяє формуванню нових необхідних для навчання якостей. Готовність до шкільного навчання формується задовго до вступу до школи і не завершується в першому класі, оскільки включає не тільки якісну характеристику запасу знань і уявлень, а й рівень розвитку узагальнюючої діяльності мислення.

Шкільне навчання пред'являє дитині нові вимоги до його мови, уваги, пам'яті. Суттєву роль відіграє психологічна готовність до навчання, тобто усвідомлення дитиною суспільної значущості його нової діяльності.

Багато батьків розуміють, але не завжди правильно уявляють, що ховається за поняттям «мовна готовність до школи». Тому, давайте розберемося, що мається на увазі під даним поняттям.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1. Мовленнєва комунікація.

Мовленнєва комунікація це, коли дитина досить активна у спілкуванні, вміє слухати і розуміє мову, будувати спілкування з урахуванням ситуації, легко вступає в контакт з дорослими, ясно і послідовно висловлює свої думки.

2. Звуковимова.

Дитина повинна володіти правильною, чіткою вимовою звуків всіх фонетичних груп. Вміти вимовляти всі звуки рідної мови у словах, фразах і зв’язному мовленні. Не пропускати, не спотворювати, не замінювати звуки іншими.

3. Сформованість фонематичних процесів.

Це уміння чути і розрізняти, диференціювати звуки рідної мови. У нормі, до чотирьох років, дитина повинна розрізняти всі звуки, має бути сформоване фонематичне сприймання. Саме розвинене, на достатньому рівні, фонематичне сприймання є невід'ємною частиною формування чіткої вимови звуків, правильної складової структури слів (навіть не вимовляючи звуки, дитина зберігає складову структуру слова (машина-масіня)). Дитина з легкістю опановує граматичною будовою мови і успішно освоює читання і письмо.

Звертаємо увагу, якщо дитина:

•   постійно замінює одні звуки іншими (шапка-сапка);
•   замінює дзвінкі і глухі приголосні (коза-коса);
•   замінює тверді і м'які приголосні (голка-голька);
•   не володіє навичками звукового аналізу та синтезу;
•   не чує та не виділяє звуки в слові (перший та останній звук в слові);
•   не чує заданий звук в слові;
•   не вміє визначати місце звуку в слові;
•   не розрізняє і не називає слова з певним звуком;
•   не ділить слова на склади та не складає слава із складів;
•   не називає звуки в слові по порядку.

Діти, повинні знати, розуміти і правильно вживати терміни «звук», «склад», «слово», «речення», звуки голосний, приголосний, дзвінкий, глухий, м'який, твердий.

Фонетичні та фонематичні порушення - одна з причин виникнення у дітей дислексії і дисграфії. Діти, у яких несформована звукова сторона мови і фонематичні процеси, можуть змішувати звуки подібні за артикуляцією і звучанням. Це перешкоджає оволодінню навичкам звукового аналізу та синтезу, що надалі може сприяти виникненню дисграфії і дислексії. Коли дитина пропускає звуки, замінює іншими або спотворює, значить у нього не досить добре сформований фонематичний слух. Це в свою чергу, може призвести до стійких порушень в письмовому мовленні.

4. Сформованість лексико-граматичного будови мови.

Словник дитини до 3500 слів. Розширення словника здійснюється не тільки за рахунок іменників, що позначають предмети, їх властивості та якості, а й за рахунок назв окремих частин тіла, деталей предметів дієслів. Багато слів із пасивного словника переходить в активний. Дитина повинна уміти класифікувати і узагальнювати предмети по групах (транспорт, одяг, посуд і т.д.), активно використовувати в своїй мові антоніми, синоніми, а також різні частини мови (іменники, прикметники, дієслова, прийменники та ін.), вміти користуватися різними способами словотворення і словозміни (пиріг із яблук – яблучний, суп із риби – рибний, чашка – чашечка), узгоджувати іменники з прикметники (червоне плаття, червоний автомобіль, ласкаве сонце), правильно вживати відносні та присвійні прикметники (заячі вуха. лисячий хвіст), утворювати і використовувати в мові слова зі значенням однини і множини, правильно будувати прості речення, бачити зв'язок слів у реченні.

Звертаємо увагу, якщо дитина:

•   неправильно утворює множину іменників (вухі-вуха, будинки-будинку);
•   неправильно вживає закінчення при узгодженні (чотири літаки, п'ять літака-п'ять літаків);
•   не класифікую і не узагальнює предмети;
•   не вживає присвійні та відносні прикметники;
•   не підбирає антоніми, синоніми;
•   не вміє побудувати речення.

 

5. Зв’язне мовлення.

Дитина має вміти послідовно, зв’язно, чітко і точно формулювати основну думку висловлювання, володіти навичками повного і короткого переказу, використовувати в пропозиціях другорядні й однорідні члени; складати пропозиції по опорним словами і картинками, складати самостійно розповідь - опис, розповідь за малюнком, з особистого досвіду.

Звертаємо увагу, якщо дитина:

•   змогла тільки перерахувати предмети і явища, зображені на картинці (квіти, сонце, метелик, дерево);
•   не володіє навичками короткого переказу, не складає самостійно розповідь.

 

6. Дрібна моторика.

Оскільки в школі дитині належить оволодіти новим і складним для нього видом діяльності – писемним мовленням, рука повинна бути готова. Слабкість, нерозвиненість кисті рук не дозволяє учневі виробити каліграфічний правопис, витримати тривале напруження м'язів руки в процесі письма, встигати за темпом роботи класу. Стан дрібної ручної моторики впливає на формування мовленнєвої діяльності вцілому.

Наявність у дітей слабких відхилень у фонематичному і лексико-граматичному розвитку веде до серйозних проблем у засвоєнні програм загальноосвітньої школи.

Формування граматично правильної, лексично багатої і фонетично чіткої мови, що дає можливість мовного спілкування і підготовки до шкільного навчання – одна з найважливіших завдань дошкільних установ і сім’ї. Дитина з добре розвиненою мовою легко вступає в діалог з оточуючими, може зрозуміло висловити свої думки, бажання, задати питання, домовиться з однолітками про спільну гру. І навпаки, невиразна мова дитини ускладнює його стосунки з людьми, перешкоджає успішному навчанню, і, нерідко, накладає відбиток на його характер.

У школі діти з мовною патологією починають усвідомлювати порушення своєї мови, болісно переживають їх, стають мовчазними, соромливими, дратівливими.

У цьому зв'язку, основне завдання батьків – вчасно звернути увагу на різні порушення усного мовлення дитини, щоб почати корекційну роботу з ними до школи, запобігти, труднощі спілкування в колективі і неуспішність у загальноосвітній школі. Чим раніше розпочато корекцію, тим кращий її результат.

7. Сучасний стан проблем писемного мовлення

Для сучасної загальноосвітньої школи характерна буквально катастрофічна неуспішність багатьох учнів з рідної мови. Це явище невипадкове.

Письмо – складна форма мовної діяльності, багаторівневий процес. У ньому беруть участь різні аналізатори: мовнослуховий, мовноруховий, здоровий, загальноруховий. Між ними, в процесі письма, встановлюється міцний взаємозв’язок і взаємообумовленість. Структура цього процесу залежить від етапу оволодіння навичками, завдань і характеру письма. Письмо тісно пов’язане з процесом усного мовлення і здійснюється на основі досить високого рівня його розвитку. Тому будь-яка мовна патологія на різних етапах розвитку писемного мовлення є однією з причин труднощів її формування. Так само несформованість тих чи інших зазначених функцій будь-якого аналізатора може викликати порушення писемного мовлення.

Що ж таке порушення писемного мовлення? Як проявляється? Як вчителю допомогти дитині?

В логопедів порушення писемного мовлення позначають терміном “дисграфія”.

Дисграфія – це часткове специфічне порушення процесу письма. Своєчасне виявлення та усунення дисграфії полегшує надалі навчальну діяльність учнів.  Вчителям необхідно пам’ятати, що всі помилки, які можна віднести до дисграфічних, специфічні і носять стійкий характер. Детальніше я зупиняюся на розгляді помилок при визначенні функцій аналізаторів. Якщо помилки носять одиничний характер, то швидше за все - результат перевтоми. Як правило корекцію писемного мовлення займаються логопеди. Учитель, зацікавлений в результаті своєї роботи, не завжди має можливість підібрати потрібні вправи для дітей-дисграфіків.

Деякі тренувальні вправи я представляю вашій увазі:

Мовнослуховий аналізатор.

Відомо, що людина володіє трьома видами слуху, фізичним, музичним і мовним для розуміння складного, відмінності одного звуку від іншого, визначення різниці між словами (дочка-точка). Необхідно згадати і про особливості людини розпізнавати звуки мови – фонематичний слух. В ході спеціального навчання дитина вчиться звуковому аналізу і синтезу слів – фонематичному сприйманню.

Дитина, поступаючи до школи, вміє:

•   повторювати складові ланцюжки різного ступеню складності (ба-па-ба, по-па-ба та ін.);
•   відбирати малюнки на заданий звук;
•   виділяти перший і останній звуки в словах;
•   визначати послідовність і кількість звуків в словах;
•   синтезувати звуки мови в ціле слово (м, н, р).

На основі цих показників будується діагностика фонематичного слуху і фонематичниго сприймання у першокласників:

•   заміна дзвінких і глухих приголосних;
•   заміна твердих і м’яких приголосних;
•   пропуск голосних і приголосних звуків;
•   пропуски складів;
•   перестановка букв, складів;
•   недописування слова;
•   недотримання кордонів речення.

 

Руховий аналізатор

При вступі дитини до школи важливий показник розвитку дрібної моторики. При її недорозвитку в зошитах дітей спостерігається:

•       тремтячі лінії;
•       коливання нахилу і висоти букв;
•       швидке настання м’язового стомлення;
•       недбале виконання письмових робіт.

 

Мовноруховий аналізатор

Якщо у дитини в мові є порушення звуковимови, вони можуть бути відображені на письмі.

Дитина з порушенням звуковимови, спираючись на свою ваду мовлення, фіксує її на письмі “Як говорю, так і пишу”.

Порушення звуковимови відображаються на письмі лише в тому випадку, коли вони супроводжуються порушенням слухової диференціації, несформованістю фонематичних уявлень.

В ряді випадків помилки на письмі зберігаються у дітей після того, як порушення звуків в усному мовленні усунені. Причина – при внутрішньому промовлянні не відбуваються опори на правильну артикуляцію звуків.

Зоровий аналізатор:

•       змішування букв за оптичною схожістю (б-д, о-а, п-т);
•       дзеркальність (с-э, з-є);
•       труднощі утримування рядка, нахилу диктанту.

 

8. Рекомендації з розвитку фонематичного слуху і сприймання

Програма загальноосвітньої школи передбачає аналогічну роботу на уроці в класі. Але, як показує практика, велика частина цієї роботи проводиться в першому класі протягом добукварного періоду, і в четвертому класі, коли діти виконують письмовий фонематичний розбір. В другому і третьому класах такій роботі приділяється мінімум робочого часу.

У зв’язку з цим при роботі над розвитком фонематичного мприймання і фонематичного аналізу й синтезу логопед може порекомендувати вчителю:

•                      виключити коментування (промовляння звуків під час письма тим дітям, у яких є порушення звуковимови);
•                      включати в матеріал уроку ігри та завдання на розвиток фонематичного слуху.

Гра “У кого найкращий слух?”.

Мета: розвиток фонематичного слуху, вміння виділити звук в слові.

Учитель показує малюнок і називає його. Учні показують сигнальну картку, якщо почують в назві заданий звук. На більш пізніх етапах вчитель показує малюнок, а учні називають його назву про себе і показують картку із заданим звуком.

Крім ігор на уроці можна використовувати індивідуальні картки із завданням, що сприяють розвитку фонематичного аналізу і синтезу:

•   встав пропущені букви в слова (ви…ка), (ди...ан):
•   склади якомога більше слів з букв одного слова (кропива – парк, верба, короп, пар, рак, гра).

 

Розвиток мовного аналізу і синтезу

Завдання зводяться до формування вміння визначати кількість, послідовність і місця слів в реченні. Цього можна досягти виконуючи такі завдання:

• Придумати речення за сюжетним малюнком і визначити в ньому кількість слів.
• Скласти графічну схему цього речення.
• Підняти цифру, яка вказує на кількість слів в реченні.

 

Розвиток складового аналізу

Пропонуємо ігри.

Гра “Відгадай. кого я називаю?”.

Мета: розвиток вміння підбирати слова із заданою кількістю складів.

Учитель пропонує встати дітям чиї імена складаються з тієї кількості складів, скільки ударів в долоні він зробить. Наприклад: вчитель плескає три рази, учні рахують потім піднімаються (Ма-ри-на).

 

 

 

9. Рекомендації з розвитку дрібної моторики:

•   штрихування, розфарбовування і т.д.;
•   вільне поплескування кистями по столу почергово і одночасно;
•   постукування пальцями по столу обома руками і по черзі;
•   почергове підняття і опускання пальців (кисті рук лежать на столі), лівої руки, правої руки, обох рук;
•   імітація гри на піаніно.

 

10. Рекомендації при формуванні здорового аналізу і синтезу

•        Назвати предмети за їх контуром.
•        Назвати і домалювати предмети.
•        Назвати перекреслені зображення.
•        Обвести контури букв, цифр.
•        Виділити предметні зображення, накладені однин на одного.
•        Показати правильно написану букву.
•        Сконструювати букви друкованого і рукописного шрифту з даних елементів друкованих і рукописних.

Для розвитку здорової пам’яті використовуються ігри  “Чого не стало? Що змінилося?”. Діти запам’ятовують 4-6 малюнки букв, цифр, фігур, потім відтирають їх серед інших 8-10. Таким чином, ми повинні допомогти дітям подолати труднощі у засвоєнні програми з рідної мови.

 

ВИСНОВКИ

Мовленнєва готовність дитини до школи є важливим фактором, щоб вона мала змогу навчатись, саморозвиватись, існувати в соціумі, готуватись до вступу в доросле життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Онуфрієв А.Ф. Костроміна С.Н. “Як подолати труднощі у навчанні дітей”, “Психодіагностичні таблиці. Психодіагностичні методики”, “Навчальні вправи”, 2005 рік.
2. Садовнікова І.М. “Порушення писемного мовлення та її подолання у молодших школярів”, 1997 рік.
3. Єфименкова Л.Н. “Корекція усної і писемної мови в учнів початкових класів”, “Книга логопедів”, 1991 рік.
4. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навч.-метод. Посібник. – Тернопіль.: Мальва – ОСО,2002. – 104 с.
5. Малярчук А.Я. «Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів», Київ, «Літера» 2008 рік.
6. Барищук Г.С. «Як усунути вади письма» (дидактичний матеріал)./ Тернопіль. «Навчальна книга». «Богдан», 2003.