Мовний журнал “Моя мова”
Мета заходу: вдосконалювати мовлення учнів,
працювати над збагаченням
словникового запасу, уникати
слів-покручів, застерегти від уживання
суржика в мовленні; виховувати
почуття любові до рідного краю, мови,
допомогти зрозуміти, що грамотне
мовлення - ознака успішної людини.
ГОСТИННА УКРАЇНА
1. Коли розпочинаємо щось гоже,
Говоримо: “ Допоможи нам, Боже!”
Щоб шлях пройти з колиски до могили,
Пошли нам, Господи, здоров'я й сили.
Щоб те здійснить, на що зродила неня,
Пошли нам. Господи, благословення.
І захисту для всіх її дітей.
А мова українська, як причастя,
Теплом своїм торкається грудей.
О Боже мій, Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І в світлий день пришестя, день майбутній
Вкраїні Царство Щастя приготуй.
Учитель. Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Не буде мови — не буде нас як народу! Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. З цією метою учні 8- В класу запросили гостей погортати сторінки мовного журналу “Моя мова” та його рубрики: “Гостинна Україна”, “ З бабусиної скрині”, “ Мова-оберіг”, “ У тенетах суржика”, “Мова на часі: війна”. Ми переконані, що тут зібралися справжні українці. Шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору.
навдивовижу гарні слова:
дрімливий й смаковитий,
силоміць і навпростець,
всерединці, наодинці -
обнімають думки,
наче медом по душі.
Спіши до неї, доки ще жива,
Допоки розум і допоки сила.
Знайди те слово — вічне і земне.
За часом час нам світ перестилає.
Минуще все. Лиш слово не мине
І та любов, що смертю смерть долає.
Учитель. Дякую вам, дівчата, за смаколики: і мовні, і традиційні.
А тепер хочу запросити усіх до давньої української хати. Білої, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом, праматері людської душі, де панувало рідне слово, колоритне, діалектне, зате неповторно-соковите. Де ти діти сидять на бамбетлі, а миски й тарелі виблискують в креденсі. Де пахне стиранка на молоці і кльоцки зі шкварками. А як пахне кава з чоколядою в філіжанці. І я згадую її привітну й веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і уважну, журливу і ніколи не горду. І найбільше мене вабила бабусина скриня.
Рубрика "ІЗ БАБУСИНОЇ СКРИНІ”
Учитель. Із сивої давнини до нас промовляють не тільки соковиті слова,а й завітали гарні гості — це героїні з твору Івана Котляревського “Енеїда”. Завдяки друку поеми світ дізнався про багату, милозвучну українську мову. Послухаймо дівчат, бо прийшли вони не просто так.
Мініатюра
1. Дідона — я, із”Енеїди”,
Що розпочала вік новий.
Киян мова та Полтави
Промовля зі сторінок до вас.
А це сестриця моя — Ганна,
Навсправжки дівка хоть куди,
Проворна, чепурна і гарна —
Прийшла й вона до вас сюди.
2. Зачули ми, що свято мови
Гуде в світлиці вашій знову.
Умились, причепурились,
І, як в неділю, нарядились,
Хоть до “гапона” на танці!
Знайли очіпок грезетовий
І кунтуш з усами люстровий,
Щоб показать свою красу.
1. До вас я гарно нарядилась,
Як би в неділю на танець.
Взяла кораблик бархатовий,
Спідницю і карсет шовковий
І начепила ланцюжок,
Червоні чоботи обула,
Та і запаски не забула,
А в руки з вибійки платок.
2. Прийшла і я не просто так
В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стрічках, в намисті і вінку
Щоб поспитать у молодниць,
Чому вони так обідрались?
Штанята джинсові порвались
Та слів — гнилиць понабирались.
В країні гарній породжені,
То не годилось так охлясти
І мові рідній дать пропасти.
Плекайте мову ви пильніше,
Почує світ вас виразніше.
Рубрика “У тенетах суржика”
Учитель. Слушна порада від дівчат. Та дуже часто українці потрапляють у тенета суржика, як і головний герой твору Михайла Старицького “За двома зайцями”.
Інсценізація уривка з твору “За двома зайцями” Михайла Старицького.
Степан. Здраствуйте,Свириде Петровичу, а ми вас оце згадували.
Голохвостий. А хорошо, добре. Меня таки вездє споминають: значить, моя парсона у шику!
Степан. ( набік) Як свиня в дощ!
Голохвостий. Тепьор, слєдственно, меня по всех усюдах первим хвисоном принімають, а почему? Потому, што я умєю, как соблюсти свой тип, по-благородньому говорить понімаю.
Хлопець. А по-собачому, добродію, часом не вмієте?
Голохвостий. Щє нєт! Прийдється хіба — развє од вас науку получить!
Степан. Ви таки, як Бог дасть, на мою науку дочекаєтесь!
Голохвостий. ( згорда). Наведіть сначала сєбя палітурою.
Степан. Цур дурня та масла грудка.
Голохвостий. Нєвєжество шмаровозне! Што з вамі тут фиксатурничать? Єщо уберешся в мужичество!
Хлопець. І правда: надів жупан і дума, що пан.
Голохвостий. От ви думаєтє, што плаття — лиш би што, а плаття первоє дєло, потому что по платтю всякого стрічають.
Степан. А по уму виряджають.
Хлопець. Е, ви вже дерете носа до неба !
Степан. Та кинь його. Ходім.
Голохвостий. Дурні хахли! Ідіть здорові! Што значит проста мужва! Ніякого понятія нєту, ніякой делікатной хвантазії... так і пре! А вот у меня в голове такий водеволь, што только мерсі, потому — образованний чоловєк!!! Отак!!!
Учитель.
Що ж таке суржик? Чим він небезпечний? Допоможе дати відповіді журнал “МОЯ МОВА”. Погортаємо сторінки (Знайомство з модним мовним журналом Тараса Берези. Обговорення)
Українська мова буквально переповнена таким явищем, як Суржик. Кожному з нас слід очищати своє мовлення від такого покручу. Ви довідаєтеся сьогодні про 10 поширених слів, яких патологічно бояться в українській мові:
НІБИ
МЕРЩІЙ
БУЦІМТО
ЛІХТАРИК
НУМО
ПОГОТІВ - ТИМ БІЛЬШЕ
ГАЙДА
БУВАЙ
ДАЛЕБІ - ПРАВДУ КАЖУЧИ
ОСОРУЖНИЙ
Гарно сказав про мову Іван Малкович: “ Українською мовою розмовляти натхненно тому, що наша абетка починається із АНГЕЛА та закінчується ЯНГОЛОМ, від А до Я”.
Рубрика “Мова - оберіг”
Від давнини й до наших днів
Дзвенить ця мова в піднебессі -
Землі моєї плач і спів!
Державна українська мова,
Мов чиста течія ріки,
У незбагненнім сріблі слова
Живе і житиме віки.
Мати:
- Як би тобі, доню, в світі не було,
Не скупись ніколи людям на добро.
Бо і так доволі хтось насіяв зла,
І холонуть душі наші без тепла.
Донька:
- Забувають діти мову матерів
Глянь, від того світ аж посірів.
Стогне від розпуки зранена земля,
І сивіти стала матінка моя.
Мати:
- Доню моя, доню, синьоока зірко,
У житті буває солодко і гірко.
Як би твої очі не манили зваби,
Не посмій вчинити Вітчизні зради.
Не посмій зламати гілку калинову -
Сиротою станеш, як забудеш мову.
Можеш призабути запах рути-м'яти,
Але рідну мову мусиш пам'ятати.
Можеш не впізнати голосу діброви,
Та не смій зректися маминої мови!
Хай це можливо і не найсуттєвіше
але ти дитино
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви "ї"
а також
витягнувшись на пальчиках
оберігати місячний серпик
букви "є"
що зрізаний з неба
разом із ниточкою
бо кажуть дитино
що мова наша — солов'їна
гарно кажуть
але затям собі
що колись
можуть настати і такі часи
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко
тому не можна покладатися
тільки на солов'їв
дитино.
Пісня “ Я з України”
Рубрика “Мова на часі: війна”
Було, що мову Пушкіна любив.
Але в мій дім сусід прийшов чужинцем
І вмить оту любов мою убив.
Прийшов на мою землю захищати
Мене “русскоязичного хохла”,
Вдягнувшись у військові свої шати
З емблемою двоглавого орла.
Ти цілиш в мене й тиснеш на курок.
Тебе слід за агресора сприймати
Й ненавидіти “русский говорок”.
Тепер я перейшов на українську,
На мову своїх пращурів, батьків.
Забути хочу мову ту російську
І говір тих бандитів — вояків.
Знов стану я співати соловейком,
Бо мова — солов'їная мова.
Що зрадила батьківську мову солов'їну?
Не модно, так удобнєй, без різниці -
Самі ж плюєте у свої криниці.
Нас нищили, вбивали, катували
Лише за те, що ми культуру нашу шанували,
За те, що українцями родились,
Московії уперто не корилися.
А що ж тепер? І далі нас вбивають,
Та тільки там, де мову на язик міняють.
Одумайтесь, навчіться гордість мати!
Бо руській мір прийде до вас до хати.
Пісня АТО “Де ти був?”
МОВА НА ЧАСІ:
ВІЙНА
У ТЕНЕТАХ СУРЖИКА
ІЗ БАБУСИНОЇ СКРИНІ
ГОСТИННА УКРАЇНА
МОВА - ОБЕРІГ