Мово рідна, слово рідне...

Тема: Мово рідна! Слово рідне!

Мета: -  формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна, як держава;

• розширити знання про красу і багатство української мови;
• розкрити патріотичні мотиви поезій;
• розвивати вміння висловлювати власні думки;
• виховувати любов до Батьківщини, рідної мови і бажання краще її вивчати.

Тип проекту: груповий, інтегрований.

Предмети, що інтегруються: літературне читання, українська мова, образотворче мистецтво, музика, ритміка, інформатика.

Вид проекту: інформаційно-дослідницький, творчий.

Проблема проекту: сформувати в учнів про українську мову, розкрити красу і мелодійність рідної мови, виховувати повагу і бажання вивчати та спілкуватися рідною мовою.

Спосіб вирішення проблеми: підбір матеріалу в бібліотеці, в Інтернеті, ознайомлення з додатковою літературою.

Тривалість проекту: 1 місяць.

Кінцевий продукт: урок – презентація, стінгазета « Мово рідна! Слово рідне!»

 

 

І етап – підготовчий. Визначення теми та завдань.

У чому полягає задум                           Для чого це потрібно

Дізнатися якомога більше                     Пробудити в учнів повагу, любов до

про українську мову.                             української мови, бажання вивчати та

                                                                 оберігати її.

ІІ етап – планування діяльності для досягнення поставленої мети.

 Клас поділяється на групи.

Завдання: пошук інформації.                      Результат: оформлення стінгазети

1 група « Народознавці»  

2 група « Літератори»

3 група « Кореспонденти»

4 група « Письменники»

5 група « Творці»

 

ІІІ етап – робота за планом проектної діяльності.

• Опрацьовування зібраних матеріалів.
• Отримання консультацій у вчителів, батьків, бібліотекаря.
• Організація конкурсу малюнків, презентацій.
• Узагальнення зібраного матеріалу.

ІV етап – підбиття підсумків. Захист проекту.

 

                                

Тема: Мово рідна! Слово рідне!

Мета: формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; розкривати вміння висловлювати власні думки; виховувати любов до Батьківщини, рідної мови і бажання краще її вивчати.

Обладнання: інтерактивна дошка, стінгазета «Мово рідна, слово рідне!», макет дерева,

    Хід уроку

 Із слова починається людина,

 Із мови починається мій рід…

 Моя ласкава, мамина, єдина –

 Щебече соловейком на весь світ.

      Так про українську мову сказала Ніна Рій. Про українську мову будемо говорити сьогодні і ми. Наш урок – незвичайний. Це урок – захист проекту «Мово рідна! Слово рідне!». Ви всі старанно готувалися, кожна група виконувала своє завдання і сьогодні покажемо результати своїх пошуків, своїх досліджень, своїх досягнень. На уроці ми створимо стінгазету…

 Рідна мова – то безцінне духовне багатство, в якому живе народ, передаючи з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції.

 Рідне слово – невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого ми черпаємо уявлення про навколишній світ, про родину, про своє місто чи село, про рідний край.

 Наш урок присвячений дню української писемності та мови.

Це свято було встановлене указом президента України Леоніда Кучми у 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця преподобного Нестора – послідовника творів слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

 Із глибини віків бере початок українська мова – наш найдорожчий скарб.

1 група «Народознавці» підготувала інформацію про історію української мови.

  1 слайд.   Хто не знає свого минулого,

                  Той не вартий майбутнього.

 2 слайд. А чи завжди люди вмiли розмовляти? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

 Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке-далеке минуле.

Легенда про виникнення писемності

Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi, а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними.

I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома. Взяв тодi вiн шматок кори i намалював листа дружинi (писати тодi вмiли тiльки так).

Мама «прочитала» листа i закричала. Збiглися всi родичі племенi. А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмідь з’їсти, i показала кожному листа.

Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати. Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту. Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.

Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названi всi лiтери.

 

 Слайд 3. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

 

Зараз вам може бути смiшно, але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi. Вiн писав, що скiфи направили персам «лист», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку, що б вiн мiг означати?

(Вiдповіді глядачiв).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.

 

 Багато столiть пройшло, доки люди звикли до письма, доки запам’ятали, що як називається.  Наше слов’янське письмо — знайомі і звичайнi лiтери абетки — пройшло довжелезний шлях, поки дiйшло до нас.

На нашу землю ця азбука прийшла тисячу рокiв тому. Увесь час вона змiнювалась, аж поки не стала такою, якою ми сьогоднi й користуємося. Важко навiть сказати, скільки людей протягом столiть доклали зусиль, щоб сьогоднi ми з вами могли читати і писати.

Поява письма в історії людства не випадкова: писемність виникла з потреби зафіксувати думку, щоб передати її на відстань або прийдешнім поколінням.

Кожен народ ішов своїм шляхом до створення писемності. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові.

 

 

Слайд 4.А зараз ми згадаємо історію літописання, яке почалося в Україні дуже давно, майже одночасно з приходом християнства на наші землі.

Сьогодні імена святих Кирила та Мефодія відомі і шановані у всьому християнському світі. Заслуги цих великих братів в історії культури важко переоцінити. Близько 1135 років тому Кирило і Мефодій принесли на землі слов'ян світло писемності та знань. Більшу частину свого життя ці просвітителі присвятили справі створення і розвитку слов'янської писемності, адже вони слушно вважали, що писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу.

 

Слайд 5.Кирило розробив і уклав першу упорядковану слов'янську абетку на базі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов'янську звукову систему, чим поклав початок розвитку слов'янської писемності. Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. Найдревніша книга, яка дійшла до нас і є написана кирилицею, - Остромирове Євангеліє 1057 року.

Старі літописи не дійшли до нас в оригіналах, а збереглися в копіях або переробках.

Слайд 6. У 1113 році з’явилася славнозвісна праця печерського Нестора "Повість временних літ”.

 (читає про Нестора-літописця).

Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Ще застав він тут славетного Феодосія Печерського, йому пощастило на розмову з Великим старцем, і потім він залишив для нащадків образ цього мудрого і чистого чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини.

Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис, але правильніше його називати письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії.

Слайд 7.Зачинателем сучасної української літературної мови вважається І. П. Котляревський,

а основоположником — Т. Г. Шевченко.

 

Він так сказав

 

 Одна вона у нас така -

 

Уся співуча і дзвінка,

 

Уся плакуча і гримуча

 

Хоч без лаврового вінка.

 

Вчитель. Отже, діти, ми згадали історію виникнення писемності, відчули красу рідної української мови

 

 На уроці літературного читання ми ознайомилися з казкою, яку склала Вікторія Онопрієнко, вчителька української мови та літератури угорської гімназії.                                                                                                                                 

 Завдання.

• Доведи, що твір Валентини Онопрієнко – казка.
• Назви героїв «Казки про мову»
• Як сталося, що люди з племені не вміли розмовляти? Підтвердіть відповідь цитатами з тексту.
• Чому у дітей виникло бажання піти до феї – Мови? Підтвердіть відповідь цитатами з тексту.
• Опиши повернення Мови до людей.
• Який висновок зробили люди? Чи погоджуєшся ти з таким висновком? Думку обгрунтуй.

 

Вчитель. Наша мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. І ось  2 група «Літератори», які працювали під епіграфом «Рідну мову кохати – в поезії прославляти», представлять свої надбання.

1. Ми побували в бібліотеці, працювали з додатковою літературою, підготували поетичний матеріал про мову.

Так, рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини.

 Земля нам мову дарувала

 Барвисту, щиру, як весна.

 І українською назвала

 Між рідних мов – така одна !

  В ній все найкраще і єдине,

  І серце в ній наснагу п’є.

  Бо рідна мова й Україна –

  Це найдорожче, що в нас є!

Так говорив у своєму вірші «Мова» О. Підсуха.

2. Нам найдорожча – українська мова. Вона багата, співуча, мелодійна. Ось так писала про неї Ю. Косинська .

Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора й чиста, як гірська вода.

Це України мова барвінкова,

Така багата й вічномолода.

3. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова – зложиться мова. Т. Г. Шевченко з цього приводу сказав:

Ну що б здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує.

4. Колись В. Сосюра сказав так: «Той лиш пошани достоєн, хто мову  шанує свою».

Давайте пригадаємо, як про збереження рідної мови і любов до неї писали поети.

 Мово рідна, слово рідне!

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 А лиш камінь має.

5.    Мова – краса спілкування,

Мова – як сонце ясна,

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє…

Без мови немає країни –

Мову, як матір, любіть!

6.  Розвивайся й далі, мово

наша рідна,

і про нас нащадкам звістку донеси.

7. Потрібно шанувати та плекати рідне слово, оберігати його від посягань, бо мова вічно жива.

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань!

Вгорі спинися,

Осяй мій край і

     розлетися

дощами судними над ним. 

 

Вчитель. Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

 Вислови про мову

• « Мова – це віконце, через яке людина бачить світ» ( В. Сухомлинський )
• « Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою» ( В. Сосюра )
• « Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги» ( В. Сухомлинський )
• « Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця» ( Панас Мирний )
• « Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми її плекаємо» ( Олесь Гончар )

Вчитель. А 3 група «Кореспонденти» збирали інтерв’ю про мову у рідних, вчителів, школярів. Ось послухайте їхні доробки.

1. Вдома я спілкуюся з двома вчителями. Я прочитав багато висловів про мову і вирішив їх запитати, шо для них є українська мова.
2. А мені було цікаво дізнатися думку моєї мами з цього питання.
3. Я живу у багатолюдному масиві Бібрки, щодня спілкуюся з різними за віком дітьми. І я взяла інтерв’ю у них.

 

Вчитель. У нашій мові є величезна кількість влучних прислів’їв по мову.

Гра . Незакінчені речення.

  Мова – неоціненний ….. ( діамант )

 Мова – найбільший …. ( скарб народу )

 Хто мови своєї цурається, …… ( хай себе стидається )

 Слово не горобець, …. ( вилетить – не спіймаєш )

 Де слова з ділом розходяться, … ( там непорядки водяться )

Фізхвилинка

Пісня « Мова єднання»

 

Вчитель. Наступна сторінка у нашій стінгазеті особлива! У ній піде мова про те, як впливає на наш розвиток мова, як ми плекаємо й розвиваємо її, шануємо й цінуємо.

4. група «Письменники» віршики і твори про мову складали, а батьки і вчителька їм трішки допомагали. Послухайте їх.

 

1. Про настанови наших рідних я вирішив написати у своєму вірші.

    Мова – це мистецтво

Мови нас навчають,

Мову нашу рідну

Люблять й поважають.

Щоби всі пишались

Нашими вченнями,

Пам’ятаєм настанови

І бабці, і мами:

«Слово наше рідне

Всім дає нам силу,

Пам’ятай про це ти,

Дорогий мій сину!

Бережи, вивчай, примножуй

Щедрий Божий дар.

Мову святу, українську

Завжди оберігай!»

- І я абсолютно впевнений, що є мова – є майбутнє.

2.  Про ставлення до рідної мови я зупинився у своєму вірші.                                                                                                                                                                          Моя мово солов’їна

Батьківського роду.

Чому тебе зневажають

Вороги народу?

 Ти підвелася з руїни

 На зло супостата,

 Ти є символом країни

 Прадіда і тата.

Розквітай же, наша мово,

В білім, пишнім цвіті

Щоб любили тебе люди

По цілому світі!

 

3.А я зі своєю сім’єю склали вірш – обіцянку присвячений рідній мові. І ще намалювали малюнок до нього.

 Шанувати свою мову нас дітей навчають,

 Берегти в своїм серденьку нам усім бажають.

 В цілім світі найгарніша – українська мова,

 Захищати обіцяю найгарніше слово.

 І як виросту й піду у світ, пам’ятатиму мами слова:

 «Серед тисячі слів – Україна, синочку, - одна!»

 

4. Готуючись до сьогоднішнього уроку, читаючи тему, я задумалась над тим, яка дивна сила слова. Свої думки виклала у твір.

Яка дивна сила слова…

 Багато є таємниць у світі. Одна з найбільших – мова. Рідна, як мати, як Батьківщина.

 Першим до нас приходить слово колисковою материнською піснею, тихою казкою.

 Велика сила рідного слова! Воно може бути ніжною запашною квіткою і гострим ножем. Словом можна вбити і оживити, поранити й вилікувати.

 Якщо ти патріот рідної землі, то дбай про свою мову, бо хто  зрікається найдорожчого, стає перекотиполем.

 Для кожного свідомого українця слово пахне рутою і м’ятою, барвінком і соняшниками. Недарма її звуть солов’їною.

 Рідна мова – це найбільший скарб. Вона єднає між собою всі покоління. Рідне слово є тим євшан-зіллям, яке поверне усіх українців додому.

 Тож плекаймо материнську мову!

5. А я у своєму творі хотів показати, що найдорожчий скарб українського народу – це його мова.

Наша мова – наш скарб

 Українська мова – скарб народної душі, з якого ми виростаємо, яким живемо і завдяки нашій мові маємо право називатися народом України.

 Наша мова пройшла важкий шлях свого становлення. Її принижували і гробили багато століть, але не зламали. І тепер наш народ може вільно спілкуватися українською мовою.

 Мова українського народу неповторна й мелодійна, вона ввібрала в себе гомін дібров, полів, лісів, рік і морів, незламний дух народу. Саме мова – це характер народу, його пам’ять, історія. У ній відбиваються звичаї, традиції, розум і досвід людей.

 Для мене рідна мова – це мова колискової, яку мені співала матуся. Це мова, якою я спілкуюся кожен день.

  Рідна мова! Рідна мова!

  Що в єдине нас злива,-

  Перші матері слова,

  Перша пісня колискова…

 Такі слова про рідну мову писав поет Олександр Олесь.

Мова – це тільки засіб спілкування, це ще й святиня, яку треба оберігати.

 Бо без мови не буде нації, не буде держав держави.

 

 Вчитель. 5 група «Творці» будуть презентувати свої творчі доробки з образотворчого мистецтва і інформатики.

1. Для мене мова це та, яку ми чуємо з дитинства. Слово мова асоціюється з словом мама. Це перша мамина колискова, мамина казка, мамине повчання…

Цю любов   до рідного слова, рідної мами я відтворила на малюнку.

2. А для мене мова – це дзюрчання потічка, щебет пташок, ніжний аромат квітів, тріпотіння крил метеликів. Все це для мене таке рідне, таке миле…

 

3. А ось для мене мова – це дівчина у вінку. А кожна квітка, вплетена у нього, розмовляє неповторно, по своєму. Це мова лісів, степів, лук.

 

4. На уроках інформатики ми навчилися створювати презентації. І до сьогоднішньої теми ми покажемо свої доробки.

 

Вчитель. А тепер виконаємо творче завдання. ( Майстерня «Речення» )

Доповніть речення прикметниками.

Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її, нашу мову…(рідну, чудову, мелодійну, співучу, чисту, правильну, живу, пісенну, святу, солодку, запашну, гнучку, прекрасну, дзвінку, українську…)

Вчитель. А зараз прослухайте, які прикметники можна підібрати у віршованій формі.

 Ніжна, мила, світанкова,

 Ясна, чиста і прозора.

 Мелодійна, дзвінкотюча,

 Дивна, радісна, співуча,

 Лагідна, жива, казкова,

 Красна, чарівна, шовкова,

 Найдорожча, добра, власна,

 Мудра, сонячна, прекрасна,

 Солов’їна, барвінкова,

 Українська мова!

Ось ми і підходить до завершення наш урок. Були б дуже раді, щоб у вашому серці навіки залишилася любов до рідної мови.

Рефлексія.

На намальоване дерево учні прикріплюють різнобарвні листочки з написами:

• Я зрозумів…
• Я запам’ятав…
• Я створив…
• Я відчув…
• Я пережив…
• Я прагнув…

 

Вчитель. Мені хочеться звернутися до вас словами поета Максима Рильського:

 Як парость виноградної лози,

 Плекайте мову. Пильно й ненастанно

 Політь бур’ян. Чистіша від сльози

 Вона хай буде. Вірно і слухняно

 Нехай вона щоразу служить вам…

• Я сподіваюся, що ваші серця відгукнуться на цей заклик і ви будете гордитися тим, що ви – українці, будете вивчати і шанувати українську мову, тому що для  з вас вона – рідна,  для всіх нас – державна.