"Можна більше не шукати" зниклі види тварин"

"Можна більше не шукати"зниклі види тварин

Ексцентричний маврикійський дронт"Додо"Дронти були великими і дуже гладкими (20 – 25кг). Ростом вони були більше індика – біля 1 метра. На невеликих островах океану, де немає сухопутних хижаків дронти не вміли літати, пересувалися по землі і були дуже повільними. За описами, коли їм треба було рятуватися від небезпеки, їхнє тіло гойдалося при бігу, а великий живіт чіплявся за каміння. Додо харчувався стиглими плодами дерева, яке так і називалося «дерево додо». Додо став символом знищення видів у результаті варварського вторгнення в дику природу.

Чому? Голодні моряки не питали. Спокійне життя для птахів завершилося, як тільки людина почала активно втручатися у життя острівної природи. Команди кораблів поповнювали на островах запаси їжі. З цією метою вони знищували все живе в лісах архіпелагу. Матроси з’їли спочатку величезних черепах, а потім взялися за незграбних птахів. Коки голландських кораблів не знали чи можна вживати у їжу цього легкодоступного птаха з жорстким м’ясом. Але дуже швидко голодні мореплавці зрозуміли, що дронд їстівний і є дуже вигідною здобиччю. Вимерлого птаха додо можна зустріти серед персонажів Льюїс Керрола "Аліса в країні див" або на виставці в картинній галереї.

Стеллерова корова. Більшу частину життя морська корова проводила повільно плаваючи поблизу берегів, апатично та непоспішаючи поїдаючи водорость ламінарію ("морську капусту"). Жили ці величезні ссавці стадами та доживали до 90 років. Цей вид згадувався в повісті "Білий котик" Р. Кіплінга.

Чому? Не боялася людей. Ця велика малорухлива водна тварина довжиною до 10 м та до 10 тон, була відкрита у 1741 році Георгом Стеллером. Тварина майже не боялася людей і безжально знищувалась. В основному використовувався підшкірний жир та м’ясо морських корів. Всього лише за 27 років з моменту відкриття (у 1768 році) Стеллерова корова була повністю знищена. Ось такий сумний рекорд людської жадібності.

Квагга. Дивна парнокопитна тварина, підвид зебри, яка мешкала на півдні Африки. Спереду вона мала смугастий окрас, як у зебри, а сзаду – гнідий окрас, як у коня. Квагга була приручена людиною для охорони стад, бо вона набагато раніше інших домашніх тварин помічала наближення хижаків і попереджала хазяїв голосним криком «куаха», від якого і отримала свою назву.

Чи був шанс вижити?Якби місцеві знали про шкірозамінники. Місцеве населення знищувало кваггу заради її міцної шкури. Остання дика особина загинула у 1878 році, а в амстердамському зоопарку квагга проіснувала до 1883 року. Це перший вимерлий вид тварин ДНК якої вдалося розшифрувати.

Тарпан. Вимерлий предок сучасного коня – ще в XVIII—XIX ст. був широко розповсюджений у степах України, ряді країн Європи та на території сучасного Казахстана. Існувало два підвиди тарпанів: лісовий та степовий. Тварини мали довгий густий ворс, який дозволяв їм добре переживати холодні зими, міцні ратиці, які не потребували підков, швидкі ноги. Тарпан на мові тюркських народів означає «нестися вскач, летіти вперед»

Чому?Не зумів прижитися поряд з людиною. Люди знищували тарпанів за їх дуже смачне м’ясо. Також дикі коні не могли жити на землях, яку обробляли люди, тому цей вид зменшував ареал свого розповсюдження. В 1918 році в помісті поблизу Миргорода в Полтавській губернії помер останній (степовий) тарпан.

Тур. Дикий бик, предок сучасної великої рогатої худоби, жив на території Європи. Тур мав масивне тіло, особливо виділялися величезні роги, що робили дикого бика небезпечною здобиччю на полюванні. Збериглися записи Володимира Мономаха про непросте полювання на тура. Також зникнення виду пов'язують із вирубуванням лісів.

Чому? Чим менша популяція виду тим важче вижити. Через м’ясо і шкуру на бика активно полювали. Останнє стадо спостерігалось у Мазовецьких лісах (Польща). Остання особина щоправда не була вбита на полюванні, вона загинула у 1627 році в лісах біля Якторова – вважається, що через хворобу, яка торкнулася маленької генетично слабкої та ізольованої популяції останніх тварин цього роду. Зображення тура в геральдиці Молдови

Моа. Вимерлі птахи із Нової Зеландії схожі на сучасних страусів, гігантських розмірів (до 3,5 м), без крил та вагою понад 250 кг. Моа були єдиними птахами, які повністю втратили крила (навіть їх кістки).

Що сталося з ними?Спитайтеся в маорі. Чисельність моа почала невпинно знижуватись після прибуття на острів перших поселенців. Люди активно полювали на цих не надто зграбних птахів називаючи себе "мисливці на моа". В результаті останні представники моа вимерли у 16-18 ст.Існує легенда, що Джеймс Кук при висадці на острів бачив останнього моа.

Абінгдонська слонова черепаха Головною причиною зникнення підвиду стало те, що на Галапагоських островах практично вся рослинність була винищена здичавілими козами, яких привезли моряки. Як наслідок, у черепах не залишилося харчових ресурсів. Неповороткі і повільні рептилії були легкою здобиччю для браконьєрів та китобійців, що вивозили 350 кг слонових черепах із острова як живі консерви.

Одинокий Джордж. Останньою відомою особиною цього виду була черепаха на прізвисько Самотній Джордж, яка померла 24 червня 2012 року, не давши потомства. Вперше Самотнього Джорджа виявив на острові Пінта 1 грудня 1972 року угорський дослідник Йожеф Вагвьольдьї. Його було переміщено до дослідницької станції Чарльза Дарвіна. Черепаху утримували у загоні разом із двома самицями інших підвидів. Хоча яйця були відкладені, жодне із них не вилупилося. Провідати Одинокого Джорджа приїжджали різні знаменитості, серед яких – принц Чарльз і голлівудська актриса Анджеліна Джолі.

Мандрівний голуб. Порода диких голубів, що раніше масово населяла Північну Америку. До ХІХ ст. він був найбільш чисельним видом птахів, загальна кількість особин якого оцінювалась у 3-5 млрд. Мандрівний голуб був поширений по всій території Північної Америки від берегів Тихого океану до берегів Атлантичного океану. Птахи трималися величезними зграями.

Мільярд зниклих за одне століття. Проте благополуччя цього виду закінчилось достатньо швидко. Основною причиною зникнення виду став комерційний відлов і забій заради отримання …м’яса. Американці почали масове полювання на мандрівних голубів ще на початку XVII ст. При цьому влаштовувалися справжні бійні. Птахів відстрілювали, ловили сітками, збивали на землю палицями, рубали дерева з гніздами. Ще в 1881 році в парку Нью-Йорка було проведене розважальне полювання на голубів, а вже через тридцять років вид зник з обличчя планети.

Їх більше не цікавить еволюція.https://ecoaction.org.ua/my-ne-pobachymo-yih-vzhe-nikoly.html