Мудрість українського народу у творчості українських письменників. Як народжується легенда

Мудрість українського народу у  творчості українських письменників. Як  народжуються легенди. Підготувала вчитель Одеського ліцею Михайлівський. СОКОРЕНКО ГАЛИНА ІВАНІВНА

Хто такий соняшник?Легенда. Спочатку земні рослини не мали квіток. Високі дерева, велетенські трави покривали гори, степи, долини. Та куди не глянь — жодної квітки! Звернулися дерева, чагарі, трави до Сонця:— Полум’яний батьку! Ти запалюєш у грозовій хмарі багато-барвну райдугу, прикрашаючи небо. Подаруй і нам дещицю тих барв. Замислився господар денного Неба. Довго мовчав. Не міг придумати, чим зарадити рослинам на далекій землі. Озвався син Сонця, золотоволосий принц:— Я піду на землю та й оздоблю зелень барвами райдуги.— Це небезпечно, — тривожно відповів батько.

— Покидати сонячну оселю не можна безкарно. Розпорошившись на далекій планеті, ти можеш не повернутися до рідного дому…— Я однаково піду, — затявся на своєму золотоголовий принц, — ти даруєш радість усесвітові, а я хочу подарувати її деревам і травам. Зітхнув батько, проте, що мав робити, — згодився. Прилетів син Сонця до землі, веселковим колесом почав обходити світ. І затріпотіла природа від блаженства. Велетенськими запашними квітами вкрилися магнолії, ніжно усміхнулася рожевими пелюстками на узліссі шипшина, срібно дзвінно заспівали серед трав блакитноокі дзвоники, небесними вічками глянули на світ незабудки-братики, сором’язливо захиталися на вітрах білі гвоздики…Безліч квітів покрили безмежні простори, ніби різнобарвна ріка розлилася по землі, одухотворюючи природу, відкриваючи людям світ краси й творчості.

Зупинився сонячний принц та й поглянув довкруж. А побачивши плоди своєї праці, щасливо засміявся. Махнувши полум’яними крильми, хотів було вернутися додому. Та де там! Витративши силу на творення квітів, він віддав свою силу землі, тож не зміг уже повернутися до осяйної оселі батька. Заридав самотній Ярило в небі, ховаючись за темний обрій. А знесилений принц упав на землю, заливаючись гіркими слізьми. На світанку він встав, напружив усі сили, щоб полетіти, коли з’явиться Сонце, але зміг лише підняти назустріч батькові своє пломеніюче обличчя. З тої пори цар-квітка, золотоголовий соняшник, невідступно дивиться на схід: батько обіцяв йому в прийдешньому повернення до рідної осяйної оселі… Олесь Бердник

Подаруй нам сонце. Син Сонцябатько Сонця. Райдугати можеш не повернутися додомутебе чекає багато роботивід праці будуть боліти рукистав обігрівати землюстав поливати землю. Подаруй нам квіти. Подаруй нам райдугу

не міг підняти обличчяне захотівне було силичекає, щоб дощик пішовбатько обіцяв повернення на хмарки дивиться

ПОЯСНИ ПРИСЛІВ’ЯРобиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся. Що посіяв - те й пожнеш. Без роботи день роком стає. Поясни.«Таких суддів, такої похвали не дай нам , боже!»

(1849, 17 липня –4 жовтня 1930р) В Гадячі на Полтавщині народилася Олена Пчілка (справжнє ім’я – Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова), письменниця, перекладачка, громадська діячка, фольклорист, етнограф. Мати Лесі Українки. Вона першою запровадила моду на вишиванки серед тогочасних жінок. Вона першою з жінок взялася модернізувати і реформувати українську мову. Олена Пчілка стала першою збирачкою і знавчинею українського орнаменту. Ольга Косач – перша жінка-борець за українську мову

Котик Мурко находився,Десь там лазив, наморився —Скочив на диван. Ох, та й пишно ж як розлягся!Як розкішненько простягся,Мов великий пан!Зирк малий Петрусь на нього,На пустунчика отого,І сказав йому:— Ах ти ж, Мурку, ах, ледащо. Чи тобі робить нема що. У дворі всьому?А глядіть в коморі, в хижіТа ловить шкідливі миші,Стерегти добра?

Розпустився, розманіживсь1,Тільки спав би все та ніживсь!Глянь, яка пора! —Так Петрусик лихословив. Мурко вислухав і мовив:— Правда, далебі2!Вже ж, недобре лінуватись,До роботи не прийматись —Це скажу й тобі: Он книжки твої ще в схові,І завдання не готові,

Олесь Бердник(1926-2003р)український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей.