Мультимедійна презентація на тему: "Професійна деформація"

Професійна деформація вчителя

Деформація особистості Професійні деструкції Професійна деформація педагога Профілактика професійної деформації

Складність і труднощі педагогічної професії влучно окреслив український філософ Василь Зеньковський: «Педагог повсякчас думає не про себе, а про дитину. Педагог лишень віддає, але ніколи не отримує» «Щоб розуміти дітей, педагогові необхідно наближатися до їхнього рівня, а тому він мимоволі, підсвідомо йде не вперед, а постійно наближається до рівня своїх вихованців, щоб розуміти їх і бути зрозумілим».

Деформація особистості професійна — зміна якостей особистості (стереотипів сприйняття, ціннісних орієнтацій, характеру, способів спілкування і поведінки), які відбуваються під впливом тривалого виконання професійної діяльності. Унаслідок нерозривної єдності свідомості та специфічної діяльності формується професійний тип особистості. Найбільший вплив професійної деформації на особистісні особливості представників тих професій, робота яких пов’язана з людьми (держслужбовці, керівники, працівники з кадрів, педагоги, психологи).

Крайня форма професійної деформації особистості в них виражена у формальному, суто функціональному ставленні до людей. Високий рівень професійної деформації також спостерігають у медичних працівників, військовослужбовців і співробітників спецслужб. Професійні деформації проявляються, як правило, за трьома рівнями.

Когнітивний рівень ‒ зміна уявлень людини про себе та про навколишній світ, зокрема, про інших людей; звичка оцінювати оточення за параметрами, пов’язаним із професійною діяльністю. Емоційний рівень ‒ зміна емоційних реакцій на типові професійні ситуації (синдром «жалісливої втоми», синдром емоційного вигорання). Поведінковий рівень ‒ зміна форм і способів взаємодії з оточенням; перенесення способів професійної взаємодії на ситуації, з професійною діяльністю не пов’язані.

Професійні деструкції — це зміни сформованої структури особистості й діяльності, що негативно позначаються на продуктивності праці та взаємодії з іншими учасниками трудового процесу. Нормативними моментами для їхнього зародження є періоди професійних криз, коли фахівець стикається з необхідністю вирішення особливо складних професійних ситуацій. У цих умовах формуються певні поведінкові реакції, які закріплюються, перетворюються на стереотипи, призводять до акцентування відповідних особистісних рис. Домінантні якості впливають на подальшу поведінку особистості, тобто особистість прагне сформувати професійне середовище так, щоб створювалася можливість для їх прояву.

МАРКОВА А. К. ВИЗНАЧАЄ ТАКІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ ДЕСТРУКЦІЙ: відставання, уповільнення професійного розвитку порівняно з віковими та соціальними нормами; дезінтеграція професійного розвитку, розпад професійної свідомості та, як наслідок, ‒ нереалістичні цілі, помилкові смисли праці, професійні конфлікти; низька професійна мобільність, невміння пристосуватися до нових умов праці, дезадаптація; неузгодженість окремих ланок професійного розвитку (одна сфера домінує над іншою);

Професійна деформація ‒ це деструкції, які виникають у процесі професійної діяльності й негативно впливають на її продуктивність. Вони породжують професійно небажані якості та змінюють професійну поведінку людини. Розвиток професійних деформацій визначають різними факторами: різноспрямованими онтогенетичними змінами, міжвіковою динамікою, змістом професії, соціальним середовищем, життєво важливими подіями й випадковими ситуаціями.

ДО ОСНОВНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ НАЛЕЖАТЬ: психофізіологічні зміни, стереотипи професійної діяльності, стагнація професійного розвитку, акцентуації характеру та психологічного захисту.

ОЗНАКИ ПРОФЕСІЙНИХ ДЕФОРМАЦІЙ КЛАСИФІКУЮТЬ ЗА РІЗНИМИ КРИТЕРІЯМИ: за ступенем відхилення від соціальної норми (Б. Н. Новиков); за ступенем вираженості делінквентної поведінки в процесі виконання соціальної ролі; за ступенем вираженості дисгармоній у розвитку особистості.

Вплив професії на особистість можна оцінити, насамперед, за його модальністю (позитивний чи негативний). Професійна деформація якостей особистості проявляється при негативному впливі професії. Відомо, що найбільше деформація виражена в представників тих спеціальностей, чия робота пов’язана з людьми, у яких є відхилення від норми у фізичній, інтелектуальній, мотиваційно-вольовій, поведінковій або особистісній сферах (лікарів, педагогів, працівників сфери обслуговування та правоохоронних органів, держслужбовців, керівників, підприємців та ін.).

ослаблення раніше наявних/набутих професійних якостей, професійних здібностей, професійного мислення; спотворений професійний розвиток, поява раніше відсутніх негативних якостей, відхилень від соціальних й індивідуальних норм професійного розвитку, що змінюють профіль особистості; поява деформацій особистості (наприклад, емоційне виснаження та вигорання, а також принижена професійна позиція); припинення професійного розвитку внаслідок професійних захворювань або втрати працездатності.

1) Авторитарність педагога проявляється в централізації всього навчально-виховного процесу, одноосібному здійсненні управлінських функцій, використанні переважно розпоряджень, рекомендацій, вказівок. Авторитарність виявляється в зниженні рефлексії - самоаналізу і самоконтролю педагога. 2) Демонстративність - якість особистості, що проявляється в емоційно забарвленому поведінці, бажання подобатися, прагнення бути на очах, проявити себе. Відома демонстративність педагогу професійно необхідна. Проте коли вона починає визначати стиль поведінки, що знижує якість педагогічної діяльності, стаючи засобом самоствердження.

3) Домінантність обумовлена виконанням педагогом владних функцій. Йому надані великі права: вимагати, карати, оцінювати, контролювати. Домінантність як професійна деформація притаманна майже всім педагогам зі стажем роботи понад 10 років. 4) Педагогічна агресія проявляється у ворожому ставленні до недбайливих і неуспішним учням, у прихильності до "каральним" педагогічним впливам, у вимозі беззаперечного підпорядкування педагогу.

5) Соціальне лицемірство педагога обумовлено необхідністю виправдовувати високі моральні очікування учнів та дорослих, пропагувати моральні принципи і норми поведінки. Соціальна бажаність з роками перетворюється в звичку морализирования, нещирість почуттів і відносин. 6) Педагогічна індиферентність (байдужість) характеризується емоційною сухістю, ігноруванням індивідуальних особливостей учнів. Педагогічна байдужість розвивається на основі узагальнення особистого негативного досвіду педагога. Педагогічна індиферентність розвивається з роками як наслідок емоційної втоми і негативного індивідуального досвіду взаємодії з учнями (авторитарна центрация).

7) Вивчена безпорадність формується тоді, коли суб'єкт переконується, що ситуація, в якій він опинився і яка ні в якій мірі його не влаштовує, абсолютно не залежить від його поведінки, від вживаються ним зусиль цю ситуацію змінити. Мотив особистого розвитку, росту і оволодіння компетентністю в цьому випадку підміняється систематичною демонстрацією власної безпорадності, перекладанням вирішення всіх своїх проблем на оточуючих людей. 8) Неадекватна самооцінка виявляється в основному в завищеній самооцінці пов'язаної з роллю всезнаючого вчителя. В стані дистресу на тлі емоційного вигорання самооцінка занижена, характерні самозвинувачення, самобичування.

9) Поведінковий трансфер (ідентифікація з агресором) характеризує формування рис рольової поведінки та якостей, притаманних вихованцям, учням. Ненормативне поведінка учнів: агресивність, ворожість, грубість, емоційна нестійкість - переноситься, проектується на професійну поведінку педагога, і він присвоює окремі прояви відхиляється. 10) Педагогічний догматизм виникає внаслідок частого повтору одних і тих же ситуацій, типових професійно-педагогічних завдань. У педагога формується схильність до спрощення проблем, застосування вже відомих прийомів без обліку всієї складності педагогічної ситуації. Догматизм проявляється в ігноруванні психолого-педагогічних теорій, зневажливому ставленні до науки, інновацій, самовпевненості і завищеною самооцінці і розвивається із зростанням стажу роботи, супроводжуючись зниженням загального інтелекту.

11) Рольовий експансіонізм проявляється в тотального занурення в професію, фіксації на власних педагогічних проблемах і труднощах, у нездатності і небажання зрозуміти іншу людину, у переважанні обвинувальних і повчальних висловів, безапеляційних суджень. Ця деформація виявляється в жорсткому рольову поведінку за межами навчального закладу, у перебільшенні ролі викладається предмета. 12) Дидактичність - це прояв педагогічних витрат пояснювально-ілюстративних методів навчання. Вона виражається в прагненні вчителя все пояснити самому, а у виховній роботі - в нравоучении і поясненнями. Дидактичність педагога проявляється також за межами навчального закладу: в родині, неформальному спілкуванні, часто набуває характеру професійного занудства. Найбільш часто дидактичність виявляють емоційно стримані викладачі природничо-математичних і технічних дисциплін, котрі мають стаж роботи більше 15 років.

13) Інформаційна пасивність педагога проявляється в небажанні вдосконалення навичок роботи з інформацією та підвищення інформаційної компетентності (інформаційної культури), припинення свого професійного самоосвіти і самовиховання після накопичення певної кількості інформації та методичної бази для викладання свого предмета; 14) Розвитку консерватизму сприяє та обставина, що педагог регулярно репродукує один і той же навчальний матеріал, застосовує певні форми і методи навчання і виховання. Стереотипні прийоми педагогічного впливу поступово перетворюються на штампи, економлять інтелектуальні сили педагога, які не викликають додаткових емоційних переживань. Спрямованість у минуле при недостатньо критичне до неї ставлення формує у педагогів упередження проти інновацій.

15) Монологизм. Цей процес супроводжується згасанням здатності до діалогу - не як до обміну "черговими репліками", а як до взаємообміну і взаємозбагачення особистісними смислами, як до проникнення у внутрішній світ Іншого" та відображення в ньому свого внутрішнього світу. 16) Формалізм - формальне ставлення до роботи, відсутність творчості, фантазії, виконання роботи за принципом «аби відчепилися». 17) Некомпетенность є наслідком вищевказаних деструкцій у роботі. Відсутність розвитку особистості, професійного росту призводить до поступового зниження рівня компетентності вчителя.

Процес деформації необхідно контролювати, щоб він не став перешкодою для професійного та особистісного розвитку, тому що це явище має багато прихованих негативних аспектів. Серед цих аспектів дослідники виокремлюють такі: 1. Знижується адаптивність особистості. Звикнувши до певного стилю виконання роботи людина перестає прагнути нового у своїй професії, застосовувати незвичні способи виконання завдань. Поступово вироблені в діяльності риси характеру закріплюються, поглиблюються та стають частиною особистості людини.

2. Знижується якість роботи, людина починає ставитися до неї формально й занадто абстрактно. У вчителів і лікарів трепетне ставлення до пацієнта або учня змінюється на офіційне, ділове, а керівник починає ставитися до своїх підлеглих лише як до інструментів діяльності, що заважає їм повністю реалізувати свій потенціал. 3. Страждають взаємини з оточенням. Шаблони спілкування, які успішно застосовують на роботі, можуть бути зовсім неефективними в особистому житті. 4. Настає втома й професійне вигорання. Робота починає здаватися нудною. Ці симптоми відомі кожному, хто тривалий час пропрацював на одному місці, виконував одні й ті самі функції й не вчився нічому новому.

Професіоналу корисно час від часу проводити своєрідну «самодіагностику» та вчасно розпізнавати в себе «симптоми» деформації. Є ДЕКІЛЬКА УНІВЕРСАЛЬНИХ ПОРАД, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ У ЦЬОМУ: Розвивайте в собі здатність до самоаналізу й самокритики. Спілкуйтеся з колегами, іншими професіоналами та помічайте, чому можна в них навчитися. Корисно також отримувати відгуки колег про свою роботу, це дає можливість подивитися на себе з боку. Професійне та особистісне зростання прямо протилежні професійній деформації!

2. Здобувайте нові знання. Навчайтеся та завжди відкривайте для себе нове в професії. Відвідування курсів, читання спеціальної літератури не лише озброюють вас новою інформацією, а й допомагають відкрити в роботі «друге дихання», побороти нудьгу. Порада змінювати роботу що 5 років також не позбавлена сенсу. У житті це не завжди можна реалізувати, але можна братися за нові проекти на своєму місці роботи. 3. Умійте розслаблятися. Той, хто живе лише роботою, більше схильний до емоційного вигорання, ніж той, у кого життя різноманітніше. Залишайте роботу на роботі, від цього виграєте і ви, і ваші близькі, і ваші учні/пацієнти/ клієнти.

4. Виходьте із зони комфорту. Зрозумілі вигоди, які дає людині звична робота й звична поведінка — вона знає, що приведе до успіху, а що не спрацює. Якщо робити щось нове й незвичне, то незрозуміло, чи буде успіх і як відреагує оточення. Проте виходити із зони комфорту корисно. Заведіть собі незвичне хобі. Ви увесь день сидите? Запишіться на фітнес. У вас кабінетна робота? Спілкуйтеся з людьми, підіть на курси іноземної мови. Робота нервова? Вишивайте! Контрасти оздоровлюють особистість. Професійна деформація ‒ явище швидше природне, ніж страшне. Ставтеся до неї, як до симптому, який сигналізує про те, що пора змінюватися й ставати кращим!

Найважливішим принципом запобігання емоційному вигоранню та професійній деформації є дотримання вимог психогігієни самим педагогом. Психогігієна ‒ це галузь психіатрії та гігієни, що вивчає фактори й умови навколишнього середовища та спосіб життя, що позитивно впливають на психічні розвиток і стан людини, і розробляє рекомендації щодо збереження та зміцнення психічного здоров’я.

ВИОКРЕМЛЮЄМО ТАКІ СПОСОБИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПСИХОГІГІЄНИ: наявність професійних цілей; оволодіння вміннями та навичками саморегуляції; підвищення самооцінки; обмін інформацією з колегами (професійне спілкування); емоційно-особистісне спілкування (спілкування з людьми, не пов’язаними з професійною діяльністю); оволодіння навичками перемикання соціальних ролей; визначення часових меж професійної діяльності; пошук захоплень, не пов’язаних із професійною діяльністю (хобі); усвідомлення значущості у своєму житті інших ролей; піклування про своє здоров’я, фізичний стан, зовнішній вигляд.

1. Зеєр Е.Ф., Сыманюк Э.Э. Психологія професійних деструкцій: Уч. для вузів. - М.: Академич. проект, 2005. -240с. 2. Безносов С.П. Професійна деформація особистості. - СПб.: Йдеться, 2004. - 272с. 3. Риженко С.К. Стаття. Професійні деформації та шляхи їх подолання // Курси тьютерів., 2010 рік. 4.Гафнер В.В. Професійна деформація та професійна компетентність педагога// ОБЖ. Основи безпеки життя, 2004. - № 10. - С. 22-24.