Мультимедійна презентація „Закони Кеплера”

Закони Кеплера

Рух планет Сонячної системи не є безладним та невпорядкованим. Вони обертаються навколо Сонця згідно із законами, які на початку XVII століття відкрив видатний німецький учений Йоганн Кеплер (1571-1630). Закони Кеплера Перший закон Кеплера Кожна з планет рухається навколо Сонця по еліпсу, в одному з фокусів якого знаходиться Сонце.

Еліпс – це замкнена крива, сума відстаней до кожної точки якої від фокусів F1 і F2 рівна його великій осі, тобто 2а, де а – велика піввісь еліпса. Якщо Сонце перебуває у фокусі F1 , а планета у точці Р, то відрізок прямої F1Р називається радіусом - вектором планети. Найближча до Сонця точка планетної орбіти П називається перигелієм, найдальша точка орбіти А – афелієм. Перший закон Кеплера

Радіус-вектор планети за однакові проміжки часу описує рівні площі. Другий закон Кеплера формулюють іноді так: секторна швидкість планети — величина стала. Оскільки площі 1 і 2 рівні, то по дузі Р1Р2 планета рухається з більшою швидкістю, ніж по дузі Р3Р4, тобто швидкість планети найбільша в перигелії П і найменша в афелії А. Другий закон Кеплера

Третій закон Кеплера Квадрати зоряних (сидеричних) періодів обертання планет відносяться як куби великих півосей орбіт. Якщо Т1 та Т2 — сидеричні періоди обертання планет, а1 та а2 — середні відстані від планет до Сонця (великі півосі їхніх орбіт), то третій закон можна записати так: Записавши третій закон Кеплера для Землі та іншої планети, маємо: або Т2 = а3, де Т - в роках, а - в а. о. Тобто квадрат сидеричного періоду планети, вираженого в земних (сидеричних) роках, дорівнює кубу великої півосі її орбіти, вираженої в астрономічних одиницях.