Музей Прадо – від представницької збірки іспанських королів до публічного музею.

Про матеріал

Музей Прадо в Мадриді — це культурна скарбниця світового масштабу, що втілює багатовікову історію європейського мистецтва.

Перегляд файлу

Музей Прадо – від представницької збірки іспанських королів до публічного музею.

Зміст

Вступ
Історія створення музею
Огляд колекції музею
Висновки
Джерела

Вступ

Музей Прадо в Мадриді — це культурна скарбниця світового масштабу, що втілює багатовікову історію європейського мистецтва. Сьогодні він став загальнодоступним музеєм, де зберігаються шедеври Дієго Веласкеса, Альбрехта Дюрера, Ель Греко, Пітер Пауль Рубенса, Франсіско Гойї, Сандро Боттічеллі, Брайгеля Старшого, Рафаеля, Босха, Тіціана та інших видатних художників. Колекція Прадо надає можливість поринути в епохи та стилі, що сформували європейську культуру, і відчути велич іспанської та світової спадщини, представленої в живописі, скульптурі та декоративному мистецтві. Прадо є не лише музеєм, а й місцем, де зосереджена частина культурної та історичної спадщини Європи, що приваблює мільйони відвідувачів з усього світу. Спочатку у колекції музею Прадо були лише картини іспанських художників. Але за кілька століть зібрання значно збільшилося і зараз включає також роботи італійських, фламандських, німецьких, нідерландських та французьких майстрів. На сьогоднішній день Museo Nacional del Prado володіє однією з найкращих у світі колекцій європейського мистецтва, що датується XII — початком XX століття.

Музей розташований на піренейському півострові, в колоритній Іспанії, у центрі столиці- Мадриді. Фонд цього музею надзвичайно великий, усього він нараховує 8637 малюнків, 7825 картин, 981 фотографію, 932 скульптури, 155 географічних карт і 4 книги. Дивлячись на ці цифри не можна вважати його простим музеєм, тому що кожен музей унікальний завдяки своїм експонатам, композиціям та своєю історією. Крім цього, у музеї також є доступна функція віртуальних турів, що дозволяє оглянути експонати, та побачити прекрасне. Думаю, що саме можливість здійснити віртуальний тур по музею, підштовхнула мене обрати цю тему для реферування, а додатковим стимулом була допитливість та захопливість.

Саме тому в цій праці, я хотіла би ознайомити читача з досить привабливою темою, щодо Національного музею Прадо, його історії створення, розвитку, та подальшого експонування, а також детальніше розглянути деякі колекції.

Історія музею Прадо.

Історія музею Прадо почалася за правління імператора Священної Римської Імперії Карла V Габсбурга (1500–1558). Він першим з іспанських монархів задумався про збереження та передачу у спадок шедеврів живопису. За його правління почали активно купувати картини видатних майстрів Нідерландів та Італії.

Відомого венеційського живописця Тіціана, імператор призначив своїм придворним художником. Королівський двір потребував великої кількості портретів, що призвело до замовлень як іноземним, так і іспанським художникам. Протягом трьох століть портретистами, які обслуговували іспанських королів та аристократів були Тіціан, Антоніс Мор, Ель Греко, Хуан Пантоха де ла Крус, Алонсо Санчес Коельо, Веласкес, Рубенс, Гойя, а також ряд менш відомих майстрів, таких як Хуан Кареньо де Міранда, Бартоломе Естебан Мурільйо, Бартоломе Гонселес і Серрано, Франсіско Камілло, Жан Ранк, Антон Рафаель Менгс та інші. Велику послугу для поповнення королівської колекції картин зробив Веласкес. Він двічі перебував у відрядженні в Італії і купував картини знаних майстрів — Тіціана, Хосе де Рібера, шість картин Тінторетто, Веронезе. Частку картин королям подарували віце-королі Неаполя, що обумовило значну кількість високоякісних картин неаполітанської школи в музеї Прадо (Массімо Станціоне, Джордано Лука, Джузеппе Рекко, тощо). Цікаві твори різних майстрів придбали на аукціоні-розпродажу колекції короля Англії Карла І після його страти (Мантенья, Веронезе, Ван Дейк, тощо) та посмертному розпродажу збірки картин Рубенса. Унікальні витвори ювелірного мистецтва і декілька картин подарувала іспанському двору екс-королева Швеції Христина Шведська (вироби з срібла, свій кінний портрет пензля Себастьяна Бурдона тощо). Свою колекцію образотворчого мистецтва він залишив синові — Філіпу II.

У 1785-1787 роках була спроектована будівля музею за наказом Карла ІІІ, який доручив це Хуану де Вільянуева, для якого цей проект став головним шедевром. Спочатку були твердження, що там буде знаходитися Кабінет природознавства. До 1808 року тривали будівельні роботи, але відкриттю завадило французьке вторгнення, внаслідок якого Наполеон призначив королем свого брата Жозефа, після чого в Іспанії почалася визвольна війна. Із заслання у 1814 році повернувся онук Карла ІІІ- ФернандоVII. Натхненний своєю дружиною, королевою Ізабеллою Марією де Браганса, монарх вирішив заснувати в приміщенні Королівський музей живопису та скульптури. Його метою було представити художні скарби корони та продемонструвати іншим європейським країнам всі переваги іспанського образотворчого мистецтва. Музей Прадо розпочав свою роботу для відвідувачів у листопаді 1819 року. У першому каталозі, що містив виключно іспанський живопис, було представлено лише 311 картин, хоча на той момент у зібранні налічувалося понад 1500 творів. Основу музею склала королівська колекція, яку почав формувати Карл V, а потім продовжували його наступники з династій Габсбургів та Бурбонів. У 1868 році, після скидання королеви Ізабелли II, музей був націоналізований і отримав свою сучасну назву — Museo Nacional del Prado. Будівля музею має прямокутну основу довжиною 200 метрів та два фасади. Один із них виходить на алею Прадо, а другий — у парк Буен-Ретіро. Цей вражаючий зразок неокласицизму є однією з архітектурних перлин Мадрида. З моменту відкриття музею Прадо його колекція постійно зростала завдяки заповітам, пожертвуванням та придбанням, що вимагало регулярного модернізації та розширення будівлі.

У ХІХ- ХХ століттях музей зазнав кількох реконструкцій, під час яких отримав нові експонати з інших королівських палаців та Ескоріала (католицького августинського монастиря закладеного у 1563 році Філіпом ІІ), які не користувалися великою популярністю у туристів. Також до музею були передані твори мистецтва з закритих церков і монастирів тих орденів, діяльність яких була заборонена в країні. Серед експозицій музею можна знайти відділ античних скульптур, скульптури епохи маньєризму та бароко, меблі, гобелени та інші предмети.

Остання модернізація була здійснена у 2007 році. Згідно з проектом іспанського архітектора Рафаеля Монео, експозиційний зал у головній будівлі було розширено до 16 000 м². Поряд з основною будівлею зведено корпус в модерністському стилі, який отримав назву El Cubo de Moneo. Цей новий корпус з основною будівлею музею з'єднується підземною галереєю, де розміщені магазин і кафетерій.

Огляд колекцій музею

Уся колекція експонатів музею Прадо налічує приблизно 35 000 предметів. Більше 3000 з них зберігаються в інших музеях по всьому світу, а решта знаходиться в сховищах.

На сьогодні музей Прадо володіє найбільшою колекцією творів Ієроніма Босха, Ель Греко, Веласкеса та Гоя. Тут також представлені картини таких видатних художників, як Рафаель, Ван Ейк, Рубенс, Дюрер, Тиціан та інших. Серед нещодавніх надбань музею є роботи Пітера Брейгеля та Франсіско Пачеко XVI-XVII століть. Найвідомішим твором, що експонується в музеї, є «Меніни» Веласкеса.

Витвори фламандських художників потрапили до колекції музею не випадково: протягом понад півтора століття території сучасної Бельгії, Нідерландів та Люксембургу перебували під контролем іспанської корони. Це стало причиною того, що в Іспанії працювало чимало фламандських митців. На першому поверсі музею представлені картини фламандських примітивістів, таких як Вейден, Бутс, Мемлінг, Бош та інші художники XVI століття. Одним із найзначніших шедеврів фламандської школи в музеї є «Візок з сіном» Босха. Крім цього, Босх є автором: «Сад земних насолод», «Поклоніння волхвів», «Спокуса святого Антонія», «Сім смертних гріхів», що висіла в спальні короля Філіпа II. Також на першому поверсі можна знайти вражаючу колекцію фламандського живопису XVII століття, що включає роботи Рубенса, Ван Дейка, Рембранта, Брейгеля та інших майстрів. Рубенса представлено 124 роботи. Серед них — всесвітньо відомі полотна «Поклоніння волхвів», «Три грації», «Сад кохання», «Святий Георгій з драконом», «Непорочне зачаття», «Смерть Сенеки», а також портрет Марії Медічі, написаний у 1622 році. Полотна Ван Дейка, що був учнем Рубенса також потребують уваги, серед них: «Коронування терновим вінком», «Оплакування Христа», «Поцілунок Юди», «Мідний змій», «Взяття Христа під варту», «Карл I Англійський верхи на коні», «Фрідріх Генрі Нассау, принц Оранський», «Карл II Англійський», «Ендіміон Портер і Антон ван Дейк». В музеї також представлена картина Рембранта «Юдіф на бенкеті в Олоферна» та п’ять офортів: «Молода людина з вусами та капелюхом», «Бородатий старий у кепці», «Рембрандт із Саскією на колінах у притчі про блудного сина», «Рембрандт з бугаєм», «Чоловік поклав руку на чоло».

В основу колекції французького живопису в музеї Прадо лягли твори мистецтва, придбані іспанськими королями Філіпом IV та Філіпом V. До зібрання входить близько 300 картин, що охоплюють період XVI — початок XIX століття. На першому поверсі музею розміщено роботи Нікола Пуссена — одного з основоположників мистецтва класицизму. Ви зможете побачити його картини «Парнас», «Свята Сесілія», «Полювання на Мелеагра» та інші. У цій же галереї експонуються твори Клода Лоррена — видатного майстра пейзажного живопису французького класицизму. Це полотна, написані ним на замовлення іспанського короля Філіпа IV.

Стосовно, колекції картин німецьких художників у музеї Прадо, то можна було б вважати її досить посередньою, якби не серія робіт Альбрехта Дюрера — одного з найзначніших майстрів Північного Відродження. У зібранні представлені шість його творів: чотири картини та два ескізи для гравюр. Ви матимете можливість побачити автопортрет Дюрера — найменший з трьох відомих, а також панно «Адам і Єва» та «Портрет чоловіка».

Колекція італійських художників у музеї Прадо налічує близько тисячі творів, поступаючись за обсягом лише зібранню іспанських митців. Іспанські королі, купуючи картини в Італії, надавали перевагу полотнам венеціанської школи. Сьогодні в музеї Прадо зберігаються роботи таких майстрів, як Рафаель, Тіціан, Боттічеллі, Тінторетто, Веронезе, Мантенья та інших живописців. У музеї немає полотен Леонардо да Вінчі, лише найбільш рання копія «Мона Лізи». Лише одна картина Караваджо знаходиться у стінах цього музею - «Давид і Голіаф», яку він написав, коли був членом сім’ї кардинала Франческо Марії Дель Монте. До кращих картин Прадо входять роботи Рафаеля Санті, пензлю якого належать такі картини: «Падіння Христа на шляху до Голгофи», «Мадонна з рибою», та «Святе сімейство». У число найвідоміших художників музею Прадо, який володіє 49 творами майстра, входить Тіціан Вечелліо. В експозиції ви зможете побачити знамениті полотна «Поклоніння трьох волхвів», «Богоматір з Немовлям між святим Антонієм Падуанським і святим Рохом», «Поклоніння Венері», «Святий Іван Хреститель», «Венера і Адоніс», «Дана». Музей володіє 25 роботами його учня Тінторетто (Якопо Робусті), найвідоміші з них : «Обмивання ніг апостолів», «Йосип і дружина Потіфара», «Знаходження Мойсея», «Лицар з золотим ланцюгом», «Соломон і цариця Савська».

І на завершення потрібно пригадати іспанську колекцію живопису, найбільшою з яких володіє музей Прадо. Експозиція займає аж три поверхи і налічує понад 2800 полотен, датованих XII — початком XIX століть. Особливо значними є зібрання робіт Гойї (130 одиниць) та Веласкеса (48). Також у галереях представлені шедеври Хуана де Фландеса, Педро Берругете, Луїса де Моралеса, Сурбарана, Корреа дель Вівара, Хуана де Хуанеса, Ель Греко, Майно, Рібера, Алонсо Кано, Мурільо, Луїса Мелендеса, Байє. Знайомство з шедеврами Ель Греко в Прадо принесе особливе задоволення поціновувачам Іспанського Ренесансу, серед його робіт там представлені: «Портрет молодого джентльмена», «Портрет лікаря», «Літній джентльмен», «Зібрання Святого Духа», «Свята Трійця», «Хрещення», «Коронування Діви Марії». Дієго Веласкес у Прадо представлений 65 роботами. Перше місце серед них займає всесвітньо відомий шедевр «Меніни». Він зображує сцену написання художником групового портрета іспанського короля Філіпа IV з його дружиною, дочкою та племінницею. Варті уваги і чудові індивідуальні портрети Філіпа IV, королеви Маріанни Австрійської, інфант Марії Терезії та Маргарити, принца Бальтазара Карлоса.

До найвідоміших картин Веласкеса в музеї Прадо також входять «Тріумф Вакха», «Розп’яття Христа» та «Поклоніння волхвів». Одним із найгеніальніших творів батального живопису визнано роботу «Здача Бреди». Щодо Сурбарана то в музеї представлено серію робіт, присвячену подвигам Геракла: «Геракл бореться з лернейською гідрою», «Геракл розсуває гори Кальпе та Абіла», «Геракл бореться з німейським левом», «Смерть Геракла». До колекції творів художника також входить картина «Оборона Кадісу». Стосовно найвизначнішого представника, тобто Франсіско Хосе де Гойя, то за півстоліття творчого життя він написав близько 700 картин, зробив 280 офортів та близько 1000 малюнків та картонів для гобеленів, працював у різних жанрах, створюючи портрети, натюрморти, історичні та релігійні сюжети. Тому прихильники його творчості обов’язково отримають задоволення під час перебування у музеї в якому знаходиться 130 його робіт.

Не забуваємо і про колекцію скульптур музею Прадо, що налічує майже 1000 об’єктів. В експозиції представлені класичні грецькі та римські статуї, роботи епохи Відродження та твори майстрів XVII-XIX століть. Серед відомих майстрів можна згадати Ель Греко, Хосе Альвареса Куберо, Фоджіні та інших.

Висновки

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що музей Прадо є неоціненним надбанням іспанської та європейської культури. Протягом століть він накопичував шедеври живопису, скульптури та декоративного мистецтва, що охоплюють епохи від Середньовіччя до початку XX століття. Сьогодні Прадо не просто музей, а національний центр збереження спадщини, де поєднано традиційне мистецтво та інноваційні можливості, такі як віртуальні тури. Особисто мені найбільше симпатизує варіант віртуальних турів, тому що це дуже пізнавально, сидячи вдома побувати на екскурсії на Піренеях, у музеї, що входить у п’ятірку найкращих музеїв Європи, які слід відвідати. Завдяки багатогранній колекції, що охоплює твори таких видатних митців, як Босх, Гойя, Дюрер та Веласкес, музей є провідним майданчиком для дослідження іспанського та світового образотворчого мистецтва.

Історія музею Прадо показує, як важливо зберігати культурні цінності та передавати їх новим поколінням. Саме завдяки підтримці та розвитку музей продовжує виконувати цю місію, надаючи можливість відвідувачам з усього світу доторкнутися до історії та культурної спадщини людства.

Список джерел:

1)By Spainvoyages (2024), «Музей Прадо — скарбниця європейського мистецтва».

URL:https://spainvoyages.com/putivnik-po-mistam-ta-napryamkam/pamyatki/muzey-prado-skarbnicya-ievropeyskog/

2)Національна історична бібліотека України (2020), «Музей Прадо – історія європейського образотворчого мистецтва з ХІІ по ХІХ століття!».

URL:https://nibu.kyiv.ua/news/79/