«Музика для муз: музичні інструменти в колекції Миколаївського обласного краєзнавчого музею"

Культовий американський музикант Боб Ділан сказав: «Коли я дивлюсь новини, то розумію: світом правлять ті, хто ніколи не слухає музику».

Музика лунає кожного дня – від улюбленої мелодії у гарнітурі до такого блаженного крику начальника. Музика пробуджує в душі згадки про приємні миттєвості життя, про тих, хто став символом його окремих етапів. Музика здатна лікувати та повертати надію. У нашому музеї музика для відвідувачів лунає кожного дня – це музика історії. Історії нашого краю, такого рідного та милого для душі.

Сьогодні я запрошую вас на захоплюючу подорож струнами історії нашого краю. Пані та панове, вітаю вас на екскурсії «Музика для муз: музичні інструменти в колекції МОКМ»!

Неможливо встановити точну дату появи першого музичного інструменту. Тим не менше, джерела розповідають про те, що релігія у первісному світі була фундаментом розвитку людської цивілізації, яка ще тільки народжувалася. Трубчаті кістки, шкіру тварин використовували як примітивні предмети, здатні видавати звуки. Шкірою обтягували дерев’яний каркас, кістки використовувалися як прообраз сучасних духових інструментів.

На Межиріцькій стоянці Канівського району Черкаської області знайдено, як вважається найдавніший в Україні декоративний барабан із черепа мамонта, датований 13-м тисячоліттям до н.е.

У с. Молодове Кельменецького району на Буковині знайдено одну із найдавніших в Україні кістяних сопілок епохи палеоліту.

Антична колекція нашого музею налічує близько 2,5 тис. одиниць зберігання. Серед них, наприклад, виділено Березанську колекцію. На острові Березань у сер. VII ст. до н.е. знайдено унікальний предмет – фрагмент кістяної флейти. Датується знахідка VI ст. до н.е. Знайдена вона була у                2012 році місцевим археологом Смірновим Олександром Ігоровичем.

Біля неї розміщені фрагменти кераміки із зображенням музикантів.

Грецька колонізація Північного Причорномор’я залишила у спадок історію т.зв. «міст-держав». Одне із них було розташоване на території Миколаївської області – це була Ольвія (біля сучасного с. Парутино).

Загальновідомий високий культурний розвиток усієї грецької цивілізації. Вплив її було поширено і на Причорноморський ареал.

Серед усього різноманіття традиційного грецького керамічного посуду, знайденого під час розкопок, нашу увагу приковує лагінос. Таку посудину використовували для зберігання ароматичних олій.

Наший лагінос знайдено у 1920 р. експедицією під керівництвом Семеньова-Зусера Анатолія Семеновича.

На відміну від багатьох аналогічних ваз, різних за типологією, а, отже, призначенням, у нього порівняно коротка шийка, дуже низький і широкий тулуб, причому стінки його, прямі, різко розширюються догори, з'єднуються з округлими плічками під гострим кутом.

У більшості випадків поверхня посудини покрита обмазкою – жовтувато-білою або кремовою, по якій нерідко виконано розпис лаком, що варіюється від сірувато-чорного до рудого і золотисто-коричневого відтінків.

Придивіться уважно – і ви побачите одну із традиційних тем розпису –музичний інструмент у вигляді арфи.

Шановне товариство! Ми з вами знаходимося у залі етнографії та заселення нашого краю. Невід’ємною частиною історії Миколаївщини є період козацтва. Саме козаки вважаються першими поселенцями тодішнього «Дикого поля». І саме завдяки їхньому невтомному ентузіазмові та товариству сьогодні ми говоримо про козацьку спадщину у вигляді художнього мистецтва та музичної культури.

Вже на знаменитій картині «Козак Мамай» головний герой тримає в руках лютню – щипковий струнний музичний інструмент з ладами на грифі й овальним корпусом. Слово, ймовірно, походить від арабського і означає «дерево».

Загально відомо, що під час національно-визвольної війни та розвитку Гетьманщини, в козацькій адміністрації існували свої символи влади – клейноди. Одними із них були литаври, ударами в які закликали на зібрання січової ради – найвищого органу влади на Січі. Литаври мали овальне днище і встановлювалися на спеціальні каркаси, як-от у нашій діорамі. Обтягувалися такі інструменти шкірою, завдяки чому отримували неповторне звучання.

Перед вами знаходяться інші музичні інструменти. Це і дерев’яні сопілки, майстерно виконані глиняні дзвіночки, а також струнні інструменти.

Наприклад, домра – лютноподібний щипковий інструмент з 3 або 4 металевими струнами. Гравці на домрі називалися домрачеямі. У середньовічній Русі вона була основним інструментом народних музикантів і акторів-скоморохів. Скоморохи ходили по селах і містах і влаштовували веселі вистави, в яких часто дозволяли собі небезневинні жарти над боярами і церквою. Це викликало гнів як світської, так і церковної влади і в XVII столітті їх почали засилати або страчувати. Так само страчували і домри. Вона зникла.

У 1896 р. студент Василя Васильовича Андреєва знайшов поламаний інструмент в стайні. Його прийняли за домру, про яку згадувалося в російських документах. Андреєв удосконалив інструмент і ввів до Першого оркестру російських народних інструментів.

Мандоліна з'явилася у XVI столітті в Італії і вже згодом стала найпоширенішим народним інструментом. Поступово вона стала популярною і в інших країнах. Має чотири подвійних струни. Виконавець защипує їх медіатором.

Зараз, шановне товариство, оголошується музична пауза. Можете потримати та ближче вивчити інструменти.

Лунали музичні інструменти і у будинку українців того часу. Так, у вітрині представлено цимбали – струнно-ударний інструмент. На думку вчених, різновиди цимбалів існують уже майже три тисячі років. Зокрема на ассирійському кам'яному барельєфі викарбувано музиканта, що грає на гуслеподібному інструменті – почепивши за довгого ременя на шию і вдаряючи паличками по струнах.

Через неблагородне галасливе звучання в Італії цимбали охрестили «інстроменто ді порко», тобто «свинячий інструмент».

В Україну, вважають учені, цимбали дісталися угорським шляхом – через Закарпаття, Гуцульщину, Галичину.

Французький інженер і мандрівник Ґійом Левассер де Боплан у своєму «Описі України», змальовуючи селянське весілля, каже, що коли молода йде до церкви, то йдуть «поперед неї скрипка, дуда і цимбали».

Раніше існував звичай через отвори кидати в цимбали мідні та срібні гроші, які потім музики видобували через спеціальну щілину у правому боці інструмента. Струни, спершу жильні, з часом змінилися металевими, кількість яких у хорі досягала навіть восьми, хоча найчастіше дорівнює чотирьом-п'яти.

У торбана кількість струн досягає 30-40. Це також струнний щипковий інструмент, який був поширений в Україні із першої половини XVIII ст. Досить вірогідно, що німецька лютня-теорба, дуже схожа зовнішньо, була завезена італійськими музикантами до Польщі, потрапила до рук придворних музик українського походження. Вони й оздобили її суто українським винаходом – приструнками.

Слухали музику українці завжди і всюди. Навіть випасаючи велику рогату худобу, наші предки виготовляли ботало – виготовлений із мідного або залізного листа дзвіночок із товкачем – «язичком» всередині нього, який надягали на шию коровам і коням, що випасалися без пастуха. На весь степ лунали ці прекрасні звуки.

Після приєднання земель Півдня України до Російської імперії нашу територію заселяли представники інших національностей – сьогодні у Миколаєві проживають представники 56 національностей, більше 120 із них – на теренах області.

Традиційно відомо, що друге місце за чисельністю населення займали росіяни. Невід’ємним атрибутом їх була балалайка, або балабайка – щипковий інструмент, який, ймовірно, має українське коріння та походить від старовинної домри. Діяч Російської Академії наук – Яків Штелін стверджував, що Петро I «с самых молодых лет не имел случая слышать ничего иного, кроме грубого звука балалайки…».

В українській мові вперше назва засвідчена як «Балабайка» у записах щоденника XVIII століття, у якому розповідається про людей, що заїхали до татарина, який грав у балабайку.

Із початку 18 століття вона має три струни, а у нашій колекції – концертна шестиструнна балалайка.

У 1802 р. болгари заснували колонію Тернівка. Відомі вони були не лише як майстри-ткачі, а й люди, які привнесли у музичне мистецтво нові ідеї. Так, традиційно відомо, що рубе́ль був старовинним аналогом праски – приладом для прасування білизни, яку попередньо намотували на качалку.

У деяких випадках рубель використовували як музичний інструмент, пізніше навіть стали спеціально виготовляти рублі, призначені виключно для гри. Головною відмінністю музичного рубля від побутового є наявність внутрішньої резонаторної порожнини: вона висвердлюється в одному із торцевих боків, глухою, а не наскрізною, і завдяки їй звук виходить гучним і гулким. Окрім того, музичний рубель менш довгий, а його зубці мають гостріші грані.

Під час гри рубель держать однією рукою за ручку, а другою водять взад-вперед по його рубцях дерев'яною ложкою чи паличкою. Виходить характерний «тріскітливий» звук.

Представники єврейської національності використовували інструменти ще і як ритуальні. Один із них – шофар – єврейський ритуальний музичний інструмент, зроблений з рогу тварини (зазвичай, барана). Гра на даному інструменті являє собою одну із заповідей Тори. В шофар сурмлять під час синагогального богослужіння на Рош Ха-Шана (єврейський Новий рік) причому звичай вимагає стократного сурмління.

У 1809 р. німецькі колоністи заснували сім материнських колоній                      на території сучасного Веселинівського району. У вітрині бачите блок-флейту – різновид поздовжньої флейти. Звук в блок-флейті формується у мундштуку, що знаходиться на початку інструменту. В мундштуку знаходиться дерев'яна пробка (нім. Block – звідси назва), що прикриває отвір для вдування повітря, залишаючи лише вузьку щілину.

У перших молитовних будинках німецьких колоністів обов’язковим атрибутом була наявність органу.

Інший інструмент, який ви бачите у вітрині – цитра – струнний щипковий інструмент у формі пласкої, спереду трохи зігнутої резонансної скриньки з круглим вирізом посередині. На її грифі з металевими поріжками натягнуто 5 металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки.

Символом культурного відродження нашого краю у кін. XIX ст. став М.М. Аркас. З дитинства закоханий у народну творчість українського народу,                          Микола Миколайович увійшов в історію як людина різноманітних талантів, кожен з яких він довів до ідеалу.

Для нас більш цікаві його музичні інтереси. Микола Миколайович подорожував і записував творчість кобзарів та бандуристів. Причому, до нашого часу дійшли не лише друковані публікації, а й звукозаписи. У вітрині ви бачите музичний інструмент, який у картотеці музею записаний як «бандура», однак, ймовірніше, це торбан.

Миколаїв у кінці XIX століття був центром культурного життя Півдня України у складі Російської імперії. Жителі міста могли відвідувати декілька прославлених закладів культури та дозвілля. Одним із них був театр Шеффера, сьогодні – Русдрамтеатр, де лунали співи та музика місцевих та імперських діячів культури.

А от представники багатих прошарків суспільства оздоблювали інтер’єр свого будинку унікальними звуковідтворюючими інструментами.

По-перше, це музична скринька – механічний музичний автомат. Заведення музичної скриньки звичайно здійснюється в результаті підняття кришки, рідше – ключем, або заводною ручкою.

Пристрій був популярний в дев'ятнадцятому і на початку двадцятого століття до поширення грамплатівок.

Звідси випливає, що музичну скриньку із ужитку поступово витіснив грамофон (від грецьких слів «запис» та «звук»). Патент на прилад отримано у 1887 р. Для записування і відтворення звуків використовує ебонітові (каучукові) диски. Грамофонна голка, прикріплена до вібруючої мембрани, яка приймає звуки, наносить на диск відповідні спіральні риси та заглиблення. При обертанні диска за допомогою годинникового механізму голка рухається по спіральній канавці диска і викликає відповідні коливання вібруючої платівки: весь комплекс записаних звуків відтворюється з точністю. Грамофонна платівка програється у звичному нині напрямку – від краю платівки до її центру.

Ще один механічний музичний інструмент – це шарманка. Перша назва – Катеринка (від фр. Charmante Catherine – «Прекрасна Катрін», назва однієї з перших пісень, що виконувалися). Це переносний орган без клавіатури, що відтворює наперед записані на валику композиції. Перші повноцінні креслення цього інструмента датуються 1615 роком. Для катеринки композицію написав Вольфганг Амадей Моцарт. Музикант (часто, бродячий), виконавець мелодій на катеринці називається «катеринщиком».

Як бачите, кін. XIX ст. був часом бурхливого розвитку нашого міста і у економічному, і у культурному плані.

На жаль, початок XX століття став часом важких випробувань – світ пережив дві Світові війни.

Перебування військ Антанти на території України не залишилося безслідним – у вітрині – ноти славнозвісного гімну Франції – «Марсельєзи» авторства Роже де Лілля. Саме під його звуки свого часу Андре Марті та Луї Бадіна проводили повстання на французькому кораблі з вимогою повернення додому.

Закінчення Першої світової війни та української революції 1920-рр. ознаменувалося зміною курсу політики комуністичної партії в напряму пропаганди та розвитку культури, яка у всесоюзному масштабі отримала назву «коренізації», а на Україні – «українізації». Була започаткована ХІІ з’їздом РКП(б) у 1923 році.

Одним із найвідоміших діячів музичної сфери того часу був Григорій Феофанович Манілов (1875–1954) – український диригент, просвітянин. Заслужений Діяч мистецтв УРСР (1950). З 1917 року Манілов – диригент симфонічного оркестру філармонічного товариства. 1925 року при заводі                    ім. А. Марті був організований оркестр народних інструментів, який очолив Манілов. 1932 року оркестр здобув 1-е місце на Всесоюзній олімпіаді мистецтв у Москві й гастрольну подорож по СРСР. У 1938 році оркестр у повному складі був прийнятий до Одеської консерваторії.

Сумнозвісна музика у душах жителів нашого міста відбивалася голосом всесвітньо відомо диктора Юрія Левітана, який оголосив по радіо про початок Німецько-Радянської війни (голос Левітана).

Саме Левітана Гітлер вважав своїм головним ворогом у СРСР. За його голову він оголосив нагороду в 250 тисяч марок. Радянська влада ретельно охороняла Левітана, а через пресу запускалася дезінформація про його зовнішність.

Навіть у найскрутніші часи ніщо так не підіймало духу солдатів, як тепла розмова та музика. Перед вами у вітрині – гітара Георгія Юхимовича Костилєва. Він народився у 1918 р. в Києві. Закінчив технікум за спеціальністю економіста. У 1939 р. призваний до лав Червоної армії. Після війни закінчив Київський державний університет, факультет журналістики. Працював кіно кореспондентом Миколаївського телерадіокомітету.

Із цією гітарою Георгій Юхимович пройшов усю війну, а місця, де вона побувала, викарбувані на деку. Як бачите, інструмент побував практично в усіх найвизначніших містах Німецько-Радянської війни.

В колекції також зберігається і німецька трофейна губна гармошка. На відміну від більшості інших язичкових інструментів, губна гармоніка не має клавіш. Вважається, що такий предмет як кишеньковий музичний інструмент було винайдено в Німеччині у 1821 р. Там же, у 1857 р., засновано компанію «Hohner», яка випускає близько 1 млн. гармонік щороку. Перед вами – воєнна гармоніка.

Після закінчення війни та відбудови народного господарства, музика для миколаївців лунала вже із радіоприймачів. Одним із перших післявоєнних був приймач «Балтика-51». Із 1950 р. його випускали Ризький і Горьковський радіозаводи. Корпус був виготовлений із дерева, фанерований. Маса приймача 15 кг.

Приблизно у той же час з’являються в перші телевізори КВН. Тут можна було не лише почути, але і побачити свого улюбленого виконавця. Звичайно, із придбаною збільшуваною лінзою. У вітрині представлено КВН виробництва 1956 р. У народі абревіатура жартівливо розшифровувалася як «Купил, включил, не работает».

У цей же час з’являються музичні інструменти масово виробництва – ляльки-дзвіночки, цимбали і т.д.

Ось така вона – колекція наших музичних інструментів. У другій частині екскурсію я познайомлю вас із Україною музичною. Прошу вас, шановні друзі!

40 зал

Починаючи з кінця XVIII століття, центрами музичної освіти стають спеціалізовані навчальні заклади, що традиційно називаються консерваторіями.

Першим вищим навчальним закладом музичного профілю стала відкрита незабаром після французької революції консерваторія у Парижі (1795).

В Україні найстарішим закладом подібного типу вважають Львівську консерваторію, сьогодні – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка. Відкрита в 1820-х рр.

Вища атестаційна комісія України (із 2013 р. – Міністерство освіти і науки) виділила музичне мистецтво в окрему спеціальність під номером «17.00.03», за якою присуджуються наукові ступені у галузі «мистецтвознавство». У західних країнах існують такі наукові ступені, як «Магістр музики» (Master of music) і «Доктор музики» (Doctor of Music).

Провідними спеціалізованими закладами, які зберігають матеріали з історії музичного мистецтва, а також музичні експонати, є Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», заснований у 1993 р.

та Музей театрального, музичного та кіномистецтва України – єдиний в Україні музей такої спеціалізації, заснований 1923 року як Театральний музей при Мистецькому об'єднанні «Березіль», очолюваному видатним діячем, реформатором українського театру Лесем Курбасом.

У 1973 році на 15-й Генеральній асамблеї Міжнародної музичної ради було прийнято рішення про проведення Міжнародного дня музики. Щорічно відзначається у всьому світі 1 жовтня.

У наш час по всьому світі відбувається створення незвичайних музичних інструментів. Вашій увазі – відео-сюжет про такі інструменти.

Очевидно, надихаючись такими винаходами, шведський музикант збудував унікальний музичний інструмент.

21 червня, в день літнього сонцестояння більше 100 держав і 340 міст в усьому світі проводять фестиваль «Світовий день музики». Він спрямований на популяризацію музики серед населення. Основними характерними рисами Свята музики є безкоштовні виступи професіоналів та аматорів просто неба. Концерти в рамках фестивалю проводяться на відкритому повітрі в парках, скверах і на площах. Вітаються спонтанні виступи музикантів на вулицях, що створює неповторну атмосферу свята.

20 червня 2014 року, у переддень свята, на youtube з’явилося відео запрошення, створене виконавцями з усього світу.

Насолоджуйтеся!

Будьте і ви щасливі, шановні друзі! Бажаю, щоб у ваших серцях завжди лунала музика здоров’я, миру і щастя!

Слава Україні!