На допомогу молодому вчителю

На допомогу молодому вчителю                             

                          Як формувати вміння та навички з іноземної мови

        Оскільки в умовах школи, тобто за відсутності мовного оточення, оволодіння іноземною мовою базується на відповідних теоретичних знаннях, першу чергу, психологічні умови формування знань з іноземної мови і про мову. На думку автора, знання, якими оволодіває учень, повинні відповідати його потребам, інтересам, мати для нього життєвий смисл (сенс). Поки цього немає, педагогічні зусилля вчителя будуть безплідними. Очевидно, вчитель має турбуватися про виклад яскравих, незвичних прикладів з життя відомих людей і показати ту виняткову роль, яку відіграло знання іноземних мов в їх житті чи професійній діяльності. Треба розповідати про країну, мова якої вивчається, рекомендувати найбільш цікаві книжки й публікації про неї, організовувати екскурсії у вищі навчальні заклади, навчання в яких пов’язане з обов’язковим знанням мови, яку вивчають учні.

     Якщо ці заходи не дадуть позитивних результатів, то без індивідуального впливу на несумлінного учня не обійтися. Автор визнає, що це – нелегка робота, але не тяжча за ту, яку вчителеві доведеться виконувати, працюючи з учнями байдужими, незахопленими, пасивними. Отже, свідоме ставлення учня до вивчення іноземної мови зумовлює появу інтересу до неї. Цей принцип набуває особливої ваги, коли йдеться про вивчення граматики іноземної мови, оволодіння її системою. Лише системні знання забезпечують оперативне й надійне їх

виживання, вони міцно утримуються в людській пам’яті. Надійне засвоєння граматичного курсу відкриває великі можливості для інтенсивнішого оволодіння в подальшому всіма видами мовної діяльності, розвитку комунікативних навичок. Виникає питання : коли краще розпочинати систематичне і системне вивчення граматики, чи зможуть учні молодших класів сприймати і засвоювати « дорослий » курс граматики, як реагувати на такий підхід в умовах діючих планів і програм?

       Наукові дослідження і особистий досвід свідчать про те, що, починаючи з другого року вивчення іноземної мови (перший рік – вступний, підготовчий ),з

учнями можна працювати « по - дорослому » і викладати основні положення курсу граматики, підкріплюючи їх цікавими прикладами, навпаки, учням подобається такий підхід, бо він імпонує їх прагненню відчувати себе дорослішими. А відчуття просування вперед, інтенсивний розвиток навичок і вмінь породжують задоволення від практичного володіння мовою, що в свою чергу, є основним мотивом, який спонукає до ще більш активної роботи над мовою. Повний курс граматики має бути пройдений за 2 – 3 роки, в подальшому тільки повторюються при нагоді принципові граматичні явища.

        Серйозну увагу потрібно акцентувати на фонетичних знаннях, оскільки, вони неминуче забуваються. Це відбувається завдяки тому, що у відповідних правилах з фонетики майже повністю відсутні логічні закономірності. Внаслідок забування правил допускаються численні помилки в написанні і читанні слів.

        Щодо лексичного матеріалу, кількість слів, які учень має засвоїти протягом року, на думку автора, неприпустимо знижена, що не відповідає реальним розумовим можливостям дітей. Основна причина цього – вимога обов’язкового введення і закріплення нових слів безпосередньо на заняттях.

        Досвід індивідуальної роботи з дітьми 9 – 10 років переконливо свідчить, що навіть учні молодших класів у змозі самостійно працювати з малим словником обсягом 5 – 7 тисяч слів, завчаючи до кожного наступного заняття з учителем 20 – 30 слів за власним вибором.

Формування навичок і вмінь з англійської мови

 ( психологічний аспект )

       Як відомо, навички формуються в процесі так званих мовних спав, тобто свідомого, цілеспрямованого, багаторазового повторення певних дій, пов’язаних з правильним використанням фонетичних, лексичних і граматичних елементів мови.

       Формування навичок здійснюється в два етапи : аналітико – синтетичний і автоматизації. На відміну від першого етапу, де дії виконуються повільно і нерідко супроводжуються помилками, другий етап передбачає виконання мовних « ключів », і завдяки цьому, вправи виконуються легко, швидко, точно і часто інтуїтивно.

      Золоте правило формування навичок передбачає таку послідовність : спочатку – правильність дій, потім – темп, після досягнення необхідного темпу – ускладнення умов вправи.

    Успіх формування навичок залежить значною мірою від ставлення учнів до практичного оволодіння мовою і пов’язаної з цим їх активності.

    Результативність навчальної роботи підвищується за умов поєднання аналітично усвідомленого оволодіння навичками з елементами синтетичного наслідування. Мається на увазі значимість широкого застосування наслідування іномовних виразів, вкладених в письмовій чи усній формах

(тобто, переклад з рідної мови на іноземну з використанням письмового іномовного зразка чи повторення фраз за диктором, викладачем ).

       При формуванні навичок у використанні певних граматичних явищ учителеві доцільніше давати учням висловлювання рідною мовою, вимагаючи від них швидкого і правильного їх перекладу. Така метода дозволяє суттєво знизити обсяг їх розумової діяльності, головним чином, за рахунок відбору необхідних мовних засобів і складання з них висловлювань.

    На основі знань і навичок формується вміння, тобто, справжнє володіння мовою, здатність використовувати знання і навички в умовах мовної діяльності, спілкування.

      Розглянемо характер вмінь, етапи й умови формування. Важливо, щоб учень міг перебороти стан невпевненості, який виникає при зіткненні з труднощами спілкування не рідною мовою. Для цього необхідно створювати навчально – практичні ситуації із сфери можливої майбутньої діяльності. Серед різноманітних видів вправ модна надати перевагу ситуативним вправам, які активізують навчальну роботу, забезпечують творче, різноваріантне їх виконання, вільне вираження їх думок.

             Робіть краще за мене

   Учитель у своїх спостереженнях чималу увагу звертає на мовні ситуації, які можуть стати у пригоді кожному, хто вивчає іноземну мову самотужки. Будь – хто, бажаючи якомога швидше відчути реальні зрушення у вивченні мови, повинен обмежити обсяг лексики, визначивши основний напрямок своїх професійних чи особистих інтересів.

       За відсутністю іномовного оточення навчитися розмовляти іноземною мовою, не спираючись на знання граматики, просто не неможливо. Тому треба кожному поставити за мету тверде знання граматики. Інакше такий « знавець » мови буде постійно спотикатися на кожному кроці, допускаючи численні помилки, які будуть призводити до спотворення змісту мови.

     Той, хто вивчає іноземну мову, мусить використовувати будь – яку нагоду живого спілкування з носієм мови, яка вивчається. Але для цього слід ретельно готуватися, а саме :

     -  заучувати слова не тільки окремо, але і в складі речень, взятих із розмовників та інших джерел. Це дозволить оволодіти конструкціями, які спрацюють при усному чи письмовому викладі думок іноземною мовою;

     -  систематично працювати над прямим і зворотним перекладами текстів і речень із підручників та розмовників;

      - частіше прослуховувати передачі та записи іноземною мовою;

      - практикувати різноманітні види навчальної роботи : письмо, читання, прослуховування, мовлення, переклад. Різноманітність знижує втому, підвищує інтерес до мови.

        Підсумовуючи свої роздуми, треба наголосити на необхідності систематизації знань і навичок, постійного повторення, яке виявляє слабо засвоєні елементи мови. особливо це стосується граматичної системи.

        Зрозуміло, що в короткому викладі об’ємних статей неможливо зупинитися на багатьох позиціях і спостереженнях, які можуть зацікавити читачів, насамперед, вчителів іноземної мови. Однак, хочеться сподіватися, що  моя робота була недаремною і дозволить фахівцям не тільки мати певне уявлення про досвід, але й іншими очима подивитися на свій власний – і не лише, щоб переконатися в своїх повністю не вичерпаних творчих можливостях, але й доповнити їх новими, досконалішими думками.

Література

1. Коломінова О.О. Методика формування соціокультурної компетенції учнів молодшого шкільного віку в процесі навчання усного англомовного спілкування. К. 1999. – 16с.
2. Коробко С.Л. Розвиток пізнавальних процесів у шестирічних першокласників// Зб. Статей/ Упор. К.С. Прищепа. – К. 1990 – с.25-39
3. Бігич О.Б. Вправи з навчання техніки читання та письма англійською мовою на початковому ступені. – К., 2000