На допомогу музичному керівнику. "Музична логоритміка"

МУЗИЧНА ЛОГОРИТМІКА

Музична логоритміка як одна з форм своєрідної терапії на основі використання зв`язку музики, слова й руху в комплексі методів навчання є стійким засобом впливу, що сприяє легкому навчанню, соціалізації, а також виправленню мовленнєвих порушень у дітей.

Термін «логоритміка» складається з двох частин – «лого» (від.гр.-виховання правильного мовлення) і «ритміка» (від гр. – рівномірний, розмірений).

На думку більшості логопедів (О.Аніщенкова, О.Проліснова, Т.Сидоренко, О.Сагірова), логоритміка – цн комплексна методика, що містить засоби логопедичного, музично-ритмічного й фізичного виховання.

Об`єктом логопедичної ритміки є дитина з мовленнєвим порушенням.

Предмет – різноманітні порушення психомоторних функцій і система рухів у поєднанні з музикою й словом.

Мета – подолання мовленнєвого порушення шляхом розвитку, виховання й корекції рухової сфери в поєднанні зі словом і музикою.

У педогогічній практиці логоритміка необхідна для збільшення ефективності коррекційної роботи.

До основних понять музичної логоритміки належать:

• рух;
• рухове вміння;
• руховий навик;
• психомоторний розвиток;
• ритм;
• ритміка;
• музичний ритм;
• музично-ритмічне почуття;
• музично-ритмічне виховання;
• рухливі ігри;
• кінезітерапія;
• лікувальна ритміка;
• логопедична ритміка.

В основі занять із музичної логоритміки лежить музика. Якщо музичний твір не приносить дітям художньої насолоди, він не стане художнім відкриттям і не зможе справити суттєвий виховний вплив. Зацікавлене ставлення до музики дошкільнят зумовлюється створенням творчої ситуації на кожному етапі спілкування з музичним зразком.

Для досягнення цієї мети я застосувую засоби і педагогічні прийоми, що сприятимуть виникненню атмосфери зацікавленості, формуванню в дітей позитивного емоційного ставлення до запропонованої теми заняття. Крім традиційних видів музичної діяльності, діти дуже люблять слухати музичні казки, переглядати мультфільми та цікаві бесіди із використанням ІКТ ( або ілюстрацій).

Ефективність створення творчої ситуації на заняттях а також формування творчих здібностей залежать від уміння музичного керівника обрати доступну форму для спілкування, йти за дитиною з бажанням зацікавити навчальним матеріалом, зокрема  й зразками фольклорної музики.

Особливість методики музичної логоритміки полягає в тому, що діти не лише є ріноправильними учасниками музичної діяльності разом з музичним керівником, а й беруть активну участь у всіх етапах створення й реалізації нової методики, стають її співавторами та співтворцями.

Основним завданням є накопичення у вихованців емоційних вражень.

Мета – прищеплення дітям інтересу до музично-логоритмічних занять, музично-ігрового матеріалу, українського дитячого музичного фольклору,стимулювання бажання добре виконувати поставлені завдання.

Поєднання музики, руху та слова у логоритміці відбувається по-різному, але якою б не була частка музики та слова, музики та руху у вправах — усі вони в комплексі формують та впорядковують рухову сферу дитини й позитивно впливають на її особистість та мовлення. У дитячому садку компенсуючого виду зі спеціалізацією «логопедія» або комбінованого типу логоритмічні заняття є однією з основних форм організації музичного виховання, навчання

та розвитку.

Симбіоз слова, музики та руху в логоритміці заради подолання

вад мовлення дошкільника має на меті:

1) поєднати у свідомості дитини мовлення з рухом і музичним ритмом;

 2) розвинути основні рухи малюка;

 3) розвинути музично-ритмічне чуття дитини.

Досягнення цієї мети можливе, якщо успішно працювати над

складовими кожної з них.

 1. Зв’язок мовлення з рухом і музичним ритмом;

 -  розвиток дихання, голосу, артикуляції;

 -  координація рухів зі словом;

 -  виразність рухів і мовлення;

 -  координація співу з ходьбою;

 - розвиток уяви та творчих здібностей

2. Розвиток основних рухів

-  формування правильної постави;

-  опанування різних видів ходьби;

-  формування та розвиток уміння орієнтуватися у просторі, правильно перешиковуватися;

-  набуття навичок виразного руху;

-  розвиток дрібної моторики руки.

3. Розвиток музично-ритмічного чуття:

-  Активізування уваги;

-  набуття вміння зображати характер ритму в русі та мовленні;

-  визначення чуття музичного ритму

Наприклад, для того щоб поєднати у свідомості дитини мовлення з рухом і

музичним ритмом, їй пропонують, зокрема, вправи для розвитку дихання, що сприяють виробленню правильного діафрагмального дихання, тривалості видиху, його сили й поступовості (стати на носки, руками потягнутися вгору

— вдих, опускаючись на повну стопу і ставлячи руки на пояс, довго тягнути приголосний глухий звук [с] (або [ш], [ф], [х]), потім — голосні звуки [а], [о], [у], [і]), та вправи для розвитку голосу й артикуляції (спів вокалізів [у], [о],

[а], [і] та вигуків, що виражають радість, біль, гнів, страх: «А! О! Ах!

Ох! Ай-ай-ай!», а також парних звуків [к]/[г]/[ґ], [б]/[п], [в]/[ф], [д]/[т]).

ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ТА КОРИГУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ

НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ЛОГОРИТМІКИ

Здоров’язбережувальні та коригувальні технології:

• Валеологічні пісеньки-співаночки.

Значну увагу на заняттях слід приділити вихованню та розвитку дитячих голосів. Голос — це своєрідний індикатор здоров’я людини: хто має сильний

голос, у того зазвичай міцне здоров’я. Важливо правильно дібрати голосові вправи, зокрема — валеологічні пісеньки. Вони готують голосові зв’язки до

співу, розвивають звуковисотний і ритмічний слух. Нескладні тексти та

мелодія, що містять звуки мажорної гами, тризвуки, поліпшують настрій, а також емоційний клімат заняття, готують голос до співу. Такі пісеньки-співаночки можна супроводжувати самомасажем біологічно активних зон обличчя та шиї, ритмічними рухами, жестикулюванням;

• Пальчикові, артикуляційні та дихальні гімнастики:

ƒ

Пальчикові та жестові ігри цікаві й нетривалі (1,5—2 хв), їх легко апам’ятати, наслідуючи за дорослим, вони дають змогу дітям відпочити під час малорухливих видів діяльності (наприклад, слухання музики) і

водночас не відвертають уваги дітей від основного виду діяльності,

ƒ

• Артикуляційна гімнастика

сприяє тренуванню м’язів мовленнєвого апарату, розвиває музичну пам’ять (що допомагає запам’ятовувати тексти пісень), а також увагу та чуття ритму, підвищує рівень розвитку мовлення дітей, їхніх співочих навичок, поліпшує міміку. Добирати вправи артикуляційної гімнастики слід за рекомендаціями вчителя-логопеда, дихальна гімнастика сприяє розвитку дихальної системи,

коригує мовленнєві порушення та поліпшує співочі здібності дітей. Доречно використовувати елементи дихальної гімнастики О. М. Стрельнікової та

дихально-звукової гімнастики Р.Бройса, що має комплексний лікувальний вплив наорганізм. Основний комплекс дихальної гімнастики містить

такі вправи: «Долоньки», «Погончики», «Насос», «Великий

маятник», «Малий маятник», «Кішечка», «Обійми плечі»,

«Вушка», «Повороти голови», «Перекати», «Кроки». У пригоді

педагогові також стануть вправи для розвитку діафрагмально-черевного дихання, тренування узгодженої роботи дихальної, голосової та артикуляційної систем. Дихальна гімнастика позитивно впливає на обмінні процеси, що важливо для кровопостачання, а також сприяє відновленню центральної нервової системи та виправляє порушення носового дихання;

• Оздоровчі та фонопедичні вправи

призначені для розвитку інтонаційного та фонематичного слуху, а

також для розширення діапазону мовленнєвого та співочого голосу. Звуконаслідувальні ігри допомагають зіставляти й відтворювати інтонації різної звуковисотної спрямованості, формувати певну невимушеність

звукоутворення, легкість мовленнєвого голосу, зміцнювати тендітні голосові зв’язки дітей та готувати їх до співу, коригувати вимову звуків, а також є

профілактикою захворювань верхніх дихальних шляхів;

• Вокалотерапія, або «Цілющі звуки»

Система вокалотерапії, що містить роботу м’язів і голосу,— шлях до

міцного здоров’я без застосування ліків (вокалізація звука [а-а-а] стимулює роботу легенів, трахеї, гортані, оздоровлює руки й ноги; звука [і-і-і] — активізує діяльність щитоподібної залози, корисна для

лікування ангіни, поліпшує зір і слух; звука [у-у-у] — підсилює функцію дихальних центрів мозку та центра мовлення, усуває слабкість, млявість та

корисна для лікування захворювань органів слуху; звука [м-м-м] із закритим ротом — позбавляє психічної втоми, поліпшує пам’ять і кмітливість. Такі приспівування доречно використовувати як сигнал перед зміною виду

діяльності — це сприяє зосередженню уваги малюків);

• Вокальна міміка — вираження емоцій в інтонації, тембрі, ритмі, вібрації голосу;

• Ігровий масаж та масажні вправи Й. Цуцумі

Підвищують захисні властивості верхніх дихальних шляхів і всього організму, нормалізують вегетосудинний тонус, діяльність вестибулярного

апарату та ендокринних залоз. Частота захворювань верхніх дихальних шляхів знижується. Масажуючи певні частини тіла, використовують погладжування, розминання, розтирання та легкі постукування. Вправи є ефективнішими, якщо дитина розмовляє зі своїм тілом, робить йому компліменти: «Мої улюблені ручки», «Який чудовий носик!». Самомасаж за

системою А.О. Уманської — одна з найефективніших методик зміцнення здоров’я без вікових обмежень, що ґрунтується на впливі на дев’ять біоточок організму:

Ми капусту січемо, рубаємо,

(Стукають по спині ребром долоні.)

А морквинку тремо, тремо.

(Гладять спину пальцями вгору-вниз.)

Ми капусту солимо, солимо,

(«Бігають» пальчиками по спині.)

Ми капусту давимо, давимо,

(Імітують рухи.)

Сік капустяний п’ємо, п’ємо.

(Гладять спину.)

Виконуючи самомасаж певної частини тіла, дитина впливає на весь організм;

• Пальчикові ігри

дають змогу в ігровій формі розминати, массажувати пальці та долоні, сприятливо впливаючи на всі внутрішні органи. На музичних заняттях пальчикові ігри проводять під музику (розспівування та співи упроводжують демонструванням дітям яскравих ілюстрацій, іграшок, ляльок-рукавичок).

Мелодію слід добирати, зважаючи на вік дітей. Можна акомпанувати на

фортепіано, металофоні, ксилофоні або використовувати звучання шумових інструментів. Пальчикові ігри розвивають мовлення дитини, підвищують координаційні здібності пальців рук (підготовка до малювання, письма);

• Мовленнєві ігри — одна з форм творчої роботи з дітьми не тільки для розвитку мовлення, а й для музичного виховання.

Засоби музичної виразності (ритм, темп, тембр, динаміка, артикуляція, форма) характерні також для мовлення. Використання мовленнєвих ігор на

музичних заняттях дає змогу дітям, починаючи від раннього віку, опановувати весь комплекс виражальних засобів музики, розвиває емоційну виразність мовлення дітей та їхню рухову активність. У мовленнєвих іграх текст зазвичай співають або ритмічно декламують хором, соло чи дуетом, також додають звучання музичних інструментів, звучні жести, рух, сонорні та колористичні засоби. Крім того, формування мовлення у людини відбувається за участі жестів, які можуть супроводжувати, прикрашати та

навіть заміняти слова. Пластика додає мовленнєвому музикуванню пантомімічних та театральних можливостей. Мовленнєві ігри дають змогу дітям зміцнити голосовий апарат та опанувати всі виразні засоби музики, ефективно впливають на розвиток емоційної виразності мовлення дітей та

їхню рухову активність;

• Ритмопластика

сприяє розвитку особистості дошкільника засобами танцювально-ігрової гімнастики. У ній взаємопов’язані фізичне та музичне виховання дошкільнят. Основна мета ритмопластики спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток опорно-рухового апарату, профілактику плоскостопості, формування

правильної постави, розвиток та функціональне вдосконалення органів дихання, кровообігу, серцево-судинної й нервової систем, формування навичок емоційного вираження рухів під музику, розкутість та творчість у

рухах. Рух і танець допомагають швидко й легко налагодити товариські взаємини з іншими дітьми, що зрештою має психотерапевтичний ефект;

• Релаксаційні вправи та ігри за методикою Е. Джекобсона

 доцільно застосовувати з метою позбавлення фізичного та психічного напруження, створення позитивного емоційного настрою, опанування найпростіших умінь із коригування власного психосоматичного стану;

• Танцювально-ігрова гімнастика «Са-Фі-Дансе» Ж.Є.Фірільової, О. Г. Сайкіної

 сприяє всебічному розвитку особистості дошкільника 3—7 років (зміцненню здоров’я; розвитку психомоторних і творчих здібностей, мислення, уяви та

пізнавальної активності; розширенню кругозору; формуванню навичок емоційного вираження рухів під музику, розкутості та творчості в

рухах; розвитку лідерських якостей, ініціативності; вихованню овариськості; прищепленню працьовитості) та містить ігроритміку, ігрогімнастику, ігротанці та нетрадиційні види вправ (ігропластику, пальчикову гімнастику, ігровий самомасаж, музично-наслідувальні ігри, ігри-подорожі, креативну гімнастику)

• Арттерапія

метод, пов’язаний із розкриттям творчого потенціалу людини. Він допомагає зменшити емоційну тривожність, підвищити самооцінку, розвинути комунікативні навички, закріпити позитивні поведінкові реакції;

• Ритмодекламація

ритмічне вимовляння тексту на фоні музики. Музику для фону добирають відповідно до темпу мовлення, особливостей ритмічного рисунка, змісту тексту (так, віршик про зайчика не варто вимовляти у супроводі повільної

мелодії в низькому регістрі, а для образу ведмедя не характерні стрибкоподібні високі звуки);

• Музикотерапія

сприяє коригуванню психофізичного здоров’я дітей у процесі їхньої життєдіяльності. Розрізняють активну (рухливі імпровізації під словесний коментар, що відповідає характеру музики) та пасивну (спеціальне прослуховування стимулюючої, заспокійливої чи стабілізуючої музики або звучання такої музики як тла) форми музикотерапії. Слухання правильно дібраної музики з виконанням психогімнастичних етюдів

підвищує імунітет дітей, позбавляє напруження, головного болю та болю у

м’язах, відновлює спокійне дихання. Музикотерапію педагоги дошкільного навчального закладу проводять упродовж усього дня — дітей зустрічають, укладають спати, будять після денного сну під відповідну музику, використовують її як тло для занять та вільної діяльності;

• Психогімнастика

призначена для розвитку в дітей навичок концентрації, пластики та координації рухів. Вправи психогімнастики супроводжуються текстом і

музикою, допомагаючи дітям краще уявити певний образ та втілити його, створюють позитивний емоційний настрій, усувають замкнутість, позбавляють утоми. Під час психогімнастики діти вивчають різні емоції та

вчаться управляти ними, опановують абетку вираження емоцій. Психогімнастика допомагає дітям долати бар’єри у спілкуванні, краще розуміти себе та інших, надає можливість самовиразитися та

містить такі елементи: мімічні та пантомімічні етюди; етюди та ігри на

вираження окремих якостей характеру та емоцій; етюди та ігри, що мають психотерапевтичну спрямованість на певну дитину чи групу в цілому. Етюди та ігри на емоції радості обов’язково слід застосовувати на кожному занятті. Майже кожен етюд супроводжується музикою, яка може випереджати його, допомагаючи дитині набути потрібного емоційного стану, чи бути тлом, який підсилює емоції, образні уявлення дітей та позбавляє психоемоційного напруження.