Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654

Національно-визвольна війна українського народу 1648-1654. Богдан Хмельницький Підготував: вчитель історії, Михальчук Василь. Українська школа в евакуації, Братислава2023 рік.

План. Причини Національно-визвольної війни. Постать Богдана Хмельницького Перебіг подій (битви)Договори. Переяславська Рада. Березневі статті. Наслідки визвольних змагань під проводом Богдана Хмельницького. Оцінка подій сучасниками та істориками

Вивчаємо нові терміни. Національно-визвольна війна. Протекторат. Гетьманщина. Покозачення. Хмельниччина.

Питання до аудиторіїЯк називався період в історії України з 1638 по 1648 роки ?

Причини Національно-визвольної війни. Посилення соціального гніту (зростання шляхетських землеволодінь/панщина);Посилення національного-релігійного гноблення (окатоличення, полонізація): Невідповідність соціального статусу козацтва згідно з «Ординацією війська Запорозького» 1638 року;Одним з факторів боротьби проти гніту українського народу стала особиста образа Хмельницького на Данила Чаплинського (чигириньского підстарости);Слабкість державної влади в Речі Посполитій.

Очолив народний виступ богдан хмельницький (1595-1657)

Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 року на хуторі Суботів (зараз село Суботів у Чернігівській області України) у родині сотника Війська Запорізького Михайла Лавриновича Хмельницького та Анастасії Федорівни. Про дуже великий період життя залишилося мало достовірних відомостей. Початкову освіту здобув у Києво-братській школі. Потім, навчався у єзуїтів у Ярославлі Галицькому чи Львові та здобув гарну на той час освіту. Повернувшись на батьківщину, брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621 років. У бою під Цецорою потрапляє у полон, яке батько гине. У полоні провів два важкі роки рабства.

Втікши з полону, 1622 року повертається до Суботова і зараховується до реєстрових козаків. З кінця 1620-х років починає брати активну участь у морських походах запорожців на турецькі міста. В 1634 брав участь облозі Смоленська, а в 1635, в одному з боїв під Москвою, врятував короля Владислава від полону, за це і за хоробрість був нагороджений золотою шаблею. У 1637 році брав участь у повстанні козаків під проводом Павлюка. У 1644-1646 рр. брав участь у французько-іспанській війні, у складі війська козаків.1647 року на хутір Суботів здійснює набіг ворог Хмельницького Чаплинський. При цьому гине один син Хмельницького – десятирічний Остап та дружина Ганна Семенівна (у шлюбі приблизно з 1625 року). Чаплинський викрадає і одружується на вихованці Хмельницького – Гелені. Богдан Хмельницький звертається до короля за захистом, але опиняється у в'язниці за помилковим звинуваченням у підготовці козацького бунту. Це спричинило початок повстання козаків, організованому Хмельницьким у 1648 році.1648 року підписує Бахчисарайський мирний договір з Іслам Гераєм про військово-політичний союз між Військом Запорізьким та Кримським ханством. Перша велика перемога Хмельницького була у битві під Жовтими Водами навесні 1648 року. Після цього, здобувши перемоги у битві під Корсунню та під Пилявцями, Хмельницький тримає в облозі Львів, але отримавши викуп, зняв облогу і попрямував далі на захід. На той час почалися переговори між королем і козаками. Не дочекавшись кінця переговорів, Хмельницький повертається до Києва 1649 року. 1649 року Хмельницький вінчається з Геленою Чаплінською, отримавши спеціальний дозвіл церкви. Чаплинський був живий і формально був чоловіком Гелени.

За свідченням істориків полководець мав звичайну зовнішність: середній зріст і міцну статуру. Більшою мірою він запам’ятався своїми вольовими рисами характеру та вмінням керувати. Однак за тривалим етапом активної діяльності наступав період затяжної депресії. Богдан Хмельницький прихильно ставився до освічених людей. Зазначалося, що після бесіди з ними він знов сповнювався натхненням і був готовий кинутися в бій.Історичний портрет Богдана Хмельницького, як тирана і жорстокої людини сформували в більшості польські історики. Так, армії його вирізали польське і єврейське населення. Але це говорить більше про потурання, ніж про навмисні прояви безжалісного ставлення до людей іншої віри та національності. Не зафіксовано жодного наказу, коли славний син України віддав наказ про тотальне винищення населеного пункту. І тому не можна ставити його на одну чашу терезів з воєначальниками противника: Чарнецьким, Потоцьким, Вишневецьким, чиї руки по лікоть в крові, а їх накази досі викликають у гуманних європейців обурення.

Питання до аудиторіїНа якій купюрі та монеті зображено Богдана Хмельницького ?

БИТВИ ТА ДОГОВОРИ

Битва під жовтими водами (5-6 травня 1648 року) На початок квітня 1648 року, вимагаючи від великого коронного гетьмана Миколая Потоцького вивести з України урядові війська і скасувати «Ординацію Війська Запорізького», Богдан Хмельницький на чолі козацького війська виступив із Запоріжжя. Дізнавшись, що Хмельницький розпочав повстання, уряд Речі Посполитої відправив проти нього двох гетьманів Потоцького і Калиновського з військами. Польські генерали не чекали спротиву і розділили свої війська. Потоцький вів військо на Жовті Води. Кримські татари на чолі з Тугай-беєм, з яким Хмельницький уклав угоду, напали на польський табір, однак їх відбили. Поляки зміцнили свої позиції та залишались на місці в очікуванні підкріплення німецьких найманців та реєстрових козаків. Водночас основні їхні сили перебували за 200 км від Жовтих Вод, під Корсунем. Богдан Хмельницький разом із татарами використали це та почали штурм. Він виявився невдалим і українці взяли ворожий табір в облогу. Вночі 16 травня польські війська спробували вийти з оточення. Їх рішуче атакували козаки Максима Кривоноса та татари. За наказом Потоцького проти Хмельницького мали висунутися реєстрові козаки на чолі з Филоном Джалалієм, але ті повстали проти шляхти. Польська армія не отримала підкріплення та зазнала нищівної поразки. Сам її очільник Потоцький помер від вогнепального поранення. Битва під Жовтими Водами стала першою великою перемогою українських козаків над Річчю Посполитою. Сотні польських воїнів загинуло, близько 3 тис. жовнірів і 50 шляхтичів потрапили в полон. Війська Богдана Хмельницького, натхненні перемогою, наприкінці травня 1648 року розбили поляків у битві під Корсунем.

План битви під Жовтими Водами

Битва під корсунем (15-16 травня 1648 року. Взято в полон керівників польського війська М. Потоцького, М. Калиновського. Визволення до кінця літа всієї Лівобережної України. Зайняття повстанцями практично всієї території Правобережної України

Пилявецька битва (11-13 версня 1648 року)Селянсько-козацьке військо Б. Хмельницького, що налічувало понад 100 тисяч щабель, підтримував загін буджацьких татар (близько 600 щабель). Українське військо заклало неподалік берега річки Ікви досить міцно укріплений військовий табір, оперезаний, за козацькою традицією шістьма рядами возів та високими земляними валами. Крім основного табору, існував ще табір, закладений корпусом під командуванням полковника М. Кривоноса. Поляки почали битву з того, що спробували захопити шанці на річковій греблі, які утримувала козацька піхота, прикриваючи в такий спосіб підступ до обох укріплених таборів. Проте успіх був тимчасовим. Вийшовши з таборів, українські війська відтіснили поляків, а згодом, під час запеклої битви, змусили їх відступати. Через значні втрати та паніку, що зчинилася у польському війську, цей відступ поступово перетворився на втечу. Селянсько-козацьким загонам вдалося захопити всю артилерію поляків та величезний обоз. Переслідуючи ворога, окремі козацькі загони громили їх, визволяючи значні райони Волині та Поділля. Після цієї битви Б. Хмельницький дістав змогу повести свої полки на Західну Україну і розпочати її визволення.

1649 рік битви під збаражем і зборовом

Зборівський договір (8 серпня 1649 року)Зборівський договір (1649 р.) – мирний договір, укладений між гетьманом України Б. Хмельницьким і польським королем Яном ІІ Казимиром 8.(18).8.1649 р. у Зборові (тепер Тернопільська обл.) після перемоги української армії у Зборівській битві 1649 році. Договір був підписаний під тиском кримського хана Іслам-Гірея III, який, намагаючись не допустити державного посилення України, підтримав польські домагання на укладення перемир’я.

Суть договору Українська держава – Гетьманщина – визнавалась польським урядом у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Волинь та Поділля залишались під владою польського короля. У Гетьманщині влада належала гетьману (звідси і назва держави), резиденція якого знаходилась у Чигирині. Коронне польське військо на цю територію доступу не мало. Водночас на території козацької держави зберігалась польська адміністрація, хоча на всі відповідальні пости король мав право призначати тільки православних шляхтичів. За Зборівським мирним договором зберігались Вольності Війська Запорізького, число реєстрових козаків встановлювалося у 40 тис. осіб. (насправді їх було значно більше) і проголошувалась амністія всім учасникам національно-визвольної війни. Католицька і православна шляхта зрівнювалася у правах, а православний київський митрополит мав увійти до польського сенату. Питання про унію передавалось на розгляд сейму

Наслідки договору Ні Україна, ані Річ Посполита не були задоволені договором: почалися антигетьманські виступи селян і міщан, що не потрапили до реєстру; польський сейм схилявся до силового розв’язання козацького питання і протягом 1650 р. готувався до війни з Гетьманщиною;Документ створив умови для формування української державності.

Берестецька битва (28 червня – 10 липня 1651 року)Найбільша битва Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. Загальна кількість польського війська становила 150 тис, а з урахуванням озброєної та здатної до бою челяді значно перевищувала 200 тис. Військо Богдана Хмельницького становило 60 тис. козаків, 40 тис. селян, міщан та обозних слуг, а після приєднання 100 тис. татар сягало 200 тисяч. Місцем для битви було обрано межиріччя Стиру й Пляшівки. Перші сутички спалахнули зранку 28 червня.

Берестецька битва була для козаків невдалою. Проте навряд чи можна вважати її катастрофою. Адже не було капітуляції, а ядро української повстанської армії прорвало блокаду і було готове до продовження боротьби. Повернувшись із полону на початку липня, Богдан Хмельницький та Іван Виговський швидко провели мобілізаційні заходи, і вже через два місяці українська армія зупинила просування потужного польсько-литовського війська в районі Білої Церкви. Це змусило Миколу Потоцького піти на переговори. 28 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний договір, за яким територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством. До Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр зменшувався з 40 до 20 тисяч.

Білоцерківський мирний договір 18 (28) вересня 1651 рокукількість реєстрового війська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб;козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством;у Брацлавське й Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація;магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки в Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а також відновлювалася їхня влада над селянами;гетьман зобов’язувався розірвати союз із Кримським ханством, крім того, він позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті король діставав право призначати й звільняти гетьманів;на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король;поляки підтверджували права православної церкви;проголошувалася амністія всім учасникам повстання. Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок. Наслідком цього договору була масова втеча селян із Правобережжя на землі Московської держави – Слобідську Україну. Проте польський сейм договір не затвердив, і це розв’язувало руки Б. Хмельницькому.

Велика перемога україни. Битва під батогом (1-2 червня 1652 року)

Перебіг подій 1—2 червня 1652-го на лівому березі Південного Бугу неподалік гори Батіг зійшлися українсько-татарське військо (30—35 тис.) під командуванням Богдана Хмельницького і польське військо (30 тис.) Мартина Калиновського.2 червня відбулися вирішальні бої, в яких відзначилася козацька кіннота на чолі з Іваном Богуном. Вранці розпочався артилерійський та рушничний обстріл польського табору. Після цього в атаку пішли козаки. Серед шляхти розпочалася паніка. Проте німецькі найманці, що воювали в королівській армії, запекло захищалися. Але їх опір було зламано, козаки увірвалися до польського табору. Армія Речі Посполитої була розгромлена вщент, сам Калиновський загинув. Також загинули комендант німецької піхоти Сигізмунд Пшиємський, брат майбутнього короля Яна Собеського Марек. Польща втратила вбитими 8000 добірних вояків. Батозьку битву її сучасники порівнювали з перемогою карфагенського полководця Ганнібала під Каннами 216-го року до Р. Х. Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти. До початку липня на території України відновлюється козацький адміністративний устрій. Богдан Хмельницький знову відновив кордон по Дністру і Случі.

З універсалу Яна Казимира 2 червня 1652 року про скликання сейму у Варшаві 15 серпня:«В той час як військо наше в Україні розгромлене, у якому багато рицарів загинули, з яких одні у битві, а інші – в неволю поганську (татарську) забрані; по цьому безліч хлопства та орд татарських зібрано від неприятельських сил, чим швидко і несподівано Річ Посполиту піддано небезпеці».

1653 рік. Битва під жванцем.зрада татар. Пошук союзників

Молдавські походи. Молдавські походи – походи проти Молдавського князівства, союзника Речі Посполитої, здійснені під проводом Б. Хмельницького і Т. Хмельницького в 1650, 1652 і 1653 рр. Основні причини походів. Прагнення Б. Хмельницького досягти якомога більшої політичної ізоляції від Речі Посполитої;Намагання схилити Молдавське князівство до встановлення добросусідських відносин з Українською козацькою державою;Стратегічні плани польського командування використати Молдавію як плацдарм для наступу на Україну.

І Молдавський похід (серпень–вересень 1650 р.). Україно-кримське військо (60 тис. козаків і 30 тис. татар) оволоділо Яссами. Молдавський господар В. Лупул уклав договір, за яким вступав у союз із Хмельницьким і зобов’язувався не допомагати Речі Посполитій. Гарантією союзу мав стати шлюб його доньки і Т. Хмельницького. II Молдавський похід (липень–серпень 1652 р.). Після поразки українського війська в битві під Берестечком В. Лупул розірвав угоду 1650 р. Згодом, після Батозької битви, Т. Хмельницький із загоном вирушив до Ясс. Україно-молдавський союз було поновлено. 31 серпня відбулося весілля Тимоша і Розанди Лупул. III Молдавський похід (квітень–травень 1653 р.). Для відновлення влади В. Лупула, яку втратив унаслідок державного перевороту, Б. Хмельницький направив до Молдови 8-тисячний загін козаків на чолі з Т. Хмельницьким. Повернувши владу, В. Лупул підштовхнув Тимоша до походу проти Валахії, який завершився поразкою і спричинив виникнення антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії і Трансільванії. IV Молдавський похід (серпень–вересень 1653 р.). У липні 1653 р. В. Лупул знову втратив владу. Йому на допомогу, за наказом гетьмана, рушив 6-тисячний загін козаків, очолюваний Тимошем. 11 серпня козаки потрапили в облогу під Сучавою. 2 вересня Тимош був смертельно поранений і через кілька днів помер. Було укладено почесні умови капітуляції, за якими козаки припинили опір і залишили Сучаву.

Чим пояснити союз богдана хмельницького з москвою ?До цього союзу Б. Хмельницького спонукали важкі обставини, в яких опинилась Україна. Погіршення геополітичного становища козацької України (про це йшлося в попередньому питанні) співпало з посиленням деструктивних тенденцій у її внутрішньому розвитку:1. Вкрай негативно на становищі економіки позначилось страхітливе спустошення Правобережжя внаслідок воєнних дій (було знищено понад 100 міст і містечок).2. Значне обезлюднення в результаті воєнних дій та епідемій чуми і холери в 1650–52 рр.3. Розорення козацтва унеможливлювало виконання ним військової повинності, що підривало боєздатність армії.4. Довготривалість і виснажливість боротьби породжувала в населення розчарування і зневіру в можливості досягти перемоги власними силами. Не можна не погодитися з думкою історика Я. Дашкевича про те, що трагедія України полягала якраз у тому, що в тодішніх несприятливих геополітичних умовах вона могла виникнути і зміцніти як соборна держава лише під протекторатом одного з прихильних сусідів.

Причини вибору саме москви у якості протекції Приналежність до одного й того ж православного віросповідання. Відсутність в тодішній етнопсихології українців антимосковських настроїв. Близькість мови і культури. Відносна військово-політична слабкість Московського царства порівняно з Османською імперією, що давало надію на збереження Україною свого державного статусу. Москва мала територіальні суперечки з Польщею, адже за Деулинським (1619 р.) і Поляновським (1634 р.) миром до Речі Посполитої відійшли значні території Росії (Смоленськ та інші)

Переяславська рада 8 (18) січня 1654 року

Що собою являла переяславська рада?Це загальна військова рада, скликана гетьманом Б. Хмельницьким у м. Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Україною та Московською державою.

Місцем проведення генеральної військової ради було обрано м. Переяслав, куди посольство прибуло 31.12.1653 (10.1.1654 р.). Б. Хмельницький разом з генеральною старшиною прибув 6(16).1.1654 р. У Переяславі відбулася 8(18).1.1654 р. старшинська рада, а згодом генеральна військова рада. В ній взяли участь предсатвники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків та жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовнство мало привести їх до присяги. Однак, Б. Хмельницький зажадав, щоб посли першими принесли присягу від імені царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин В. Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв’язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати у соборі. В ході наради полковники переяславський П. Тетеря та миргородський Г. Лісницький приходили і просили В. Бутурліна – скласти присягу, але безуспішно. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України і заявляв, що “царское слово переменно не бывает“. Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман і старшина тлумачили як рівнозначні присязі царя, українська сторона склала присягу.

Березневі статті 1654 р. Ухвала Переяславської ради 1654 р. мала декларативний характер; тоді не було укладено жодної письмової угоди. Однак певні умови подальших перемовин було сформульовано. Або документально закріпити надані від імені царя усні обіцянки щодо надання Україні військової допомоги і затвердження козацьких прав і привілеїв, Богдан Хмельницький спорядив до Москви велике посольство. Перед цим гетьман, перебуваючи в Корсуні або Чигирині, проводив наради, на яких напрацьовувалися накази послам, а, головне, проект майбутнього договору з 23 пунктів. Його було оформлено як “Просительные статьи”. Посольство у складі генерального судді Самійла Богдановича (Зарудного), переяславського полковника Павла Тетері (обидва – повноважні посли), а також брацлавського осавула Григорія Кириловича, гетьманового родича Кіндрата Якимовича, чигиринського отамана Германа Гапоновича та інших виїхало з Чигирина 17 (27) лютого 1654 р. і прибуло в Москву 12 (22) березня. Переговори тривали з 13 (23) березня до 26 березня (5 квітня) і відбувалися в гострих дискусіях. У результаті 21 (31) березня українські посли подали нову редакцію проекту договору з 11 статей; російська сторона затвердила їх з невеликими правками. 27 березня (6 квітня) українському посольству вручили ці затверджені статті, а також жалувані грамоти – Богданові Хмельницькому, всьому Війську Запорозькому, шляхті та деякі інші документи. Серед істориків незалежної України переважає думка, що Березневими статтями 1654 р. між сторонами встановлено відносини протекторату, зафіксовано відокремлення Козацької України від Речі Посполитої, отже по-суті визнано державне становище України; обмеження стосувалося лише зовнішньополітичних питань. Однак царський уряд одразу став на шлях обмеження суверенітету Козацької держави. Тому через 4,5 роки гетьман Іван Виговський розірвав українсько-російську угоду 1654 р., уклавши Гадяцький договір 1658 р. з Річчю Посполитою.

Наслідки переяславської ради. Всього у день Переяславської Ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор – хоругву, булаву та шапку. Після Переяславської Ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги від населення на вірність цареві. За їхніми даними присягу склали 127 328 осіб чоловічої статі. Відмовились присягати Уманський і Брацлавський полковники І. Богун та І. Сірко, а також українське духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим. Створено основу для підписання «Березневих статтей».

Березневі статті 1654 року. Короткий зміст. Гетьманщина отримала протекцію московського царя;усі права та вольності зберегли;60 тис. реєстру;Москва платила генеральній та полковій старшині;гетьмана обирало військо;Гетьманщині дозволяли зовнішні відносини з будь-ким, окрім Польщі і Туреччини;на кордонах з Польщею виставляли московські залоги;Москва зобов'язалася піти війною на Річ Посполиту.

1654 р., березня 12 [21?]. Москва. – Список з “белорусского писма” договірних умов – 11 статей і царських указів під ними. Оригінал цього документа – т. зв. Статті Богдана Хмельницького, є основою договору від 27 березня 1654 р. (Березневі статті).(ЦДІАК ф. 222, оп. 1, спр. 291, арк. 19-20 зв.)

1654 р., березня 27. Москва. – Жалувана грамота московського царя Олексія Михайловича всьому Військові Запорозькому з підтвердженням давніх прав і вольностей військових.(ЦДІАК ф. 222, оп. 2, спр. 12 б, арк. 65–66)

Домашнє завдання Написати есе на тему «Зрада чи Перемога? Як я оцінюю україно-московський договір 1654 року»

Дякую за увагу !