Національно - патріотичне виховання молодших школярів на традиціях українського народу

Національно - патріотичне виховання молодших школярів

на традиціях українського народу

 

 Вступ

   Сучасна українська школа перебуває в процесі інтенсивного розвитку, плідного пошуку, активізації науково педагогічних ініціацій. Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів.

 Історичне джерело патріотизму – століттями й тисячоріччями закріплене існування держав, що формували прихильність до рідної землі,

мови,традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав,

патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває

загальнонаціональні моменти в його розвитку.

     Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану

діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис

поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця

на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до

зміцнення честі й гідності своєї держави,любов до рідного краю,дружба з

іншими народами,тощо. Школа має невичерпні можливості для здійснення

патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі

ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою

боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою,

унікальними традиціями, звичаями та обрядами.

      М. Стельмахович зазначав, що без опори на українські народні звичаї,

виховати справжнього українця неможливо. Тому їх збереження, збагачення

і дотримання має доленосне значення як для нації в цілому, так і для

кожного українця. «Застосування знань і засобів етнопедагогіки ставить

реальний заслін без духовності, національному нігілізму, допомагає дітям

усвідомити свою роль як спадкоємців народних цінностей і традицій».

       У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію

стосунків у колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів

діти проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї

етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості.

       Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди,

зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість,

народні символи та народна символіка - все це є тим благодатним

ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд,

обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову

діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця в суспільстві.

І. Національно – патріотичне виховання підростаючого покоління

 

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

 

  

 

До провідних завдань національного виховання школярів належать:

о формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;

о забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки - матері, культури та історії свого народу;

о формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

о прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;

о виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;

о утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;

о формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;

о забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;

о виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

о формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

о формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;

о розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;

о формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

Педагоги повинні орієнтувати дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

о національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

о національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;

о національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;

о народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

о народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;

о народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

о національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

о національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;

о національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

            

 

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи - родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.

Основними принципами національного виховання є природо-відповідність, народність, культуро-відповідність, етнізація, гуманізм, демократизм, зв'язок із життям, гармонізація індивідуальних і загальнолюдських потреб та інтересів особистості, свободовідповідність.