Наполегливість у добрих справах

Наполегливість у добрих справах

Ключовий вірш із Біблії

Запам’ятай нові слова і поняття. Добрі справи – вчинки згідно із Заповідями Божими на користь ближньому. Лінощі – знеохочення до роботи. Наполегливість – послідовна спрямованість дій людини на досягнення певної мети. 

Біблійна історія. Навчаючи про наполегливість в добрих справах, розповів Ісус таку притчу.  В одному місті жив суддя, який ані Бога не боявся, ані людей не соромився. До нього кожного дня приходила вдова та просила захистити її, але він не хотів її допомагати. Але вона так наполягала, що набридла судді і він сказав: «Хоч і не Бога ні людей не боюсь, але допоможу цій вдові, щоб не докучала мені».   І сказав Ісус: «Чи чуєте, що говорить цей неправедний суддя? Тож хіба Бог не захистить обраних Своїх, що звертаються до Нього і вдень, і вночі, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Бог незабаром захистить Своїх вірних! От тільки коли прийде Син Людський їх обороняти, то чи знайде Він на землі віру?» (Див.: Лк. 18:2-8).

Поміркуй та дай відповідь: Чому навчав Ісус цією притчею?Що просила вдова у судді?Чому ми повинні наполегливо просити  Господа?Чому Господь „бариться” щодо оборони деяких Своїх вірних?Що може забезпечити Його прихильність?    Згадай, коли наполегливість допомогла тобі?

Чому необхідно бути наполегливим у добрих справах. Наполегливість ­– це одна з найважливіших якостей характеру людини, яка означає послідовну спрямованість її дій на досягнення певної мети. Внутрішніми регуляторами наполегливості є сумління, почуття обов’язку перед Господом і ближнім, людська гідність і честь. Притча про несправедливого суддю пояснює нам християнське розуміння наполегливості. Навіть байдужий, бездушний, неправедний суддя змушений був проявити прихильність до наполегливих прохань удови. То хіба ж добрий, милосердний, люблячий Небесний Отець може відхилитися від них? Щира молитва-прохання до Господа, сповнена каяття у своїх гріхах і прагнення стати на шлях правди й істини, є ознакою власне християнської наполегливості.Ісус навчає нас бути витривалими у молитві. Тільки такою витривалістю можемо заслужити Божу прихильність. Але молитва немічна без наших добрих діл.

Чи завжди наполегливість є позитивною якістю характеру людини?Вони намагалися врятуватися. Таких людей називають біженцями. Але які вони біженці? Багато з них не те що бігати – ходити не вміли або не могли. За кожний метр Криму йшли бої. Дітей, безпомічних стареньких, поранених – тих, хто не міг воювати, - посадили на кораблі, щоб переправити на Таманський півострів. Там був порятунок. Але туди ще треба було допливти. А над Кримом лютувала смерть. У небі знову з’явилися німецькі літаки. Пролітаючи над самою палубою, майстри смерті бачили дитячі голівки, носилки з хворими, обличчя дітей, охоплені жахом, однак байдуже скидали бомби і натискували на гашетки кулеметів.І тут на дуель з літаючою смертю вийшла маленька дівчинка. Вона стала на носі судна і... почала молитися. Фашисти засипали її свинцем. Вона відповідала їм молитвою. Виття і гуркіт бомб, які розривалися заглушували слова, але дівчинка продовжувала молити Господа про допомогу. Кораблі випустили димову завісу. Який ненадійний цей захист, котрий може розвіятися у наступний момент... Але Бог, почувши слова дитячої молитви, наказав вітерцеві так обдувати кораблі, щоб дим закрив їх, - і фашисти даремно розкидали свій смертельний вантаж. Літаки забралися геть, не пошкодивши жодного судна, не зачепивши дівчинку, яка молилася. Пасажири були врятовані. А що скажуть льотчики Творцеві, коли постануть перед Ним?

У чому полягає сила молитви?У чому полягає сила молитви?Чим вчинок дівчинкинагадує подвиг Давида, який переміг філістимлянина Голіафа?

Як боротися з лінощами. Без наполегливості у молитві і добрих справах настають лінощі. Лінивий стає безвідповідальним і стосовно себе самого, і до справ ближніх, нічого не встигає вчасно, всюди запізнюється, прохань як слід не виконує, часто підводить і тяжко спокушає людей, приносячи їм смуток або й гнів. Нерадиві і бездіяльні ледарі хворіють недугою, ім’я якій – пригніченість. Пригніченість – це втрата надії. У такому стані людина повністю віддає себе в руки власного самолюбства, потакає своїм примхам. У неї валиться з рук; за яку справу не бралася б – залишає її незавершеною. Пригнічені люди не мають радості, вони смутні без причини, занурені самі в себе, часто їм байдужі ближні з їх клопотами і переживаннями. І зовнішньо пригнічені мало привабливі: понурий погляд, згорблена фігура, похмурий вираз обличчя. Причиною пригніченості буває не розкаяння у гріхах. Гріхи, у яких ми не висповідались через оманливу сором’язливість або забудькуватість, можуть залишати тягар на серці.

Перші «симптоми» лінощів. Дуже часто ліниві діти страждають крайньою нетерплячістю у виконанні класних і домашніх завдань, відсутністю посидючості і старанності, нездатні хоча б ненадовго позайматися для власної ж користі. Бідні діти, піддавшись злому духу лінощів і нудьгування, не сидять на уроках спокійно: вони безперестанно вовтузяться, чухаються, стукають і човгають ногами під столом, ніби хтось коле їх невидимою шпилькою то справа, то зліва. Неймовірні лінощі і в’ялість у таких добрих справах, як відвідування храму, молитва, навчання, заняття музикою, читання з користю, допомога у прибиранні оселі, раптово змінюється підозрілим пожвавленням, як тільки йдеться про пусте й даремне проведення часу.

Тож не можна зневірятися, роблячи добрі справи, пробувати ще раз і ще раз, бути наполегливим. Адже сказано в Євангелії: „Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете, стукайте і відчиниться вам” (Мт. 7:7).

Дякую за Увагу!!!Хай Господь вас Благословить!!!