"Конспект уроку з етики для 6 класу на тему: "Слухати і приймати слова Правди"

Тема 2. Слухати і приймати слова Правди             6 клас, урок 9

Мета та завдання:

• Розкрити учням зміст понять «Правда – Істина»; пробудити в дітей бажання до пошуку Правди; формувати в дітях свідомість, що єдиною Правдою у людському житті є Ісус Христос.

Ключові вірші:

1. «Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8, 31-32);
2. «Я дорога, і правда, і життя…» (Ів. 14, 6).

Біблійний текст –притча «про Сіяча» (Лк. 8, 5-15):

«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на грунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам'янистому грунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості».

Допоміжні матеріали: плакати з надписом ключових віршів, кольорова крейда, колоски та зернятка пшениці, горщики з різними ґрунтами: пісок, чорнозем, аркуш А4 з надписаним великими літерами словом ПРАВДА.

Міжпредметні зв’язки: українська мова, ботаніка, математика.

Словник термінів та понять:

«Правда» – істина в ділі, істина в образі; незаперечний факт (правдивість, справедливість, правосуддя тощо); існує людська правда, а існує й Божа правда; «Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!» (1Ів. 1, 6).

«Істина» – найправильніше, найточніше, найсправедливіше…; – Бог.

«зерно» – насіння; тобто зерно пшениці, оскільки головним продуктом в Ханаані була пшениця;

«добра земля» – сприятлива земля, яка спроможна принести гідні, очікувані плоди; родюча земля.

Розвиток теми:

На класній дошці виразно записано назву теми даного уроку.

Вчитель роздає учням аркуші А4 з записаним на ньому словом ПРАВДА і звертається до них: — Дорогі діти, сьогодні ми разом з вами будемо роздумувати над тим, що допоможе зрозуміти, що таке Правда, чому Нею необхідно жити, захищати ЇЇ, відстоювати, а найголовніше – пізнавати цю Правду.

Роздавши аркуші зі словом «ПРАВДА», вчитель наголошує на завданнях, які треба виконати:

• Продовжити речення про визначення Правди: «Правда це – …»^[*];
• До записаного на аркуші слова «Правда» підберіть спільнокореневі слова^[**], які, на ваш погляд, виражають, попри все, і саму людину та її вчинки;
• Чи кожен з вас у своєму повсякденному житті, діє – розмовляє – живе – у Правді?^[***]

Вчитель: Кожен з нас, цієї хвилини, для себе самого, склав невеличкий іспит свого серця. А припустіть тепер, як важко буде, коли такий іспит необхідно буде складати Комусь, а ще глибше, коли – Богові?

Щоб ви краще зрозуміли тему уроку, послухайте таке оповідання: «Колись давно в далекому місті народилася прозора дитина. Вона була прозорою немов повітря, немов джерельна вода. У неї було тіло, кістки, проте це все було прозорим настільки, що можна було побачити, як б’ється серце, які думки рояться в голові. Одного разу ця дитина, на ім’я Яків, сказала неправду, як одразу ж в її голівці з’явилася вогняна куля і всі люди могли бачити те, що  відбулося. Яків виправився: сказав правду і куля зникла. Відтоді, Яків більше ніколи не говорив неправди, а люди дуже полюбили його за правдомовність називаючи кришталевим Яковом. Усі, хто спілкувався з ним, ставали правдолюбними, бо окрім того, що можна було бачити його думки, він теж міг читати думки інших людей.

У країні, де жив Яків, володарював жорстокий цар–диктатор, який не рахувався з думками інших людей, а запровадив свої закони несправедливості, обману, ошуканства. Важко стало жити людям, кожен боявся покарання та немилості царя і намагався на все закривати очі. Важко було Якову, хоч він нічого і не говорив, але всі його думки читали люди і це їх підбадьорювало, додавало їм сили. Крадькома, люди повторювали думки Якова, а це давало їм надію на кращу зміну. Думки його читали також і наближені особи до царя, тому й повідомили цареві про те, що Яків немов би – бунтує населення.

Тиран наказав заарештувати кришталевого Якова та помістити до найтемнішої та найсуворішої в’язниці. Натомість проявилася незвична ситуація: стіни, стеля, підлога, навіть огорожа тієї в’язниці стали прозорими. Люди, які проходили біля в’язниці, мали можливість це бачити та читати думки хлопця.

У ночі в’язниця випромінювала велике сяйво, яке розливалось на все місто й поза його межі. Це світло потрапляло й до палацу тирана так, що, змушений закривати щільно вікна, не міг зупинити потік й теж читав думки Якова.

Тобто, бачимо і розуміємо, що Правда є сильнішою за будь-які в’язниці та за будь-яких тиранів^[*]»^[1].

А тепер прочитаймо, що говорив Ісус Христос стосовно ПРАВДИ^[**]:

• «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» ( Ів. 14, 6);
• «Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. Другі ж упали на грунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те в тридцятеро. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Мт. 13, 1-9);
• «Слухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти. І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували. Друге ж упало на грунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була; а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло. А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало. Інше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз. І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» (Мк. 4, 3-9).

Обговорення біблійних уривків за допомогою прикладів та запитань –

• Показуючи учням колосок пшениці, роздати зернятка:

Пригадаймо з уроків ботаніки, яке коріння у пшениці?

Коли саме висівають пшеницю?

Від чого залежить урожай?

Символ зерна Ісус Христос використав для того, щоб показати як люди по-різному сприймають слово Боже, Він роз’яснив зміст цієї притчі:

«Послухайте ж притчу про сіяча. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам'янистому грунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той у тридцятеро» (Мт. 13, 18-23)^[*].

Закріплення уроку за допомогою коротенького прикладу^[1]:

Студент третього курсу, приїхав на канікули до дідуся в село. Дідусь запитує його:

• Ну, чого ти там у великому місті навчився?
• Та багато чого навчився, – відповів студент.
• А, скажи ж мені, запитує знову дідусь, що таке правда?
• Гм, - замислився студент…
• Правдою, - подумавши відповів він, - є це все, що я бачу.
• Тоді виходить, що як ти був далеко і мене не бачив, то це вже неправда, що я є? Але ж я був тут у селі, думав про тебе, чекав тебе.

Замислився студент.

А дід йому на те відповідає: «Правда, онучку, – є Бог, хоч ми Його не бачимо, а Він був, є і буде».

Підсумок уроку: Вчитель допомагає учням самостійно зробити підсумок, що правда – це Бог, котрий Сам сказав, що Він «дорога, правда і життя». Проте важливим є не лише знати про Правду, а жити в Ній, сповідувати, захищати та відстоювати. Багато прикладів захисту, відстоювання та сповідування Правди ми знаходили, знаходимо і будемо знаходити в історії людства завжди, бо ж Бог – був, є і буде.

Домашне завдання: Відобразити у малюнку притчу «про сіяча»; Відповісти на запитання: до якого ґрунту належу я?

^[*] відтак – спільне обговорення та підведення підсумку.

^[**] праведність, правдивість, правдолюбність, правдомовність…

^[***] надати час для роздумів: 3-4 хв.

^[*] обговорення тематики оповідання.

^[1] творчість автора.

^[**] вчитель, або ж хтось з учнів зачитує вголос ці біблійні уривки.

^[*] обговорення з учнями Ісусових слів, в яких Він пояснює притчу.

^[1] творчість автора.