Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Кримське ханство. Московське царство у XVI-XVII ст.

Історія всесвітня

Тема- Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Кримське ханство. Московське царство у XVI-XVII ст.

Мета уроку:

• охарактеризувати становище народів Південно-Східної Європи під владою Османської імперії;
• розкрити особливості розвитку Кримського ханства;
• визначити основні риси політичного устрою Московського царства у XVI–XVII ст.;
• розвивати вміння працювати з історичною картою та джерелами.

Тип уроку: Комбінований (вивчення нового матеріалу + закріплення знань)

Хід уроку

I. Організаційний момент

Привітання, перевірка готовності до уроку.

2. Актуалізація опорних знань

1. Що таке Османська імперія і коли вона виникла?

Відповідь: Османська імперія — це держава турків-османів, що виникла наприкінці XIII ст. Засновником вважають Осман I. У XV–XVI ст. вона стала однією з наймогутніших держав світу.

2. Яка подія 1453 року стала важливою для історії Європи?

Відповідь: У 1453 р. війська султана Мехмед II захопили Константинополь. Це означало падіння Візантійської імперії.

3.    Які держави Балканського півострова були завойовані османами? Відповідь: Під владою Османської імперії опинилися:
   • Болгарія
   • Сербія
   • Греція
   • Боснія і Герцеговина
4. Що таке васальна залежність?

Відповідь: Васальна залежність — це підпорядкування однієї держави іншій із збереженням внутрішнього самоврядування, але з обов’язком сплачувати данину та підтримувати сюзерена військом.

5. Коли утворилося Кримське ханство і хто його заснував?

Відповідь: Кримське ханство утворилося у 1441 р. Засновник — Хаджі I Герай.

6. Коли Московія стала царством?

Відповідь: У 1547 р. князь Іван IV Грозний прийняв титул царя. Відтоді держава стала називатися Московським царством.

7. Що таке самодержавство?

Відповідь: Самодержавство — це форма правління, за якої вся влада зосереджена в руках монарха (царя) і не обмежується представницькими органами.

8. Що таке Смутний час у Московській державі?

Відповідь: Смутний час (1598–1613) — це період політичної кризи, боротьби за владу, народних повстань і втручання іноземних держав.

3.    Мотивація навчальної діяльності Слово вчителя

Сьогодні ми розглянемо важливі процеси, що відбувалися у XVI–XVII ст. в Південно-Східній та Східній Європі. Це був час формування могутніх держав, воєн, релігійних змін і боротьби народів за збереження своєї культури та віри.

Після падіння Константинополь у 1453 році Османська імперія перетворилася на одну з найсильніших держав світу. Під її владою опинилися народи Балканського півострова. Османське панування мало

свої особливості: з одного боку — релігійна терпимість до «людей Писання», з іншого — високі податки та військові повинності.

Водночас у Причорноморських степах сформувалося Кримське ханство — держава кримських татар, яка відігравала важливу роль у міжнародних відносинах регіону. Воно підтримувало тісні зв’язки з Османською імперією та здійснювало походи на сусідні землі.

На північному сході зміцнювалося Московське царство. За правління Іван IV Грозний було запроваджено самодержавство та розширено територію держави. У XVII ст. Московія пережила період глибокої кризи — Смутний час, але згодом відновила силу й продовжила територіальне зростання.

Отже, сьогодні ми з’ясуємо:

• як османське панування вплинуло на народи Балкан;
• яку роль відігравало Кримське ханство у Східній Європі;
• як формувалася та зміцнювалася Московська держава.

Ці події безпосередньо впливали й на історію українських земель, тому розуміння цих процесів допоможе нам краще усвідомити місце України в тогочасному світі.

4. Вивчення нового матеріалу

План

1. Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів
2. Кримське ханство
3. Московське царство у XVI-XVII ст.

 

1. Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів

§ 15  стр. 121-123

 

4. ЯКІ НАРОДИ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ ОПИНИЛИСЯ ПІД ВЛАДОЮ ТУРКІВ-ОСМАНІВ

ПОМІРКУЙТЕ стр. 121

Чим була зумовлена експансія Османської імперії в Європі? Чи могли народи Південно-Східної Європи протистояти османській агресії? Чому? За яких умов європейські держави могли дати відсіч Порті в її намірах розширити території? Чому попри небезпеку європейські правителі не поспішали об’єднувати свої зусилля?

Відповідь- 1. Чим була зумовлена експансія Османської імперії в Європі? Експансія Османської імперії була зумовлена кількома чинниками:

 

Військова сила — наявність добре організованої армії, зокрема яничарів і сильної артилерії.

Централізована влада султана — сильна монархічна система управління.

Економічні інтереси — прагнення контролювати торговельні шляхи між Європою та Азією. Релігійний чинник — поширення ісламу та ідея «священної війни».

Ослаблення сусідніх держав — занепад Візантійська імперія та роздробленість балканських країн.

Особливо значним стало правління Сулейман Пишний, за якого держава досягла найбільшої могутності.

2. Чи могли народи Південно-Східної Європи протистояти османській агресії? Чому?

Самостійно — майже ні.

Причини:

 

• політична роздробленість (Сербія, Болгарія, Угорщина діяли окремо);

 

• слабша військова організація;

 

• внутрішні міжусобиці;

 

• відсутність єдиного командування.

 

• Наприклад, після поразки угорсько-чеського війська у битві під Могачем (1526 р.) Угорщина втратила незалежність.

 

3. За яких умов європейські держави могли дати відсіч Османській імперії?

 

• Європейські держави могли успішно протистояти Османській імперії за умов:

 

• об’єднання сил кількох держав (створення військових союзів);

 

• припинення міждержавних воєн у самій Європі;

 

• фінансової підтримки спільного війська;

 

• єдиного стратегічного командування.

 

• Прикладом спільних дій стала морська битва при Лепанто (1571 р.), де союз європейських держав завдав поразки османському флоту.

 

4. Чому попри небезпеку європейські правителі не поспішали об’єднуватися?

 

Основні причини:

 

• суперництво між державами (наприклад, боротьба між Францією та Габсбургами);

 

• релігійні конфлікти після Реформації;

 

• прагнення окремих держав використати Османську імперію як союзника проти суперників;

• відсутність спільного бачення небезпеки.

 

• Наприклад, Франція навіть укладала дипломатичні союзи з Османською імперією проти Габсбургів.

 

Узагальнення

 

Османська експансія стала можливою завдяки військовій силі, централізованій владі та слабкості й роздробленості європейських держав. Лише спільні дії могли зупинити просування Османської імперії, однак внутрішні суперечності Європи заважали створити тривалий союз.

 

Розповідь вчителя

Після захоплення Візантії османці розпочали наступ на держави Балканського півострова. У другій половині XIV - у середині XV ст. континентальна Греція, Болгарія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія опинилися під владою Османської імперії. Після чого було атаковано Угорщину, що зазнала відчутних поразок, однак досягла значних перемог. Але в наступному XVI ст. зусиль королів з династії Ягеллонів не вистачало для стабілізації ситуації в країні, і за правління Сулеймана І тиск на Угорщину посилився. Падіння Белграда в 1521 р. та поразка під Мохачем у 1526 р., а також загибель короля Угорщини та Богемії Лайоша II Ягеллончика вирішили долю королівства. Однак остаточне його завоювання відбулося не тільки силою зброї, а й завдяки інтригам. Так, серед політичного хаосу роз’єднана угорська знать обрала двох королів одночасно, а турки втрутилися в цю боротьбу. У результаті Богемія відійшла Габсбургам, які також домінували в Північній і Західній Угорщині та залишках Королівства Хорватія. Османи ж утримували Центральну Угорщину та сюзеренітет над напівнезалежною Трансильванією. Це дало угорцям поштовх до продовження опору османській окупації.

 

Проте науковці й науковиці вважають, що далеко не всі угорці були незадоволені владою Османської імперії. До прикладу, місцеве селянство південного сходу країни ставилося до турків позитивно, адже їхнє життя полегшилося. Так, прагнучи залучити угорських землеробів на свій бік, османці зменшили побори та повинності, а ще не забороняли жодної релігії, хоча навернення до ісламу усіляко заохочували.

А от жителі північних угорських земель чинили туркам активний опір силами загонів гайдуків. У балканській фольклорній традиції гайдук — це романтизована постать героя, який веде своїх бійців у бій проти османців. Багато хто тікав на північ — до сусідніх словацьких земель. Слід також ураховувати, що турки підкорили тільки Центральну Угорщину, периферійні західні та північні регіони з новою угорською столицею — містом Пожонь (нині — словацька Братислава) були анексовані австрійськими Габсбургами. Так ці землі стали буфером між німецькими й османськими територіями.

Як тільки імперія посилювала тиск на підкорені території та запроваджувала обмеження на кшталт заборони чоловікам носити зброю чи їздити верхи, визвольний рух у країнах Південно-Східної Європи сильнішав. Популярними були насамперед релігійні гасла, адже місцеве населення сповідувало переважно християнство.

Найбільше дошкуляли османам загони гайдуків, що діяли в Болгарії та Сербії. Ці повстанці особливо активізувалися на межі XVI-XVII ст. їх можна порівняти з англійським легендарним Робіном Гудом та його веселунами, які крали в багатіїв (які, як і у випадку з гайдуками, також були іноземними окупантами) та віддавали награбоване бідним. Проте якими б заповзятими не були гайдуки, протистояти на рівних могутній Османській імперії вони не могли.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 123

Розгляньте ілюстрацію. Яким зобразив гайдука художник? Чи пам’ятаєте ви подібних народних месників з історії тих країн, про які ви вже вивчили? Чому люди вдавалися до таких дій? Чи була успішною їхня діяльність?

Крістоф Вайгель Старший. Угорський гайдук. 1703 р. Відповідь - 1. Яким зобразив гайдука художник?

•       Зазвичай гайдука художники зображають як:

 

•       мужнього, фізично сильного чоловіка;

 

•       озброєного (шабля, рушниця, пістолі);

 

•       у традиційному народному одязі;

 

•       із суворим, рішучим виразом обличчя;

 

•       часто — в гірській або лісовій місцевості (як символ боротьби й свободи).

 

Такий образ підкреслює його як народного захисника, борця проти османської влади та місцевих гнобителів.

 

2.   Чи пам’ятаєте подібних народних месників?

 

Так, у різних країнах існували подібні рухи:

 

•       опришки в Карпатах (зокрема рух під проводом Олекса Довбуш);

 

•       козаки на українських землях;

 

•       гайдуки в Болгарії та Сербії;

 

•       народні повстанці в Угорщина та Греція.

 

Усі вони виступали проти соціального, національного або релігійного гноблення.

 

3.   Чому люди вдавалися до таких дій?

Причини:

 

• високі податки;

 

• свавілля чиновників;

 

• національне та релігійне утискання;

 

• відсутність справедливого суду;

 

• прагнення свободи та захисту своєї громади.

 

• Коли законні способи захисту не діяли, люди переходили до збройної боротьби.

 

4.   Чи була успішною їхня діяльність?

 

•       У короткостроковій перспективі — частково:

 

•       вони могли захистити населення;

 

•       завдавали втрат гнобителям;

 

•       підтримували дух опору.

 

Проте повністю звільнити свої країни від османського панування їм зазвичай не вдавалося. Однак їхня боротьба мала велике моральне та історичне значення, оскільки сприяла формуванню національної свідомості та підготувала ґрунт для майбутніх визвольних рухів.

 

Висновок

Народи Південно-Східної Європи під владою турків-османів

 

Османські завоювання XIV–XVI ст. призвели до підкорення більшості народів Балканського півострова та включення їх до складу могутньої Османської імперії. Після падіння Константинополь у 1453 р. османська держава остаточно закріпила своє панування в регіоні. Османська влада запровадила нову систему управління, податків і військової служби (зокрема девшірме). Водночас підкореним народам дозволялося зберігати свою мову, віру та традиції, якщо вони визнавали владу султана й сплачували податки.

Попри тривале панування Османської імперії, народи Південно-Східної Європи не втратили своєї національної самобутності. Постійні повстання, діяльність гайдуків і збереження православної віри стали основою майбутніх визвольних рухів.

Отже, османське панування було складним і суперечливим періодом: воно принесло як політичне підкорення та економічний тиск, так і сприяло формуванню національної свідомості балканських народів.

 

2.  Кримське ханство

§ 16 стр. 124

§ 16. Кримське ханство

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ стр. 124

У статті 1 до Закону України «Про статус кримськотатарського народу в Україні» зазначено:

«Україна визнає кримськотатарський народ корінним народом України». Чому варто знати більше про історію кримських татар? Чи важливо більше дізнаватися про культуру другого корінного народу України? Висловіть свою аргументовану думку.

Відповідь - Вивчення історії та культури кримських татар, визнаних законом корінним народом України, є необхідним для розуміння цілісності української державності, боротьби з дезінформацією про приналежність Криму та подолання наслідків геноциду 1944 року. Це сприяє зміцненню культурного розмаїття та підтримці прав корінного народу.

 

Чому важливо знати історію кримських татар:

Відновлення історичної справедливості: Кримські татари — це автохтонний народ, сформований на території Криму, який не має іншої батьківщини. Знання про їхню трагедію — депортацію 1944 року — допомагає зрозуміти масштаби злочинів радянського режиму.

Протидія російській пропаганді: Окупанти намагаються створити міф про «споконвічно російський Крим». Знання про те, що кримські татари мають власну історію, державність (Кримська Народна Республіка, 1917 р.) і є корінним народом, руйнує ці міфи.

Розуміння сучасного спротиву: Історія боротьби кримських татар за свої права, створення Меджлісу, допомагає зрозуміти їхню стійкість в умовах сучасної окупації.

 

Чому важливо вивчати культуру кримських татар:

 

Збагачення української культури: Культура кримських татар — це унікальне поєднання тюркських традицій, ісламу та впливів середземноморської культури. Їхня музика, танці (наприклад, Хайтарма), ремесла та кухня є невід'ємною частиною багатого культурного ландшафту України.

Виховання толерантності: Розуміння культури іншого народу, що проживає поруч, сприяє взаємоповазі та руйнує стереотипи.

 

Збереження унікальності: Підтримка культурної самобутності (мова, традиції, народна творчість) є гарантією того, що цей народ збереже своє обличчя, попри спроби асиміляції.

Закон про корінні народи закріплює право кримських татар на збереження власних інститутів, тому вивчення їхньої культури та історії — це вияв поваги до прав людини та демократичних цінностей України.

 

1. ЯК УТВОРИЛОСЯ КРИМСЬКЕ ХАНСТВО

 

ПОМІРКУЙТЕ стр. 124

Дослідниця Гульнара Абдулаева в книзі «Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху» пише, що «насамперед історичну долю Криму багато в чому визначили унікальне географічне положення й природно-кліматичні умови, які спричинили безперервну боротьбу різних племінних союзів, народів, держав, що залишили в Криму багату культурну спадщину». Знайдіть у тексті параграфа інформацію на підтвердження чи спростування цієї думки.

 

Відповідь - Думка Гульнари Абдулаєвої про визначну роль географії та боротьби народів у долі Криму повністю підтверджується історичним контекстом. Унікальне положення на перехресті шляхів зробило півострів ареною постійної зміни культур (від кімерійців, скіфів до Кримського ханства), які залишили багату спадщину, сформовану в умовах боротьби за ці землі.

Підтвердження унікального географічного положення: Крим слугував містком між Європою та Азією, що приваблювало різні племена, народи та держави, спричиняючи постійну зміну влади.

Природно-кліматичні умови та боротьба: Різноманітність ландшафтів (степ, гори, узбережжя) сприяла існуванню різних типів господарства, що призводило до конфліктів між кочовими та осілими народами.

Культурна спадщина: Історія Криму — це історія взаємодії та протистояння кімерійців, скіфів, таврів, греків, римлян, візантійців, кримських татар та інших, що створило унікальний культурний феномен, згаданий авторкою.

Текст книги Гульнари Абдулаєвої «Історія Криму. Коротка оповідь великого шляху» описує саме такий динамічний процес формування кримської історії.

 

Розповідь вчителя

Після 1242 р. Північне Причорномор’я та Кримський півострів увійшли до складу Великої Орди

— західної частини Монгольської імперії, підконтрольної нащадкам старшого сина Чингісхана. Майже сто років тривала культурна взаємодія ординців та місцевих мешканців, тож вони подекуди перейняли їхню мову, культуру та звичаї. Тамтешні жителі справно платили Орді торговельне мито, а натомість мали повну свободу діяльності.

Коли між ханами почалася боротьба за владу, вплив на ситуацію в Криму отримало Велике князівство Литовське. Наприклад, князь Вітовт прийняв під свою владу частину татар і караїмів та надав їм для поселення місто Тракай (неподалік сучасного Вільнюса).

У період нестабільності в 1441 р. до влади в Криму прийшов Хаджі Гірей, якого вважають прямим нащадком Чингісхана по чоловічій лінії. А от рід його матері мав кримське коріння. Саме з його іменем пов’язане утворення держави кримських татар — Кримського ханства.

Перший правитель Криму провів успішні реформи. Першочергово він спростив складну систему старовинних законів і звичаїв. Щоб прихилити до себе місцеву знать, роздав упливовим родам посади й землі. За його ханату було оптимізовано захист прикордонних територій від зовнішньої загрози: цей обов’язок покладали на воєначальників з-поміж голів кочових ногайських племен. Так він створив особливу категорію підданих, відповідальних за військову міць держави.

 

Справу Хаджі І Гірея продовжив його син — Менглі І Гірей. Це був освічений і прогресивний правитель. Йому вдалося укласти союзи з європейськими державами та Османською імперією. За наказом Менглі І Гірея було закладено нове місто Акмесджит (нині — Сімферополь) як резиденцію для спадкоємця трону. Також під час його правління зведено новий ханський палац Девлет-Сарай, низку прикордонних фортець на берегах Дніпра, а головне — побудувано й урочисто відкрито нове медресе (мусульманський навчальний заклад) — Зинджирли-медресе.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 125

Розгляньте зображення перших кримських ханів. Пригадайте, що ви вивчали про минуле Криму в 7 класі. Чи відображають портрети ваші уявлення про правителів Кримського ханства та їхню політику? Чому?

 

Відповідь - 1. Чи відповідають портрети вашим уявленням про правителів Кримського ханства?

 

На портретах Хаджі I Герай та Менглі I Герай хани зазвичай зображені у багатому східному вбранні, з ознаками влади й гідності, у спокійній та впевненій позі. Мініатюра XVI ст., де Менглі І Герай зображений разом із синами Мехмедом і Баязидом, підкреслює спадковість влади та значення династії Гераїв.

 

Такі образи відповідають уявленню про хана як:

 

верховного правителя держави; військового керівника;

представника впливової династії; союзника Османської імперії.

2. Що ви пам’ятаєте з курсу 7 класу про минуле Криму?

 

У 7 класі ви вивчали, що:

 

• Крим був частиною Золотої Орди;

 

• у 1441 р. виникло Кримське ханство;

 

• правлячою династією стали Гераї;

 

• у 1478 р. ханство визнало зверхність Османської імперії;

 

• держава відігравала важливу роль у міжнародній політиці регіону.

 

3. Чи відображають портрети політику ханів? Чому?

 

Так, відображають.

 

Урочистість, багатство одягу та зображення спадкоємців підкреслюють:

 

• прагнення до зміцнення влади;

 

• династичний характер правління;

 

• дипломатичну та військову активність.

 

Наприклад, за правління Менглі I Герай ханство зміцнило свої позиції, укладало союзи з Московське царство та активно впливало на події у Східній Європі.

 

Узагальнення

 

Портрети перших кримських ханів формують образ сильних, впливових правителів степової держави, які поєднували військову силу, дипломатію та династичну традицію. Вони відображають реальну роль Кримського ханства як важливого політичного чинника у регіоні.

 

Хаджі І Гірей. Сучасне зображення

 

 

 

 

 

 

 

 

Менглі І Гірей із синами Мехмедом та Баязидом. Мініатюра. XVI ст. Розповідь вчителя стр. 125-126

Науковці й науковиці вважають, що саме за правління Менглі І Гірея Кримське ханство потрапило під протекторат Османської імперії. Так, у 1475 р. для захоплення Криму послав своє військо султан Мехмед II Фатіх, який увійшов в історію як Мехмед Завойовник. Турки захопили не лише генуезькі факторії на півострові, а й Кафу (нині — Феодосія) та прилеглі до неї території. Тоді ж османи захопили в полон і кримського хана.

 

У Стамбулі Менглі І Гірей був бранцем, однак не простим, а почесним. Незважаючи на полон, він як тонкий психолог і дипломат уклав із султаном Мехмедом II Фатіхом взаємовигідний союз, згідно з яким їхні держави — Кримське ханство й Османська імперія — мали підтримувати одна одну й надавати одна одній у разі потреби військову допомогу. Завдяки цьому хан повернувся додому. Зауважмо, що угода ця була усною — сторони не підписали жодних договорів.

Поступово зв’язки між Османською імперією та Кримом зміцнилися. Менглі І Гірей підтримав майбутнього султана Селіма І Явуза, відомого всім як Селім Грізний, у боротьбі за османський трон, а згодом видав за нього заміж свою доньку Айше-Хафсу-султан.

 

Якщо Гульнар Абдулаева вбачає в співпраці ханства й Османської імперії достатньо позитиву, то дослідники Бекір Аблаєв та Сергій Громенко стриманіші у своїй оцінці. Вони стверджують, що, підкоряючись велінням Стамбула, хан водночас зберігав суверенітет у внутрішніх справах своєї держави. Траплялося, що хани були незадоволені політикою султанів. Але все одно під великим тиском імперських урядів змушені були приєднуватися до воєнних кампаній, які не приносили Криму жодної вигоди.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 126

Розгляньте картосхему. Визначте, які переваги й виклики розвитку Кримського ханства були пов’язані з його географічним становищем. Чи впливає цей фактор на сучасну ситуацію в Криму? Обговоріть свої міркування з однокласниками й однокласницями.

 

Відповідь - 1. Які переваги розвитку були пов’язані з географічним положенням?

 

Кримське ханство мало вигідне стратегічне розташування: Переваги:

• вихід до Чорного моря — контроль морських і торговельних шляхів;

 

• розташування між Східною Європою, Кавказом і Османською імперією;

 

• степові простори — зручні для кінноти та швидких військових походів;

• природні укріплення Кримських гір на півдні півострова.

 

Таке положення сприяло активній зовнішній політиці та участі в міжнародній торгівлі.

 

2. Які виклики створювало географічне становище?

 

Виклики:

 

• відкритість степових кордонів — постійна небезпека воєн;

 

• прикордонне розташування між могутніми державами (Османська імперія, Литва, Польща, Московія);

 

• залежність від зовнішньої торгівлі;

 

• боротьба за контроль над чорноморськими портами.

 

Географічне положення робило ханство важливим, але водночас вразливим. У 1478 р. воно потрапило у васальну залежність від Османської імперії, а в 1783 р. було приєднане до Російська імперія.

 

3. Чи впливає географічний фактор на сучасну ситуацію в Криму?

 

Так, впливає.

 

Крим і сьогодні має стратегічне значення через:

 

•       розташування в центрі Чорноморського регіону;

 

•       військово-морські можливості;

 

•       транспортні й торговельні шляхи;

 

•       політичний вплив на сусідні держави.

 

Отже, географічне положення Криму в різні історичні періоди визначало його роль як важливого геополітичного центру. Саме стратегічна цінність регіону часто ставала причиною боротьби за контроль над ним.

 

Для обговорення в класі:

 

Чи може вигідне географічне положення бути водночас і перевагою, і небезпекою?

 

Чому території з виходом до моря часто стають об’єктом суперництва між державами?

Кримське ханство (1449-1783 рр.)

 

2. ЯКОЮ БУЛА ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА КРИМСЬКОГО ХАНСТВА

ПОМІРКУЙТЕ стр. 127

 

Пригадайте, що вам відомо про взаємини ханату й українських земель у XV—XVII ст. Чи можна стверджувати, що відносини з Кримом відігравали важливу роль у розвитку Козацької держави? Чому?

 

Відповідь - Відносини Кримського ханату та українських земель у XV—XVII ст. були визначальними для розвитку Козацької держави, переходячи від жорстокої конфронтації (набіги, ясир) до стратегічного союзництва. Крим був важливим геополітичним чинником, що впливав на формування козацтва як військової сили, дозволяв здійснювати зовнішню політику (союз Хмельницького), але водночас вимагав постійної оборони.

 

Чому відносини з Кримом були важливими:

Формування козацтва: Постійна загроза кримсько-ногайських набігів на українські землі (XV- XVI ст.) зумовила появу козацтва як захисника порубіжжя та зростання його ролі.

Військовий союз (Хмельниччина): У ході Національно-визвольної війни Богдан Хмельницький уклав союз із Кримським ханством, що було ключовим для здобуття перемог над Річчю Посполитою на початку війни.

 

Геополітичний важіль: Козацька держава використовувала Крим (васала Османської імперії) для маневрування між великими державами (Річ Посполита, Московія, Туреччина).

Культурний та економічний обмін: Попри ворожнечу, існували торговельні зв'язки, а також схожість у військовій справі, орнаментах та музиці, про що свідчать дослідження етнографів.

Отже, Кримський ханат був не лише ворогом, але й складним, часто необхідним партнером, який безпосередньо впливав на розвиток та міжнародне визнання Козацької держави.

 

Розповідь вчителя стр. 127-128

Очолював ханат обраний на зборах представників найвпливовіших кримських родів (курултаю) хан. Султан Османської імперії лише погоджував такого кандидата. Та ситуація змінилася вже за хана Газі II Гірея. Хоча він і мав неабиякий авторитет серед народу, його особисто призначив ханом турецький султан у 1588 р., і ніяких виборів курултай не проводив.

Кримське суспільство того часу ще залишилося розділеним за ознаками племені, складовою якого були роди на чолі зі старійшинами. Старійшини впливових родів носили титул мурз. Над мурзами стояли беї — голови племен. Представники найвпливовішої знаті були радниками кримського хана й отримували майже третину здобичі за результатами чергового воєнного походу. Мурзи переважно підтримували ініціативи ханів.

 

Прикметно, що в Кримському ханстві не було кріпацтва. Селянство мало відпрацювати тиждень-два в рік на мурзу, бея або хана, чию землю воно обробляло. Таку повинність називали толокою, оскільки вона була своєрідною колективною допомогою.

 

Інша повинність, про яку згадують дослідники, — десятина (ашур). По суті, ця повинність заміняла податки, ішла на державні потреби й була обов’язковою для всіх верств населення. Кримське селянство мало певні привілеї, тож його становище різнилося від становища селян у сусідніх державах. Так, землі великих землевласників були вільними для користування селянами та селянками, тож вони на них випасали худобу, іноді рубали дерева для своїх потреб. Причина такої ситуації — панування в державі ісламу, норми якого проголошували, що все існуюче на землі є з веління Всевишнього і не може бути чиєюсь виключною власністю.

 

Одним із найпоширеніших стереотипів, пов’язаних із Кримом, є згадки про значний розвиток работоргівлі. Насправді ж у Кримському ханстві вона відігравала незначну соціально- економічну роль. Рабів уважали товаром на експорт, тож на Кримському півострові вони довго не затримувалися через великі витрати на утримання невільників і невільниць. У Криму існував звичай, за яким через сім років рабів звільняли з неволі. Окрім того, людей, які змінювали в рабстві віру, тобто наверталися в іслам, негайно звільняли, адже за шаріатом (релігійним приписом мусульман) мусульманин не міг тримати в рабстві одновірця.

 

У Кримському ханстві стрімко розвивається ремісниче виробництво, особливо в містах, де працювали ринки. Їхні вироби купували як місцеві жителі, так і іноземці. У межах всієї кримськотатарської держави широко розповсюдженим було оброблення шкіри й хутра. Продукція ремісників, які займалися виробництвом саме цих товарів, мала великий попит не тільки на кримському ринку, а й на європейському. Окрім цього, у ханстві було розвинуте ливарне та ковальське ремесло.

 

Активно розвивалася й культура ханату. Наприклад, згаданого нами хана Газі II Гірея вважали прекрасним каліграфом. А ще він був уславленим поетом та майстром гри на саазі (струнному інструменті) і нині є класиком середньовічної тюркської літератури та музики. Його твори часто виконують у сучасній Туреччині.

 

Доволі швидко Крим зажив слави одного з найрозвиненіших духовних і культурних центрів ісламу. Тут працювали впливові богослови, учені й філософи. На півострові відкривали числені медресе. Тут здобували освіту майбутні письменники, каліграфи, архітектори, філософи, історики — ті, хто хотів присвятити себе науці. Обов’язкова програма мусульманської вищої школи містила такі дисципліни, як теологія, мовознавство, логіка, астрономія, математика, фізика, метафізика, політика й правознавство.

 

Розвивалася й місцева архітектура. Визначною пам’яткою Кримського ханства є єдиний у світі приклад кримськотатарської палацової архітектури — зведений протягом 1532-1783 рр. палацово-парковий ансамбль у Бахчисараї. Він має три частини: культову, адміністративну та побутову.

Чи не найкраще збереглася до нашого часу зведена в XVII ст. мечеть Муфті-Джамі. Наукова спільнота вважає, що цей мусульманський храм демонструє відчутний вплив візантійських традицій та тенденцій османської архітектури.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 128

Розгляньте ілюстрації. За їхньою допомогою стисло схарактеризуйте внутрішню політику Кримського ханства.

Крістіан Готфрід Генріх Гайслер. Кримські татари. 1794 р.

Сім’я кримських татар. Гравюра. XIX ст.

Внутрішнє оздоблення купола мечеті Кебір-Джамі в Сімферополі, Крим

Ханський палац у Бахчисараї, Крим

Мечеть Муфті-Джамі у Феодосії, Крим

 

Відповідь - 1. Внутрішня політика Кримського ханства

 

За допомогою ілюстрацій можна зробити такі висновки про внутрішню політику Кримське ханство:

 

а) Династичне управління

 

Мініатюри та гравюри (1794 р., XIX ст.) показують ханську сім’ю, що підкреслює роль династії Гераїв у управлінні державою.

 

Влада була централізованою, спадковою, хан керував військом, судами та зовнішньою політикою.

 

б) Релігія та культура

 

Ілюстрації купола мечеті Кебір-Джамі, Ханського палацу та мечеті Муфті-Джамі показують розвиток ісламської культури, архітектури та релігійного життя.

 

Держава активно підтримувала мусульманські заклади та навчання.

 

в) Соціальна організація

Гравюри та ілюстрації родин кримських татар показують існування різних соціальних верств: ханська родина, воїни, ремісники та селяни.

 

Управління поєднувало військову дисципліну та традиційні місцеві звичаї.

 

г) Економіка та господарство

 

Степові території та міста з мечетями свідчать про комбінацію кочового та осілого способу життя: скотарство, ремесла, торгівля.

 

2. Узагальнення

 

Внутрішня політика Кримського ханства була спрямована на:

 

• зміцнення центральної влади хана;

 

• підтримку ісламу та культури;

 

• організацію військової системи;

 

• управління різними соціальними групами з урахуванням традицій та економічних особливостей.

 

Таким чином, ханство поєднувало воєнну силу, релігійний авторитет і династичну спадковість, що забезпечувало стабільність держави у непростих геополітичних умовах Східної Європи.

 

3. ЯКОЮ БУЛА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КРИМСЬКОГО ХАНСТВА стр. 129

 

ПОМІРКУЙТЕ

Дослідники й дослідниці стверджують, що починаючи з XVI ст. влада ханату розглядала козаків Запорозької Січі як важливого зовнішньополітичного союзника. Козацтво ж своєю чергою розраховувало на допомогу Криму в конфлікті з Річчю Посполитою. Чим були ускладнені ці відносини та як вони вплинули на ситуацію в регіоні?

 

Відповідь - 1. Причини співпраці

 

Починаючи з XVI ст., Кримське ханство розглядало козаків як корисних союзників у війнах проти Речі Посполитої та для забезпечення безпеки південних кордонів.

 

Козацтво, своєю чергою, сподівалося на підтримку кримських татар у своїй боротьбі за автономію та проти польських панів.

 

Спільні інтереси базувалися на військовій взаємодії та стратегічній необхідності протидіяти сильним сусіднім державам.

 

2. Ускладнення у відносинах

 

Невпевненість і недовіра: ханство могло підтримати козаків, але в будь-який момент змінити політичну позицію, зважаючи на відносини з Османською імперією або Річчю Посполитою.

 

Конфлікт інтересів: кримські татари часто нападали на українські землі, а козаки проводили свої рейди проти татар.

Військові ризики: обидві сторони іноді використовували союзи лише тимчасово, що робило взаємодію нестійкою.

 

Залежність від великих держав: вплив Османської імперії і польських володарів обмежував самостійність обох сторін.

 

3. Вплив на ситуацію в регіоні

 

Підтримка Криму дозволяла козацтву вести активні бойові дії проти Речі Посполитої та зміцнювати власні позиції на Дніпровських порогах.

 

Тимчасові союзи з козаками забезпечували кримським ханам додаткові військові ресурси та контроль над прикордонними районами.

 

Водночас нестійкість цих відносин спричиняла часті напади та розгроми на населені пункти, що підсилювало напруженість у регіоні та призводило до постійної небезпеки для місцевого населення.

 

Висновок

Відносини Кримського ханства та Запорозької Січі були складними і суперечливими: союз базувався на спільних інтересах, але через недовіру та різні політичні цілі часто ускладнював ситуацію на Дніпровських землях. Ця взаємодія стала характерною рисою політики південної України в XVI–XVII ст.

 

Розповідь вчителя стр. 129-130

Міжнародний авторитет Кримського ханства залежав від його військової могутності. Ханське військо відігравало важливу роль у походах османців, зокрема у війнах із сефевідським Іраном та з Габсбургами в Угорщині. Кримці виробили особливу тактику. Вони здійснювали раптові короткотривалі набіги на ворожі землі, руйнували тил та комунікації й стрімко відступали, забираючи із собою полонених (ясир). Вони також допомагали блокувати міста, але до генеральних баталій їх залучали нечасто через недисциплінованість.

 

Незадоволення діями ханського війська не раз ставало причиною серйозних конфліктів між Стамбулом і Бахчисараєм. Наприклад, у 1637 р. хан Інаєт Гірей відмовився йти походом у Закавказзя. Османи організували збройний заколот, підбуривши проти хана ногайців під проводом Кан-Темира. Хан із допомогою козаків на чолі з Тарасом Федоровичем завдав поразки ногайцям, але був убитий в палаці султана Мурада IV Гірея, до якого прибув на аудієнцію.

Не дивно, що наприкінці XVII ст. Османи посилили контроль над Кримом. До цього їх спонукали, по-перше, провали у власній обороні в Угорщині, а по-друге, територіальні зазіхання Московського царства в Північному Причорномор’ї.

 

Від часу укладання Березневих статей поступово буферна зона степу, що відділяла Кримське ханство від Московії, потрапила під владу царя. Киримли (кримські татари) мусили укріплювати кордони та бути лояльними до Стамбула, аби мати підтримку султана.

 

Прихід до влади й тривале правління в Османській імперії великих візирів із родини Кьопрюлю ускладнили взаємини з ханством. Хани частіше змінювалися, строки їхнього правління стали коротшими. Якщо правитель був талановитим полководцем і лояльним політиком — Стамбул його підтримував, а от військові невдачі ставали приводом для

усунення навіть авторитетного хана. Наприклад, у 1677 р. після невдачі під Чигирином втратив престол Селім І Гірей, а в 1683 р. через ігнорування походу на Відень — Мурад IV Гірей.

 

Аби зберегти владу, хани мусили вступати в союзи, укладені Османською імперією. А от стратегічно важливий союз із Річчю Посполитою, спрямований проти Московського царства, було розірвано внаслідок прийняття гетьманом Петром Дорошенком протекторату Османської імперії. У результаті позиції Москви посилилися, і в 1695 р. ханат втратив свої важливі фортеці в нижній течії Дніпра, зокрема Азов. Щоб компенсувати цю втрату, султан наказав звести нову фортецю — Єнікале, аби укріпити Очаків.

 

Історики та історикині вважають одним з останніх проявів самостійної політики правління Девлета II Гірея (1708-1713 рр.). Хан вирішив приєднатися до союзу гетьмана Івана Мазепи зі шведським королем Карлом XII, однак перемога Петра І в Полтавській битві в 1709 р. зірвала його плани. Після цих подій хан прийняв у підданство запорозьких козаків, які заснували на землях ханату Олешківську Січ.

 

На початку XVIII ст. Російська імперія розпочинає наступ на Крим. Поразка її війська в Прусській кампанії 1711 р. стала останнім стратегічним успіхом ханату проти північного сусіда. Ханське військо на чолі з Девлетом II Гіреєм відіграло ключову роль в оточенні й блокуванні військ Петра І. Однак уже під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр. війська Російської імперії двічі проривалися до Криму: у 1736 р. — через Перекоп, а в 1739 р. — Арабатською Стрілкою. У 1736 р. було захоплено ханську столицю Бахчисарай і спалено ханський палац. Російська імперія вперше дістала право торгівлі на Чорному морі та будувати фортеці на землях Гетьманщини.

У першій половині XVIII ст. Стамбул намагався стабілізувати відносини з Петербургом різними миротворчими заходами. Так, було визначено кордон суходолом, організовано комісію для врегулювання взаємних прикордонних претензій між татарами та козаками. У другій половині XVIII ст. наступ Російської імперії посилиться, але про це ви докладніше дізнаєтеся на уроках історії України.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 131

У 2023 р. в Росії було випущено марку «Прийняття Криму, Тамані та Кубані до складу Російської імперії. 1783 р.» Чому українські журналісти та наукова спільнота вважають її пропагандистською? Яким мав би бути історично достовірний напис на цій марці?

Відповідь - Аналіз марки 2023 р.

1.   Чому марку вважають пропагандистською

 

Українські журналісти та науковці звертають увагу на такі моменти:

 

Маніпуляція історичними фактами: марка подає приєднання Криму до Російської імперії як

«законне» і «прийняття», що замовчує насильницький характер подій та спротив місцевого населення.

Ідеологічне підкріплення сучасної політики: марка використовується для легітимації сучасних територіальних претензій Росії на Крим.

 

Ігнорування ролі кримських татар: реальна історія свідчить, що кримські татари були васалами Османської імперії та опиралися анексії; їхня позиція на марці не відображена.

 

Тобто марка подає події 1783 р. через сучасну політичну призму, а не через історичну об’єктивність.

 

2.   Яким мав би бути історично достовірний напис

 

Більш коректно марку можна було б підписати так:

 

«Анексія Кримського ханства Російською імперією. 1783 р.»

Або «Приєднання Криму до Російської імперії після ліквідації Кримського ханства. 1783 р.» Це відображає:

•       реальний політичний процес (ліквідація ханства, а не «згода» кримського населення);

 

•       військовий і дипломатичний тиск з боку Російської імперії;

 

•       стосунки з Османською імперією та міжнародний контекст подій

 

Рубрика «Перевір себе» стр. 131

 

1.       Коли було проголошено незалежність Кримського ханства та яка династія правила в цій державі?

Кримське ханство було проголошено у 1441–1449 рр., офіційно незалежним від Золотої Орди. Правляча династія — Гераї (нащадки ханів Золотої Орди).

2. Як розвивалася економіка ханату?

Основні види господарства: кочове та напівкочове скотарство (коні, вівці, велика рогата худоба). Осіле населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством.

Активні торговельні зв’язки через Чорне море (контакт із Османською імперією, Причорномор’ям, Кримом).

Частково економіка базувалася на полюванні та работоргівлі (викуп і продаж рабів у Чорноморському регіоні та Османську імперію).

3.        Якими були відносини між Кримським ханством і Запорозькою Січчю, а згодом із Гетьманщиною?

З XVI ст. ханство розглядало козаків як потенційних союзників проти Речі Посполитої. Козацтво шукало підтримки у ханів для боротьби з польською владою.

Відносини були суперечливими: союзи носили тимчасовий характер, інколи козаки нападали на татарські поселення, а кримські татари – на українські землі.

Після створення Гетьманщини (XVII ст.) ханство підтримувало деякі козачі війська, але намагалося зберегти власну політичну автономію та баланс між Москвою, Османами і Польщею.

4. Чим вирізнялася культура ханату?

Ісламська релігія була основою культури та освіти.

Будувалися мечеті, медресе, палаци (Бахчисарайський ханський палац). Розвинені ремесла, декоративне мистецтво та архітектура.

Освіта:  мектеби  при  мечетях  для  хлопчиків  та  дівчат;  читання  й  письмо  арабською  та кримськотатарською мовою.

Збереження традицій кочового життя та обрядів.

5.     Схарактеризуй взаємовплив кримськотатарської та козацької держав. Чому ці держави не встояли під натиском Російської імперії?

Взаємовплив: військові союзи, спільні походи, обмін тактикою ведення війни, контакт у торгівлі.

Обидві держави мали обмежені ресурси і були залежні від впливу сильних сусідів (Османська імперія, Річ Посполита, Московія).

Не змогли протистояти Російській імперії через:

• обмежену чисельність армії;
• нестійкість політичних союзів;
• економічну та територіальну уразливість;
• тиск великих імперій, що мали більше ресурсів і централізовану владу.

6.     Які історичні стереотипи пов’язані з минулим кримськотатарського народу? Що потрібно робити для їх подолання?

Стереотипи:

•       кримські татари «лише кочівники»;
•       пасивні й відсталі у культурі та освіті;
•            історія ханства нібито «дружила лише з Османами». Подолання:

дослідження та популяризація реальних історичних фактів; вивчення літератури та архітектури ханату;

освіта про освіту та культуру кримських татар, їхню роль у регіональній історії; показ досягнень у науці, ремеслі, торгівлі та державному управлінні.

7.     Про що свідчать висновки дослідників: «коли утворилося Кримське ханство, жінки отримували домашню освіту, вміли читати й писати»?

Свідчить, що кримськотатарська освіта охоплювала обидві статі, а не лише чоловіків. Мектеби при мечетях давали початкову освіту дівчаткам та хлопцям з 5 років.

Це демонструє, що кримськотатарське суспільство цінувало грамотність та релігійне виховання дітей незалежно від статі.

Тобто прості селянки чи містянки отримували освіту, що відрізняє кримських татар від багатьох сусідніх народів того часу.

Висновок по § 16

Кримське ханство (1441–1783 рр.) було важливою державою у Південно-Східній Європі та Причорноморському регіоні. Його створення поклало кінець залежності Криму від Золотої Орди, а династія Гераїв забезпечила спадковість і стабільність влади.

Економіка ханату поєднувала кочове скотарство, ремесла та торгівлю через Чорне море, а культурне життя вирізнялося розвитком ісламської освіти, архітектури, мистецтва та ремесел. Навчання охоплювало не лише хлопців, а й дівчат, що свідчить про значення грамотності в кримськотатарському суспільстві.

Відносини Кримського ханства з Запорозькою Січчю та Гетьманщиною були складними: союзи будувалися на спільних інтересах у боротьбі з сильними сусідами, але через недовіру та конфлікти часто були тимчасовими.

Ханство не витримало натиску Російської імперії через обмежені ресурси, політичну залежність від Османської імперії та Речі Посполитої і територіальну уразливість.

Отже, Кримське ханство було важливим політичним, економічним і культурним центром, яке зберігало національну самобутність кримських татар і впливало на події в Східній Європі протягом кількох століть.

 

 

3. Московське царство у XVI-XVII ст. § 17-18  стр. 132

 

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ стр. 132

Джайлс Флетчер, англійський дипломат і поет, відвідав Московське царство в 1588 р. Свої враження він описав у книзі, яка нині відома під назвою «Про державу Російську». Автор описує систему управління і зазначає: «Правління у московських царів суто тиранське, всі кроки царя розраховані на те, щоб вони були корисними лише для одного царя, а крім того, все робиться геть беззастережним і варварським способом...» Чому англієць звертає увагу на цей аспект державного правління Московії?

 

Відповідь - Джайлс Флетчер звернув увагу на тиранський характер правління в Московії, оскільки, як англійський дипломат, він прагнув проаналізувати причини неефективності управління, крайньої корумпованості та повного безправ'я народу на користь одного царя. Його звіт мав на меті показати англійській короні варварську сутність московитської системи, яку було майже неможливо змінити через відсутність незалежного дворянства та повну залежність сановників.

Основні причини, чому Флетчер наголосив на цьому аспекті:

Тиранія та особиста вигода царя: Він описує, що всі державні кроки служать лише інтересам правителя, а не загальному благу.

Варварський спосіб управління: Він помітив відсутність законності та правових норм у прийнятті рішень.

Повна залежність еліт: Флетчер підкреслює, що сановники та дворяни повністю залежать від царя, а Дума лише сліпо виконує вказівки, що унеможливлює опозицію.

Ця характеристика була частиною глибокого соціально-політичного аналізу, що пояснював слабкість і водночас деспотичність Московської держави.

 

1.                             ЯК РОЗВИВАЛОСЯ МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО В XVI СТ. стр. 132 ПОМІРКУЙТЕ стр. 132

Наукова спільнота стверджує, що в Московському царстві формувався особливий державний лад — самодержавство. Які риси, на вашу думку, були для нього характерні? Знайдіть підтвердження чи спростування своїх висновків у тексті параграфа.

 

Відповідь - 1. Які риси характерні для самодержавства?

 

Спробуй спершу самостійно подумати: що, на твою думку, робить державу самодержавною? Наприклад, можна врахувати такі ознаки:

 

Централізація влади — влада зосереджена в руках одного правителя (царя). Верховенство закону царя — укази і закони видає тільки він, ніхто не може їх оскаржити. Залежність населення — піддані, бояри та військові підкоряються безпосередньо царю.

Можливість розширювати територію — самодержавство часто пов’язане з активною зовнішньою політикою.

 

Військова організація — армія підпорядкована лише царю.

 

2. Перевірка за текстом параграфа

 

Прочитай параграф і знайди підтвердження чи спростування твоїх думок. Наприклад:

 

1. Чи згадано про централізацію влади у руках Івана IV та його наступників?

 

2. Чи йдеться про збирання податків і судову владу тільки від імені царя?

 

3. Чи описується військова організація під командуванням царя?

 

4. Чи згадується територіальне розширення Московського царства?

 

Розповідь вчителя стр. 132-133

На початку XVI ст. правителі Московської держави продовжували територіальну експансію на землі колишніх руських князівств. Так, Великий князь Московський Василій III приєднав останні вцілілі автономні землі: Псковське, Волоколамське та Рязанське князівства, після чого московити розпочали наступ на володіння Великого князівства Литовського. І хоча в 1514 р. вони зазнали поразки під Оршею, зуміли захопити Смоленськ — велику східну литовську фортецю. Цей успіх став можливим завдяки допомозі бунтівного литовського князя Михайла Глинського, який надав необхідне спорядження. Втрата Смоленська була серйозним ударом для Литви.

 

Дослідники й дослідниці зауважують, що Василій III був жорстоким правителем, придушував найменші прояви опозиційності. Також він був першим Великим князем Московським, який прийняв титул царя і герб у вигляді двоголового орла Візантійської імперії.

 

Його наступник цар Іван IV Грозний правив аж 51 рік — протягом 1533-1584 рр. Але доки він був дуже юним, реально правили країною конкуруючі боярські угруповання. Тож згодом, плануючи приборкати непокірну знать, Іван IV Грозний скликав Земський собор — збір представників різних верств населення Московського царства для вирішення політичних, економічних та адміністративних питань. І в 1550 р. було запроваджено новий Судебник (звід законів), який містив норми адміністративного, цивільного, кримінального та судового права.

Так цар сприяв зміцненню церковної організації, що стала опорою самодержавства, реформував військо і на противагу боярству посилив роль служивого дворянства.

 

Зауважмо, що Іван IV продовжував завойовницьку політику своїх попередників: у 1552 р. він завоював Казанське, а в 1556 р. Астраханське ханства. Протягом 1558-1583 рр. тривала Лівонська війна, завдяки якій Іван IV Грозний прагнув отримати вихід до узбережжя Балтійського моря. Та після значних успіхів на початковому етапі московити зазнали відчутних поразок, а Річ Посполита й Швеція поступово стали лідерами регіону. Московське ж царство вступило в період тривалої політично-економічної кризи.

 

Щоб зміцнити державу, Іван IV Грозний запровадив політику, що пізніше дістала назву опричнини (1565-1584) — системи заходів (репресій, страт, конфіскації земель), здійснюваних у Московській державі з метою зміцнення царської влади, а також для боротьби з опозицією й підкорення завойованих територій. Ці заходи мали сконцентрувати матеріальні, людські та військові ресурси для продовження Лівонської війни. Також цар прагнув перерозподілити землі на користь вірного служилого стану — закріпачити селян. Але наслідки опричнини були негативними: розпочався жорстокий терор, тривала масова конфіскація вотчин і церковних земель, занепадали господарства знаті й малоземельних дворян, яких переселяли в інші місця, «очищаючи» землі для опричників, погіршилося становище селянства.

 

Англійський посол Джильс Флетчер, який відвідав Московію у 80-х роках XVI ст., був вражений ситуацією в країні: «Гноблення й рабство настільки явні й настільки різкі, що дуже дивно, як дворянство й народ могли їм підкоритися, маючи ще деякі засоби, щоб уникнути їх або ж від них звільнитися, так само як і тому, як царі, так міцно утвердившись нині на престолі, можуть задовольнятися колишнім правлінням, з’єднаним з такою явною несправедливістю та пригніченням підданих, тоді як самі сповідують християнську віру».

 

Після смерті Івана Грозного настали Смутні часи, або Смута, — так в історичних дослідженнях називають період боротьби за владу в Московському царстві протягом 1598-1613 рр.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 133-134

 

Розгляньте схему на с. 134. За її допомогою схарактеризуйте правління Івана IV Грозного та зробіть загальний висновок про наслідки його політики для Московії.

 

Відповідь - 1. Основні риси правління

 

За схемою на стр. 134 можна виділити такі особливості:

 

Централізація влади: Іван IV посилив роль царя, підкорив бояр, створив систему опричнини для контролю над аристократією.

 

Військова експансія: завоювання Казанського (1552 р.) та Астраханського (1556 р.) ханств, просування на схід і південь.

 

Законодавчі новації: видання «Судебника» 1550 р., який регулював судочинство та обов’язки населення.

 

Опричнина: репресії проти бояр та тих, кого цар вважав небезпечними для влади; конфіскація земель і переселення населення.

Релігійна та культурна політика: підтримка православної церкви, розвиток архітектури та літописання.

 

2. Наслідки політики Івана IV

 

 

 

Позитивні:

 

• зміцнення централізованої влади;

 

• розширення території Московії;

 

• формування потужної армії;

 

• стабілізація державного управління.

 

Негативні:

 

• велика кількість репресій, що послабила частину аристократії;

 

• страх і нестабільність серед населення;

 

• економічні труднощі через війну та конфіскації.

 

Висновок

 

Правління Івана IV Грозного було переломним етапом у формуванні Московського царства як самодержавної держави. Воно зміцнило центральну владу та розширило території, але репресивні методи і війни мали довгострокові соціальні та економічні наслідки для Московії.

 

 

 

2.                                   ЯКИМ БУВ ПЕРІОД СМУТИ В МОСКОВСЬКОМУ ЦАРСТВІ. УСТАНОВЛЕННЯ ДИНАСТІЇ РОМАНОВИХ стр. 134

 

ПОМІРКУЙТЕ стр. 134

 

Чому протягом тривалого періоду в Московському царстві не було стабільної влади?

Відповідь - Причини нестабільної влади в Московському царстві були комплексними:

 

•       Слабка централізація на ранніх етапах

 

•       До Івана IV влада князя/царя часто обмежувалася впливом бояр і старовинних родів.

 

•       Бояри могли змінювати владу або впливати на престолонаслідування.

 

•       Внутрішні конфлікти та боротьба за владу

 

•       Суперечки між боярськими родами часто призводили до переворотів.

 

•       Прикладами є Смутний час (1598–1613 рр.), коли відсутність спадкоємця викликала хаос.

 

•       Зовнішній тиск та війни

 

•       Постійні війни з Литвою, Польщею, Кримським ханством виснажували державу і створювали кризу влади.

 

•       Соціальні та економічні проблеми

 

•       Податковий тягар, кріпацтво та нестача ресурсів призводили до повстань та невдоволення населення.

 

Висновок:

 

Відсутність стабільної влади в Московському царстві була наслідком слабкої централізації, боротьби між боярами, зовнішніх загроз і соціально-економічної напруженості. Лише посилення самодержавства при Івані IV почало поступово стабілізувати державу.

 

Розповідь вчителя стр. 134-135

 

Наступником Івана IV Грозного став його син Федір І Іванович. Та ще за його царювання фактичним правителем Московського царства був Борис Годунов, який у 1598 р. і сам став царем. Під час свого правління він дотримувався політики централізації держави й посилення царської влади. Борис Годунов продовжував боротьбу з боярством і звільнив дворянські землі від податків. Він роздавав дворянам конфісковані боярські та церковні землі, аби здобути підтримку нової знаті, видав укази про розшук і повернення до маєтків землевласників селян-втікачів. Помер Борис Годунов за загадкових обставин.

 

У 1605 р. до влади в Московії прийшов самозванець, згодом названий Лжедмитрієм І, який оголосив себе молодшим сином Івана IV Грозного Дмитрієм. Бояри, не вдоволені його політикою, організували змову та вбили лжецаря. А новим правителем Васілієм І став учасник цієї змови Василь Шуйський. Під час його царювання відбулося селянське повстання під проводом Івана Болотникова з Чернігівщини, ще й з’явився новий претендент на престол — Лжедмитрій II, і відбулася річпосполитська інтервенція. Після виснажливої боротьби в 1611 р. в Нижньому Новгороді було організоване народне ополчення, учасники якого визволили північні райони країни, а згодом і Москву.

У 1613 р. в Москві зібрався Земський собор, що проголосив новим царем шістнадцятирічного боярина Михайла Романова. З його правління бере початок нова царська династія, що правитиме в Росії понад 300 років.

 

У другій половині XVII ст. в політичному житті Московського царства відбувалися зміни, що свідчили про остаточне утвердження самодержавства. Уже сам титул царя «Божою Милістю Великий Государ, Цар і Великий Князь всея Великої і Малої Русі Самодержець» підкреслював походження царської влади від Бога та її необмежений характер. Саме таким титулом величався цар Олексій Михайлович, який правив протягом 1645-1676 рр. За його правління відбулися важливі зміни: церковну владу поставлено в підпорядкування світській, створено Приказ таємних справ, або Таємний приказ, який підпорядковувався особисто цареві. Це давало змогу монархові керувати діяльністю решти центральних і місцевих державних установ.

 

За Олексія Михайловича було укладено Березневі статті з Гетьманщиною. Але влада Московського царства порушувала ці домовленості й прагнула підпорядкувати собі українські землі.

 

Робота з терміном стр. 135

 

Приказ — адміністративно-судовий орган центрального управління в Московському царстві з кінця XV і до першої чверті XVIII ст.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 135

Розгляньте картину українського радянського художника Михайла Хмелька «Навіки з Москвою, навіки з російським народом». Чи можна стверджувати, що це пропагандистський твір? Чому?

 

Михайло Хмелько. Навіки з Москвою, навіки з російським народом. 1951 р. Відповідь - 1. Політичне послання

Назва «Навіки з Москвою, навіки з російським народом» відразу формує образ нерозривного союзу України та Росії.

 

Картина подає історичні або політичні події через призму радянської ідеології, не об’єктивно, а так, щоб підкреслити «єдність народів».

 

2. Візуальні засоби впливу

 

Центральні фігури зображені урочисто та велично, що підкреслює значимість «союзу».

Відсутні критичні деталі чи складні історичні контексти (наприклад, репресії, конфлікти, залежність), що спотворює історичну реальність.

 

3. Мета твору

 

Основна мета — формування певного історичного та політичного наративу, а не передача об’єктивної історії.

 

Такі твори створювалися для впливу на масову свідомість, зміцнення ідеї «братерства народів» у радянському суспільстві.

 

Висновок:

Картина Михайла Хмелька — приклад радянської пропаганди, яка через художнє зображення та назву намагається вплинути на сприйняття історії, подаючи політичну ідею як беззаперечний факт.

 

3. ЯКОЮ БУЛА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕТРА І. ПІВНІЧНА ВІЙНА стр. 136-137

 

ПОМІРКУЙТЕ

З курсу історії України пригадайте, якими були відносини Швеції, Гетьманщини та Московського царства в XVII ст. Чому для московитів було важливо отримати вихід до Балтійського моря?

 

Відповідь - 1. Взаємодія та конфлікти

 

Гетьманщина: українська козацька держава, яка прагнула зберегти автономію, шукала підтримки у боротьбі з Польщею та іншими сусідами.

 

Московське царство: хотіло зміцнити вплив на українські землі та розширити території, у тому числі отримати вихід до Балтійського моря.

 

Швеція: сильна морська держава, контролювала значну частину Балтійського узбережжя та була конкурентом Московії у боротьбі за торгові шляхи.

 

Відносини були складними:

 

Гетьманщина іноді укладала союзи зі Швецією або Московією залежно від ситуації;

 

Московія та Швеція воювали за Балтійське узбережжя (Північна війна почалася трохи пізніше, у XVIII ст.);

 

Козаки прагнули максимальної вигоди для автономії та безпеки своїх земель.

 

2. Чому Московії був важливий вихід до Балтійського моря

 

Торгівля: Балтійське узбережжя відкривало прямі морські шляхи до Західної Європи.

 

Військова стратегія: контроль над портами дозволяв формувати флот і посилювати оборону держави.

 

Політичний вплив: наявність морського виходу робила Московію більш незалежною від Польщі та Османської імперії, підвищувала статус держави у міжнародних відносинах.

Висновок:

В XVII ст. українські землі (Гетьманщина) були політичним «мостом» між Московією та іншими європейськими державами, а боротьба за Балтійське море була ключовим стратегічним завданням Московського царства для економічного та військового розвитку.

 

Розповідь вчителя стр. 136-137

Наприкінці XVIII ст. в Московському царстві знову розпочалася боротьба придворних угруповань за владу. Після смерті царя Федора І Олексійовича на трон претендували два його сини Іван і Петро, а також їхня старша сестра Софія. Зрештою перемогу в цій боротьбі здобув молодший син, відомий як Петро І, який правив протягом 1689-1725 рр.

 

Цар Петро І продовжив курс своїх попередників на розширення територій держави. Адже він прагнув долучити Московське царство до світової торгівлі, а для цього потрібно було отримати вихід до Чорного та Балтійського морів.

 

Під час Азовських походів 1695 та 1696 рр. московити з допомогою українського козацтва здобули фортецю Азов разом із частиною узбережжя Азовського моря. Але цього було замало. І тоді Петро І вирішив змінити підхід до зовнішньої політики. Із цією метою за кордон було відряджено велике посольство, до складу якого інкогніто (таємно) увійшов і сам цар. Подорож вразила Петра І, бо він розумів, наскільки його держава відстає в розвитку від західноєвропейських. Відтак цар прагнув модернізувати країну, побудувати могутній флот і розгорнути торгівлю. Але цю мету Петро І реалізовував не тільки шляхом модернізації економіки, а й територіальної експансії.

 

На початку XVIII ст. московити розпочали Північну війну 1700-1721 рр. проти Швеції. Союзниками Петра І виступили Данія, Саксонія та Річ Посполита. Але невдовзі Данія зазнала поразки й уклала зі Швецією мир. Коли ж цар оголосив війну ще й Данії, його погано навчене й озброєне військо було розбите біля Нарви (нині — місто в Естонії). Та шведський король Карл XII неочікувано спрямував головні сили до Речі Посполитої, і ця перерва в бойових діях дала змогу цареві Петру І провести реорганізацію армії й протягом 1702-1704 рр. поступово вийти до Балтійського моря.

 

У 1706 р. Карл XII виступив зі своєю армією в напрямку кордону, плануючи похід на Москву. Але корпус генерала Левенгаупта, який мав доставити головним силам армії постачання та зброю, був розбитий. Тож Карл XII вирішив спрямувати своє військо до Гетьманщини. У 1708 р. знову ж неочікувано для царя на бік короля перейшов зі своїми прибічниками й запорозьким козацтвом гетьман Іван Мазепа. У відповідь цар наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин та Чортомлицьку Січ.

 

У 1709 р. під Полтавою відбулася важлива битва, у якій шведи зазнали поразки, що докорінно змінило перебіг Північної війни, адже бойові дії було перенесено за межі Московського царства. Данія та Річ Посполита знову виступили проти Швеції, а позиції московитів на Балтійському морі посилилися. Відтак Карл XII запропонував Московії союз, але загинув під час облоги однієї з фортець у Норвегії.

 

Новий шведський уряд припинив війни проти Пруссії та Данії, віддав їм усі свої володіння в Німеччині, а вивільнені сили було кинуто проти Петра І. Основним театром бойових дій стало Балтійське море. Збудований Московією Балтійський флот у морській битві 1714 р. біля мису Гангут (Ханко) здобув першу перемогу. Московити зайняли Аландські острови й почали загрожувати самій Швеції. У липні 1720 р. біля острова Гренгам відбулася вирішальна битва, у якій флот Петра І завдав нищівної поразки шведам.

30 серпня 1721 р. у фінському місті Ніштадті було підписано мирний договір, за яким Швеція втратила Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію, частину Карелії, а також низку островів на Балтійському морі. У результаті переможного закінчення Північної війни Петро І досяг бажаного — отримав контроль над частиною узбережжя Балтійського моря.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 137

1.                               Дослідники й дослідниці стверджують, що Мазепа вимушений був піти на союз зі шведами після наказу Петра І про випалену землю для Стародубського полку. Прийняти це

— перетворити квітучу Україну на випалену землю — Мазепа не міг. Запропонуйте власний аргумент, чому гетьман перейшов на бік Карла XII.

2.                                Розгляньте портрет Петра І. Який образ правителя Московського царства, а в майбутньому Російської імперії намагався створити художник? Чи відповідав цей образ історичній дійсності? Чому?

 

Відповідь - 1. Чому Мазепа перейшов на бік Карла XII

 

Окрім наказу Петра І про випалену землю для Стародубського полку, можна запропонувати ще такий аргумент:

 

Захист автономії Гетьманщини та населення: Мазепа прагнув зберегти українські землі, людей і ресурси від знищення. Союз зі шведами здавався єдиним шансом протистояти суворій політиці Москви.

 

Політична стратегія: Мазепа розраховував на підтримку шведського короля, щоб відновити повну незалежність або принаймні зберегти значну автономію Гетьманщини.

 

Військові можливості: шведська армія була сильною, і об’єднані сили давали шанс протистояти Московії, а не піддавати території руйнуванням.

 

Висновок: Мазепа діяв раціонально та стратегічно, вибираючи менше зло — союз з Карлом XII для захисту населення та державних інтересів Гетьманщини.

 

2. Портрет Петра І

 

Художник намагався створити образ сильного, владного, урочистого правителя, який уособлює могутність Московського царства та майбутньої Російської імперії.

 

Зображення підкреслює державну велич, дисципліну, військову силу та реформаторський дух Петра І.

 

Чи відповідав образ дійсності?

 

Частково так: Петро I дійсно реформував державу, створював флот, модернізував армію, посилював центральну владу.

 

Але художній образ ідеалізований: не показано тиск на населення, репресії, жорсткі заходи проти опозиції та кріпаків, які також були частиною його правління.

 

Висновок: Портрет формував урочисто-імперський імідж Петра І, що відповідав ідеологічним цілям, але спрощував ідеалізував складну історичну реальність.

Поль Деларош. Портрет Петра I. 1838 р.

 

4. ЯКОЮ БУЛА ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕТРА І стр. 138-139

 

ПОМІРКУЙТЕ  стр. 138

 

Петро І усвідомлював необхідність реформ. Яких заходів варто було б вжити для швидкої та ефективної модернізації Московського царства? Порівняйте свої міркування з текстом параграфа.

 

Відповідь – Можливі заходи для модернізації Московського царства

 

Спробуй спершу подумати, що потрібно для швидкої та ефективної модернізації держави XVII–XVIII ст.:

 

1. Центральна влада та адміністрація

 

Зміцнення царської влади та централізація управління;

 

Створення системи урядових установ (колегій, приказів) для ефективного керування.

 

2. Військо та оборона

 

Створення постійної регулярної армії;

 

Розвиток флоту, особливо для контролю Балтійського та Чорного морів; Впровадження новітніх військових технологій і тактики.

3. Економіка та торгівля

 

Розвиток промисловості та мануфактур; Стимулювання внутрішньої та зовнішньої торгівлі;

Залучення іноземних фахівців для модернізації виробництва.

 

4. Освіта та культура

 

Відкриття шкіл, гімназій, академій для підготовки державних і військових службовців;

Переклад технічної, наукової та військової літератури;

 

Заохочення запозичення передових європейських технологій і знань.

 

5.                             Порівняння з текстом параграфа У параграфі йдеться, що Петро І:

централізував владу;

 

створив колегії і системи управління; розвивав флот і регулярну армію;

впроваджував західні технології і освіту, залучав іноземців.

 

Висновок: твої міркування повністю збігаються з історичною політикою Петра І. Він розумів, що без зміцнення влади, армії, економіки та освіти модернізація царства була неможлива.

 

Розповідь вчителя стр. 138-139

 

Окрім реформування війська, цар прагнув покращити розвиток економіки. За його правління зросла кількість мануфактур, які забезпечували військові потреби країни, — переважно металургійних та текстильних. До середини XVIII ст. їх було понад 600. Серед нових галузей промисловості вирізнялися будівництво морських кораблів та виготовлення оснащення для них. Проте на мануфактурах використовували працю кріпаків, найманих робітників було дуже мало.

 

Зростала внутрішня й зовнішня торгівля. Були споруджені канали, що з’єднали Волгу з Невою. Аби підтримати вітчизняних товаровиробників, було встановлено обмеження так, щоб експорт товарів з Московії перевищував імпорт.

 

Та загальне економічне піднесення Росії відбувалося за умов посилення кріпацтва. Це викликало опір, і в 1708 р. спалахнула селянська війна під проводом одного з козацьких ватажків родом із Харківщини Кіндрата Булавіна. Виступ спричинило захоплення московитами солеварні в Бахмуті. Повсталі завдали кількох поразок урядовим військам. Але після розгрому повстанців поблизу Азова заможні козаки організували змову й убили Булавіна, а урядові каральні загони до кінця 1709 р. придушили повстання.

 

Суттєві зміни відбулися за царя Петра І і в управлінні державою. Її було поділено на вісім губерній: Московську, Інгерманландську (райони Балтії й Карелії, включно із Санкт- Петербургом), Архангельську, Казанську, Київську, Смоленську, Азовську й Сибірську. Кожна губернія поділялася на провінції. У 1711 р. було створено Сенат — найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві на чолі з генерал-прокурором, якого Петро І називав «государевим оком», боярську думу ліквідовано, замість пів сотні приказів створено колегії: закордонних справ, військову, адміралтейств, юстиц, мануфактур, комерц, вотчинну, духовну (або Синод) тощо.

 

Щоб наголосити на важливості реформ, цар наказав перейменувати Московське царство на Росію, а з 1721 р. проголосив її Російською імперією, а сам Петро І став першим російським імператором, що свідчило про подальше посилення самодержавної влади. Відтак через рік

було запроваджено «Табель про ранги», що визначав систему чинів (які поділялися на 14 класів) і порядок просування на військовій і цивільній службі.

Також цар ініціював церковну реформу. Коли помер патріарх Адріан, Петро І не дозволив обрати нового патріарха, вилучив частину церковних доходів та обмежив права духовенства. А в 1721 р. він видав указ, за яким було створено Синод (найвища колегіальна церковна установа для розв’язання важливих справ) на чолі зі світською особою.

 

Таке підпорядкування церкви державі стало важливим аспектом зміцнення самодержавної влади царя.

 

На думку українських істориків та історикинь, запроваджуючи реформи, Петро І переймався не інтересами своїх підданих, а потребами війни. Тому реформи проводив без урахування реальних можливостей країни, через що вони мали негативні соціальні наслідки. Відбулася бюрократизація та мілітаризація державного управління, посилилося кріпацтво, збільшився податковий тиск на всі верстви населення, суттєво погіршилося становище Гетьманщини.

 

ДОСЛІДІТЬ стр. 139

Використовуючи карту, поставте кілька запитань про напрямки територіальної експансії Московського царства.

ВІдповідь

 

1.                             У яких напрямках Московське царство розширювало свої території (на північ, південь, схід чи захід)?
2. Які землі були приєднані до Московського царства першими?
3. Чому експансія на схід (у напрямку Сибіру) відбувалася швидше, ніж на захід?
4. З якими державами Московське царство вело боротьбу за західні території?
5. Які природні ресурси могли приваблювати Московське царство під час просування на схід?
6. Як змінилися кордони держави внаслідок розширення?
7. Яке значення мало вихід до морів для Московського царства?
8. Які території залишалися спірними і чому?

 

5. Завдання на закріплення матеріалу

 

I. Тестові завдання (оберіть одну правильну відповідь)

Столицею Османської імперії після 1453 р. стало місто:
а) Рим
б) Афіни
в) Константинополь
г) Буда

 

Відповідь: в) Константинополь.

2.Система комплектування війська Османської імперії шляхом набору християнських хлопців називалася:
а) васалітет
б) девширме
в) опричнина
г) ханство

 

Відповідь: б) девширме.

 

3.Правителем Кримського ханства був:
а) султан
б) князь
в) хан
г) воєвода

 

Відповідь: в) хан.

 

4.У 1552 р. московський цар Іван IV приєднав:
а) Крим
б) Казанське ханство
в) Польщу
г) Болгарію

Відповідь: б) Казанське ханство.

 

5.Політика терору та зміцнення особистої влади Івана IV мала назву:
а) абсолютизм
б) девширме
в) опричнина
г) васалітет

Відповідь: в) опричнина.

II. Установіть відповідність

Співвіднесіть поняття та пояснення:

Поняття	Пояснення
1. Яничари	А. Держава кримських татар
2. Кримське ханство	Б. Привілейоване військо султана
3. Земський собор	В. Збори представників станів у Московській державі
4. Султан	Г. Правитель Османської імперії

 

 

Відповідь:
1 – Б
2 – А
3 – В
4 – Г

 

 

III. Пояснення понять (зразки відповідей)

Девширме — система примусового набору християнських хлопців до османського війська та адміністрації.

Яничари — елітне військо султана, сформоване з хлопців, набраних через девширме.

Опричнина — політика Івана IV, спрямована на зміцнення самодержавної влади шляхом терору проти бояр.

Самодержавство — форма правління, за якої вся влада зосереджена в руках монарха.

IV. Розгорнуті відповіді

 

1.Наслідки османського панування на Балканах:
Народи втратили політичну незалежність, сплачували податки, частина населення приймала іслам. Водночас зберігалася православна віра, але під контролем султана.

 

2.Чому Кримське ханство було важливим для Османської імперії?
Воно забезпечувало військову підтримку, здійснювало походи проти Польщі та Московії, контролювало Чорноморський регіон.

 

3.Реформи Івана IV:
Скликання Земського собору, створення постійного війська (стрільців), реформа управління, запровадження опричнини.

 

5.Смутний час:
Період боротьби за владу, іноземної інтервенції та економічної кризи на початку XVII ст. Завершився обранням Михайла Романова на царство.

V. Порівняльна таблиця (з відповідями)

Ознака	Османська імперія	Московське царство
Форма правління	Монархія (султанат)	Самодержавна монархія
Глава держави	Султан	Цар
Військо	Яничари	Стрільці
Політика щодо підкорених народів	Податки, релігійні обмеження	Поширення православ'я, централізація

 

 

VI. Історичний диктант (з відповідями)

Держава, що підкорила народи Південно-Східної Європи у XV–XVI ст. — Османська імперія.

Столиця Османської імперії після 1453 р. — Константинополь (Стамбул).

Правитель Османської імперії — султан.

Правитель Кримського ханства — хан.

Московський цар, який запровадив опричнину — Іван IV Грозний.

Період кризи на початку XVII ст. у Московській державі — Смутний час.

VII. Завдання «Правда чи ні?» (з відповідями)

1.Кримське ханство було незалежним від Османської імперії.
❌ Ні (було васалом Османської імперії).

2.Яничари були елітним військом султана.
✅ Так.

3.Опричнина сприяла зміцненню боярської влади.
❌ Ні (вона послабила бояр і зміцнила владу царя).

4.Смутний час завершився встановленням династії Романових.
✅ Так.

VIII. Робота з датами (з відповідями)

1453 р. — падіння Константинополя, захоплення міста османами.

1547 р. — вінчання Івана IV на царство.

1552 р. — приєднання Казанського ханства до Московської держави.

1613 р. — обрання Михайла Романова царем.

IX. Проблемне запитання (зразок відповіді)

Чому Османська імперія змогла так швидко підкорити Балкани?

Завдяки сильній централізованій владі султана, потужній армії яничарів, використанню артилерії та роздробленості балканських держав.

X. Міні-тест «Три кроки до відповіді» (з відповідями)

1.Хто очолював Кримське ханство?
→ Хан.

2.Кому воно підпорядковувалося?
→ Османській імперії.

3.Яку роль відігравало у війнах?
→ Брало участь у військових походах як союзник Османів.

 

XI. Заповніть пропуски (з відповідями)

Військово-служилі землевласники в Османській імперії називалися сіпахи.

Система податку з немусульман називалася джизія.

Першим царем династії Романових став  Михайло Романов.

Представницький орган у Московському царстві називався  Земський собор.

Політика розширення території Московської держави у XVI ст. привела до приєднання Астраханського ханства (1556 р.).

XII. Хронологічна послідовність (з відповідями)

Розташуйте події у правильній послідовності:

А. Опричнина
       Б. Падіння Константинополя
     В. Обрання Михайла Романова
      Г. Вінчання Івана IV на царство

 

Правильна послідовність:
Б (1453) → Г (1547) → А (1565) → В (1613)

XIII. Робота з картою (зразки відповідей)

 

1.Які території входили до Османської імперії у XVI ст.?
→ Балкани, Мала Азія, частина Північної Африки, Близький Схід.

2.Які ханства приєднала Московська держава?
→ Казанське, Астраханське, Сибірське.

XIV. Завдання «Зайве слово» (з відповідями)

Султан, хан, цар, папа римський.
      Зайве: папа римський (не світський правитель держави).

Яничари, стрільці, сіпахи, бояри.
        Зайве: бояри (це знать, а не військо).

XV. Порівняльне запитання (коротка відповідь)

Що спільного між Османською імперією та Московським царством?

→ Сильна централізована влада монарха, розширення територій, опора на військову силу, обмеження прав знаті.

XVI. Завдання підвищеної складності (зразок відповіді)

Чому Смутний час був небезпечним для існування Московської держави?

→ Через боротьбу за владу, голод, повстання, іноземну інтервенцію та економічний занепад держава могла втратити незалежність і розпастися.

 

 

Заключне слово вчителя

Сьогодні ми з вами побачили, як у XVI–XVII ст. формувалися й зміцнювалися великі держави — Османська імперія, Кримське ханство та Московське царство. Османська держава перетворилася на одну з наймогутніших імперій світу, підкоривши народи Південно-Східної Європи. Кримське ханство відігравало важливу роль у політиці Чорноморського регіону, а Московське царство поступово ставало централізованою державою із сильною владою царя.

Ми переконалися, що зміцнення держав відбувалося через військову силу, реформи та централізацію влади. Але водночас це часто супроводжувалося обмеженням прав людей і тяжкими наслідками для підкорених народів.

Історія цього періоду вчить нас розуміти, як формуються імперії, чому народи прагнуть незалежності та як влада впливає на розвиток держави.

Дякую вам за активну роботу на уроці. До нових історичних відкриттів!

6. Домашнє завдання

Опрацювати &  15, 16, 17-18, виконати завдання  3, 7  з рубрики "Перевір себе" на стр. 131 та  завдання  4, 6 з рубрики "Перевір себе" на стр. 140

 

 

Відповіді до д/з

Завдання  3. Якими були відносини між Кримським ханством і Запорозькою Січчю, а згодом із Гетьманщиною?

Відносини між Кримським ханством, Запорозькою Січчю та згодом Гетьманщиною були складними і мінливими, поєднуючи елементи ворожнечі, співпраці та політичного тиску. Розглянемо по черзі:

1. Кримське ханство і Запорозька Січ:

• Кримське ханство часто проводило набіги на українські землі, включно з Запоріжжям, в рамках своїх економічних та політичних інтересів, зокрема для захоплення ясирю (полонених для продажу).
• Запорозькі козаки іноді відповідали на ці набіги, здійснюючи свої «виходи» (рейди) на територію Кримського ханства.
• Попри конфлікти, іноді існувала тактична співпраця: козаки могли продавати або обмінювати товари через кримські порти, а також укладати тимчасові мирні домовленості.

2. Кримське ханство і Гетьманщина:

• З часів гетьманства, особливо за Богдана Хмельницького, Кримське ханство стало союзником у війні проти Польщі (1654–1667 рр.). Гетьман та хан укладали військові союзи, де козацькі війська і татарські загони діяли разом.
• Проте відносини були нестійкими: кримські татари інколи нападали на території Гетьманщини, особливо коли гетьман не міг їх контролювати або виплачувати данину.
• Після Переяславської угоди (1654 р.) й надалі, татари залишалися важливим фактором у військовій та політичній динаміці, але довіра між сторонами була обмеженою.

Висновок:
Відносини мали характер як конфліктів, так і співпраці, залежно від політичної ситуації, військових потреб і особистих домовленостей. З Запорозькою Січчю вони були більш незалежні та конфліктні, з Гетьманщиною — стратегічні та союзницькі, але не без ризиків.

 

• Завдання 7.  Про що свідчать висновки дослідників і дослідниць: «коли утворилося Кримське ханство, жінки отримували домашню освіту, вміли читати й писати»? Проста дівчинка-селянка або містянка на рівні з хлопчиками мала з 5 років відвідувати мектеп — початкову школу при мечеті.

1. Освітня активність жінок:
   • Жінки, навіть у родинах середнього або заможного стану, отримували базову домашню освіту, вміли читати й писати.
   • Це показує, що освіта не була лише привілеєм чоловіків і свідчить про важливість грамотності для повсякденного життя та релігійних обов’язків.
2. Освіта дітей:
   • Дівчатка і хлопчики відвідували мектеп з 5 років, тобто початкову школу при мечеті.
   • Це означає, що освіта для дітей була доступною й систематичною: вони вивчали письмо, читання Корану, основи релігії та елементарні науки.
3. Соціальна рівність у навчанні:
   • Хоч дівчатка й мали менше публічних ролей, ніж хлопчики, базова освіта надавала їм можливість бути грамотними, вести листування, розуміти релігійні тексти.

Висновок:
Ці факти свідчать про те, що Кримське ханство мало високий рівень початкової освіти для обох статей і приділяло увагу грамотності не лише у чоловіків, а й у жінок і дітей, що було досить прогресивно для того часу.

Завдання 4 стр. 140   Якою була зовнішня політика Петра І?

Зовнішня політика Петра І була масштабною, завойовницькою та спрямованою на перетворення Московії на європейську імперію. Основна мета — вихід до Балтійського моря та закріплення на Чорному морі. Ключовою подією стала Північна війна (1700–1721), що призвела до здобуття балтійського узбережжя, а також війни з Османською імперією. Основні напрямки та характеристики:

Північна війна (1700-1721): перемога над Швецією, здобуття прибалтійських земель (Естляндія, Ліфляндія) та вихід до Балтійського моря, що забезпечило прямий зв'язок з Європою.

Південний напрямок: боротьба з Османською імперією (Азовські походи, невдалий Прутський похід 1711 року), що призвело до втрати Азова.

Українське питання: активне обмеження автономії Лівобережної та Слобідської України, руйнування козацьких вольностей, використання українських ресурсів та населення (козаків) для будівництва Санкт-Петербурга та воєнних потреб.

Загальноєвропейський контекст: активне втручання у європейські справи для утвердження статусу імперії.

Результатом політики Петра І стало перетворення держави на Російську імперію (1721 р.) з потужним флотом та армією, але ціною величезних людських втрат та централізації.

 

Завдання 6.  Порівняй правління Івана IV Грозного, Олексія І Михайловича та Петра І — визнач спільні та відмінні риси

Правління Івана IV Грозного, Олексія Михайловича та Петра І — це етапи зміцнення московського самодержавства, що характеризуються централізацією влади, територіальною експансією та посиленням кріпацтва. Спільним є шлях до абсолютизму, тоді як відмінності полягають у методах: від терору (Іван IV) та станової монархії (Олексій I) до радикальної європеїзації (Петро I).

Спільні риси

Централізація влади: Усі троє послідовно обмежували владу боярської аристократії на користь царської влади, формуючи самодержавство.

Територіальна експансія: Іван IV завоював Казанське та Астраханське ханства, Олексій Михайлович приєднав Лівобережну Україну, а Петро I здобув вихід до Балтійського моря.

Посилення кріпацтва: Законодавче закріплення селян (Судебник Івана IV, Соборне уложення 1649 р. Олексія I, подушна подать Петра I).

Посилення ролі дворянства: Створення бази для армії та управління з дворян, а не бояр.

Відмінні риси

Методи правління: Іван IV використовував жорстокий терор (опричнина). Олексій I правив через Земські собори та Бюрократичний апарат, заклавши основи абсолютизму. Петро I повністю перетворив державу через насильницьку європеїзацію, скасувавши патріаршество та Земські собори.

Зовнішня політика: Іван IV — боротьба на сході та невдала Лівонська війна. Олексій I — війна з Річчю Посполитою за Україну. Петро I — вихід до Балтики, перетворення на імперію (1721 р.).

Культура та реформи: Олексій I — консервативні реформи (церковна розкол). Петро I — радикальні зміни (бриття борід, європейський одяг, створення флоту, регулярної армії та Сенату).

Висновок: Іван IV заклав підвалини, Олексій I стабілізував систему, а Петро I перетворив Московське царство на Європейську Імперію