Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Кримське ханство. Московське царство у XVI-XVII ст.

Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Кримське ханство. Московське царство у XVI-XVII ст.

Османська імперія — це держава турків-османів, що виникла наприкінці XIII ст. Засновником вважають Османа I. У XV–XVI ст. вона стала однією з наймогутніших держав світу.

Після падіння Константинополя у 1453 році Османська імперія перетворилася на одну з найсильніших держав світу. Під її владою опинилися народи Балканського півострова. Османське панування малосвої особливості: з одного боку — релігійна терпимість до «людей Писання», з іншого — високі податки та військові повинності. Водночас у Причорноморських степах сформувалося Кримське ханство — держава кримських татар, яка відігравала важливу роль у міжнародних відносинах регіону. Воно підтримувало тісні зв’язки з Османською імперією та здійснювало походи на сусідні землі. На північному сході зміцнювалося Московське царство. За правління Івана IV Грозного було запроваджено самодержавство та розширено територію держави. У XVII ст. Московія пережила період глибокої кризи — Смутний час, але згодом відновила силу й продовжила територіальне зростання.

План. Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Кримське ханство Московське царство у XVI-XVII ст.Іван IV Грозний

1. Народи Південно-Східної Європи під владою турків османів. Експансія Османської імперії була зумовлена кількома чинниками: Військова сила — наявність добре організованої армії, зокрема яничарів і сильної артилерії. Централізована влада султана — сильна монархічна система управління. Економічні інтереси — прагнення контролювати торговельні шляхи між Європою та Азією. Релігійний чинник — поширення ісламу та ідея «священної війни». Ослаблення сусідніх держав — занепад Візантійської імперії та роздробленість балканських країн. Особливо значним стало правління Сулеймана Пишного, за якого держава досягла найбільшої могутності. Османська експансія стала можливою завдяки військовій силі, централізованій владі та слабкості й роздробленості європейських держав. Лише спільні дії могли зупинити просування Османської імперії, однак внутрішні суперечності Європи заважали створити тривалий союз.

Після захоплення Візантії османці розпочали наступ на держави Балканського півострова. У другій половині XIV - у середині XV ст. континентальна Греція, Болгарія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія опинилися під владою Османської імперії. Після чого було атаковано Угорщину, що зазнала відчутних поразок, однак досягла значних перемог. Але в наступному XVI ст. зусиль королів з династії Ягеллонів не вистачало для стабілізації ситуації в країні, і за правління Сулеймана І тиск на Угорщину посилився. Падіння Белграда в 1521 р. та поразка під Мохачем у 1526 р., а також загибель короля Угорщини та Богемії Лайоша II Ягеллончика вирішили долю королівства. Однак остаточне його завоювання відбулося не тільки силою зброї, а й завдяки інтригам. Так, серед політичного хаосу роз’єднана угорська знать обрала двох королів одночасно, а турки втрутилися в цю боротьбу. У результаті Богемія відійшла Габсбургам, які також домінували в Північній і Західній Угорщині та залишках Королівства Хорватія. Османи ж утримували Центральну Угорщину та сюзеренітет над напівнезалежною Трансильванією. Це дало угорцям поштовх до продовження опору османській окупації.

Найбільше дошкуляли османам загони гайдуків, що діяли в Болгарії та Сербії. Ці повстанці особливо активізувалися на межі XVI-XVII ст. їх можна порівняти з англійським легендарним Робіном Гудом та його веселунами, які крали в багатіїв (які, як і у випадку з гайдуками, також були іноземними окупантами) та віддавали награбоване бідним. Проте якими б заповзятими не були гайдуки, протистояти на рівних могутній Османській імперії вони не могли.

Після 1242 р. Північне Причорномор’я та Крим увійшли до складу Великої Орди, де місцеві мешканці зберігали свободу та платили мито. У 1441 р. до влади в Криму прийшов Хаджі Гірей, засновник Кримського ханства, який провів реформи, спростив закони та зміцнив оборону. Його син, Менглі І Гірей, продовжив справу батька: уклав союзи з Османською імперією та європейськими державами, заснував місто Акмесджит (Сімферополь), збудував ханський палац Девлет-Сарай і навчальний заклад Зинджирли-медресе.

Хаджі Гірей. Менглі І Гірей

За правління Менглі І Гірея Кримське ханство потрапило під протекторат Османської імперії. У 1475 р. султан Мехмед II Фатіх захопив Кафу та інші території, а Менглі І Гірей потрапив у почесний полон у Стамбулі. Він уклав усну угоду про взаємну підтримку, зберігши внутрішній суверенітет ханства. Поступово зв’язки з Османською імперією зміцніли: хан підтримав Селіма І Явуза та видав за нього доньку. Дослідники зазначають, що співпраця мала і позитивні, і обмежувальні аспекти для Криму, адже під тиском султанів ханство брало участь у війнах, що не завжди були вигідними.

Московське царство у XVI-XVII ст. Василій III (1505–1533): продовжив територіальну експансію, приєднав Псковське, Волоколамське та Рязанське князівства; захопив Смоленськ (1514 р.) за підтримки Михайла Глинського. Жорстокий правитель, перший Великий князь, який прийняв титул царя та двоголового орла.Іван IV Грозний (1533–1584): правив 51 рік; спершу реальною владою володіли боярські угруповання. Скликав Земські собори для вирішення важливих питань; у 1550 р. ухвалено новий Судебник. Реформи: зміцнення церкви як опори самодержавства, реформування війська, посилення ролі служилого дворянства. Завойовницька політика: завоювання Казанського (1552) та Астраханського (1556) ханств; Лівонська війна (1558–1583) за вихід до Балтійського моря, але поступове посилення Речі Посполитої та Швеції.

Опричнина (1565–1584): репресії, страт, конфіскація земель, закріпачення селян, підтримка вірного служилого стану. Наслідки — терор, занепад господарств, погіршення становища селян і дворян. Смута (1598–1613): період боротьби за владу після смерті Івана IV. За Василія III та Івана IV Московська держава активно розширювалася та зміцнювала централізовану владу, але ці реформи й завоювання супроводжувалися жорстокістю, пригніченням населення та соціально-економічною кризою.

Василій III (1505–1533)

Загальний висновок. У XVI–XVII ст. формувалися й зміцнювалися великі держави: Османська імперія, Кримське ханство та Московське царство. Османи підкорили народи Південно-Східної Європи, Кримське ханство впливало на політику Чорноморського регіону, а Московське царство зміцнювало централізовану владу царя. Зміцнення держав відбувалося через військову силу, реформи та централізацію влади, але часто супроводжувалося обмеженням прав людей та тяжкими наслідками для підкорених народів. Цей період показує, як формуються імперії, чому народи прагнуть незалежності та як влада впливає на розвиток держави. 

I. Тестові завдання (оберіть одну правильну відповідь)Столицею Османської імперії після 1453 р. стало місто:а) Римб) Афінив) Константинопольг) Буда 

2. Система комплектування війська Османської імперії шляхом набору християнських хлопців називалася:а) васалітетб) девширмев) опричнинаг) ханство  3. Правителем Кримського ханства був:а) султанб) князьв) ханг) воєвода 4. У 1552 р. московський цар Іван IV приєднав:а) Кримб) Казанське ханствов) Польщуг) Болгарію 

II. Установіть відповідність. Співвіднесіть поняття та пояснення: Поняття. Пояснення1. Яничари. А. Держава кримських татар2. Кримське ханство. Б. Привілейоване військо султана3. Земський собор. В. Збори представників станів у Московській державі4. Султан. Г. Правитель Османської імперії

VI. Історичний диктант. Держава, що підкорила народи Південно-Східної Європи у XV–XVI ст. Столиця Османської імперії після 1453 р. Правитель Османської імперіїПравитель Кримського ханства. Московський цар, який запровадив опричнину. Період кризи на початку XVII ст. у Московській державі.

Домашнє завдання. Опрацювати & 15, 16, 17-18, виконати завдання 3, 7 з рубрики "Перевір себе" на стр. 131 та завдання 4, 6 з рубрики "Перевір себе" на стр. 140