НАРОДНИЙ ЕТИКЕТ–НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

НАРОДНИЙ ЕТИКЕТ–НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Шевчук О.Є.

Мета: ознайомити студентів з поняттям «Етикет»,  правилами мовного етикету, які кожна людина повинна засвоїти з дитинства і користуються ними протягом усього життя;

виховувати студентів сучасними культурними людьми,які поважають і шанують своїх батьків, друзів, свою країну, звичаї і предків свого народу.

План проведення виховної години

1. Вступ
2. Вимоги сучасного народного етикету
3. Пошана до батьківського слова
4. Чудодійна сила слова
5. Увага до мовного етикетув прислів’ях та приказках.
6. Види етикету
7. Норми етикету
8. Манера поводження
9. Традиційні форми вітання
10. Українська гостинність
11.  Культура вітань
12.  Підведення підсумків

Вступ

   Із глибини віків, як частка безцінної культурної спадщини нашого народу, до нас дійшов народний етикет. Він має давнє історичне коріння. Крізь століття важких випробувань  наших прадіди пронесли свою чарівну і розмаїту спадщину, в якій відбивається душевна краса і мудрість, мужність, працьовитість  талановитість українського народу.

    Зі зміною умов життя, розвитком освіти і культури одні правила поведінки застарі, інші коректуються і змінюються новими. Те, що раніше було непристойним, стає загальноприйнятим і навпаки. Вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу і обставин. Поводження не припустиме в одному місці й за одних обставин може бути доречним в іншому місці й за інших обставин.

   Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, і мають характер неписаної угоди про те, що в поводжені людей є загальноприйнятим, а що ні.

   Кожна культурна людина повинна не тільки знати й дотримуватись основних норм етикету, але й розуміти необхідність певних правил і взаємин.

    Уміння правильно поводиться в суспільстві полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаємно розуміння, створює стійкі взаємини.

       Тактовна й вихована людина поводиться відповідно до норм етикету не тільки на роботі та офіційних церемоніях, але й удома. Але зустрічається такі люди, які на роботі , із знайомими, друзями є ввічливі, запобігливі, а вдома ж із близькими не церемоняться, грубі і нетактовні. Це свідчить про не високу культуру людини, недоліки у вихованні.

       Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюються почуттям міри й такту, яке підказує, що можна, а чого не можна робити, за тих чи інших обставин.

     А тому завжди слід пам’ятати слова Сервантеса

«Ніщо не обходиться нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість».

                                                                                      Так є, і так завжди було,

                                                                                     І слід завжди це пам’ятати:

Котра людина злослів’я сіє,

                                                                                  Вона не може щастя мати

В. Вихрущ.

2. Вимоги сучасного народного етикету

Студент. Невмирущою криницею нашого народу є його культура, витоки якої сягають у глибоку давнину. Адже наші пращури, самі не підозрюючи того, створювали звичайні істини народного етикету, які стали для нас традиційними. Але як не прикро говорити, а все ж таки багато правил народного етикету ми забуваємо. А народний етикет, саме він, склав підмурівок для сучасного етикету. Завдання, яке стоїть сьогодні перед нами, - згадати і вивчити основні правила, вимоги сучасного народного етикету.

    Зрозуміло, що у кожного народу свої правила й традиції, зумовлені історією, психологією, політичним устроєм країни. Вони позначаються і на манері поведінки. Звісно, змінюються часи – змінюються деякі норми етикету, але те, що заклав наш народ в основу нашого етикету, ніхто не змінить. А оскільки спочатку було слово, то віддамо шану перед усім мовному етикетові.

Слово, якщо воно вимовлене правдивими вустами, має особливу цінність. Споконвіків його магічність прирівнювалася до найвищих людських якостей. Між тим традиційна мораль ґрунтувалася на авторитеті слова, його високій місії незаперечності. Особливо це стосується родинного етикету, та пріоритет незаперечно належав главі сім’ї – батькові. Що ж означало батькове слово?

3. Пошана до батьківського слова

Студент. Батькове слово було не тільки законом – воно повчало, об’єднувало й утверджувало моральні устої. Пошана до батьківського слова вимагала особливої відповідальності.

Студент. Так, батькове слово, наказ повинні бути законом для дітей. Щоб зрозуміти звичаї, традиції, побут свого народу, треба знати його віру. Адже саме віра в Бога заклала в наш етикет багато непорушних істин. Які ж вони?

4. Чудодійна сила слова

Студент. Біблія застерігає проти будь-яких гріхів, які чинять люди. І серед них є такі, які можна назвати гріхами язика. Наш язик може бути благословенням або прокляттям, джерелом солодкої або гіркої води.

Студент. Віра в чудодійну силу слова в наших предків була дуже велика. Щоб уберегти від лихої години, неодмінно треба було промовляти: „У добрий час сказати, а в лихий промовчати” або „В добру годину будь сказано”. Ці застороги ілюструють глибоке вірування в магічну силу слова. Тому і виникли заговори, замовляння, заклинання. Які ж вони бувають?

Студент. Закляття та замовляння бувають найрізноманітнішими. Спочатку вони були на ворогів. Крім цього, багато замовлянь-заклять на хвороби: на кровотечу, на хворі зуби тощо. Є заклинання на плоди, щоб ліпше родили. Є замовляння на вроки, щоб відурочити. Є й сильні – на смерть. Часто бувають закляття-привороження парубка на любов до дівчини. Бувають заклинання й на силу природи: щоб морозу не було, щоб сонце світило, щоб дощ ішов.

Студент. Народні повчання радять не говорити непотрібного ні на кого на ніч, щоб часом не наврочити. Накликання бажаного слова знаходимо по всіх наших обрядових піснях.

Студент. Так, колискова пісня має велику силу впливу на дитину, бо слова цих пісень, як правило, заспокоюють дитя, казки теж мають щасливий кінець, щоб не ранити душу дитини.

5. Увага до мовного етикетув прислів’ях та приказках.

Студент. Саме в народних піснях, прислів’ях, приказках виявляється увага до мовного етикету. Так, згадаємо деякі прислів’я та приказки.

Студенти. в народних піснях, прислів’ях, приказках виявляється увага до мовного етикету. Так, згадаємо деякі прислів’я та приказки.

• Слухай перший, говори останній.
• Будь першим на бенкеті, а останнім у лихослов’ї.
• Слухай багато, а говори мало.
• Де багато слів, там мало мудрості.
• Рис розсипав – ще збереш, сказав слово – не вернеш.
• Перш, ніж сказати, сім разів язик у роті поверни.
• Биків ловлять за роги, а людей – за слово.
• Одне погане слово скажеш – почуєш десять.
• Як ти вітаєш, так і тебе вітатимуть.
• Слово чемне кожному приємне.
• Лагідне слово – ключ до серця.
• Спершу слово зваж, а потім скажи.
• Пташку пізнають по пір’ю, а людину – по мові й мислі.
• Яка головонька, така й розмовонька.
• Слово не горобець, вилите – не спіймаєш.

6. Види етикету

Студент. Взагалі термін „етикет” походить від грецького слова „etnhos”, що означає звичай, характер в перекладі з французької що означає манеру поводження. До етикету зараховують правила чемності й ввічливості, прийняті в суспільстві. В основі етикету лежить правила поведінки, які є загальними, оскільки їх дотримуються не тільки представники якогось певного суспільства, але й представники будь-яких соціального-політичних систем, що існують у сучасному світі. У кожній в етикет вносяться свої поправки і доповненя, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичного розвитку, національними традиціями й звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основним з  яких є:

Придворний етикет-суворо регламентується порядок і форми поводження, встановлені при дворах монархів:

Дипломатичний етикет- правило поведінки дипломатів й інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

Військовий етикет- звіт загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

Загальногромадянський етикет- сукупність правил, традицій та умовностей, що дотримуються громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового й загальногромадянського; етикету так чи інакше ідентичні. Відміність полягає лише в тому, що в дипломатичному етикеті від точності дотримання правил етикету дипломатами залежить престих країни, яку вони представляють. Недотримання правил етикету може призвести до ускладнень у взаєминах держав.

7. Норми етикету

Зі зміною умов життя, розвитком освіти і культури одні правила поведінки застарі, інші коректуються і змінюються новими. Те, що раніше було непристойним, стає загальноприйнятим і навпаки. Вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу і обставин. Поводження не припустиме в одному місці й за одних обставин може бути доречним в іншому місці й за інших обставин.

   Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, і мають характер неписаної угоди про те, що в поводжені людей є загальноприйнятим, а що ні.

   Кожна культурна людина повинна не тільки знати й дотримуватись основних норм етикету, але й розуміти необхідність певних правил і взаємин.

    Уміння правильно поводиться в суспільстві полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаємно розуміння, створює стійкі взаємини.

       Тактовна й вихована людина поводиться відповідно до норм етикету не тільки на роботі та офіційних церемоніях, але й удома. Але зустрічається такі люди, які на роботі , із знайомими, друзями є ввічливі, запобігливі, а вдома ж із близькими не церемоняться, грубі і нетактовні. Це свідчить про не високу культуру людини, недоліки у вихованні.

       Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюються почуттям міри й такту, яке підказує, що можна, а чого не можна робити, за тих чи інших обставин.

Мовний етикет робить спілкування з людьми приємним, бажаним. А які найголовніші вимоги мовного етикету?

Студент. Найголовніші вимоги мовного етикету – ввічливість, чемність, уважність і стриманість, гарні манери. Нерідко кожному з нас доводиться зівштовхнутися з брутальністю, різкістю, неповагою до особистості іншої людини. Причинами будь-якого конфлікту найчастіше є те, що опоненти недооцінюють або е враховують культуру й манери поводження один одного.

8. Манера поводження

Що таке манера поводження? Манера- спосіб триматися,зовнішня форма поводження, обходження з іншими людьми, уживані в мовленні вирази, тон, інтонація, характерні для людини хода, жестикуляція і навіть міміка.

Студент. А які засоби вираження ввічливості вам відомі?

Студент. Дякую, на все добре, будь ласка, доброго здоров’я, щасливої дороги тощо. Усім відомий вираз «холодна ввічливість». Епітет «холодна» щодо прекрасної людської якості не тільки вбиває її сутність, але й перетворює її на повну протилежність

Справжня ввічливість може бути лише доброзичливою, а не «крижаною», «презирливою» і т. ін., тому що вона є одним із проявів справді щирої і безкорисливої доброзичливості до людей, з яких дводиться зустрічатися на роботі, у родині, у громадських місцях.

Студент. Найяскравішим і часто вживаним етикетним знаком є звертання до співбесідника. За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутися до неї з проханням, пропозицією. А до кого ж ми звертаємося на Ти і Ви ?

Студенти.

ВИ

1. Звертання до незнайомої або малознайомої людини.
2. Звертання до рівної або старшої за віком, посадою людини.
3. При офіційних обставинах спілкування.
4. Звертання з підкресленою ввічливістю.

ТИ

1. Звертання до близькою, добре знайомої людини.
2. При дружньому, фамільярному, інтимному ставленні до людини.
3. При неофіційних обставинах спілкування.
4. Звертання до рівної або молодшої за віком, посадою людини.

Студент. Окрема розмова – це родинні звертання. Традиційно в Україні діти називали своїх батьків на Ви. Це була висока повага до найближчих людей. Зараз переважна більшість дітей спілкується зі своїми батьками на Ти. А як ви звертаєтесь до своїх батьків? Учні відповідають. Тож які форми допускаються у звертанні до батьків?

Студент. дітей до батьків допускає дві форми звертання – на Ти і Ви. Головне тут у шанобливому, ввічливому ставленні до батьків. До чужих дітей дорослі звертаються на Ти, при спілкуванні звертаються на Ти до 16 років. Перехід людей на Ти при спілкуванні свідчить про низький рівень культури мови і вихованості.

9. Традиційні форми вітання

Студент. Саме з вітання розпочинається спілкування людей. В українців це досить складний ритуал. Які ж традиційні форми вітання?

Студент. Загально поширеним способом вітання традиційно були рукостискання та слова „Добрий день”, „Добрий ранок”, „Добрий вечір” чи „День добрий”.

Студент. Але ж треба знати, при яких обставинах вживається те чи інше вітання.

Студент. Зранку, в обід чи ввечері вживали лише ті, що відповідали певному часові. Це стосується і кількості осіб, їх віку, статі, навіть соціальній приналежності. Скажімо, коли одинак вітався з гуртом людей, неодмінно вживав множинну форму: „Здоровенькі будьте”.

Студент. Чи вплине вітання на настрій людини?

Студент. Зрозуміло, що впливає. Скажімо, вирушає людина в далеку дорогу, і їй неодмінно бажають щасливих мандрів та вдалого повернення.

10. Українська гостинність

Студент. Не забуваймо про те, що енергія слова і думки має великий вплив на здоров’я людини. Негативна риса руйнує певний орган. Нервування – серце, ненависть – печінку, заздрість – нирки, душевний холод дає цілий букет хвороб. Тому ясно: не будьмо ворогами своєму здоров’ю. Багато негативних рис виліковує доброта, гостинність. А гостинність в українців – це частина наших вірувань, повір’їв, пов’язаних теж з мовним етикетом. Чи не так?

Студент. Українська гостинність відрізняється особливою гуманністю. На столі завжди мали лежати кусень хліба та щіпка солі. Вважалося, що той, хто скуштує кусень хліба з сіллю, дістане Господнє благословення і ніколи не посміє скривдити того, хто частує.

Студент. А яке правило було головним у звичаї частування?

Студент. Головним у звичаї частування було таке правило: „Спочатку нагодуй людину, а потім вже розпитуй її”.

Студент. Своєрідним ритуалом було і запрошення гостя до хати. Приводом для гостини слугували великі свята: Різдво, Трійця, Великдень, храмові свята, іноді недільні дні, а також сімейні урочистості – весілля, народини. А як вітаються, коли приходять на ці свята?

11. Культура вітань

Студент. На Різдво люди вітаються: „Христос рождається!”. Відповідають: „Славіте Його!”. На Великдень: „Христос Воскрес!”, „Воістину Воскрес!”, - відповідають.

Студент. Якщо ми повели мову про культуру вітань, варто звернути увагу на традиційну форму поведінки з головним убором під час вітання.

Студент. Коли ви в головному уборі зустрічаєте знайомого, то, вітаючись, спокійним жестом маєте зняти свого капелюха. Його тримають над головою. Не слід знімати головних уборів без козирка, тобто беретів, в’язаних шапок (тут можна обмежитися легким поклоном). Вітаючись, чемні чоловіки виймають сигарету з рота, а руки – з кишень. Не треба знімати головного убору під час поганого самопочуття чи за холодної погоди. Кожен чоловік знає, що в закритому приміщенні він повинен знімати головний убір.

Студент. А хто вітається першим?

Студент. Першим вітається завжди той, хто ввічливіший і вихованіший ! За етикетом першим вітається молодший із старшим, чоловік із жінкою, підлеглий з керівником, учень з учителем, дитина з дорослим.

Студент. А з ким першим вітаються в гостях?

Студент. Прийшовши в гості, перед усім треба вітати господиню, а господиня, вітаючи гостя, повинна підвестися. Потім гість вітається з господарем дому, тоді з рештою жінок та чоловіків у тому порядку, у якому вони сидять.

Студент. Прийшовши в гості, перед усім треба вітати господиню, а господиня, вітаючи гостя, повинна підвестися. Потім гість вітається з господарем дому, тоді з рештою жінок та чоловіків у тому порядку, у якому вони сидять.

Студент. А хто ж першим подає руку при вітанні чи знайомстві?

Студент. Старший першим руку подає молодшому, жінка – чоловікові, начальник – підлеглому, викладач – студентові. Не потиснути руку у відповідь вважається образливим. Руку подають долонею вгору. Не подають руку для потиску через стіл. Вітаючись, жінка може не знімати рукавичок. У свою чергу чоловік, вітаючись із жінкою в рукавичках, подає руку без рукавички (він може не знімати рукавичку, вітаючись зі своїми друзями).

Підведення підсумків:

Наш земляк, видатний педагог В.О.Сухомлинський, вбачав у культурі мовлення велику силу виховання людини, тому, закінчуючи наш урок я хочу зачитати вам слова  В.О.Сухомлинського:

„Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі всього доброго, бажаю тобі добра і щастя. Це не тільки вияв ввічливості. У цих словах ми виявляємо свою людську сутність”. „Ми говоримо один одному: дякую, спасибі. У словах подяки, що стали формулою людських взаємовідносин з давніх часів, виражається наше ставлення до найбільшої цінності – людини”.