22 квітня о 18:00Вебінар: Інтегроване навчання – вимога сучасності

Народознавче свято "Коса - дівоча краса"

Про матеріал
Розробка свята "Коса - дівоча краса" для учнів початкової школи. Мета якого - виховання поваги до звичаїв і традицій українського народу.
Перегляд файлу

1

Народознавче  свято для учнів початкової школи

«Коса – дівоча краса»

Мета: познайомити учнів ще з одним оберегом українського народу - дівочою косою,  ознакою охайності, працелюбності, цнотливості, честі і краси дівчат; формувати у дітей почуття любові до прекрасного, повагу  до рідного краю, рідного слова та розкриття краси нашої національної обрядовості, традицій.

(На стінах залу фотографії і малюнки традиційних жіночих зачісок різних часів, плакати з народними приказками і прислів’ями: «Коса-дівоча краса», «Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою», «Яка коса, така й краса», «Коса не плетена, хата неметена», «Нема коси — нема краси"»/, вінок із квітів.)

Ведуча:Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах срібляться золотих.
Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?   

Я запрошую найвродливіших дівчат вийти до нас і зачарувати нас дівочою красою( дефіле дівчат із косами)

На фоні пісні « А коса у дівчини райдуга «– танок учениці

Ведуча: Щиро вітаємо всіх, хто прийшов до нас на свято найяскравішої ознаки дівочої краси - гордості і окраси дівчини — її косам. На жаль, дівочі коси для сучасних красунь скоріше виняток, ніж правило. Ось ми і вирішили влаштувати свято коси, яке, можливо, відіграє певну роль у житті наших дівчат. На перший погляд, коса - проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела - й пішла. Але ми з вами знаємо, що українки здавна плели коси не лише через їх практичність. З давніх-давен вважалося, що дівоча коса це символом дiвочої честі , працьовитості,  охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси. В українському фольклорі ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, промовлянь, прислів’їв та приказок, присвячених дівочій косі. А народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від самого народження.

1-а дівчина: Народжується чудо з чудес маленьке, любе, миле дитятко. Безмежно закохано вдивляється мама в найрідніші риси.

2-а дівчина: Тремтячими пальцями ніжно пробує на дотик шовкове волоссячко. Біляве і темне, русяве і руденьке,  ніжне і лагідне, мов пух.

3-а дівчина

Батьки її і вся рідня

Плекали, пестили дитя,

А щоб красивою зросла

У травах купана була.

Ведуча: З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку. Коли дівчинці виповнювався рік, влаштовували так званий «Обряд перших пострижин». Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він мав виголосити примовку-побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса. Ось послухайте, яке поетичне побажання виголошував хрещений батько.

Інсценізація«Примовляння-побажання»

Хрещений батько:   

Ой ти, дівчино маленька,

Для тебе Україна – рідна ненька.

А як виростеш більшенька,

Будь українка чепурненька.

Хай чисті роси миють твоє личко,

А русі коси – джерельна водичка,

Нехай волосся  пахне м’ятою і чебрецем.

Запам’ятай народне правило оце:

Щоби  коса була густа та пишна

То  мий  її  в  барвінкові і вишні.

Блискучу косу  зробить звіробій.

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна і красива,

Шукай поради у жагучої кропиви.

А щоб була ти, як Вкраїна, мила,

Нехай твоя матуся щира

На голову вінок з калини покладе –

І доля радісна тебе не обійде.

Ведуча: Хрещений стриг волосся з чотирьох боків , три пасма спалював, а одне зберігав до першого заплетення коси. Дівчаткам після року волосся вже не відрізали, і матері ретельно стежили за ним — щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками. Заплітали дівчинці косичку перший раз також у визначений час. Як правило, це робили тоді, коли їй виповнювалось 5 років. Святкове заплітання кіс здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. Хрещена мати просила благословення у батьків:

(ведуча інсценізує  разом з ученицею обряд прохання в батьків дозволу):

Благословіть, батьку й мати,

Косу заплітати.

Косу заплітати,

У  стрічки вбирати.

Щоб виросли довгі,

Густі та красиві.

І раніш своїх годочків

Не стали сиві.

Благослови  Боже,  у добрий час заплітати,

та у свій час  розплітати   косу дівочу.(Заплітає косу)

Ведуча. : А чи подобається хлопцям дівчата з косами? А хочете спробувати як то косу заплітати?

  •             Гра Заплітання коси.( 3 команди по 4 хлопців  за хвилину повинні заплести косу із стрічок не відпускаючи стрічку з рук)

Ведуча: Як правило малих  дівчаток заплітали в чотири коси, а старших в одну або дві. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним. Таких дівчат називали розпусницями.

1-а дівчина: А красу цю пильно доглядали. Мили  у дерев'яних ночвах, в пахучих травах, світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли, шавлією і м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.

2-а дівчина: Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.

1-а дівчина: Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився - заборонялося.

2-а дівчина:  Особлива заборона стосувалася і п’ятниці. Бо вважалося, що волосся, яке падає в цей день, розплітається по дванадцяти дворах. Громадська думка про дівочу охайність важила багато.

1-а дівчина: Розчісували гребінцем кістяним, дерев'яним або зробленим з рогу.  Гребінцем з так званих "дівочих дерев" - яблуні, берези, вишні.

2-а дівчина: Розчiсували, плекали косу, щоб була найкращою вiд усiх iнших, прикрашали стрiчками , квіточками, віночками, шишками з ниток (галунами), особливо коли водили хороводи веснянок, гаївок або купальські танки.

Ведуча:Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти, для віночків, якими прикрашали волосся. Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як  оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.

Виступ учениці :

Першою у віночок я зав'яжу світло-коричневу стрічку - символ землі-годувальниці.

Поряд з коричневою зав'яжу жовту стрічку — символ Сонця.

За ними я зав'яжу світло-зелену — символ краси і молодості.

Потім блакитну і синю — символи неба й води.

Далі я зав'яжу жовтогарячу стрічку — символ хліба.

За нею — фіолетову — символ людської мудрості.

Далі  — малинову — символ душевності.

Рожеву — символ достатку.

А також білу — символ пам'яті про померлих.

  •             (демонстрація віночка на голові дівчинки)

Ведуча: З дiвочою косою пов’язано також багато легенд, переказiв, пiсень, влучних прислiв’їв: «Дiвчина з косою, як трава з росою»,«Де дiвка з косою, там хлопцi юрбою», «Яка коса, така й краса»,  «Коса не плетена, хата неметена», «Нема коси — нема краси"»  , «Дівка без коси – що кінь без гриви»….А скільки чудових українських народних пісень складено про  косу. Змінилося життя, і зараз нечасто можна зустріти дівчину з довгою косою. Мода на косу то з’являється, то зникає, дуже жаль, що зникла первісна суть цього символу – скромність  і цнотливість дівчини. І це не старомодно. Адже, нехай і рідко, але коли  пройде дівчина з гарною косою, ми не оминемо її увагою, поглянемо їй у слід, мимоволі призупинимося , подумки по-доброму позаздримо.

Лунає пісня «Не ріж косу».

Читці – хлопці, учні 1 класу :

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи ж дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж од віку були окрасою

Гордовитої українки.

Скільки суму в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали!

на золото щедро важили,

Як невільниками продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на охресті,

Недарма ж ви служили символом

І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,

Але давня луна доносить:

Тільки тим, що себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю,  може, й правильні

Наші люди, що звичай стерли.

Та якби піднялися предки,

Чи від сорому не померли?

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?..

Ведуча:  Шануйте коси, бережіть, а занадто мамину

Звучить  «Пісня про мамину косу»

Дорогі друзі, сьогодні ми зробили спробу повернути до життя ще один із призабутих звичаїв нашого народу – вшанування дівочої коси. І хочеться вірити, що він оживе, наповниться новим змістом  для нового покоління. Бо, щоб не казали і хоч як не переконували нас про старомодність коси, а все таки в довгій дівочій косі є своя принада, щось ніжне і близьке, щемливе і священне.

Ведуча: Народ нам мудрість передав свою,

Що диха в звичаях, обрядах і повірях:

«Ой, ти не ріж косу!» - благають матері

Доньок в калинових сузір’ях

Тож пам’ятайте рідний оберіг.

Без памяті нема народу.

Примножуйте все, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість – берегиню роду.

Звучить пісня - «А коса у дівчини - райдуга»

Ведуча: Ось і підійшло  до завершення  свято «Коса – дівоча краса». Ми сподіваємось, що ви багато цікавого дізналися і про дівочу косу, про народні звичаї. А ще, надіємось зрозуміли, яким  важливим символом  для  української дівчини є коса. Любі наші дівчатка! Ростіть, плекайте і шануйте коси – свою одвічну  дівочу красу.

 

docx
Додано
24 лютого
Переглядів
62
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку