Наша Галактика. Місце Сонця в Галактиці

Тема: Наша Галактика. Молочний Шлях. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності. Підсистеми Галактики та її спіральна структура. Місце Сонця в Галактиці.

1. Молочний Шлях. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності

Молочний Шлях - це відносно яскрава сріблясто-біла смуга на зоряному небі, яку давні греки назвали «галактикос» (від грец. «гала» - «молоко»). У північній півкулі неба Молочний Шлях проходить через сузір'я Близнят, Тельця, Візничого, Кассіопеї, Цефея, Лебедя. Кільце Молочного Шляху утворюють найближчі до нас зорі Галактики, яка як зоряна система має вигляд диска чи двоопуклої лінзи.

В 1609 році Г. Галілей за допомогою телескопа виявив, що Молочний Шлях складається з колосальної кількості дуже слабких зірок. В Україні його називають Чумацьким Шляхом. Наше Сонце разом із планетною системою теж входить до складу Галактики.

Зусиллями багатьох астрономів, передусім Вільяма Гершеля, його сина Джона Гершеля, В. Я. Струве, встановлено, що зірки небесної сфери належать величезній зоряній системі - Галактиці (від грецького galakticos - молочний).

Деяка частина зір Галактики об'єднана в скупчення, тобто в групи, які пов'язані між собою взаємним тяжінням і тому рухаються в просторі як єдине ціле. Розрізняють два види зоряних скупчень: розсіяні та кулясті.

Розсіяні зоряні скупчення складаються з декількох десятків, сотень, іноді тисяч зір і мають неправильну форму, їхні діаметри становлять 10 - 20 св.р. Майже всі розсіяні зоряні скупчення знаходяться в районі Молочного Шляху або поблизу нього. Їх виявлено близько 1200, а найвідоміші з них - Плеяди та Гіади. Зокрема, в Плеядах неозброєним оком видно лише сім - десять зір, а при спостереженні у телескоп - понад дві сотні. У розсіяних зоряних скупченнях багато масивних яскравих зір, а також змінних, спалахуючих та зір з незвичайним хімічним складом

Кулясті зоряні скупчення мають сферичну або злегка сплюснуту форму діаметром до 300 св. р. Вони налічують сотні тисяч і навіть мільйони зір, які групуються до центра. В 1918 р. американський астроном X. Шеплі, визначивши відстані до 70 кулястих скупчень довів, що вони згруповані навколо центра Галактики.

У 20-х роках XX ст. увагу астрономів привернули групи біло-голубих зір, що згодом отримали назву ОВ-асоціацій. У 1952 р. В. А. Амбарцумян зробив висновок, що процес групового формування зір продовжується і в наш час. Тоді ж він відкрив групи змінних зір, які отримали назву Т-асоціацій. Це - молоді зорі.

Міжзоряний простір заповнено газом та пилом, за допомогою яких утворюються туманності. Існують такі види туманностей: Дифузні туманності (світлі і темні),туманності правильної форми (волокнисті та планетарні)

Темні туманностіТуманність Кінь. Трубка для куріння

Темна туманність Кінська голова

Світлі туманностіТуманність Оріона

Волокнисті туманностіКрабоподібна туманність

Планетарні туманностіТуманність Равлик

Різновидність туманностей. Лисяче хутро

Різдвяний янгол

Медуза

Метелик

Орел

Пелікан

Серце і Душа

Вуаль

Туманність Кіля

Туманність Ламантин

2. Підсистеми Галактики та її спіральна структура

Типи населення Галактики. Уявлення про населення Галактики увів у 1944 р. німецький астроном В. Бааде (1893 - 1960).

Об'єкти спіральних рукавів галактичного диска було названо населенням І типу. А зорі гало, які концентруються симетрично щодо центра системи - населенням II типу.

До населення І типу належать, зокрема, зорі розсіяних скупчень. До населення II типу - зорі кулястих скупчень.

За сучасними уявленнями наша Галактика має дві складових - плоску та сферичну. Вони відрізняються формою та об’єктами, які їх утворюють. У наш час зорі спіральних рукавів (населення І типу) ототожнюють із плоскою складовою, а зорі гало (населення II типу) - зі сферичною складовою нашої Галактики.

Таким чином, поділ на населення різних типів (підсистеми Галактики) має глибокий еволюційний зміст і відображає різне походження плоскої та сферичної складових.

Гало, диск і ядро Галактики. Гало або корона Галактики складається в основному з газу, газових хмар і дуже старих неяскравих зір, як поодиноких, так і у вигляді кулястих скупчень. Радіус гало, за останніми даними з космічного телескопа ім. Габбла, сягає 300000 св. р. Саме цим радіусом і окреслюються межі Галактики. Рухаючись по витягнутих еліптичних орбітах, зорі гало дуже повільно обертаються навколо центра Галактики. Порівняно з гало диск обертається набагато швидше. Його діаметр 100000 св. p. Поблизу площини диска знаходиться дуже багато молодих зір і зоряних скупчень, не старіших за 1 млрд років.

Ядро Галактики повністю приховане від нас товстим шаром поглинаючої матерії. Але певною мірою «наблизитись» до нього вдалося завдяки спостереженням в інфрачервоному діапазоні. Ядро Галактики сягає 4000 св. р. Для нього типова дуже велика концентрація зір.

Спіральна структура Галактики. Наша Галактика має дуже добре виражену спіральну структуру. Магнітне поле Галактики зосереджене головним чином у спіралях.спіральні рукави в Галактиці утворюються завдяки наявності в центрі системи певного спотворення її форми, наприклад, через наявність перемички в ядрі, яка обертається як тверде тіло.

3. Місце Сонця в Галактиці

Відстань від Сонця до центру Галактики становить, за різними оцінками, 22 - 33 тис. св. р. Разом з усіма близькими зорями Сонце обертається навколо центра Галактики зі швидкістю близько 250 км/с. Період обертання Сонця навколо центра Галактики становить приблизно 200 млн. років і називається галактичним роком. Спіральні рукави, як ціле, і окремі зорі рухаються навколо центра Галактики з різними швидкостями. Кожна зоря то потрапляє у спіральний рукав, то виходить із нього. І тільки Сонце знаходиться в такому її місці, де його швидкість навколо центра Галактики практично збігається зі швидкістю спірального рукава.

За всю історію свого існування Сонце жодного разу не потрапило в спіральні рукави. Для Землі це вкрай сприятливо, бо, якби ми потрапили в спіральний рукав, бурхливі процеси, що породжують смертоносне випромінювання, знищили б усе живе на Землі. Наша планета існує у відносно спокійному місці Галактики впродовж мільярдів років, не відчуваючи катастрофічного впливу космічних катаклізмів.