«Наша славна землячка Леся Українка»

Наша славназемлячка. Леся Українка

Лариса Петрівна Косач,Відома нам, як Леся Українка

Правила роботи в групі. Працювати так, щоб не заважати іншим. Вислуховувати думку кожного члена групи. Дотримуватись відведеного часу. Презентувати дослідження може кожен член групи. Дотримуватись правила піднятої руки.

Сторінка 1. Стежиною Лесиного дитинства

Ти себе Українкою звала,І чи краще знайти ім’я,Тій, що радістю в муках сіяла,Як Вітчизна велика твоя.

Народилася Леся Українка25 лютого 1871 року у Новограді – Волинському.

Петро Антонович Косач. Ольга Петрівна Косач Олена Пчілка

Сердечна дружба єднає Ларису з її старшим братом Михайлом. За нерозлучність в сім'ї їх називали спільним ім'ям «Мишолосіє», пізніше Ларису перезвали в сім'ї на Лесю.

Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було 4 роки, вона вже дуже добре володіла читанням. Завжди радісна та весела, Леся любила співати й дуже добре танцювала із братом “козака”. Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку. У віці восьми років написала перший вірш.

До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Та скоро сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день у день аж тридцять два року, до останнього подиху, переслідувало й тихенько її мучило

У 1881 році вона несподівано важко захворіла. В січні Леся пішла на річку, подивитись, як святять воду на Водохреща. В дівчинки дуже замерзли ноги, вона ледве прийшла додому. Невдовзі Леся тяжко захворіла. В неї почала боліти права нога.Її лікували різними способами, і нога перестала боліти, але через деякий час почали боліти руки. І лікарі визнали важку хворобу туберкульоз кісток. Хворі руки позбавили Лесю можливості стати піаністкою.

Сторінка 2. Весняна пісня Лесеного життя.

Стояла я і слухала весну. Весна мені багато говорила,Співала пісню дзвінку й голосну,То знов таємно тихо шепотіла…

Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вони зачаровано слухали веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Із живих безпосередніх зустрічей із народною піснею, із захоплення чарівним світом мелодій народилася поетеса, закохана в музику.

Стояла я і багато говорила,Весна мені тихо шепотіла…Співала пісню слухала весну. То знов таємнодзвінку й голосну,

Сторінка 3. Сторінками. Дитячої творчості.

На зеленому горбочку,У вишневому садочку. Притулилася хатинка,Мов маленькая дитинка.

У 1884-1891 роках Леся Українканаписала поезії для дітей, які об‘єднала в цикл “В дитячому крузі”. Тут вміщено твори для дошкільнят і молодших школярів. Лесі в той час було 16 років.

Навесні 1882 року родина Косачів перебралася на постійне проживання до села Колодяжного.

Тут природа заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула

Сторінка 4. Квітковий вінок поезій Українки.

«Я в серці маю те, що не вмирає…»

МолодціДякую за увагу!