ФРАНКЛІН ДЕЛАНО РУЗВЕЛЬТ (БІОГРАФІЯ)
Автор: Брунько Ярослав
Франклін Делано Рузвельт— американський політик та державний діяч, адвокат, 32-й Президент США в 1933—1945 роках від Демократичної партії. Єдиний президент США, який обирався більше ніж на два терміни. Вважається одним з найбільш видатних політичних діячів в історії США.
Був губернатором штату Нью-Йорк у 1929—1933 роках. Став президентом під час Великої депресії, запровадив програму «Нового Курсу», що запустила реформи в економіці на основі балансу вільного ринку та державного етатизму (у дусі ідей Кейнса), а також форму соціальних програм, що зробило Рузвельта дуже популярним серед населення.
Був головною постаттю у світових подіях під час першої половини XX століття. Після початку Другої світової війни він запровадив програму ленд-лізу для підтримки військових союзників і підготував Атлантичну хартію.
Франклін Делано Рузвельт — далекий родич 26-го президента США Теодора Рузвельта, а дружина Франкліна Елеонора Рузвельт доводилася Теодору племінницею.
Ранні роки
Франклін Делано Рузвельт народився в родині заможного землевласника й підприємця, яка мала широкі зв'язки в політичних колах північно-східних штатів. Належав до «Рузвельтів із Гайд-парку» — гілки родини, виділеної в XVII столітті. До іншої впливової гілки — «Рузвельтів з Ойстер-бея» — належав 26-й президент США Теодор Рузвельт (1858—1919).
Мати Франкліна опікувалася його освітою. Коли хлопчикові було сім років, його стали навчати викладачі. До 14 років юний Франклін здобував освіту тільки вдома, після чого його послали до приватної школи в Гортоні, де йому доводилося жити майже в спартанських умовах. Кімнати учнів були мізерно малі, вода в душі часто холодна, але всупереч усім незручностям на вечері учні мали бути в костюмах, білих сорочках з накрохмаленими комірцями й лакових черевиках.
Восени 1900 року він вступив до Гарвардського університету, у Кембриджі, недалеко від Бостона. Франклін оселився разом із земляком Л. Брауном у трикімнатній квартирі, розташованій в Вестморлі-корт, районі дорогих пансіонів. 7 грудня 1900 року в 72-річному віці помер батько Рузвельта і його мати переїхала до Бостона, ближче до сина.
В університеті Франклін записався на максимально можливу кількість курсів, насамперед у галузі гуманітарних наук. Він вчив англійську і французьку літературу, латину й геологію, палеонтологію, ораторське мистецтво, історію, державне право й економіку. Там же він захопився журналістикою та друкувався у студентській газеті «Крімсон», а з 1903 року став її головним редактором.
У 1903 році Франклін здобув ступінь бакалавра та продовжив навчання для одержання освітнього ступеня магістра мистецтв. Проте, вже восени 1904 року, Рузвельт покинув Гарвард та вступив до юридичної школи Колумбійського університету в Нью-Йорку.
У 1905 році одружився зі своєю далекою родичкою Елеонорою Рузвельт, племінницею президента Теодора Рузвельта. У подружжя Рузвельтів народилося шестеро дітей, один із яких помер у дитинстві. Елеонора Рузвельт зіграла значну роль у політичній кар'єрі чоловіка, особливо після 1921 року, коли він захворів на паралітичну форму поліомієліту і вже не розлучався з інвалідним кріслом.
3 серпня 1921 року після купання в озері Фанді (Канада), Рузвельт захворів на поліомієліт. У результаті лікарської помилки хірурга У. Кіна, Рузвельту призначили неправильне лікування, яке призвело до паралічу. Після дзвінка з Бостона лікаря Роберта Ловетта, правильний діагноз встановили, однак лікування не призвело до відновлення діяльності ніг. Однак це легенда того часу, адже появі паралічів при поліомієліті, який почався, і на сьогодні неможливо запобігти (особливо у дорослих), а відновити рухи вкрай важко (тільки при парезах), а при повних паралічах — неможливе. Політик на все життя став інвалідом, втратив здатність вільно пересуватися. Однак Рузвельт не змирився з хворобою, проходив курс спеціальних процедур і пізніше на публіці старався робити свій стан якомога менш помітним, вставав на ноги й стоячи виголошував найзначніші промови. Рузвельт на три роки відійшов від політики та занурився в роздуми. До 1928 року залишався «в тіні», не заявляв про себе на громадській або політичній арені, але стає все помітнішою фігурою в керівництві Демократичної партії.
Друга світова війна
Економіка США поступово виходила з Великої депресії на тлі розпочатої Другої світової війни. Президент-демократ Франклін Рузвельт виставив свою кандидатуру в президенти втретє наперекір складеної ще з часів Джорджа Вашингтона традиції перебування не більше двох термінів на посаді президента. Рузвельт користувався широкою підтримкою профспілок та населення великих міст. Його підтримували етнічні меншини та традиційно продемократичні штати Півдня. Суперник Рузвельта — республіканець Венделл Вілкі критикував Рузвельта за нездатність закінчити економічну депресію та прагнення до війни. Рузвельт, знаючи про широке поширення ізоляціоністських настроїв у Сполучених Штатах, обіцяв, що країна не буде брати участь в іноземних війнах, якщо його оберуть президентом. Того часу він пообіцяв, що «не відправить американських солдатів ні в яку іноземну війну», про що незабаром пошкодував.
Бліцкриг Гітлера в Європі та третя поспіль перемога Рузвельта на виборах 1940 року активізували американську допомогу Великій Британії.
11 березня 1941 року президент підписав «Закон про подальше зміцнення обороноздатності Сполучених Штатів та про сприяння іншим цілям» для антигітлерівської коаліції. Закон про ленд-ліз поширювався на СРСР, якому було надано безвідсоткову позику на суму 1 млрд доларів США.
Рузвельт прагнув якомога довше обмежуватися постачанням озброєнь і за можливості уникати широкомасштабної участі США в європейській війні. При цьому під гаслом «активної оборони» з осені 1941 року в Атлантиці йшла «неоголошена війна» з Німеччиною. Дозволялося ведення прицільного вогню по німецьких та італійських суднах, які зайшли в зону безпеки США, скасовані статті законодавства про нейтралітет, які забороняли озброєння торгових кораблів та заход американських суден у зони бойових дій.
Напад 7 грудня 1941 року японських літаків на американську військово-повітряну базу Перл-Гарбор в Тихому океані став несподіванкою для Рузвельта, який намагався в останні місяці 1941 року шляхом дипломатичних переговорів відтягнути неминучість війни з Японією. Наступного дня США і Велика Британія оголосили війну Японії, а 11 грудня війна Сполученим Штатам була оголошена Німеччиною та Італією. Рузвельт, відповідно до конституції, взяв на себе всі обов'язки головнокомандувача у воєнний час. Він доклав чимало зусиль для зміцнення антигітлерівської коаліції, надаючи велике значення створенню Організації Об'єднаних Націй.
1 січня 1942 року у Вашингтоні відбулося підписання Декларації Об'єднаних Націй, яка закріплювала цей союз у міжнародно-правовому порядку. Водночас Рузвельт тривалий час займав вичікувальну позицію в питанні про відкриття другого фронту.
Рузвельт вперше на Квебекській конференції (1943) виклав свій проєкт створення міжнародної організації та відповідальності США, Великої Британії, СРСР і Китаю («чотирьох поліцейських») за збереження миру. Обговорення цієї теми було продовжено на Московській конференції, Тегеранської конференції та на конференції в садибі Думбартон-Окс, Вашингтон. 1944 року Рузвельт взяв участь у другій Квебекській конференції, на якій обговорювалося майбутнє повоєнної Німеччини.
7 листопада 1944 року пройшли чергові президентські вибори в США, попри те, що Франклін Рузвельт був президентом вже три терміни поспіль, він залишався дуже популярним серед американців. Республіканці виступали з критикою Нового курсу Рузвельта та закликали до скорочення уряду і до менш регульованої економіки. Для того, щоб заглушити чутки про своє погане здоров'я, Рузвельт зробив величезні зусилля для активної кампанії в жовтні та постійно з'являвся на вулицях міст у відкритому автомобілі. Воєнні перемоги США в Європі та на Тихому океані, такі як звільнення Парижа в серпні 1944 року та успішна морська битва в затоці Лейте на Філіппінах в жовтні, зробили перемогу Рузвельта безсумнівною.
Переобраний в 1944 році на четвертий термін Рузвельт вніс значний внесок в історичні рішення Ялтинської конференції 1945 року. Його реалістична позиція була продиктована тверезим прорахунком поточної військово-стратегічної та політичної обстановки у зв'язку з успішним просуванням радянських військ у Східній Європі та бажанням домовитися про вступ Радянського Союзу у війну з Японією.
Після повернення з Тегерана радники відзначили різке погіршення здоров'я президента. Після обстеження у кардіологічній клініці в Віфезді лікар Хауард Бруен виявив, що президент страждає від обмінної та гіпертонічної енцефалопатії, застійної серцевої недостатності, хронічної артеріальної гіпертензії. Лорд Моран, який супроводжував Черчилля на Ялтинській конференції записав, що Рузвельт виглядав дуже хворою людиною із запущеним атеросклерозом. Попри втому та хворобу, Рузвельт продовжував займатися державними справами та готувався до відкриття 23 квітня конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско, а також 17 липня до відкриття Потсдамської конференції. Проте, 12 квітня 1945 року Франклін Рузвельт помер від крововиливу в мозок.
Оцінка діяльності
Рузвельт завжди залишався тверезим і прагматичним політиком. Чотири рази переобирався на пост президента країни (що є рекордом в історії США) і обіймав його до самої смерті. З його іменем пов'язана також одна із найзначніших сторінок в історії зовнішньої політики та дипломатії США, і зокрема участь США в антигітлерівської коаліції. Велика роль Рузвельта у формуванні та втіленні в життя так званого «Нового курсу» всередині країни, курсу демократичної спрямованості, що зіграло видатну роль у стабілізації економічної та соціальної ситуації в країні в період після глибокої економічної кризи 1929—1934 років, курсу, що дозволив уникнути тяжких соціально-політичних потрясінь. Рузвельт проявив себе як неординарний, гнучкий політик, який тонко відчуває ситуацію, здатний правильно вгадувати тенденції та своєчасно і точно реагувати на зміну настрою всіх верств суспільства. Рузвельт робив все, щоб зберегти та розвинути чинний суспільно-економічний лад у країні й зміцнити домінантне положення США в усьому світі.