Наукова робота "Театр - колиска духовності"

 

 

 

 

ТЕАТР –  КОЛИСКА ДУХОВНОСТІ

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк – 2017

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ І. Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка………………………………………6

1.        Історія розвитку Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка…..6

1.2.    Чинний репертуар театру і творчий склад…………………………...12

РОЗДІЛ ІІ. Волинський академічний обласний театр ляльок………….14

1.        Історія театру від заснування до наших днів………………………...14
2.        Творчий склад театру…………………………………………………...20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З ХІ століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві. Основою існування театрального мистецтва є гра акторів, початок майстерності якої ми знаходимо у найпростіших елементах підсвідомої гри мисливців – звіроловів, наших далеких пращурів, найдревніших жителів Землі. Полюючи на звіра, мисливець одягався в шкуру ведмедя чи бізона, наслідував їх поведінку і голос, підпускаючи його ближче. При цьому він ставав ніби актором, але не для гри чи розваги, а заради свого мисливського успіху. У цьому наслідуванні – зародок майбутнього реалістичного театрального мистецтва. Театр володіє великою силою. Театральне дійство завжди вважалось могутнім засобом для формування особистості з високими духовно-моральними якостями. Театр виховує глядачів через серця. На Волині, зокрема у Луцьку на сьогодні існує два театри – це Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та Волинський академічний обласний театр ляльок. Кожен з них має свою історію розвитку, репертуар та творчий склад.

Мета науково-дослідницької роботи: шляхом ґрунтовного театрознавчого аналізу дослідити особливості розвитку театрів на Волині, зокрема Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка та Волинського академічного обласного театру ляльок.

Актуальність даного дослідження. Серед усіх театрів України найменш дослідженні театри Волині. Улітературі подається лише загальна інформація, тому виникла протреба дослідити особливості розвитку та історію Волинських театрів.

Об’єктом даної роботи є історія розвитку Волинського академічного обласного українського музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та Волинського академічного обласного театру ляльок.

Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та Волинський академічний обласний театр ляльок є предметом науково-дослідницької роботи.

Завданнями науково-дослідницької роботи є:

• з’ясувати історію розвитку Волинського академічного обласного українського музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка та Волинського академічного обласного театру ляльок.
• дослідити репертуар та творчий склад відомих театрів Волині.

У роботі використано метод дослідження та описовий метод.

Робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розді І. Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (Додаток 1)

2.        Історія розвитку Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка

Волинський обласний музично-драматичний театр створено 1939 року за Ухвалою Ради Народних комісарів УРСР. Основою творчого складу стала трупа Волинського українського театру, що діяв попереднє десятиріччя  (1928 – 1939 р.) під орудою Миколи Певного, вихованця Миколи Садовського й Панаса Саксаганського. До професіоналів та досвідчених аматорів долучилися актори різних театрів України. Художнє керівництво доручено М. Друкареві, директором став І. Журавльов. Виставою «Платон Кречет»  О. Корнійчука  29 лютого 1940 року відкрилася завіса нового театру. На розширення творчих можливостей позитивно вплинуло поповнення колективу молоддю – випускним акторським курсом Київського театрального інституту [1].

У зв’язку з початком війни у 1941 році театр був змушений зупинити свою діяльність, котра поновилася з просуванням фронту на Схід.
Згідно урядової постанови 1945 р. до Луцька був переведений Миргородський пересувний театр ім. Т. Г. Шевченка, колективи об’єдналися, творчий склад збагатився непересічними індивідуальностями                                     Г. Канішевського,  М.  Морозова,  В. Чуприни, П. Весклярова, Ф. Балабухи,    М. Клименко, Н. Фіалко. Головним режисером став заслужений артист Казахської РСР Б. Лур’є, який керував театром до 1972 року. Відомий український режисер В. Грипич свої перші кроки зробив саме на волинській сцені. І в цей період, і в наступний, коли художнє керівництво очолив            Е. Ольшевський, а цензурування репертуару посилилося, основою афіші залишалися кращі зразки української, російської та зарубіжної драматургії з долученням п’єс радянських авторів, в тому числі й музичних вистав. Помітними подіями були постановки п’єс: «Лісова пісня» Лесі Українки, «За двома зайцями», «Циганка Аза» М. Старицького, «Без вини винні»                 О.Островського, «Ревізор» М. Гоголя, «Живий труп» Л. Толстого, «Порт Артур»  О. Степанова, «Марія Тюдор» В. Гюго, «Мірандоліна» К. Гольдоні та ін.

Крім плідної роботи чергових режисерів В. Суркова, О. Сугака, 
А. Мельничука та М. Ілляшенка, який з 1986 року очолює художнє керівництво, театр активно залучає молодих запрошених режисерів, що дозволяє отримувати цікавий художній результат і розвиває пластичність творчого складу. «Забути Герострата» Г. Горіна, «Дім Бернарди Альби»     Ф.-Г. Лорки, «Одержима», «Оргія» та «Бояриня» Лесі Українки, «Гайдамаки» за Шевченком, «Сон князя Святослава» І. Франка, «Чорна Рада» П. Куліша – вистави, які щоразу підтверджують послідовне сходження колективу на новий рівень мислення [3].

Підтриманий глядачем і фаховою критикою, Волинський театр гастролює не тільки в усіх областях Західної України. На відзнаку 75 річниці голодомору в Україні виставу «Прости і помилуй» М. Кузьо було показано в 23-х обласних і районних центрах нашої держави. Періодично театр репрезентує українське театральне мистецтво у Польщі, з успіхом проходять його виступи в Києві та на українських і міжнародних фестивалях.  Рівень самосвідомості колективу, наполеглива працездатність вже давно забезпечили йому вагому мистецьку репутацію й завжди впізнаване обличчя.

Сезон 2011-2012 років виявився напрочуд плідним, цікавим і, можна сказати, особливим.

Зміна керівництва будь-якої установи несе в собі неминучі реформування і, подекуди, радикальні перетворення, тим паче, коли йдеться про мистецький заклад. Наприкінці минулого сезону Анатолія Гливу, колишнього заступника директора з тридцятилітнім стажем, було призначено директором театру, а на посаду художнього керівника – заслуженого діяча мистецтв України Петра Ластівку, котрий на момент призначення здійснив уже дванадцять постановок на Волинській сцені в якості запрошеного режисера. Можливо це і є та причина з якої,  не без приємності маю зазначити, зміни, що відбулися, сприяли плідності та продуктивності у роботі театру.  Так, протягом сезону було випущено шість вистав: «Сім струн» Анатолія Мельничука за творами Лесі Українки, режисер – Анатолій Мельничук, художник – Віктор Міщук, прем’єра якої 10 вересня 2011 року відкрила 5-й сезон на камерній сцені театру, а завісу великої сцени 2 жовтня того ж року – постановка музичної комедії-буф «Дон Жуан» Жана-Батіста Мольєра, музика Вольфганга Амадея Моцарта, лібрето Лоренцо да Понте, режисер – заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка, художники Сергій та Наталія Ридванецькі; до Різдвяних Свят випущено дві вистави: «Коляда» Петра Ластівки, режисер – Петро Ластівка, художник – Богдана Бочкай та для маленьких глядачів «Різдвяна казка» («Вертеп») Миколи Маркевича, сценічний варіант Тамари Антропової, режисер – Тамара Антропова, художник – Федір Александрович, прем’єри яких відбулися відповідно 7 та 8 січня 2012 року; наступною стала музично-танцювальна містерія «Витівки Морфея» Володимира Замлинного, хореограф – Володимир Замлинний, художники Наталія та Сергій Ридванецькі, прем’єра – 11 лютого 2012 року, а 16 березня було випущено виставу «Три ідеальні подружжя» Алехандра Касони, режисер – заслужений діяч мистецтв України Віталій Денисенко, художники Мар’ян Савіцький (сценографія) та Богдана Бочкай (костюми) [4].

За сприяння обласної державної адміністрації та Волинської обласної Ради, за підтримки Міністерства культури України 17-22 вересня 2011 року було проведено Всеукраїнський фестиваль за творами Лесі Українки присвячений 140-й річниці від Дня народження та 100-річчю від Дня написання драми-феєрії «Лісова пісня». В рамках якого 17 театрів з 11 областей України показали 20 вистав за творами Лесі Українки.

А до Шевченківських Днів актори театру на чолі із художнім керівником Петром Ластівкою створили сцену-пролог «Косарі» за лірикою Тараса Шевченка до концерту-вшанування Великого Кобзаря;  10-11 березня на запрошення Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі оркестр театру під керівництвом Миколи Гнатюка взяв участь у Шевченківських днях у Польщі. Протягом двох днів артисти та музиканти театру виступили перед українською та польською громадами міст Ольштин, Ельблонг, Лідзбарк-Вармінський та Кентшин.

1 червня 2012 року відбулася прем’єра вистави «З любов’ю … Оскар» за новелою Еріка-Емануїла Шмітта «Оскар і Рожева пані», інсценізація Дмитра Мельничука; режисер-постановник – Дмитро Мельничук; художник-постановник – Богдана Бочкай, котра, не без приємності зазначу, одразу здобула любов і прихильність глядача [3].

29 вересня  2012 року – відкриття 73-го театрального сезону прем’єрою вистави «За двома зайцями» Михайла Старицького, Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках», сценічна версія Петра Ластівки; режисер-постановник –  заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка; художник-постановник – Богдана Бочкай; диригент – Микола Гнатюк; балетмейстер – Володимир Замлинний; хормейстер – Микола Седлярук; концертмейстер – Ярослав Зеленов.

До 200-річчя Тараса Григоровича Шевченка, ім’я якого носить наш театр, 8 січня 2014 року випущено виставу «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, режисер-постановник –  заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка; сценографія – Сергія Ридванецького; художник з костюмів – Наталія Ридванецька.

Здійснено постановку вистави «Кайдаші» Наталі Дубіни за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» (додаток 2), режисер-постановник – Микола Яремків, художник-постановник – Микола Костюшко. Цей же творчий тандем веде наразі роботу над постановкою п’єси «Століття Якова. Перше кохання» (Поліська рапсодія на дві дії) Володимира Лиса, яка була написана автором за власним романом «Століття Якова».

Здійснено також постановки вистав: «Циліндр» Едуардо де Філіппо,  режисер – народний артист України Анатолій Романюк, художник-постановник – Богдана Бочкай; «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка, режисер-постановник – Павло Гарбуз, художник-постановник – Галина Івашків; «Обережно – жінки!» Андрея Курейчика, режисер-постановник – заслужена артистка України Людмила Колосович, художник-постановник – Богдана Бочкай; «По щучому велінню» Марка Кропивницького, режисер-постановник – Олександр Веремко, художник-постановник – Богдана Бочкай [3].

4 грудня 2014 року біля входу до камерної сцени театру на зібрані колективом кошти відбулось урочисте відкриття барельєфа її засновнику заслуженому діячу мистецтв України Богдану Березі.

         Гастрольна діяльність також відбувалася в межах області – за  2014 рік, вистави театру мали змогу побачити жителі майже усіх районних центрів області та інших населених пунктів.

У 2015 році, як і у попередні роки своєї діяльності, Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка продовжує обслуговування краян, маючи на меті не лише задоволення постійно зростаючі потреби глядача, а й творче і професійне самовдосконалення та виховання смаку, підвищення інтелектуального, естетичного рівня як лучан, так і мешканців найвіддаленіших районів Волині на кращих зразках сучасної та класичної драматургії.

У цьому році репертуарна афіша поповнилася такими виставами, як: «Сурогатна мама» (Закон) Володимира Винниченка; режисер-постановник – засл. діяч мистецтв України Петро Ластівка; художник-постановник – Богдана Бочкай (24 квітня 2015 року); на камерній сцені «Не шукайте ЩАСТЯ, бо я його украв» за п’єсою Івана Франка «Украдене щастя»; режисер-постановник – дипломант КНУТКТ ім. Івана Карпенка-Карого – Ольга Оноприюк; художник-постановник – дипломант Національної академії мистецтв України Олександра Павлінська (29 квітня 2015 року); на камерній сцені «Нестерпні люди або наречений з Єрусалиму» Йосефа-Бар-Йосефа; режисер-постановник, сценограф – Вадим Дишкант; художник з костюмів – Богдана Бочкай (24 червня 2015 року); «Ханума» Авксентія Цагарелі, муз. Гії Канчелі; режисер-постановник – Микола Яремків, сценограф – Микола Костюшко, художник з костюмів – Богдана Бочкай, балетмейстер – Володимир Замлинний, хормейстер – Микола Седлярук (19 вересня 2015 року); «Співоча українська родина» (Присвячується Миколі Лисенку) Павла Гарбуза; режисер-постановник – Павло Гарбуз, художник-постановник – Богдана Бочкай, аранжування – засл. арт. України Микола Гнатюк, хормейстер – Микола Седлярук (23 вересня 2015 року) та «Століття Якова: Перше кохання» (Поліська рапсодія) драма на дві дії Володимира Лиса; режисер-постановник – Микола Яремків, сценограф – Микола Косюшко, художник з костюмів – Богдана Бочкай, балетмейстер – Володимир Замлинний, хормейстер – Микола Седлярук (27 лютого 2015 року), прем’єрою якої театр відсвяткував свій 75-літній ювілей.

В рамках святкування 75-річниці з Дня створення Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка 2, 3 березня 2015 року перебував на гастролях у Києві, де в приміщенні Київського ТЮГу 2 березня було показано виставу «Кайдаші» Наталі Дубіни за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» та в приміщенні Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка – виставу «Хорунжий Назар Стодоля та його любовні поневіряння» Тараса Шевченка. Цього дня колектив театру прийшли привітати заступник міністра культури України Ростислав Карандєєв та народні артисти України, Лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка Наталя Сумська, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк. Вони висловили щире захоплення виставою «Назар Стодоля» та творчогим потенціалом колективу, відмітивши глибокий підхід до прочитання матеріалу, режисерський задуму і його втілення, а також знання глибинних джерел і обрядів, які, безперечно, стали окрасою драматургічного матеріалу [5].

У березні 2016 року випущено оперу-балет для дітей на дві дії "Пан Коцький" Миколи Лисенка, режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Петро Ластівка, який керував театром до 9 квітня 2016 року. 10 червня відбулася прем'єра вистави «Любов до скону» Альдо Ніколаї, режисер – Дмитро Мельничук. 

Формально Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театру імені Тараса Шевченка 75, але насправді набагато більше. Скільки – ніхто з певністю не скаже. Але багато хто згадає про волинський вертеп – про цей унікальний вид середньовічної Різдвяної містерії, походження якої сягає доісторичних часів. Адже ж невипадково саме на Волині був започаткований з ініціативи засновника Волинського академічного театру ляльок Данила Поштарука Міжнародний фестиваль «Різдвяна містерія».

Так що, не від 29 лютого 1940 року веде свій творчий лік цей академічний театральний колектив. Хіба нами забутий Волинський український театр, яким керував у 20-х, 30-х роках 20 століття талановитий організатор і актор Микола Певний. Є те приміщення, є та сцена, з якої випорхували, окрилені вірою в невмирущість українського слова, українські патріоти-актори, «зазираючи» в містечка і села Волинського воєводства з спектаклями за п’єсами Котляревського і Карпенка-Карого, Гоголя і Старицького, Лесі Українки і Винниченка, Мольєра і Гольдоні…

Так, театр солідний за віком і цілком заслуговує на оновлення дати свого започаткування. Принаймні є всі підстави розпочати свій творчий родовід від першої постановки Волинського українського театру.

 

1.2. Чинний репертуар театру і творчий склад

Нині репертуар Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка складають найкращі твори національної і світової драматургії, театральні адаптації української класики, сучасні постановки:

• «Наталка Полтавка» І. П. Котляревського, М. Лисенка;
• «Мартин Боруля», «Безталанна» та «Суєта» І. Карпенка-Карого;
• «Приборкання норовливої», «Гамлет» В. Шекспіра;
• «Без вини винні» О. М. Островського;
• «Тригрошова опера» Б. Брехта, муз. К. Вейля;
• «Моя чарівна леді» А. Дж. Лернера, Ф. Лоу;
• «Неаполь — місто попелюшок» Н. Ковалик.
• «Дерева помирають стоячи» А.Касона
• «Калігула» А.Камю
• «Кармен» П.Ластівки за П.Меріме, муз Ж.Бізе
• «Одкровення від Мазепи» П.Ластівки за мотивами драми Олелька Островського
• «Северин Наливайко» П.Ластівки за С.Черкасенком, П.Кулішем та Г.Кониським

До творчого складу цього театру входить як молодь, так і заслужені артисти України, зокрема:

• Балабуха Федір Олексійович
• Грипич Володимир Григорович
• Канишевський Григорій Митрофанович
• Клименко Марія Миколаївна
• Осіїк Ольга Терентіївна
• Приходько Людмила Іванівна
• Романюк Анатолій Іванович
• Юницький Анатолій Іванович
• Якимчук Олександр Павлович [3].

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Волинський академічний обласний театр ляльок (Додаток 3)

1. 1.  Історія театру від заснування до наших днів

Волинський академічний обласний театр ляльок створено у 1975 році. Засновником і керівником його є театрознавець, артист і режисер Данило Поштарук. Трупу театру склали актори лялькової групи обласної філармонії, випускники Рівненського філіалу Київського інституту культури імені          О. Корнійчука та випускники Луцького культурно-освітнього училища: Лариса Мікоян, Микола і Лідія Самчуки, Валерій Романенко, Віктор Шевчук, Петро Савош, Валентина Перстенко, Любов Вакулюк, Тетяна Іванова, Валентина Прачук, Володимир Бакіко. Головним художником призначили Сергія Мохова.

19 березня 1976 року новостворений театр розпочав своє життя виставою за п’єсою Н. Давидової «Військова таємниця». У цьому ж році в колектив вливаються актори-випускники Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського, на чолі з режисером Сергієм Столяровим: Ірина Рабінович, Ніна Фролова, художник Ольга Придацька. З інших театрів прибули актори: Сергій Васютинський, Микола Пєтухов, Станіслав Скороходов, В'ячеслав Солодянкін, Віктор Якушин.

Молодий театр одразу привернув увагу громадськості Луцька, активну участь у його роботі брала творча інтелігенція міста. Тут почали гуртуватися молоді художники, композитори, поети, музиканти, співаки – щось на зразок Клубу творчої молоді, що завдавало немало клопоту «кураторам» із КДБ. Фонограмами не користувалися, вистави йшли у супроводі «живого» – як тепер прийнято казати, оркестру, організованого завідувачем музичної частини театру композитором Анатолієм Горошком.

Багато молодих митців допомагали театру безоплатно – так, музичний супровід вистави Д.Урбана «Голубе щеня» здійснили, на зорі своєї популярності, знамените тріо нині народних артистів України Антоніна, Світлана і Валерія Маренич.

Середній вік працівників театру в той час сягав 21 - 22 роки. Такого ентузіазму, такої любові, такої самовіддачі, що межує з жертовністю, варто було пошукати. Від вистави до вистави зростала виконавська майстерність молодого колективу. Щоб утримати цей ентузіазм митців і кредит довіри глядачів, потрібні були творчі особистості, кожна нова вистава театру мала стати подією. У кожній виставі актор повинен відкривати нові риси свого обдарування, режисерські трактовки, художні рішення щораз мають дивувати довершеністю [6].

Для реалізації цих завдань театр почав запрошувати на постановки провідних режисерів і художників. У різний час в театрі працювали режисери: народні артисти України Юрій Сікало та Сергій Єфремов (Київ), заслужений діяч мистецтв України Борис Азаров (Сімферополь) (додаток 4), заслужені артисти України Валерій Бугайов (Дніпропетровськ), Леонід Попов (Київ), Андрій Семененко (Рівне), заслужений артист Білорусі Сергій Юркевич і Анатолій Шкільонок (Білорусь); художники: Андрій Александрович (нині головний художник Національного академічного театру імені І.Франка), Святослав Каштелянчук, Микола Сапожников, Володимир Гукайло (Київ), Елеонора Боровенкова (Ленінград), Леонід Биков (Мінськ), Ніна Бобришева (Рівне), Андрій Курій (Черкаси), Василь Безуля (Полтава), Микола Данько (Івано-Франківськ), Людмила Рестенко (Сімферополь) і багато інших.

Таке розмаїття творчих особистостей сприяло стрімкому творчому росту не лише акторів, а й працівників постановочної частини – на сцені з’явилися різні вистави, від традиційно ширмових до «лялькового авангарду».

Невдовзі прийшло і визнання. Театру виповнився лише один рік і у 1977-му  на Республіканському огляді артисти Петро Савош  і Віктор Шевчук були відзначені дипломами лауреатів.

У 1978 році головним режисером стає Юрій Сікало (додаток 5). Трупу поповнюють випускники Київської студії при Державному театрі ляльок Наталія Щербакова, Тетяна Ходоренко, Валентина Якименко, Михайло Яремчук, який дебютував на луцькій сцені в якості режисера й художника, згодом заснував Театр маріонеток у Києві [5].

Молодий творчий колектив зростав у професійній майстерності і здобував широке визнання. Уже в 1980 році за стабільні творчі успіхи Міністерство культури Союзу РСР (то була прерогатива Москви) переводить Волинський театр ляльок у вищу категорію.

У 1981 році на Республіканському огляді кращих вистав серед театрів юного глядача та театрів ляльок Дипломом 2-го ступеня (1-го не  присуджували) і грошовою премією нагороджено виставу «Годинник з зозулею»  С. Прокоф’євої (режисе –  А. Шкільонок,  художник – С.Шевчук) та творчим відрядженням на 10 днів до Москви і Ленінграду артистку Валентину Перстенко – за виконання ролі Зозулі.

Театр продовжував запрошувати на роботу досвідчених артистів з інших творчих колективів та випускників театральних навчальних закладів. В театр приходять: Юлія Паращенюк, Зінаїда Зоценко, Микола Михайлюк, Галина Сергіюк, Світлана Ломанова, Сергій Костюк, Олена Удотова, Євгенія Лебедюк, Микола Перцов, Жанна Табачук, Сергій Ковальов, Юлія Фень, Маргарита Чурікова, Олександр Бляшук, Наталія Гердвіліс, Валентина Семенюк, Сергій Чикор, Віталій Климчук, Анатолій Гніровський. Посаду заступника директора обіймає Володимир Лисюк, а головного бухгалтера –  Галина Бугера.

Дієвою школою майстерності для акторів, режисерів, художників завжди були і є фестивалі. Вони відбувалися у сусідніх країнах, проте в Україні щось не виходило. Були спроби Віктора Афанасьєва організувати фестиваль в Харкові, та не склалося, бо це справді було неймовірно складно.Сьогодні здоровому глузду важко повірити в те, що навіть  поселити людей в готелі було великою проблемою. Директор готелю мав право розмістити групу не більше 12 осіб, до 20 чоловік міг дозволити його начальник з комунгоспу, а більше – лише з дозволу і за резолюцією секретаря обкому партії.

З 25 червня по 4 липня 1983 року, протягом 10 днів, на Волині відбувався Перший Всеукраїнський фестиваль театрів ляльок. У ньому взяли участь: 12 театрів-учасників, а з решти 15 театрів України представлені делегації у складі режисерів, художників, провідних акторів, директорів. Також були запрошені заступники начальників обласних управлінь культури, які курували театри, провідні критики. Прибули до Луцька творчі лабораторії, які на той час плідно працювали в Україні: режисерів і художників під керівництвом народного артиста України Віктора Афанасьєва та Володимира Маяцького, драматургів під керівництвом Юхима Чеповецького, завідувачів літературно-драматургічної частини під керівництвом кандидата мистецтвознавства Світлани Смілянської, яка пізніше у співавторстві з Борисом Голдовським (нині доктор мистецтвознавства) напише «Історію українського театру ляльок» і видасть у Сан-Франциско (США) [6].

Закінчився фестиваль науковою конференцією на тему: «Ідейна спрямованість і зображальні засоби  сучасного театру ляльок». Можна собі уявити, про яку ідейну спрямованість йшлося, коли партійна доктрина вимагала від театру «виховання підростаючого покоління в комуністичному дусі». Закономірно, що в такій ситуації стверджувалась гола декларативна ідея, а не її художнє осмислення. Треба було мати великий такт і національну генетичну свідомість , щоб залишитися ТЕАТРОМ. Журі очолював народний артист України Віктор Афанасьєв (додаток 6), членами журі були старший інспектор Міністерства культури СРСР по Україні і Молдавії Володимир Грузков, відповідальний секретар Радянського центру УНІМА Ірина Жаровцева, провідний московський критик Борис Голдовський, відповідальні працівники Міністерства культури України на чолі з заступником Міністра Олександром Трибушним, критики з Києва, Харкова, представники преси, радіо і телебачення.

Потім було проведено ще два фестивалі – у 1986, 1989 роках, які вийшли за межі України, у них взяли участь театри з Грузії, Вірменії, Молдавії, Білорусії, Азербайджану, Туркменії, Російської Федерації, Латвії.

З 1984 по 1992 рік головним режисером працює заслужений артист України Анатолій Поляк. З приходом цього досвідченого митця почався новий етап розвитку театру. Тоді ж в театр приходить молодий талановитий художник Микола Кумановський. Творчий дует Поляка - Кумановського  залишив глибокий слід у літописі театру –  такі вистави, як «Лускунчик»  А. Гофмана, «Кіт у чоботях» Шарля Перро і сьогодні є окрасою діючого репертуару [4].

У 1987 році театр запрошує на роботу головного художника Сергія Шевчука та майже весь курс Дніпропетровського театрального училища: Світлану Качан, Аллу Теміргалієву, Світлану Ябурову, Світлану Дилгіну, Нелю Смальковську, Андрія Куделю, Евкліда Гурджієва та випускників Волинського культурно-освітнього училища Олександра Кондратенка, Марину Жукову, Олега Філіпчука.

У 1993 році Данило Поштарук спільно з Президентом УНІМА Хенриком Юрковськи започаткували Міжнародний фестиваль «Різдвяна містерія» і науковий симпозіум «Традиції різдвяної драми в театрі ляльок», який проводився один раз на 2-3 роки. Відбулося шість фестивалів, переглянуто 56 вистав – найрізноманітніших версій лялькового Різдва – традиційних, експериментальних, канонічних і модерних з країн Західної та Східної Європи, Південної Африки, Північної Америки.

Підсумком цього великого міжнародного проекту постала книга «Різдвяна містерія», яку Данило Поштарук упорядкував і видав українською і англійською мовами, за загальною редакцією доктора мистецтвознавства, академіка Академії мистецтв України Неллі Корнієнко та доктора мистецтвознавства, професора Джона МакКорміка (Дублін, Ірландія). 32 доповіді, які увійшли до цієї книги, представляють найбільш значні проблеми дослідження лялькового Різдва, показують роль і місце українського Вертепу у контексті європейської культури.

Театр постійно бере участь у Міжнародних фестивалях Білорусі, Росії, Польщі, Угорщини, Німеччини, Франції, Чехії, України, виборює призові місця, а вистава «Цілюща яблунька» здобула головний приз «Галицька Мельпомена» Львівського міжобласного відділення НСТД України [2].

Театр працює і для дорослого глядача. Тут з успіхом іде «Лісова пісня», режисер – заслужений артист України Анатолій Поляк,  художникк – Галина Івашків;  «Камінний господар» Лесі Українки в постановці Веслава Рудскі (Варшава), художник – заслужений діяч культури Польщі Олександр Оверчук. Цей українсько-польський проект здійснено за підтримки Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку.

У вересні 2011 року в Луцьку проходив фестиваль вистав за творами Лесі Українки, присвячений 140-річчю від дня народження геніальної поетеси та 100-річчю написання  драми-фейєрії «Лісова пісня», проводились конкурси читців поезії Лесі Українки (додаток 7). Протягом тижня на трьох сценах (велика сцена та камерна сцена облмуздрамтеатру імені Т.Г. Шевченка, театр ляльок) свій творчий доробок представили 16 професійних театрів з різних регіонів України – Чернівців, Запоріжжя, Ужгорода, Києва, Рівного, Львова, Вінниці, Дніпропетровська, Кривого Рогу, Тернополя, Луганська, Хмельницька та господарі фестивалю.

До 200-річчя від дня народження пророка українського народу, Великого Кобзаря Тараса Григоровича Шевченка театр здійснив постановки 3 вистав: «Тарас» Б. Стельмаха (режисер – заслужений  діяч мистецтв України С. Брижань), «Думи Кобзаря» за творами Т.Шевченка (режисер –     О. Іноземцев), моновистава «Я так люблю» у виконанні заслуженої артистки України Л. Мікоян (режисер – засужений артист України А. Поляк) (додаток 8). Тільки протягом 2014 року ці вистави були показані понад 80 разів, їх переглянули майже 18 тис. глядачів. І цю роботу театр продовжуватиме й надалі [5].

Нині театр активно нарощує мистецький потенціал, намагається активізувати свій діалог з маленькими та дорослими глядачами. Глядацький зал невеличкий, проте затишний (додаток 10). Свій внесок у формування репертуару внесли творчі працівники, які певний час працювали в театрі: головні режисери Віктор Луговський, Володимир Богданець; художники-постановники Тетяна Малиш, Софія Пасюк; композитори Віктор Заворовський, Петро Свист, Геннадій Гусінцев та інші [6].

 

2.        Творчий склад театру

Сьогодні в театрі працюють відомі майстри сцени й талановита молодь, серед них: заслужені артисти України Лариса Мікоян та Петро Савош, провідні артисти Олена Бондарук, Світлана Стасюк, Лариса Гарлінська, Олег Даниленко, Валерій Семенюк, Світлана Пилипчук, Світлана Ришко, Неля Кушнірук, перспективна молодь - Любов Хомич, Олексій Криворучко, Юлія Тузова, Інна Музичко, Вадим Хаїнський, Оксана Новосад, Роман Бойко, художник-постановник Оксана Тарасенко, композитор Костянтин Яворський, керівник літературно-драматургічної частини Галина Остапчук (додаток 9).

Очолює театр його засновник і незмінний директор-художній керівник театру Поштарук Данило Андрійович. Театрознавець, режисер, актор,  заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Польщі, лауреат премій імені М.Садовського та П.Саксаганського Національної спілки театральних діячів України, «Галицька Мельпомена» Львівського міжобласного відділення Спілки; кавалер ордена України «За заслуги» 3-го ступеня та Срібного Хреста Заслуг перед Республікою Польща. Нагороджений почесною відзнакою  «За утвердження позитивного образу України у світі» Європейського центру Міжнародного проекту професійно-культурних обмінів [6].

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Історія створення Волинського обласного музично-драматичного театру  ім. Т. Г. Шевченка сягяє 1939 року. Він був створений за Ухвалою Ради Народних комісарів УРСР.Перший керівник цього театру Микола Певний, котрий був учнем відомих українських театральних діячів Миколи Садовського й Панаса Саксаганського.

 Вперше свою завісу Волинський театр відкрив 29 лютого 1940 року, проте з  початком Другої світової війни театр був змушений припинити свою роботу. Замість Волинського обласного музично-драматичного театру  ім. Т. Г. Шевченка існував Миргородський пересувний театр ім. Т. Г. Шевченка, керівником якого був Б. Лур’є до 1972 року. За його керівництва були поставленя такі відомі п’єси як «Лісова пісня», «За двома зайцями», «Циганка Аза» й інші. М. Ілляшенко з 1986 року очолює художнє керівництво, під час якого активно залучає молодих режисерів. Наступним директором театру є  Анатолій Глива. До річниць Лесі Українки та Тараса Шевченка на сцені було поставлено їхні п’єси. Неодноразово Волинський обласний музично-драматичний театр  ім. Т. Г. Шевченка виїздив на гастролі, зокрема до Києва, Польщі, Білорусії. Нині репертуар Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка складають найкращі твори національної і світової драматургії, зокрема «Наталка Полтавка», «Мартин Боруля», «Гамлет», «Приборкання норовливої» і ряд інших. Творчий склад цього театру складають як заслужені артисти України, так і молоді і юні артисти.

Що ж до Волинського академічного обласного театру ляльок, то цей театр створено у 1975 році. Засновником і керівником його є театрознавець, артист і режисер Данило Поштарук. До складу театру входять  актори лялькової групи обласної філармонії, випускники Рівненського філіалу Київського інституту культури імені  О. Корнійчука та випускники Луцького культурно-освітнього училища. Театр розрахований як на дорослого, так маленького глядача. Своє життя театр розпочав виставою за п’єсою Н. Давидової «Військова таємниця» 19 березня 1976 року.

Театр постійно бере участь у Міжнародних фестивалях Білорусії, Польщі, Німеччини, Франції та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Наумов К. К. Волинський український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1978., стор. 371
2. https://uk.wikipedia.org/wiki
3. Офіційно веб-сторінка театру
4. https://www.volynpuppet.com/
5. https://uk.wikipedia.org/wikiУкраїнський
6. http://sde.org.ua/zmi/zvoda/item/2111-zarodjennya-ukrajinskogo-teatru.html