Навчальна екологічна стежка  

Мета і завдання екологічної стежки

Екологічна стежка створюється для проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи, створення умов для виховання гармонійної поведінки людини в природі. Це своєрідна лабораторія в природних умовах.

Навчальна екологічна стежка розрахована на такі категорії відвідувачів: педагогів і вихователів, студентів університетів і педінститутів, дітей старших груп, дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, а також на відпочиваючих громадян.

Вибір маршруту та його довжина

Добираючи маршрут екологічної стежки , доцільно враховувати такі умови:

1. доступність маршруту для відвідувачів(відстань від населеного пункту, зручність транспортного зв’язку);
2. естетичну виразність оточуючого ландшафту.

Визначаючи загальну довжину екологічної стежки, необхідно враховувати, що середня тривалість однієї екскурсії для старшокласників і дорослих має становити 2- 2,5 години. Цьому буде відповідати обладнаний маршрут,, протяжність якого близько двох кілометрів. Проте в кожному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так , найбільш тривала екскурсія (до трьох годин) розрахована на педагогів, вихователів , студентів. Для дітей молодшого шкільного віку проводяться екскурсії тривалістю 40-50 хв. З дітьми  можна проходити  по всьому маршруту, але у вивчення включати  не всі екскурсійні об’єкти. Для старшокласників екскурсія проводиться в повному обсязі і з використанням усіх екскурсійних об’єктів.

 Екскурсійні об’єкти

Важливою особливістю екологічної стежки є її інформативність. Умовно її можна поділити на пізнавальну, навчальну і вступну, Вона повинна впливати на емоції, інтелект і волю. Кожному виду інформації відповідають свої об’єкти  на маршруті стежки. Так, об’єкти  природи використовуються екскурсоводами для повідомлення переважно пізнавальної інформації. Це види рослин, тварин, форми рельєфу, ґрунти, гірські породи та інші елементи живої та неживої природи. Важливе значення у підвищенні екологічної освіти відвідувачів стежки має їхнє знайомство із законами живої природи, життя в навколишньому середовищі. Суть дії цих законів найкращим чином розкривається на фоні ознайомлення з різноманітними видами рослин, грибів, тварин. При цьому необхідно враховувати екологічну виразність виду. Вона полягає в тому, що обраний вид або процес, який спостерігається, дає змогу екскурсоводу наочно показати роль виду у створені чи підтримці екологічно рівноважного стану середовища. Під час маршруту необхідно прагнути того, щоб екскурсія охопила не лише унікальні, а й типові об’єкти місцевої природи (різноманітні типи рослинних угрупувань, водойм, характерні форми рельєфу тощо). Специфічний екскурсійний об’єкт на стежці – пам’ятка природи. Він поєднує в собі природну та історичну цінність. Наприклад, вікові дерева вони є свідками історичних подій або сучасниками видатних людей нашого  минулого. В ході маршруту екскурсовод використовує всі видимі зі стежками елементи антропогенного ландшафту. Це можуть бути різноманітні транспортні артерії, архітектурні споруди, сільськогосподарські угіддя, водні джерела, заповідні території, сама зона рекреації як один із видів природокористування. Посилаючись на ці реальні прояви людської діяльності, екскурсовод розповідає про характер  природокористування робить наголос на проблемах охорони природного середовища , напрямах і засобах їх вирішення на різних рівнях: краєзнавчому, національному, світовому. Бажано включити у таку інформацію відомості про участь місцевої молоді у вирішення краєзнавчих проблем охорони природного середовища.

Носіями інформації на стежці є спеціально встановлені інформаційні щити і знаки. Вони допомагають організовувати рух відвідувачів по заданому маршруті і служать джерелом інформації при самостійному прямуванні стежкою. На стежці використовують такі типи інформаційних текстів і знаків: загальний покажчик і схему стежки, перелік правил поведінки і норм дій, характеристику місцевих видів природокористування, гасла і заклики, відомості про пам’ятки природи і культури, розташовані у зоні стежки, поетичні тексти, інформацію про справи молоді у вирішенні місцевих екологічних проблем тощо. Важливо щоб текст щитів розробляли самі школярі.

 

Організація стежки

 

  Вона починається з прокладання на місцевості маршруту стежки і складання великомасштабної картосхеми. Доцільно про­вести обстеження місцевості вздовж  маршруту в радіусі 5О м, щоб виявити і картувати цікаві екскурсійні об'єкти або роби­ти нотатки для їх наступного створення. Після виготовлення картосхеми на один з ек­земплярів наноситься позначення всі об'єктів екскурсій, що є на місцевості. На , першому екземплярі позначаються такі об'єкти, які планується створити в ході об­ладнання стежки. Попередньо ініціативна група, спільно з консультантами обстежує маршрут та виявляв місця встановлення щитів, відповідних знаків і покажчиків, об­ладнання оглядових точок тощо. Доцільно, щоб упродовж маршруту учні виконували різноманітні корисні справи природоохо­ронного характеру. Для цього можна поре­комендувати створити мікро заповідники для птахів. Цілий ряд об'єктів  школярі мо­жуть створити своїми руками, вписавши їх у ландшафт, що оточує стежку.

Одним із завдань екологічного виховання є формування дбайливого ставлення до природи, збереження лікарських, рідкісних і зникаючих видів рослин. На стежці школярі можуть закласти в зоні маршруту серію бо­танічних ділянок. На них, з урахуванням екологічних вимог, можна висадити лі­карські рослини, рідкісні або зникаючі види флори, характерні для даної місцевості.

Для навчання відвідувачів  правил віднов­лення ґрунтового родючого шару на маршруті стежки доцільно мати місце для вогни­ща з дерном, який знімається, зразки відновлення  ґрунту на старих  вогнищах. Особливий   емоційних вплив справляє на відвідувачів порівняльний показ вогнищ різного віку. На них видно, як багато років потрібно для того, щоб на спаленій землі знову поча­ли рости дерева.

 

Підготовка екскурсоводів

З різними категоріями відвідувачів пра­цюють екскурсоводи різного рівня підго­товки: з педагогами, вихователями, студен­тами екскурсію проводять досвідчені вчителі-методисти; з учнями різного віку — вчителі, студенти, старшокласники; з інши­ми групами пізнавальні екскурсії проводять учні середніх і старших класів.

Для різної категорії екскурсоводів має бути і підготовлений проект екскурсії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота на екологічній стежці «Віртуальна подорож Дністровським каньйоном у межах села Дністрове Тернопільської області»

Використовуючи  матеріал  «Організація екологічної стежки»   мені в школі вдалося організувати  екологічну  стежку «Дністрове – Дзвенигород». Можливо мій досвід роботи стане комусь у пригоді і ще в одній школі буде створено екологічну стежку. Бо відомо нам вчителям біології , що найкращий вчитель Природа. Вона відкриється тільки тому хто бережний з її багатствами  і не байдужий до її болю. З досвіду роботи ( 15 років ) знаю, що така форма роботи дуже подобається дітям різного віку і вони працюючи на екологічній стежці, стають не байдужими спостерігачами, а активними учасниками щодо збереження та відтворення природних багатств. А виступ перед громадою села знаходить схвальні відгуки і підтримку в збереженні природи  рідного краю.

 Екскурсовод 1 (файл 1).Дністровський каньйон - найбільший каньйон в Україні і один з найбільших в Європі. Його довжина 250 км. Розташований каньйон в Тернопільській області України і перетинає три її райони. Утворений каньйон річкою Дністер шляхом вимивання гірських порід з Подільської височини. Він є долиною річки Дністер з прямовисними берегами заввишки 100-250 метрів. Північні схили каньйону густо порізані ущелинами, якими стікають до Дністра його ліві притоки: Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Збруч і десятки великих і маленьких струмочків. Схили Дністра вкриті реліктовою лісовою і степовою рослинністю.

Геологи називають каньйон ілюстрованим підручником геології. Круті гористі або зарослі лісом береги другої за величиною річки України нагадують земну поверхню в розрізі. На території каньйону близько сотні природних і історичних визначних пам'яток світового значення.

 Нижче за течією від села Трубчин, на лівому березі річки, довгою стіною коштують прямовисні скелі. Це унікальний пам'ятник природи - силурійські відкладення гірських порід, вік яких більше 400 мільйонів років. 15-20-метрові скелі привертають до себе учених і скалолазів. На відстані 250 км. зустрічається більше десятка карстових печер і вапнякових гротів. Недалеко від Дністра знаходиться один з найбільших рівнинних водоспадів України - Джуринський, а також Русилівські водоспади.

Дністер довгий час служив кордоном  між Україною і Польщею, так що, за кількістю історичних пам'ятників на берегах, Дністер набагато перевершує більшість річок Європи. Палаци і замки, монастирі і печерні церкви, старовинні маєтки і костьоли прикрашають береги Дністра.

 У 1990 році на території Дністровського каньйону був створений ландшафтний парк «Дністровський каньйон». А з 2012 року має статус Національний парк .

Рослинний світ парку дуже багатий. Переважають дубові ліси з домішкою граба, клена, липи, ясена і берези. Ліс перемежовується з відкритими степовими ділянками на схилах річок і балок. В даний час на дністровських схилах росте 65 видів рідкісних рослин, з яких 21 вид занесено до Червоної книги України, 2 - в Європейський червоний список.

 Сприятливі кліматичні умови стали запорукою різноманітності тваринного світу каньйону. Тут мешкає більше 50 видів комах, 25 видів риб і тварин (серед  яких стерлядь, видра річкова, борсук звичайний, полоз лісовий, кіт лісової, рись), занесених до Червоної книги України. На території парку зустрічаються тварини 11 видів, які охороняються за списками Бернської конвенції.

 За визнанням фахівців Дністровський каньйон - одне з наймальовничіших місць України, він не поступається красою навіть Карпатам і Кримським горам.

На території села  Дністрового та його околицях можна виділити такі своєрідні зони каньйону.

1.Ліс Нерест – зона обмеженого відвідування

2. Джерела Фітар

3. Заплава річки Дністра

4.Геологічний заказник

5. Водоспад Гуркало

6.Ліс Дзвінків

7.Дзвенигородська ділянка реліктового степу

 

 Ці зони є станціями екологічної стежки Дністрове-Дзвенигород , на яких ми проводимо нашу екологічну роботу. Тож сьогодні ми разом з вами побуваємо  на цих станціях і познайомимося з окремими її об’єктами .  Вашій увазі пропонуємо  віртуальну  екскурсія по екологічній стежці Дністрове - Дзвенигород.

 

Зупинка «Ліс Нерест» ( файл 2)

Ліс Нерест  це перша зупинка нашої екологічної стежки

На крайньому березі Дністра між селами Вільхівці і Дністрове розкинувся ліс. У спокійному плесі річки, як у великому дзеркалі, відбиваються силуети його дерев, схилів і скал.

Водяться тут козулі, для яких ми в зимовий час заповнюємо сіном годівниці. Є і дикі кабани і зайці, руда лисиця, білка , борсуки.

 

Гніздиться тут сіра чапля.

Влітку на сонці гріється вуж лісовий, ящірка прудка та зелена, а  на квітах багато джмелів, метеликів, під вечір до шуму лісу додається шум жука носорога , жука - оленя, які гарно тут розмножуються.

 Джерело Студена  є прихистком і місцем розмноження різних видів жаб , саламандри плямистої та тритона карпацького.

А краса квітучих конвалій, медунки, пролісків, рясту ,  анемони, підсніжників радує з ранньої весни, пізніше розквітає  дзвоник карпатський і дзвоник кладе.

На узліссі можна зустріти фісташку туполисту, глід, ожину сизу, шипшину.

В наших лісах ви можете побачити такі дерева: дуб, ясен, клен, граб  липа, береза, акація та інші. Вони утворюють так звані грабові діброви Поділля. Ліс - відкрита для всіх комора без замка, щедра природа охоче ділиться з усіма своїми багатствами, вимагаючи від нас одного: берегти її.

 

Зупинка «Урочище Фітар» (файл 3)

Друга зупинка на нашому маршруті урочище Фітар

 Свою назву урощиче отримало  від німецького слова «ватер» - вода. Воно багате на чисту кришталеву воду, високо мінералізовану воду, завдяки джерелам , які витікають веселими струмочками. Їх близько восьми. Вони об’єднуються в один струмок, який  впадає в річку Дністер

 

 В урочищі Фітар склалися і ґрунтові і кліматичні умови для популяції рідкісних і лікарських рослин. Тут зростають горицвіт весняний, дивина розлога, сон чорніючий,  фіалка, аконіт жекера, солодка гола, шавлія кременецька, чебрець прибережний, гвоздика. Кущі глід, шипшина, та ще багато інших рослин.

 

 

 Це місце облюбували і тварини: так тут можна зустріти полоза лісового, вужа звичайного, ящірку прудку, тхора степового, тушканчика, зайця ; полюють тут лисиця і скопа. Взимку тут можна побачити снігурів. І, звичайно, найгарніше співають фітарські соловії, що гніздяться тут.

 

 

 

 

 

 Серед комах можна зустріти жука-оленя, з лускокрилих: подалі рій , нічне павичеве око, павине око, адмірал, бражника. Та багато інших мешканців урочища, просто потрібно вміти спостерігати і любити природу, а вона відкриє всю свою таємницею.

 

А коли, посуха і дуже довго не випадають дощі – всі жителі села разом із священиком відправляють тут молебень, просять в Бога дощу. І через день – два дощ іде!

Зупинка «Долина річки Дністер» (файл 4)

Заплава річки Дністра – це  наступна  зупинка на нашій стежці.

Частина річкової долини, яку вона затоплює під час повені, називають заплавою. Природній комплекс Дністра на території Дністрового типовий: на кам’янистій гальковій основі наносні піски і леси. Вкрита заплава осередками трави.

 

 

Без річки ми не можемо уявити нашого села. Кращі роки нашого дитинства ми проводимо на її берегах, купаючись в її водах. А чи задумувалися ми над тим, як живе річка, які в неї радощі і тривоги, який її екологічний стан?

Вслухаймося  в поважний шум води і почуємо в них не веселу мелодію, а благання про допомогу.

Бездушне розорювання схилів долини річки призвело до того, що велика кількість гірських порід після танення снігу потрапляє в річку і замулює її. Для закріплення берегів від руйнування її водними потоками ми разом з дорослими садимо верболіз.

 

Повінь 2008 року

Прикро й те , що жителі нашого села на берегах річки складають сміття, роблять звалище гною. Всі ці нечистоти змиваються в річку, це приводить до загибелі риби. В останні роки кількість риб (судак , лин, карась, сом, окунь, щука, та інші) значно зменшилась ще й через те, що браконьєри вбивають її електричним струмом.

Ми маємо неоціненний дар – річку. І тільки від нас залежить її доля. Чи буде вона  з чисто, прозорою водою, чи перетворитися на стічну канаву? Тож наше завдання оберігати чисті води річки, щоб нащадки дякували нам за збережену красу.

 

 

 

Зупинка «Водоспад» (файл 5)

Одним  з етапів нашого маршруту є екологічна зупинка «Водоспад». З глибини лісу з висоти 16 метрів спадають водоспадом Гуркалові води. Гуркало – це один із семи джерел, які є в нашому селі. Його води прикрашають і оживляють дикі та неприступні скали.

 

 

Люди часто приїздять сюди по воду, а Гуркало « скидає» її, із задоволенням наповнюючи бочки, бідони, відра. Хоч люди і не помічають, якої  шкоди завдають джерелу, обламуючи вербу, що захищає  його від літньої спеки, залишаючи сміття, бруд, кострища. І не думають , що це наша спільна домівка. Всі люблять красоту, проте по-різному. Одні – відновлюючи її, збагачуючи, а інші – по споживацьки. І все це говорить про нашу культуру, духовність, та й, зрештою, про патріотизм. 

Зупинка «Заказник» (файл 6)

Окрасою і неабиякою цінністю села є наш геологічний заказник.

 Він за висновками III Міжнародного симпозіуму по межі силуру і девону та стратиграфії, що проходив тут у 1968 році був оголошений Міжнародним еталоном по межі силуру і девону. Це геологічна енциклопедія, яка чітко зафіксувала еволюцію земної кори та життя яке було в морському середовищі понад 500 мл. років тому. У відкладах заказника зустрічаються скам'янілі рештки наземних рослин і безщелепних давніх риб. Зусиллями геологічного гуртка який є в школі, зібрано неабиякий матеріал і створено виставку скам'янілостей. Тут щороку проводять наукові дослідження вчені палеонтологи з Варшави та Львова. Наші учні є постійними провідниками і помічниками їм.

Проте великою проблемою є те, що жителі скидають навколо побутове сміття. Ми працюємо з цим: і прибираємо, і ведемо роз’яснювальну роботу, але – це наша спільна проблема. І не тільки нашого села.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

 1.Все для вчителя (газ.) : Інформаційно-практичний бюлетень / Ред. газ."Позакласний час" . – К. : Б. в.

2. Пометун О. Інтерактивна методика та система навчання. – К.:шкільний світ, 2007.

 2.Писарчук Є.А., Кухта А. М. Екологічне виховання учнів – К.: Радянська школа, 1990.

3.Черняк В.М. та ін. 1994.Основи екології – Тернопіль:

4.Червона книга України. К., українська енциклопедія ім..М.П.Бажана, 1994