Навчальна презентація "Священні книги народів світу"

СВЯЩЕННІ КНИГИ НАРОДІВ СВІТУКомунальний заклад "Харківська гімназія № 22 Харківської міської ради”БУЖОР ОЛЕНА, ВЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Історично склалося так, що ті чи інші релігійні тексти в міфологічній формі розповідають про походження світу, про його сакральний устрій, про прабатьків людини і перших людей. Велике місце в них приділяється опису священних обрядів та церемоній, розповідається про норми поведінки та закони буття. Деякі релігійні тексти є доступними всім, а є ті, з якими можуть ознайомитися лише представники даної релігії. Більшість релігій оприлюднили правила, що визначають критерії оцінки своїх релігійних текстів та обмеження на їх зміни.

Священне Писання - зібрання священних книг в іудаїзмі, християнстві, ісламі.

Християнство (від грец. Χριστός — «Помазанник», «Месія») — світова релігія, що виникла близько 33 року в Палестині навколо життя та вчення Ісуса Христа, описаних у Новому Завіті. Християни вірять, що Ісус із Назарету є Месія, Син Божий та Спаситель людства. Християни не сумніваються у його історичності.

Християнство — найбільша авраамічна та світова релігія як за чисельністю прихильників, яких близько 2,4 млрд, так і за географічною поширеністю — у кожній країні світу є хоч одна християнська громада. Авраамічні (аврамістичні) релігії - монотеїстичні релігії, що походять з давньої традиції, що сягає патріарха семітських племен - Аврааму. Згідно з книгою Буття, Бог уклав завіт з Авраамом і визначається відколи «Бог Авраама». Авраамічні релігії — це насамперед іудаїзм, християнство та іслам.

Зібрання текстів, які є священними в юдаїзмі та християнстві та складають Священне Писання у цих релігіях. Біблія (від грец. βιβλίον — «книга»; від грец. βύβλος — «папірус»; від назви стародавнього міста фінікійського Бібл (центру торгівлі папірусом). Біблія складається з 39 книг Старого Завіту, що є Танах (єврейська Біблія), і 27 книг Нового Завіту. Старий Завіт написаний давньоєврейською мовою (біблійним івритом). Новий Завіт написаний давньогрецькою мовою (койне)Жодна з книжок, коли-небудь написаних людиною, не породжувала такого невпинного інтересу до себе, як Біблія. Для багатьох мільйонів людей вона була і залишається настільною книгою, для інших це ще й джерело натхнення. Біблія містить 2800 власних імен, під якими виступає близько 15 000 осіб. Надруковано понад шість мільярдів екземплярів Біблії або її окремих книг. Весь Старий Завіт проілюстрований великим французьким художником-графіком Гюставом Доре. Багато музичних творів видатних композиторів (Баха, Бетховена, Моцарта та інших) присвячені біблійним сюжетам. Біблія писалася різними авторами протягом багатьох століть, з XV століття до н. е. за I століття н. е.

Біблія складається з двох частин: перша з яких називається Старим Завітом, друга – Новим Завітом. Слово "заповіт" означає тут "союз" - йдеться про дружбу і союз, який у давнину уклав Бог з одним з народів - давніми євреями. Друга частина християнської Біблії - Новий Завіт, зібрання з 27 книг: чотири Євангелія, діяння Апостолів, 21 послання Апостолів і книга Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис), написані в I столітті н. е. і дійшли до нас давньогрецькою мовою. У IX столітті Біблія була перекладена мовою, зрозумілою східним слов'янам, братами-місіонерами Кирилом і Мефодієм. Біблія перекладена більш ніж 2932 мовами. Біблія перекладена більш ніж 2932 мовами. Президенти США, вступаючи на посаду, складають присягу на Біблії. Біблія - джерело людської мудрості. Багато рядків, вирази з неї стали фразеологізмами. Біблія – це Книга Книг, яка увібрала у себе століттями накопичений досвід людства у всіх сферах життя. З давніх часів люди мистецтва звертаються до неї в пошуках нових сюжетів, багато сторінок її вічно полонять людей силою натхнення, яскравістю образів, глибиною думки. Новий Завіт складається із записів восьми авторів: Матвія, Марка, Луки, Іоанна, Петра, Павла, Якова та Юди.

Іслам (араб., літер. - Покірність), монотеїстична релігія, одна зі світових релігій (поряд з християнством і буддизмом), її послідовники - мусульмани. Виник у Аравії у VIIв. Засновник - Мухаммед. Іслам складався під значним впливом християнства та іудаїзму. В результаті арабських завоювань поширився на Близькому та Середньому Сході, пізніше в деяких країнах Далекого Сходу, Південно-Східної Азії, Африки.

Головні принципи ісламу викладено у Корані. Основні догмати – поклоніння єдиному богу – всемогутньому Богу-Аллаху та шанування Мухаммеда пророком – посланником Аллаха. Мусульмани вірять у безсмертя душі та потойбічне життя...

Коран ділиться на 114 розділів, або, арабською, сур. Слово «Коран» походить від арабського «читання вголос», «повчання”. Слово «Коран» походить від арабського «читання вголос», «повчання”. Коран містить у собі основні принципи та ідеї віровчення, які, згідно з мусульманською традицією, були передані Мухаммеду самим Аллахом через ангела Джибриля. Мова, якою посланий Коран — літературна (класична) арабська. Згідно з ісламським віровченням, він був переданий шляхом одкровення пророку Мухаммеду і є Останнім Завітом для людства. Кора́н (араб. الْقُرآن‎ [qurˈʔaːn] — аль-К̣ур’а̄н) — священная книга мусульман. Аят – (араб. آية‎ ; знак, знак, доказ) – складовий елемент коранічних сур, що часто розуміється як вірш, де кожна пропозиція чи параграф пронумеровані. Всього налічується 6236 аятів, які розділені між 114 сурами Корану.

Для більш ніж мільярда мусульман Коран — священна книга, яка вимагає особливого відношення. Слово «Коран» походить від арабського «читання вголос», «повчання”. Відповідно до мусульманської традиції, передача Корану була здійснена через ангела Джибриля (архангела Гавриїла) і тривала майже 23 (точніше 22, з 610 по 632 рік) року, а перше одкровення Мухаммед отримав у віці сорока років, у Ніч могутності (місяць Рамадан). Коран був записаний за словами Мухаммеда його сподвижниками. Мусульмани ставляться до Корану з благоговінням. Багато мусульман запам'ятовують, принаймні, частину Корану напам'ять. Як правило, це вірші, необхідні для виконання молитов. Ті, хто вивчив весь Коран, мають звання хафіза. Коран включає 114 розділів. Перші сури Корану є цілі трактати, а останні займають лише кілька рядків. Зміст дуже різноманітний — тут є і виклади основ мусульманського права, і описи реальних історичних подій періоду протистояння Мекки і Медини. В ісламських країнах Коран, разом із Сунною — словами і справами Мухаммеда, переданими в хадисах, служить основою законодавства як релігійного, так і цивільного та кримінального. Під час читання Писання мусульмани виявляють смиренність і покірність, розмірковуючи над його словами і замислюючись над їхнім змістом. У цьому полягає мета читання Корану: «Невже вони розмірковують над Кораном? Чи на їхніх серцях замки?»

Індуїзм - одна з індійських релігій, яку часто описують як сукупність релігійних традицій і філософських шкіл, що виникли на Індійському субконтиненті і мають спільні риси. Історична назва індуїзму на санскриті — сана́тана-дха́рма (санскр. सनातन धर्म, IAST: sanātana dharma), що в перекладі означає «вічна релігія», «вічний шлях» або «вічний закон».

Індуїзм сягає своїм корінням у ведійську цивілізацію, через що його називають найдавнішою у світі релігією. На відміну від авраамічних релігій, індуїзм не мав свого засновника, в ньому відсутні єдина система вірувань і загальна доктрина. Індуїзм є сімейством різноманітних релігійних традицій, філософських систем і вірувань.

Індуїзм сповідує понад 1 млрд людей — це третя за кількістю послідовників релігія у світі після християнства та ісламу. Індуїсти становлять більшість населення Індії та Непалу. Значна кількість прихильників індуїзму налічується в таких країнах, як Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан, Індонезія, Малайзія, Сінгапур та ін.

У другій половині XX століття індуїзм поширився за межі Індії, переступив національні кордони та придбав багато послідовників у всьому світі. Широко поширилися і стали звичними такі характерні індуїзму ідеї, як карма, йога і вегетаріанство.

Веди вважаються одним із найдавніших священних писань у світі. Відповідно до сучасної індологічної науки, Веди складалися протягом періоду, який тривав близько тисячі років. Основною частиною Вед є самхіти - збірки мантр, до яких примикають брахмани, араняки та упанішади - тексти, що є коментарями до ведійських самхітів. Протягом багатьох століть Веди передавалися усно у віршовані форми і лише набагато пізніше були записані. Індуїстська релігійна традиція вважає Веди апаурушея — нествореною людиною, вічними боговідвертими писаннями, які були надані людству через святих мудреців. Вед всього чотири: Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа. Кожна Веда складається з трьох відділів: Самхіти, Брахмани та Сутри. Ве́ди (санскр. वेद, IAST: véda — «знання», «вчення») — збірка найдавніших священних писань індуїзму на санскриті. Декілька тисяч років тому ведична культура була поширена на великій території. Її сліди чітко видно історія слов'янських народів. Багато релігійні течії сягають корінням у Веди.

Веды, будучи записаны 5 000 лет назад Ведическим мудрецом Вьясадевой, представляют собой: 4-е отдельные части (Риг-Веда, Яджур-Веда, Сама-Веда и Атхарва-Веда), 18-ть исторических писаний (пуран),а также такие великие эпические произведения как«Махабхарата» и «Рамаяна». Веди — це зовсім не релігія у звичному сенсі, як це уявляють багато сучасних обивателів. Веди - це глибоке стародавнє знання, що дає людям знання, або науку, про: істинну природу людини;суті навколишнього світу; Богу; взаєминах людини з подібними до нього, навколишнім світом і Богом. Веди» у прямому значенні цього слова означають «відати», чи знати, тобто. веди - це знання про влаштування цього світу в якому ми живемо. Великі розділи Вед дають докладний опис усіх областей знань, які можуть знадобитися людиніІснує чотири Веди: Рігведа - "Веда гімнів",Яджурведа - "Веда жертовних формул",Самаведа - «Веда піснеспівів»,Атхарваведа - "Веда заклинань".