Навчальний матеріал "Свидригайло Ольгердович "

Світлана КИРИЛІВ

Історія України періоду середніх віків в особах

Стаття містить короткий опис біографії та основних історичних характеристик видатних постатей середньовічної історії України (складено у відповідності до програми «Історія України. 7-9 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Бурлака О. В., Желіба О. В., Павловська-Кравчук В. А., Худобець О. А., Черкас Б. В., Щупак І. Я.), до підручника «Історія України 7 клас». Підручник для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Автори: І.Щупак, О.Бурлака, В.Дрібниця, О.Желіба, І.Піскарьова. Рік видання 2024.). Матеріал підібрано з відкритих освітніх інтернет-ресурсів.   Автор посібника   вчитель історії, громадянської освіти та правознавства Хмелиськівської гімназії Підволочиської селищної ради Тернопільської області Світлана Кирилів. 

Адресується вчителям  історії  та учням шкіл.

                                                                                                                                                                 Свидригайло                                                       Ольгердович

(близько 1370 — 10.02.1452) 

По смерті Вітовта в 1430 році литовські, руські та білоруські феодали обрали на великокняжий литовський престол, без погодження із польським королем, сина Ольгерда – Свидригайла, діяльність якого була спрямована на розрив унії з Польським королівством, та здобуттям Литвою незалежності. Польща не забарилася із відповіддю та розпочала військові дії проти Свидригайла, здійснивши окупацію Поділля та Волині через розрив литовським князем відносин із Польським королівством. Протягом 1430–1431 рр. поляками в ході воєнної кампанії було здобуто такі міста як, Володимир-Волинський, Кам’янець, здійснюється облога Луцька. Поразка литовського володаря під Луцьком влітку 1431 р. значно послабила його позиції у внутрішньому політичному середовищі, чим скористалася невдоволена литовська знать, спільно з поляками вчинивши заколот та обравши на великокняжий стіл брата Вітовта – Сигізмунда Кейстутовича, який одразу відновив

умови Віленсько-радомської унії 1401 року.

Такий хід подій збурив прихильників Свидригайла з боку православної руської та білоруської знаті, оскільки за його патронатом вони обіймали провідні державні посади, відповідно отримали широкі права та привілеї. Вони відмовилися визнати владні повноваження Сигізмунда, підтримали в боротьбі Свидригайла та заявили про утворення Великого князівства Руського, до складу якого увійшли наступні руські землі: Київщина, частина земель Чернігівщини та Сіверщини, Волинь, Поділля, Вітебщина, Смоленщина й Полоцька земля.

Зміцнивши опорні сили, Свидригайло розпочав активні військові дії, внаслідок чого занепокоєні Сигізмунд і Ягайло видали в 1432 році привілей, за умовами якого православні феодали зрівнювалися в правах із литовськими феодаламикатоликами, але не мали можливості обіймати високі посади в державі. Це доволі зменшило кількість прихильників Свидригайла, до чого послугували й негативні риси його характеру. Історики зазначають, що князь литовський був доволі непослідовний, часом жорстокий та схильний до інтриг, що тільки збільшувало кількість його противників. Відновивши владу над усією територією ВКЛ, Сигізмунд розпочав здійснювати політику, що спрямовувалася на поступовий відхід з-під впливу Польщі та зміцненню незалежності Литви. Однак, опора на лицарів і дрібних землевласників, небажання рахуватися з удільними князями, обмежуючи їхню владу, призвело до його смерті: українсько-білоруські князі змовилися та вбили Сигізмунда.