МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВСП «БАРСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ТРАНСПОРТУ ТА БУДІВНИЦТВА

НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАНСПОРТНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

  

                                                            ЗАТВЕРДЖУЮ 

                                                                              Заступник  директора                                                                                                          з  навчальної  роботи 

                                                              _{_________ Галина КРАМАР} 

 

 

 

       ОСНОВНІ ВИДИ ЗОБРАЖЕНЬ НА 

                     КРЕСЛЕНИКАХ:           ВИДИ, РОЗРІЗИ, ПЕРЕРІЗИ

 

 

Викладач                          Михайло КАЗАКОВ  

                          

                      Розглянуто  та  схвалено  на  засіданні 

                                                     циклової  комісії 

                               фундаментальних та професійно 

 

                           орієнтованих дисциплін 

                               

                                                     Протокол  №    1     від       30 серпня 2025р.

                                                     Голова  циклової  комісії: ________ Оксана СЕМЧУК              

  

                                                     М.  Бар

 

      УДК  744:62  (075.8)  

  

  

     Укладач:  Казаков М.А.,  викладач  ВСП «БФКТБ НТУ» 

         Рецензент: Щербатюк  В. Б.,  кандидат  технічних  наук,   спеціаліст  вищої  категорії,  викладач – методист  ВСП «Барського  фахового коледжу  транспорту  та  будівництва  Національного  транспортного  університету».

  

 

      Навчальний посібник «Основні види зображень на креслениках: види, розрізи, перерізи». Бар: 2025. 63 с. 

  

                

      Викладено  теоретичні  відомості  та  подано  методичні  вказівки  щодо   виконання  і  оформлення  зображень  по  темах  «Види, розрізи, перерізи».  Велика  кількість  різноманітних  зображень,  картки  контролю  знань,  зразки  виконаних  робіт, індивідуальні завдання – дають  можливість студентам  краще розуміти  та  засвоювати  матеріал,  формувати  уміння  і  навички.   

     Навчальний посібник призначений  для  студентів  другого  курсу  спеціальностей:  

J8  «Автомобільний  транспорт»

G11  «Машинобудування»

G19  «Будівництво  та  цивільна  інженерія»                                                                     Зміст 

ВСТУП………………………………………………………………………………..5 

1.1  Загальні  положення  про  види ……………………………………………….6 

1.2  Основні  види …………………………………………………………………..7 

1.3  Додаткові  види……………………………………………………………..…..9 

1.4  Місцеві види……………………………………………………………………10 

1.5  Вказівки  щодо  виконання  завдання………………………………………...12 

2.1  Загальні  положення  про  розрізи…………………………………………….13 

2.2  Класифікація  розрізів…………………………………………………………15 

2.3  Особливості  позначення  розрізів……………………………………………17 

2.4  Поєднання  половини  виду  з  половиною   розрізу………………………...19 

2.5  Вказівки  з  виконання  завдання……………………………………………..21

3.1  Загальні  положення  про  перерізи ………………………………………….29 

3.2  Класифікація перерізів ……………………………………………………….31 

3.3  Вказівки з виконання завдання ………………………………………………34 

ДОДАТКИ 

Додаток  А ………………………………………………………………………….35 

Додаток  Б ………………………………………………………………………….42 

Додаток  В ………………………………………………………………………….47 

Додаток  Г ………………………………………………………………………….57 

ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………………………63  

                                                                                                                        

 

                                                                        3

                                                                       

                                                                        4                                                                  

        ВСТУП  

        За  допомогою  креслеників  інженер  або  технік  передає  свої  задуми,  а    робітник  втілює  їх  у  виріб.  Ефективне  використання  сучасної  техніки  неможливе  без  розуміння  креслеників,  схем  та  інших  конструкторських  документів.     

       Крім  того,  студенти  повинні  навчитися  добре  розуміти  і  читати  кресленики,  схеми  і  технологічну  документацію.           

       Навички  та  знання,  отримані  на  заняттях  з  креслення,  полегшують  вивчення  спеціальних  та  профілюючих  предметів,  створюють  базу  для  виконання  графічної  частини  курсових  і  дипломних  проєктів.    

       Мета  навчального посібника  –  набуття  теоретичних знань та практичних  навичок  при  виконанні  креслеників  із  використанням  різноманітної  кількості  видів, розрізів, перерізів а також   організувати  самостійну  роботу  студентів.   

  

         

  

  

                                                                             

 

 

 

 

 

 

                                                                         5

         1.1   ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ  ПРО  ВИДИ  

         На  проєкційному  кресленні  зображення  предметів  виконується  за методом  прямокутного  проєкціювання.  

         Основними  площинами  проєкцій вважають  шість  граней  порожнистого  куба,  всередині  якого  уявно розміщують  предмет  і  проєкціюють  його  на  внутрішні  грані  куба.   

         Маємо шість основних  площин  проєкцій  (рисунок 1): дві  фронтальні  (1 і 6),  дві горизонтальні  (2 і 5)  і  дві  профільні  (3 і 4).  Із  цих  площин  найчастіше застосовують   горизонтальну  2, фронтальну 1  і профільну 3.  

 

                                                           Рисунок 1 

 

                                                             Рисунок 2                                                          

                                                                                                6

        Спроєкціювавши  предмет,  розрізають  куб  по  ребрах  і  розгортають  всі грані  на  фронтальну  площину  проєкцій  (рисунок 2).  Внаслідок  цього утворюється  плоске  комплексне  креслення.  

        Зображення  на  фронтальній  площині  проєкцій  вважають  головним. 

Правильний  вибір  головного  виду  дозволяє  якнайповніше  виявити  форму  предмета  при  мінімумі  зображень.   

      На  вибір  головного  зображення   впливає  ряд  конструктивних  і  технологічних  факторів. 

        Вид – зображення  видимої  спостерігачеві  частини  поверхні  предмета          (ДСТУ 3321:2003). 

        Щоб  краще  пояснити  креслення,  на  видах  штриховими  лініями  показують  невидимі  контури.  Це  дає  змогу  зменшити  кількість  зображень.               

  1.2   ОСНОВНІ  ВИДИ  

       Основними  називають  види,  утворені  проєкціюванням  на  шість  основних  площин  проєкцій.  Кожний  з  них  має  свою  назву,  залежно  від  того,  на  яку  з  площин  проєкцій  спроєкційовано  предмет.    

       За  основу  побудови  завжди  беруть  головний  вид – вид  спереду. 

       Вид  зверху  розміщують  під  головним,  вид  зліва – праворуч  від  головного,  вид  знизу – зверху  над  головним, вид справа - ліворуч від головного  і  вид  ззаду – крайнім  праворуч  (рисунок 2).  Основні  види  не  позначаються,  якщо  вони  мають  проєкційні  зв’язки  з  головним  видом  і  не  розділені  додатковим  зображенням (рисунок 3).  Основні  види  позначаються   у  випадках, коли  може  бути:                                                                                  

а)  зміщення  якогось  виду  відносно  головного  з  міркувань  кращого 

використання  поля  кресленика  (рисунок 4);                                                                          

б) розміщення якогось іншого зображення між головним і заданим видом

(рисунок 5);

в)  розміщення  виду  не  на  одному  аркуші  з  головним  зображенням. 

                                                                      7                                                                                  

                                                                                                            

                       Рисунок  3                                                                Рисунок  4 

                                                                                             

          Розміри  стрілки   повинні  відповідати  стандарту  (рисунок  6). 

  

  

                   Рисунок  5                                                                              Рисунок  6 

                                                                     8  

          1.3   ДОДАТКОВІ  ВИДИ  

       Додатковими  називають  види,  утворені  внаслідок  проєкціювання  на  довільну  площину,  не паралельну  основним  площинам  проєкцій. 

 

                  Неправильно                                                       Правильно  

                    Рисунок  7                                                         Рисунок  8 

        Застосовують  додаткові  види  тоді,  коли  частина  предмета  нахилена  під  кутом  до  основних  площин  проєкцій  і  зображується  на  них  у  спотвореному  вигляді  (рисунок 7).   

         Додаткову площину розміщують паралельно  похилій частині  предмета  і  проєкціюють її на цю площину в натуральну величину без спотворення            (рисунок 8; рисунок 10а).      

         Додаткові види позначають великими літерами  А,  Б, а напрям погляду  позначають  стрілкою з тією ж самою великою літерою.   

         Якщо  додатковий вид розміщений в проєкційному зв’язку з відповідним  зображенням, то літеру і стрілку не ставлять  (рисунок  9а).  

         Як  правило,  розміщення  додаткового  виду  має  відповідати  показаному  стрілкою  напряму (рисунок 9б),  розміщують  його  біля  зображуваної  частини  предмета.   

                                                                     9 

         Додатковий  вид  можна  повертати,  але  при  цьому  слід  зберігати  положення,  яке  предмет  має  на  головному  зображенні.  У  цьому  випадку  після  літери  ставлять  коло  із  стрілкою        (рисунок 9в; рисунок 10б),  що  означає   «повернуто».   

       

                                                                        

 

                              а                                                                                    б  

  

                                                                     в                                                                                                                                                      Рисунок  9                                                                 

                                                                    10  

       1.4   МІСЦЕВІ  ВИДИ      

       Місцевим  видом  називають  зображення  окремої,  обмеженої  частини  поверхні  предмета.   

       Місцеві  види  використовують  для  виявлення  форми  і  розміру  якогось  невеликого  елемента  деталі  (отвору,  пазу,  фланця,  приливу,  бобишки). Такий  вид  утворюють  проєкціюванням   елемента  на  одну  з  основних  площин  проєкцій  (рисунок 10в).  Розміщують  такі  види  на  полі  кресленика  довільно,  без  проєкційного  зв’язку  з  основним  зображенням,  але  так,  щоб  вони  були  ближче  до  місця  розташування  і  відповідали  положенню  елемента  на  основному  зображенні.  Місцеві  види  обмежують  (або не  обмежують) хвилястою лінією. 

  

                                                           Рисунок 10  

                                                                   11 

     

     1.5   ВКАЗІВКИ  ЩОДО  ВИКОНАННЯ  ЗАВДАННЯ                                

1.          Вивчити  теоретичний  матеріал  по  темі  «Види». 

2.          Виконати  завдання  картки  контролю «ВИДИ» (Додаток А).  Правильність  відповідей  у  Додатку Г . 

3.          Підготувати  формат  А3  зі  штампом.  

4.          Проаналізувати  зразок  виконаного  завдання  (Додаток  Б). 

5.          Вибрати  варіант  завдання  (Додаток  В)  відповідно  свого  номера  по  списку. 

6.          Прочитати  аксонометричне  зображення  деталі  свого  варіанту,  визначити  шість  основних  видів. 

7.          Скомпонувати  шість  видів  так,  щоб  залишити  місце  для  розмірної  сітки. 

8.          Побудувати   вид  спереду,  вид  зверху  та  вид  зліва.  Це  і  буде  основою  завдання. 

9.          Добудувати  види  справа,  знизу  і  ззаду. 

10.     Нанести  розміри,  оформити  кресленик. 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  

                                                                       12 

 

        2.1  ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ  ПРО  РОЗРІЗИ 

      Кресленик  виробу  має  давати  повне  уявлення  про  зовнішню  і  внутрішню  форму  предмета.  Внутрішню  будову  предмета  можна  показати  на  виді  штриховими  лініями.  Але  коли  ця  будова  складна,  на  виді  буває  багато  штрихових  ліній,  які,  перетинаючись,  ускладнюють  читання.  Щоб  краще  уявити  внутрішню  будову  предмета,  в  кресленні  користуються  розрізами.   Для  цього  зображуваний  предмет  (рисунок 11)  умовно  розсікають  однією,  або  кількома  площинами,  частину  предмета,  ближчу  до  спостерігача,  умовно  відкидають,  а  ту,  що  залишилася,  проєкціюють  на  відповідну  площину  проєкцій.            

  

  

                                                     Рисунок  11

 

                                                                                                   

                                                      13  

        Розріз  -  зображення  предмета,  умовно  розсіченого  однією  або  кількома  площинами,  із  зображенням  цього  предмета  в  січній  площині  та  поза  нею  (ДСТУ 2.305:2006).     

        Внутрішні  контури  деталі  на  розрізі  показують  суцільними  товстими (основними)  лініями,  як  і  видимий  контур.  Те,  що  попадає  в  січну  площину,  називають  перерізом  і  виділяють  штриховкою.   

 Потрібно  добре  розуміти  різницю  між  розрізом  і  перерізом   (рисунок 12а).          

       Переріз  –  це  плоска  фігура,  яка  зображує  лише  те,  що  міститься  в  січній  площині.  Переріз,  як  складова  частина,  входить  до  кожного  розрізу, 

хоч  може  бути  і  самостійним  зображенням (ДСТУ 2.305:2006). 

                                а                                                                        б 

                                                            Рисунок  12

 

                                                                                                                                                                

                                                                     14

       Щоб  виконати  розріз,  треба:                                                                           

       а)  у  потрібному  місці  провести  січну  площину;                                       

       б)  частину  предмета,  розміщену  між  спостерігачем  і  січною  площиною,  умовно  відкинути;                                                                  

        в) частину,  що  залишилася  спроєкціювати  на  відповідну  площину 

проєкцій  і  зобразити  на  місці  одного  з  основних  видів  або  на  вільному  полі 

кресленика;                  

       г)  оформити  розріз,  якщо  потрібно,  відповідним  написом.                   

       Потрібно  розуміти,  що  розріз  є  умовним  зображенням,  бо  при  виконанні  розрізу  тільки  уявно  проводять  січну  площину  і  уявно  відкидають  частину  предмета,  розміщену  між  спостерігачем  і  січною  площиною.  Розріз,  утворений  на  фронтальній  площині  проєкцій    (рисунок 11),  не  змінює  виду  зверху.  На  рисунку 12б  розрізи  виконано  на  місці  видів  зверху  і  зліва.  Кожен  з  них  утворений  своєю  січною  площиною,  паралельною  площині  проєкцій,  причому  ці  площини  між  собою  не  зв’язані  і  один  розріз  від  іншого  не  залежить.  

     

          

 

 

 

    

 

                                                                  

      

                                                                         15 

    2.2   КЛАСИФІКАЦІЯ  РОЗРІЗІВ 

Залежно  від  положення  січної  площини,  відносно  горизонтальної  площини  проєкцій,  розрізи  поділяють  на  горизонтальні,  вертикальні  і  похилі.   

        Горизонтальним  називають  розріз,  утворений  площиною,  паралельною  горизонтальній  площині  проєкцій  (рисунок 13).  

        Найчастіше  такий  розріз  розміщують  на  місці  видів  зверху  або  знизу.  

        На  рисунку 13 деталь  розсічено  площиною,  розміщеною  паралельно  горизонтальній  площині  проєкцій.  Верхню  частину   деталі  умовно  відкинуто,  а  частину,  що  залишилась,  спроєкційовано   на  горизонтальну  площину  проєкцій. 

        

                                                                       Рисунок  13 

     

 

                                              16

Вертикальним  називають  розріз,  утворений  січною  площиною,  перпендикулярною  до  горизонтальної  площини  проєкцій (рисунки 14; 15)

Коли  січна  площина  паралельна  фронтальній  площині  проєкцій,  то  вертикальний  розріз  називають  фронтальним  (рисунок 14). 

                                                               Рисунок  14 

 Якщо  площина  паралельна  профільній  площині  проєкцій,  то  розріз  називають  профільним  (рисунок 15).   

                                                                 Рисунок  15 

                                                                     17       

        Як правило,  ці  розрізи  розміщують  на  місці  основних  видів:  фронтальний  -  на  місці  виду  спереду  (рисунок 14),  профільний  -  на  місці  видів  зліва  або  справа  (рисунок 15).  Для  утворення  профільного  розрізу  (рисунок 15)  деталь  уявно  розтинають  площиною,  паралельною  профільній  площині  проєкцій.   Ліву  частину   деталі  відкидають,  а  праву,  що  залишилася,  проєкціюють   на  профільну  площину  проєкцій. 

      Похилим  називається  розріз  січною  площиною,  яка  не  паралельна  жодній  з  площин  проєкцій  (рисунок 16).    

                  а                                                                                                      б

                                                                 Рисунок  16                                                                                                                                 18 

       Такі  розрізи  застосовують  у  випадках,  коли  предмет  має  похило  розташовані  елементи.  На  рисунку 16  корпус  розсічено  похилою  площиною  по  лінії розрізу  А – А.  Похилий  розріз  проєкціюють   на  додаткову  площину  проєкцій,  паралельну  січній,  і  зображення  суміщують  з  площиною  креслення.  Розміщують  похилі  розрізи  за  напрямом  проєкціювання,  який  показано  стрілками,  наприклад  розріз  А – А  на  рисунку 16а.  Похилі  розрізи  розміщують  у  зручнішому  для  читання  положенні,  додаючи  до  напису   позначення     (рисунок 16б).  Це означає, що розріз повернуто.   

Залежно  від  положення  січної  площини,  відносно  габаритних  розмірів  предмета,  розрізи  поділяють  на  поздовжні  та  поперечні.    

        Поздовжнім  називається  розріз,  якщо  січна  площина  напрямлена  вздовж  довжини  або  висоти  предмета  (рисунок 11, 14),  і  поперечним,  якщо  січна  площина  напрямлена  перпендикулярно  (поперек)  до  довжини  або  висоти  предмета  (рисунок 13).  

Залежно  від  кількості  січних  площин  розрізи  поділяють  на  прості  і  складні. 

         Простим називають  розріз, утворений  однією  січною  площиною (рисунки 11, 12, 13,14,15,16).  Складним  називають  розріз,  утворений  двома  і  більше  січними  площинами. Такі  розрізи  поділяють  на  східчасті (рисунки 17,18)  і  ламані  (рисунки 19,20,21)    

        Східчастим  називають  складний  розріз,  утворений  паралельними  січними  площинами.    

         На  рисунку 17,  розріз  виконано  трьома  паралельними  фронтальними  січними  площинами.  Передню  частину  деталі  умовно  відкинуто,  а  частину,  що  залишилась,  зображено  в  розрізі  на  місці  виду  спереду.  Розріз  виконано  так,  ніби  зображення,  що  міститься  на  трьох  паралельних  площинах,  суміщені  в  одну  площину без позначення на кресленні меж цих площин.  

                                                                       19

                                                                         

  

                                                               Рисунок  17 

      На  рисунку 18  зображено  складний  двохсхідчастий  горизонтальний  розріз.  

Крім того, на  головному  виді  розміщено  два  місцевих  розрізи.                                       

                                                        

                                                                Рисунок  18   

                                                                         20 

        Ламаним  називають  складний  розріз,  утворений  непаралельними  січними  площинами,  причому  одна  з  них,  або  кілька,  похилі  до  основних  площин  проєкцій  (рисунок 19).                                                                   

         Ламаний  розріз  виконують  так,  ніби  похила  площина  повернута  у  горизонтальне  або  вертикальне  положення  до  суміщення  з  напрямом  основної  січної  площини.   Розміщують  розріз  на  місці  відповідного  виду.  

          

                                                           

                                                             

                                                             Рисунок  19 

 

       На  рисунку 19  і  рисунку 20б  -  похила  площина  повернута  в  профільне  положення,  а  на  рисунку 20а  -  у  фронтальне.   

       В  першому  випадку  ламаний  розріз  розміщено  на  місці  виду  зліва,  а  в  другому – на  місці  виду  спереду.   

                                                                      21 

       Напрям  повороту  може  збігатися  (рисунок 20а),  або  не збігатися (рисунок 20б)  з  напрямом  проєкціювання.  Повертаючи  січну  площину,  елементи  деталі,  які  розташовані  за  нею, не  повинні  переміщатись  на  кут  повороту  (рисунок 20а).   

 

                                                            Рисунок  20 

      У  ламаних  розрізах  перехід  від  однієї  до  іншої  січної  площини  може  бути  й  радіальним  (рисунок 21). 

                                                       Рисунок  21  

                                                                        22 

Залежно  від  повноти  виконання  розрізи  поділяють  на  повні  та місцеві.   

         Повним  розрізом  називають  зображення,  що  розкриває  внутрішню  будову  предмета  по  всьому  перерізу.  Це  означає,  що  січна  площина  наскрізь  перерізає  деталь.  

       Місцевим  розрізом  називають  зображення,  що  виявляє  внутрішню  будову  предмета  лише  в  окремому  обмеженому  місці.   

       Місцеві  розрізи  відокремлюють  від  нерозрізаної  частини  деталі  суцільною  хвилястою  лінією.   

       На  рисунку 22  місцеві розрізи  виконані  фронтальними  площинами  

і  дають  змогу  виявити  циліндричні  та  призматичні  отвори  в  окремих 

частинах  деталей.  Такі розрізи, як правило, не позначають  і не надписують.  

                                                                Рисунок  22  

                                                                      23 

      Не  штрихують  порожнини і тонкостінні елементи деталей, що  розрізаються  вздовж осі:  ребра жорсткості, стінки, вушка, виступи (рисунок 23) 

 

 

 

                                                             Рисунок  23 

                                                                      24 

          2.3  ОСОБЛИВОСТІ  ПОЗНАЧЕННЯ  РОЗРІЗІВ                         

       Фронтальні  і  профільні  прості  розрізи  найчастіше  розміщують  на  місцях  відповідних  основних  видів.  Наприклад,  фронтальний  розріз  розміщують  на  місці  виду  спереду  (рисунок 11),  профільний – на місці  виду  зліва  (рисунок  12б),  а  горизонтальний – на  місці  виду  зверху  (рисунок 12б; рисунок 13).             

         Коли січна площина збігається з площиною симетрії всієї деталі і відповідні  розрізи розміщені на одному аркуші в проєкційному  зв’язку  та  не  розділені  іншими  зображеннями, то для горизонтальних, фронтальних і профільних  розрізів  положення  січної  площини  не  позначають  і  сам  розріз  не  надписують  (рисунки 11; 13; 14; 15).  

        Лінія  перетину  – це  розімкнена  лінія  (ДСТУ ISO 128-24:2005)  з  початковими  і  кінцевими  штрихами  та  стрілками,  що  показують  напрям  проєкціювання. Штрихи  не  повинні  перетинати  контур  зображення.  На 

початку  і  в  кінці  лінії  перетину  ставлять  великі  літери  українського  алфавіту.  Літери повинні  бути  більшого  розміру,  ніж  цифри  розмірних  чисел.  Наносять  літери  біля  стрілок  із  зовнішнього  боку.  Над розрізом виконують напис  «А – А», «Б – Б» (рисунки 24,25).   

      Прості  похилі  розрізи  позначають  завжди.  Літери,  які  ставлять  біля  штрихів,  не  повинні  мати  нахилу  відповідно  до  напряму  самих  штрихів,  напис  «А - А»  пишуть  горизонтально (рисунок 16а).  При  повертанні  похилого  розрізу  до  напису  додають  позначення     (рисунок 16в).    

      Складні  розрізи  позначають  завжди.  Крім  початкових  і  кінцевих  розімкнених  ліній,  у  місцях  переходу  однієї  січної  площини  в  іншу  ставлять  ламані  розімкнені  лінії  (рисунки 19,20,21,24,25).                                                                  

                                                                         25 

      У  випадку,  коли  на  одному  зображенні  показано  лінії  перетину  для  кількох  складних  розрізів,  літерами  позначають  і  місця  перетину  січних  площин  (рисунок 24а). 

 

                                       а                                                               б 

 

                                                                Рисунок  24                                                    

     Якщо  на  одному  зображенні  треба  показати  два  або  більше  однакових    розрізи,  то  позначають  так,  як  на  рисунку 24б.   

 

 

                                                             Рисунок  25 

      Під  час  виконання  розрізів,  що  утворені  однією  січною  площиною,  але  мають  протилежний  напрям  проєкціювання,  дозволяється  використовувати  лише  одну  лінію  перетину  (рисунок 25).  

                                                                                                     26

 

2.4   ПОЄДНАННЯ ПОЛОВИНИ ВИДУ З ПОЛОВИНОЮ РОЗРІЗУ

Для  того,  щоб  зекономити  площу  кресленика,  зменшити  кількість  зображень  та  спростити   читання  кресленика,   для  симетричних  деталей  застосовують  метод  поєднання  половини  виду  з  половиною  розрізу.   Лінією 

розділення  їх  є  вісь  симетрії,  тобто  штрих – пунктирна  тонка  лінія.  

      На  рисунку 26  показано  приклад  поєднання  половини  виду  спереду  з  половиною  фронтального  розрізу.  Контур  предмета,  що  було  зображено  штриховими  лініями  на  виді  не  показують. 

 

                                                                  Рисунок  26  

                                                                            27 

       На  головному  виді  і  на  виді  зліва  розріз,  як  правило,  розміщують  праворуч  від  вертикальної  осі  симетрії,  а  на  видах  зверху  і  знизу  –  праворуч  від  вертикальної  або  знизу  від  горизонтальної  осі  (рисунок 27а).                 

     Якщо  контур  зображення  на  кресленику  збігається  з  віссю  симетрії,  що  може  призвести  до  непорозуміння,  межу  між  видом  і  розрізом  зображують  хвилястою  лінією  обриву.  На  рисунку 27  показано,  як  проводити  хвилясту  лінію  при  наявності  на  деталі  зовнішнього  ребра  (рисунок 27б), внутрішнього  (рисунок 27в), або  одночасно  обох  (рисунок27г).  

 

  

                                                              Рисунок  27                                                                           

                                                                           

             2.5   ВКАЗІВКИ  З  ВИКОНАННЯ  ЗАВДАННЯ                                        

1.   Вивчити  теоретичний  матеріал  по  темі  «Розрізи». 

2.   Виконати  завдання  картки  контролю  «РОЗРІЗИ №1»  (Додаток  А).  

Правильність  відповідей  перевірити  у  Додатку  Г. 

3.   Виконати  завдання  картки контролю «РОЗРІЗИ №2»  (Додаток  А).   

Правильність  відповідей  перевірити  у  Додатку  Г. 

4.   Підготувати  формат  А4  з  штампом. 

5.   Вибрати  варіант  завдання  (Додаток  В),  відповідно  свого  порядкового  номера  за  списком.  

6.   Проаналізувати  зразки  виконаного  завдання  (Додаток  Б).  

7.   Прочитати за  відповідними  зображеннями  кресленик  своєї  деталі. 

8.   Підібрати  масштаб  і  скомпонувати  необхідну  кількість  зображень. 

9.   Почати  побудову  із  проєкції,  на  якій  розімкненою  лінією  позначено  місце  розрізу. 

10.                       Добудувати  іншу  проєкцію  і  виконати  розріз. 

11.                       Нанести  розміри  та  оформити  кресленик.    

  

  

  

            

  

                                                                               29                                               

       3.1   ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ  ПРО  ПЕРЕРІЗИ 

      Кресленик  деталі  має  давати  повне  уявлення  про  зовнішню  і  внутрішню  будову.  Крім видів і розрізів на креслениках часто використовують перерізи. За допомогою перерізів виявляють поперечну форму деталі (кругла, квадратна чи шестикутна форма, шпонкові пази, шліци, лиски, наскрізні та глухі отвори). Для виявлення поперечної форми деталь умовно розсікають площиною, перпендикулярною до його осі. Фігуру перерізу виносять та повертають до положення, паралельного площині проєкцій.  

                                                       Рисунок 28 

                                      

       Переріз  –  це  плоска  фігура,  яка  зображує  лише  те,  що  міститься  в  січній  площині (рисунок 28).  Переріз,  як  складова  частина,  входить  до  кожного  розрізу,  хоч  може  бути  і  самостійним  зображенням.   

                                                                        

      3.2   КЛАСИФІКАЦІЯ  ПЕРЕРІЗІВ 

         Перерізи бувають: а) винесені; б) накладені; в) в розриві.   

        

                        

                                                                      Рисунок 29 

                                                                       31       

                                                                    

      Переріз є зображенням умовним, тому що січну площину проводять уявно. Фігура, утворена в перерізі, окремо від предмета не існує, але її умовно відривають і зображують на полі кресленика.  

      Перерізи винесені – такі, що виконані окремо від відповідного зображення.Їх обводять суцільною товстою лінією і штрихують під кутом 45 ̊ до основного напису. Таку симетричну фігуру розміщують на продовженні сліду січної площини. В такому випадку лінію перетину, що збігається з віссю симетрії самого перерізу, показують тонкою штрих-пунктирною лінією без позначень літерами і стрілками (рисунки 29а; 30а; 30б). Коли фігура несиметрична, лінію перетину позначають і переріз супроводжують надписом «А-А»; «Б-Б» (рисунки 30в; 30г). 

   

                                                                      

                                                                          Рисунок 30 

                                                                                              

     Коли січна площина проходить через вісь поверхні обертання, яка обмежує круглі отвори або заглибини (кульові, циліндричні, конічні), то контур такої поверхні показують повністю. Тобто переріз виконують як розріз (рисунок 30а). 

      Перерізи накладені – такі, що розміщені на самому зображенні предмета.

Накладені перерізи обводять тонкою суцільною лінією і заштриховують під кутом 45 ̊ до основного напису. На симетричних перерізах стрілок та  позначень літерами біля розімкнених ліній не проставляють (рисунок 29б). Лінію перетину проводять лише тоді, коли форма цих перерізів несиметрична (рисунок 31а). 

      Перерізи в розриві – такі, що розміщені в розриві самого зображення.      Вони розміщуються в розриві між частинами предмета. Обводять їх суцільною товстою лінією та штрихують під кутом 45̊до основного напису (рисунок 29в). Якщо фігура перерізу несиметрична, лінію перетину і стрілки проводять, але не позначають літерами і переріз не надписують (рисунок 31б).  

                                                    

                                                              Рисунок 31 

                                                                      33 

         3.3   ВКАЗІВКИ  З  ВИКОНАННЯ  ЗАВДАННЯ                                        

1     Вивчити  теоретичний  матеріал  по  темі  «Перерізи». 

2     Виконати  завдання  картки  контролю  «ПЕРЕРІЗИ №1»  (Додаток  А).   

    Правильність  відповідей  перевірити  у  Додатку Г. 

3     Виконати  завдання  картки контролю «ПЕРЕРІЗИ №2»  (Додаток  А).   

    Правильність  відповідей  перевірити  у  Додатку  Г. 

4     Виконати  завдання  картки контролю «ПЕРЕРІЗИ №3»  (Додаток  А).   

    Правильність  відповідей  перевірити  у  Додатку  Г. 

5     Підготувати  формат  А3  з  штампом. 

6     Вибрати  варіант  завдання  (Додаток  В),  відповідно  свого  порядкового      номера  за  списком.  

7     Проаналізувати  зразок  виконаного  завдання  (Додаток  Б).  

8     Підібрати  масштаб  і  скомпонувати  необхідну  кількість  зображень. 

9     Побудувати головний вид, перерізи, місцеві розрізи, нанести  розміри і      оформити кресленик.    

          

  

  

                                                          

  

  

 

34 

Додаток  А  

Картка  контролю  «ВИДИ» 

  

  

   

                                                                      Рисунок 1 

 

  

                                                                     Рисунок 2 

  

                                  Рисунок 3                                                       Рисунок  4                                                                                                             

                                                                           35 

           Запитання  

1  З  яких  простих  геометричних  тіл  складається  деталь на  рисунку 1? 2  Які  види  зліва  (а – ж)  відповідають  зображенню,  виконаному  на       рисунку 2? 

3          Як  називається  зображення  1  (рисунок 3)? 

4          Як  називається  зображення  2  (рисунок 4)? 

5          Як  називається  зображення  3  (рисунок 3)? 

6          Скільки  додаткових  видів  виконано  на  рисунках 3 і 4? 

7          Скільки  місцевих  видів  виконано  на  рисунках 3 і 4? 

8          Як  треба  підписати  зображення 3 (рисунок 4)? 

9          Скільки  основних  видів  виконано  на  рисунках 3 і 4? 

10     Як  треба  підписати  зображення 4 ( рисунок 3)? 

     12  Які  з  точок  F,  N,  L,  що  лежать  на  деталі,  найбільш  віддалені  від        горизонтальної  площини  проєкцій  (рисунок 4)? 

 

                                                        

                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 36    

Картка  контролю  «РОЗРІЗИ №1» 

 

            Завдання: 

1               Який  розріз  доцільно  зробити  на  рисунку 1?                                                          

2               Який  розріз  доцільно  зробити  на  рисунку 2?                                                           3          Який  розріз  доцільно  зробити  на  рисунку 3?                                                          

4               Як  називається  розріз  А – А  на  рисунку 4?                                                              

5               На  якому  рисунку  (1 – 4)  треба  зробити  поєднання  виду   з  розрізом ?            

6               На  якому  рисунку  (1 – 4)  розріз  можна  не  позначати ?                                

7               На  якому  рисунку  (1 – 4)  елемент  деталі,  що  попадає  в  розріз, 

штрихувати  не  потрібно ?                                                                                                         

8               Скільки  січних  площин  має  розріз  на  рисунку 4 ?                                                 

9               Як  називається  розріз,  виконаний  на рисунку 10 ?                                                  

10          На  якому  з  рисунків  (6 – 9)  напис  розрізу  зроблено  правильно ?                      

11          Яка  з  точок  на  рисунку 5  (1; 2; 3; 8)  лежить  ближче  до  спостерігача ?            

12          Яка  з  точок  на  рисунку 5  (4; 5; 6; 7)  лежить  найвище ?                                       

13          Виконайте  в зошиті ступінчастий  розріз  (рисунок 11) 

                                                                         37 

                                    Картка  контролю  «РОЗРІЗИ №2» 

                          Завдання:  Знайти  відповідний  розріз  деталі 

 

                                                                        38                                                          

                                                    

 

 

39 

 

 

 

 

40 

 

 

 

 

 

41 

                                                               Додаток  Б  

Зразок  виконання  графічного  завдання «ВИДИ»  

 

Зразок  виконання  графічного  завдання «ПОХИЛИЙ РОЗРІЗ»  

  

                Зразок  виконання  графічного  завдання «ЛАМАНИЙ РОЗРІЗ»  

  

  

Зразок  виконання  графічного  завдання «СХІДЧАСТИЙ РОЗРІЗ»    

Зразок  виконання  графічного  завдання «ПЕРЕРІЗИ»  

 

 46 

                                                          Додаток  В  

                              Варіанти  індивідуальних  завдань «ВИДИ»  

  

47 

 

 

 

48 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               

                                 Варіанти індивідуальних завдань «РОЗРІЗИ»

 

  

 

  

 

 

 

Варіанти індивідуальних завдань «ПЕРЕРІЗИ»

  

55 

 

 

 

 

                                                               Додаток  Г  

                                     Відповіді  на  картку  контролю «ВИДИ»  

                                      

1              -  конус;  призма;  частина  тора;  циліндр;  частина  сфери. 

2              -  а;  г;  д;  є. 

3              -  головний  вид. 

4              -  вид  знизу. 

5              -  місцевий  вид. 

6              -  два.   

7              -  два. 

8              - Б   

9              -  чотири. 

10         -  А. 

11         -  точка  N. 

 

    

  

 

 

   

 

 

 

 

Відповіді  на  картку  контролю «РОЗРІЗИ №1»  

 

1-     складний  ламаний. 

2-     простий  горизонтальний. 

3-     простий  фронтальний. 

4-     складний  ступінчастий. 

5-     на  рисунку 2. 

6-     на  рисунку 3. 

7-     на  рисунку 3. 

8-     три. 

9-     місцевий. 

10 - на  рисунку 8. 

11- точка  8. 

12 - точка  4. 

      13 

                                             

   

 

 

 

 

 

 

Відповіді  на  картку  контролю «РОЗРІЗИ №2»  

  

1              -  П 

2              -  А 

3              -  Д 

4              -  В 

5              -  Е 

6              -  К 

7              -  Г 

8              -  Б 

9              -  Ж 

10         -  Л 

11         -   Н 

12         -  М 

 

  

 

    

 

 

 

 

 

 

Відповіді  на  картку  контролю «ПЕРЕРІЗИ №1»  

 

1              -  Б 

2              -  В 

3              -  Г 

4              -  Г 

5              -  В 

 

       

   

   

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповіді  на  картку  контролю «ПЕРЕРІЗИ №2»  

             

  

А-А  -  7  

Б-Б  -  9  

В-В  -  8  

Г-Г  -  11  

Д-Д  -  4  

Е-Е  -  10  

Ж-Ж  -  2  

И-И  -  12  

К-К  -  1 

Л-Л  -  6  

М-М  -  5  

Н-Н  -  3  

  

 

 

     

 

                             

 

          

                             Відповіді  на  картку  контролю «ПЕРЕРІЗИ №3» 

  

1              –  А  

2              –  Ж  

3              –  М   

4              –  Б  

5              –  П  

6              –  Л   

7              –  Г  

8              –  Н  

9              –  Д  

10         –  К  

11         –  В  

12         –  Е  

 

 

   

    

 

 

 

62 

                                                              ЛІТЕРАТУРА  

  

                   1      Антонович  С. А.;  Василишин  Я. В.;  Шпільчак  В. А.  Креслення:

Навчальний  посібник /  За  ред.  проф.  Є. А.  Антоновича.  Львів:  Світ,  2006.

512 с.                                  

2      Михайленко  В. Є.,  Ванін  В. В.,  Ковальов  С. М.  Інженерна  та  комп’ютерна  графіка:  підручник / за  ред.  В. Є. Михайленка.  К:.  Каравела, 

2010.  360 с.                         

3               Ванін  В. В.,  Бліок  А. В.,  Гнітецька  Г. О.  Оформлення  конструкторської документації. Навчальний  посібник. К.: Каравела, 2003. 160 с.             

4               ДСТУ  3321: 2003.  Система  конструкторської  документації.  Терміни  та  визначення  основних  понять.  К:.  Держспоживстандарт  України,  2005.       

5               Інженерна  та  комп’ютерна  графіка  / за  ред.  Б. Д. Коваленка.  К:. 

Каравела,  

2008.  512 с.                                                                                                      

 

   

 

 

      

 

 

                                                                      

                                                                           63