Після сильного дощу чи грози іноді можна спостерігати таке незвичайне явище природи, як веселка. Це коли яскраве сонячне світло розбивається на декілька різних кольорів. Веселка виглядає, як дуга в різнокольорових барвах. Тут і червоний, і синій і фіолетовий і жовтий інші кольори. А потім, коли вода швидко випаровується на сонці, веселка також швидко зникає.
1.Значення слова.
Весе́лка — оптичне явище в атмосфері, що являє собою одну, дві чи декілька різнокольорових дуг, що спостерігаються на тлі хмари, якщо вона розташована проти Сонця. Червоний колір ми бачимо з зовнішнього боку веселки, а фіолетовий — із внутрішнього.
2. Слово вживається в усіх стилях літературної мови.
3. Синоніми: райдуга, веселка,веселиця, ґама, строкатість, пістрявість.
4. Споріднені слова: веселочка, веселковий, веселонька.
5. Традиційно умовно виділяють 7 кольорів веселки: червоний ,оранжевий (помаранчевий), жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий . Цю послідовність легко запам'ятати замнемонічною формулою, кожне слово якої розпочинається на літеру, що відповідає кольору.
Наприклад:
6.Загадки:
8.Поетичні твори:
ВЕСЕЛКА
Хмарина тінню вкрила дерева у ліску,
Веселка опустила відерця у ріку.
Коромислом барвистим зігнулася від них,
Сяйнула в хвилях чистих, на берегах крутих.
Взяла вона водиці, і в полі край села
І жито, і пшеницю з відерець полила.
Д. Метелик
РАЙДУГА
Дощик сонечку всміхавсь,
Лоскотав промінчик.
А коли на землю впав,
Враз став зовсім іншим.
Посмішка вниз головою –
Кольоровою дугою!
Н. Замрія
НЕСЕ ВЕСЕЛКА ВОДУ
Несе веселка воду —
Від річки до городу,
Від озера — до саду
На молоду розсаду.
Несе лугам і нивам,
І житнім переливам.
До саду-огороду
Несе веселка воду,
Вологу — всім жадану —
На грядку капустяну.
На моркву, на квасолю,
На кріп, на бараболю,
На мак, на полуниці —
То все для нас гостинці.
На гарбузи, на дині
Та на барвінки сині,
На огірки, редиску
Та на кущі любистку.
На соняхи розквітлі,
Що мов санчата літні.
На ягоди порічки,
На виноградні стрічки.
Бо треба ж напоїти
І овочі, і квіти.
Несе веселка воду,—
Віщує нам погоду,
І день квітує з нею
Над рідною землею,
Над нашим отчим краєм,
Де сонце ми стрічаєм.
Несе веселка воду,
Свою умивши вроду,
Несе — не розливає,
Всіх працювать навчає.
М. Сингаївський
ВЕСЕЛКА НА СНІГУ
А сонце на морозі
Проміння роздає,
І снігом кольоровим
Повсюди виграє.
А дітвора сміється,
І чути — ох та ах:
— Та це ж веселка грає
Узимку на снігах.
Не сніг — барвисте диво,
Чи веселкова гра.
Вигукує до неї
Щаслива дітвора.
І жаль, хто не побачив,
Що квітне, як жива,—
Привітна, дивоцвітна
Веселка снігова.
М. Сингаївський
ДЕ ВЕСЕЛКА КУПАЄТЬСЯ
На річці та й на дощечці
Дві качечки полощуться.
А над нами веселка вигинається,
В синьому морі купається.
В. Пепа
ВЕСЕЛКА
Надягла веселка
Стрічок-стрічок,
Як у свято.
Взяла коромисло
І пішла до річки.
Дорогою перестрів її
Князенко соняшник
Із золотим черевичком у руці.
Поміряла веселка –
Якраз на ніжку!
От вони і побралися.
І. Калинець
У ВЕСЕЛКИ СІМ ДОРІГ
У веселки сім доріг.
Всі хутенько я пробіг,
Потім олівці узяв
І її намалював.
Т. Петровська
ВЕСЕЛКА
Веселка весельця
В ставок опустила
І сонячні скельця
В ставку намочила.
А жайвір дзвіночком
Покликав із неба:
- Нумо, підіймайся!
Чекаєм на тебе.
І сонечко хмарку
Промінням прогнало.
А де ж та веселка?
Була і – пропала.
В. Кравчук
ВЕСЕЛОЧКА
Я барвиста веселочка,
Маю сім кольорів,
Засвітилась над селами,
Над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
Подарую в жнива,
Соковито-зеленого
Буде мати трава.
А ясного блакитного
Небу дам назавжди,
Світанкового синього залишу для води.
Непомітно погаснувши,
Упаду між дубів...
Так ніколи нічого я не лишаю собі.
А. М’ястківський
* * *
Веселка вийшла з броду,
Несе в відерці воду
Межею, де пшениця,
Де гречка-медівниця...
Ячмінь торкає вуса:
— Вже досхочу нап'юся!
* * *
Ген, по небу, через ліс
Гноми будували міст.
Сім веселих кольорів –
Гарний міст замайорів.
Н. Бугай
* * *
Ще доноситься грім здалека,
Затихають дощі рясні,
А над світом звела веселка
Загадкові мости ясні.
Дивовижні і кольорові,
На півнеба вони лягли.
Ці мости чарівні, казкові
В чисту мрію нас повели.
Відкотилася хмара сива
І кудись собі попливла.
А веселка така красива
Засміялася, ожила.
Диво-кольором нас чарує –
Кольорів вона має сім.
І красою усіх дивує,
І тепло роздає усім.
Н. Красоткіна
ВЕСЕЛКОВА ЛІЧИЛКА
В лузі дощик із квіток
кольоровий сплів вінок.
У долину, аж до річки,
простяглись барвисті стрічки.
Ось червона, перша стрічка, —
колір стиглої сунички.
Друга — наче мандаринки,
що оранжеві в них спинки.
Третя — жовта, наче сонце
зазирає у віконце.
А четверта — то зелена,
як листок берізки, клена.
П’ять — блакитна, барвінкова,
наче квіточка святкова.
Шоста — синя, як ті сливи,
що дощі вмивали й зливи.
Сьома — вкрили ліс та балки
фіолетові фіалки.
Із семи стрічок веселих
утворилася веселка,
і щоб знати кольори,
ти лічилку повтори.
Л. Вознюк
ВЕСЕЛА ВЕСЕЛКА
А веселка веселилась,
Поки в річці не втопилась.
А втопилась — не пропала,
Лиш на вид темніша стала.
Бо вона чомусь забула,
Що у річці повно мулу.
Плакав вітер в очереті:
— Я її не попередив!
І журились береги:
— Ми її не вберегли!
А маленький добрий хлопчик
У холодну воду скочив,
У кулак трави вхопив
І веселку довго мив.
Г. Чубач
9. Казки
ЗАЙЧИК І ВЕСЕЛКА
Олена Громенко
Жив собі зайчик. Тільки двічі на рік він змінював колір шубки. Взимку – на білий, а влітку – на сірий. Набридло куцохвостому бути таким немодним. Якось після теплого літнього дощику на небі з’явилася барвиста веселка. Заєць зачаровано дивився на неї, а потім наважився попросити:
– Веселочко! Будь ласка, пофарбуй шубку в якийсь яскравий колір.
– Гаразд, – усміхнулася веселка.
– Можу навіть міняти кольори твого вбрання.Але запам’ятай: якщо знову попросиш у мене білу шубку, то кольоровим більше не станеш ніколи.
Довговухий погодився і спочатку забажав бути зеленим. Адже це так зручно залишатися непомітним у траві та мати можливість досхочу бавитися в заростях.
Потім зайченя стало синім. Довелося перебратися поближче до озера. Невдовзі куцохвостий помітив, що йому так личить блакитний колір!
Настала осінь. Заєць став жовтим із червоними плямами. Він бігав по золотому листю й був зовсім непомітним для ворогів.
Ставало холодніше, з’явилися перші сніжинки. Одного разу зайчик зустрів їжачка. Той здивовано поцікавився:
– Що трапилося, друже? Чому такий пістрявий? Як зимувати думаєш?
Тут куцохвостий зрозумів, що його модне жовтогаряче вбрання взимку буде помітним навіть здаля. Лисиця таку поживу швидко вгледить! І став кликати веселку, щоб попросити білого кожушка. Барвиста одним оком визирнула з-за хмаринки й запитала:
– Пам’ятаєш мою умову?
–Так, – відповів зайчисько. – Проте не хочу кольорового вбрання. Краще хай буде таким, як створила сама природа!
Відтоді заєць на зиму стає білим, навесні змінює шубку на сіру. І ніякі інші барви йому більше не потрібні.
10.Цікаве про веселку
Ми майже звикли до звичайної веселки. Але нічна веселка набагато більш рідкісне явище, ніж веселка денна. Вона може з'явитись лише тоді, коли Місяць повний або майже повний - саме в цей час він буває найяскравішим. І все одно його яскравості недостатньо - місячна веселка значно блідіша за звичайну. Це пояснюється тим, що Місяць відбиває від Сонця менше світла, ніж випромінює саме Сонце.
Для появи місячної веселки, за винятком тих, які викликані водоспадом, Місяць має знаходитись невисоко в небі (менше ніж 42 градуси і бажано ще нижче) і небо має бути темним. І звичайно ж навпроти Місяця повинен йти дощ. Шукати місячну веселку потрібно на протилежній від Місяця стороні неба.
Феномен місячної веселки спостерігається лише в кількох місцях у світі. Наприклад, на території Йосемітського національного парку (США) знаходиться велика кількість водоспадів, тому тут можна спостерігати місячні веселки, особливо при весняному підвищенні рівня води від талого снігу. Але, ймовірно, при достатньо сильному тумані і ясній погоді, нічну веселку можна спостерігати на будь-яких широтах.