НАВЧАННЯ УЧНІВ РАЦІОНАЛЬНОМУ САМОКОНТРОЛЮ І ПЛАНУВАННЮ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НАВЧАННЯ УЧНІВ РАЦІОНАЛЬНОМУ САМОКОНТРОЛЮ І ПЛАНУВАННЮ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Казимірчук Р.І.,  викладач методики професійного навчання індустріально-педагогічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету (м. Конотоп  Сумської обл.)

Наукові дослідження та практичний досвід підтверджують, що самоконтроль і планування є важливим компонентом виробничого навчання. Особливо очевидна його роль у формуванні професійних умінь та навичок, розвитку особистості учнів.

Чим краще учні володіють способами самоконтролю та планування, тим успішніше освоюють уміння та навички самостійної роботи. Уміння планувати і контролювати свою роботу допомагають учням самостійно набувати, поглиблювати і розширювати знання, успішно освоювати професію. Сутність самоконтролю у здатності учнями знаходити, виправляти та попереджати помилки у своїй роботі, порівнюючи її зі зразком (прийомом, еталоном, кресленням, технічними умовами, тощо).  Уміння планувати свою працю, проводити самоконтроль також є одним з важливих умов формування в учнів шанобливого  ставлення до праці. Цьому питанню варто приділяти  достатньої  уваги. Варто відмітити, що, хоча робота сучасних працівників характеризується зростанням частки інтелектуальних компонентів діяльності, не можна нехтувати  формуванням спеціальних умінь та навичок. Це пояснюється тим, що спеціальні уміння та навички в даний час і в огляді майбутнього будуть займати в професійному навчанні значне місце, тим паче, що в умовах сучасного виробництва постійно підвищуються параметри робочих процесів, зростають швидкості обробки, ускладнюється експлуатація обладнання, зростає частка керованих об'єктів, зростають вимоги до точності, довголіття та естетичності продукції [3, с. 91].

Зміст і методи навчання учнів самоконтролю і плануванню. Методи - основа роботи кожного майстра виробничого навчання. Вони визначають рівень його професійної майстерності та складають стрижень усієї навчальної роботи. Розглядаючи загальні вимоги до методів навчання, ми повинні мати на увазі, що всяке навчання - це двобічний процес: він складається з методів навчання та методів вчення, тобто включає в себе два види діяльності, дві системи - педагогічну та навчальну. Потрібно відзначити, що ці дві системи мають різні цілі: майстер прагне дати знання, формувати в учнів уміння та навички, виховати їх, а учні засвоюють знання, уміння, способи діяльності. Ці дві системи взаємозв'язані. Визначальними є методи навчання; їх вплив залишається в силі навіть тоді, коли учень самостійно працює з навчальним посібником, довідником, схемою, виконує виробничу роботу. Успіх навчання залежить від відповідності методів роботи майстрів виробничого навчання та способів роботи учня. Якщо методи виробничого навчання розраховані на орієнтування за зразком, тобто "роби так, як я показав", то й у учнів формуються лише виконавські навички, просто за  зразком. Однак успіх навчання визначається не скільки  рівнем формування виконавських навичок, скільки внутрішньою, пізнавальною діяльністю, яка включає в себе розуміння, осмислення та усвідомлення учнями навчального матеріалу, аналізу навчального завдання, перебудови знань з опорою на попередній досвід, висунення гіпотез тощо. Щоб успішно керувати інформативною діяльністю учня, необхідно, щоб майстер знав його внутрішній світ (інтереси, захоплення, схильності тощо) і створював всі необхідні умови для його розвитку [2, с. 117 ]

Методи навчання, що застосовуються у вступному та підготовчому періодах навчання. Ці методи характеризуються зосередженням уваги на ознайомленні учнів з поняттями "креслення", "технологічний процес", "трудовий процес", "операція", "прийом", "дія", "планування", "самоконтроль".

Майстри виробничого навчання, спираючись на знання, отримані учнями, навчають їх способам застосування цих знань, тобто  формують у них навички планування та самоконтролю з урахуванням ступеня розвитку самостійності. Ця робота будується так, що учнів навчають планувати окремі складові елементи трудового процесу, проводять самоконтроль виконання окремих дій. Навчання проводиться  з опорою на зразок (прийоми  показані майстром, креслення, заготовку тощо.). Теоретичні знання учнів - це важливе, але не єдине джерело для навчання їх плануванню та самоконтролю. Другими джерелами є трудовий процес та технічна документація (ескізи, креслення, технологічні карти, кінематичні, теплові, електричні та інші схеми, технічні умови, стандарти, СНІПи тощо.), котрі містять все необхідне для аналізу трудового процесу: його елементи, послідовність обробки , протікання процесів, вимоги до чистоти обробки, умови забезпечення нормальної роботи машин, механізмів, функціонування пристроїв, автоматичних систем тощо.

На основі цього матеріалу майстер розробляє комплекс вправ, практичних завдань для навчання учнів плануванню та самоконтролю. У цей період формуються навички планування та самоконтролю окремих компонентів трудового процесу. Сюди варто віднести визначення розмірів виробу за  кресленням, інструкції, зразки тощо; встановлення послідовності дій, способів самоконтролю, визначення випадків, в яких його потрібно здійснити; підбір ріжучого та контрольно-вимірювального інструменту, пристосувань, основного та допоміжного матеріалу. При розгляді завдання у вступному інструктажі  майстер докладно роз'яснює і показує способи планування та самоконтролю, показує, що контролювати (дії, переходи, тощо), формулює вимоги до підбору інструмента, пристроїв, матеріалу [4, с. 124 ].

Учні під керівництвом майстра засвоюють ці вимоги і при виготовленні виробу, деталі дотримуються їх. Це повторюється при виконанні декількох навчальних завдань до того часу, поки учні засвоять способи складання плану та самоконтролю.

Другим кроком у цій роботі є колективне розбирання учнями способів планування та самоконтролю під керівництвом майстра. Після цього учні,  дотримуючись наміченого плану, знову виконують навчальне завдання, контролюють свої дії та якість обробки.

Третім кроком є самостійне планування учнями окремих компонентів дій, що складають трудовий процес, їх послідовність, а також проведення самоконтролю цих дій.

Щоб успішно навчати плануванню, майстер повинен систематично роз'яснювати учням зміст таких понять, як "мета дії", "способи дії", "умови дії", "результат дії", "система дії", "системний підхід"  тощо.

Способи самоконтролю та планування залежать від обсягу та міцності, знань, від якості виготовлених виробів, з якими учні порівнюють свою діяльність.

Не міцні знання питань спецтехнології, технології металів, допусків і посадок, креслення затрудняють планування та самоконтроль. Коли планування та контроль вимагають зусиль, напруженості думки, вони стають більш усвідомленими [2, с74-78].

Важливою частиною навчального процесу для переважної більшості спеціальностей є система вправ з навчання плануванню та самоконтролю: 1) користування перевірочними контрольними інструментами (шаблонами тощо); 2) визначення прямих і непрямих ознак самоконтролю; 3) виконання дій за зразком, показаним майстром, або еталонному виробу; 4) планування послідовності обробки деталей, виконання роботи тощо; 5) раціональна організація робочого місця; 6) виконання дій за схемою, малюнком тощо; 7) складання найпростіших  планів обробки деталей, виконання роботи; 8) читання креслень, ескізів, малюнків, схем; 9) користування контрольно-вимірювальними інструментами тощо [2, с. 117].

Методи навчання, що застосовуються в період оволодіння професією. 1) навчання плануванню та самоконтролю з опорою на накопичений учнями досвід, вдосконалення та розвиток їх у нових умовах;  2) організація вправ щодо розробки раціональних планів виконання навчального завдання, для чого учням необхідно надати можливість вибрати з декількох планів виконання завдань найбільш раціональний; довести до кінця планування технологічного процесу з пропущеними даними на обробку тих чи інших деталей тощо; 3) організація та проведення спеціальних вправ для вирішення з учнями практичних завдань щодо успішного формування навичок планування та самоконтролю.

Особливості методів навчання, що застосовуються в контрольно-кінцевий період навчання. 1) спрямованість усного та письмового інструктажів на усвідомлення мети та змісту завдання, технології виготовлення виробів, вузлів, машин і механізмів на усвідомлення технічних вимог до їх виготовлення. 2) розвиток самоконтролю, що проводиться за допомогою органів чуття (аналізаторів). 3) Закріплення способів користування найпростішими контрольно-вимірювальними інструментами та оволодіння новими, більш складними, що застосовуються в цей період. Для оволодіння складними вимірювальними інструментами та приладами потрібно проводити спеціальні вправи та тренування.  4) Широке надання учням можливості порівняти свої дії та результати за зразком (еталоном,  технічними вимогами тощо). Це сприяє посиленню контролюючої ролі другої сигнальної системи, яка знаходить своє відображення у здатності усвідомлювати, регулювати і контролювати свою роботу, підвищувати відповідальність, формувати навички самоконтролю.

Список літератури:

        1. Іваськів О.Ф. На допомогу майстру виробничого навчання: метод. посібник / О.Р. Іваськів, Р.С. Брик.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2013.- 344 с.

2. Кругликов Г.И.Методика профессионального обучения с практикумом: учеб. Пособие  для студ. высш. учеб. заведений – М.: Издательский центр  «Академия», 2008.-288с.

        3.  Ничкало Н.Г. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: навчально-методичний посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін за ред. Н.Г. Ничкало. – 2-ге вид., доп.- К.: Вища  школа, 1994-383с.

4. Шматков Є.В., Коваленко О.Е. Методика професійного навчання. Частина  Методика професійно-практичного навчання. УІПА, Харків, 2002.-214с.