Навіки молоді – Герої Крут. Година пам’яті.

Навіки молоді  –  Герої Крут.

Година пам’яті

Звучить «Реквієм» Моцарта

     Учень:          Крута дорога із Крут, та віримо, рушивши нею,

                           Нелюдськи міцний цей люд, і вийде він ще на суд

                           Не судженим, а суддею!

Учень:  29 січня 2020 року виповнюється  102 роки легендарному бою під Крутами .Крутянські події стали справжнім символом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну соборну Україну.  Сьогоднішню зустріч  ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

1. Демонстрація відеоролика  «Крутянська битва. Реконструкція»

Учень:

«І  згадую  чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх», - писав  Олександр Олесь.

 

Учень: У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни. Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави.

 

Учень:

Що ж було під Крутами 29 січня 1918року? Січень 1918 року безжально шмагав морозними батогами засніжену українську землю. Це був час великих сподівань і звершень.Четвертим Універсалом Центральна Рада щойно проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою.  Проте така ситуація зовсім не влаштовувала більшовицьку Росію. Більшовики розгорнули  наступ  на Полтаву і Київ,маючи значну перевагу в силах і засобах.

2. Демонстрація історичного відеоролика  «Історія Крут »

 

Учень:

Перед захопленням Полтави царський полковник  Михайло Муравйов оголосив: « Я дав наказ вирізати всіх оборонців місцевої буржуазії». Чим швидше  наближалися війська до Києва, тим жорстокішими ставали методи ведення війни.

Для боротьби з контрреволюцією війська Муравйова об'єдналися у Бахмачі і продовжили наступ вздовж залізничного напрямку Бахмач-Київ. Зупинити їх було нікому. Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач - Ніжин нашвидкуруч зібраний загін під командуванням сотника Омельченка,  який складався із 300 юнаків спробував перекрити шлях радянським військам.Молодіжний загін пройшов лише семиденну підготовку.

Це була молодь, яка не мала в душі сумнівів і вагань. Вона не знала різниці між словом і ділом, багато хто втік із дому, щоб уникнути тяжкого прощання з батьками. Більшість ніколи перед тим не тримала рушниці в руках.

 

Учень 1: Вірш

Петро Шкраб'юк «Бій під Крутами» 

 

Супроти хижої навали,

Супроти смерті - в стужу й сніг –

 Ось тут вони, ось тут стояли.

І всього жменька - триста їх.

Стихали Києва хорали.

Його заслін - ці юнаки.

Ось тут - редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.

І пам’яттю не оминути

Останній бій, останній крик,

Ці Фермопіли наші - Крути,

А Берестечко - їх двійник.

Ген визирала мати сина.

Дівчата в’яли на порі.

Лиш червонилася калина

Ще дужче в кожному дворі.

І не уславнені спартанці,

А хлопці з роду відчайдух –

Ці гімназисти, ці повстанці...

Ось тут їх непоборний дух.

І слава їх встає, не вмерши,

Ятрить крізь відстані і час.

Було їх триста... Триста перший –

І ти,І я,І кожен з нас.

 

Учень:

          Формування загону молодих захисників Центральної Ради проходило на суто добровільних засадах. На зборах Другої Української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії , що відбулися 15 січня 1918 року, короткий виступ  студента університету  Св.Володимира Миколи Лизогуба, який стояв перед гімназитами у військовій формі , своєю патріотичністю, запалом зачарував гімназистів: «…Вступайте до студентського куреня – закликаю лише тих, хто вірить в Україну, готовий за неї вмерти. По кількох днях вирушимо на фронт. Ось і все».

 

Учень:

            Запрошений на збори директор гімназії  звернувся до вихованців з такими словами:  «Ви -  наша надія, надія української нації. Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба житии і творити  в ній, сіяти далі поміж інших знанн і любов до нашої землі». І далі: «Діти мої, побережіть хоча б тих, хто менший за вас!»

 

Учень:

             На це гімназисти відповіли: «Сьогодні час стріляти у ворогів України, а не промови говорити. І треба йти всім , як один, на фронт».

             І гімназисти підходили до столу й записувалися до студентського куреня Січових Стрільців. Уночі 28 січня курінь, що нараховував близько 300 чоловік, виїхав зі станції «Київ-пасажирський» і наступного дня прибув на станцію «Крути».

 

Учень:

          У глибокому снігу, при 15-градусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях, залягли юнаки в лаву. Назустріч їм, як чорне гайвороння, посунуло більшовицьке військо силою до 4-х тисяч бійців. Досвідчені бійці Червоної Армії, що пройшли школу війни, з допомогою кількох бронепотягів розпочали бій з юнаками.

 

       Читець. Вірш Ігоря Яворського «Розіп'яті Крути»

                          Розчахнуто січневий день

                          Гарматним пострілом навпроти.

                          Останній відлік час веде,

                          Та твердо став студентський спротив!

                          А кулемет січе за так, плює свинцем оскаженіло.

                          Від сатанинських зарізяк вкраїнське сонце потемніло.

                          Їх перший бій… Останній бій…

                          І вечір той, і ранок плакав,

                          Скільки Оксанок і Марій вбере зима у чорне плаття!

                          Штиком штрика червона скрута,

                             Ця ніч озветься смертним криком.

                             Розіп’яті ридають Крути, і Київ заголосить дико.

                             В жалобі квилить посвист вітру,

                             Аскольда тінь зігнув неначе.

                             Той князь не в долю – в юних вірив,

                             А Україна їх оплаче.

                             …Сюди печаль свою несу,

                             Шепчу молитву в ріднім  слові

                             Не надмогильному хресту –

                             Козацькій славі в їхній крові.

 

Учень:

                Тримаючи  рушниці в замерзлих руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем. П'ять годин без перестанку студентський курінь стримував «червоні лави», знаходячись під градом куль та вибухів гранат, проте ніхто не думав покидати позиції, відступати. Ворог наблизився і побачив, які має перед собою сили. Підбадьорений своєю перевагою, він кинувся в атаку.

 

Учень:

               Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків, розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених.  В останньому пориві кинулися молоді герої на переважаючого ворога, але були буквально знищені. Лише 30 юнаків потрапило в полон.

              Більшовики катували й дико знущалися над ними. Наступного дня живими залишилося семеро. Решту розстріляли.

  Найстаршому з них було -23, наймолодшому -15.

  Це  сталося 29 січня 1918 року.

Учень:

 

День помирав, як недобитий лебідь,
Ніч перейняла невимовний біль.
Здригались зорі в сполотнілім небі
І тихо падали в криваву заметіль.
Стогнали Крути і молився вітер,
Цілуючи скривавлені сліди:
Вас мало, діти, вас так мало, діти,
Супроти п'яної московської орди.
В пекучий сніг... Навзнак... Не на коліна.
Заплакав місяць в зоряну блакить.
Всі — як один... Кріпися, Україно,
Хоч їхня смерть вовік не відболить.

3. Демонстрація  фото загиблих крутянців на фоні пісні « Кленова балада» у  виконанні О.Білозір

Учень:

..Перелік цей далеко неповний.

.. .Ми жертвенник волі вже кров’ю скропили.

Нас знають і Бахмач, і Крути

І свідчать про чин наш високі могили...

Ми рвали одвічнії пута...

Це про них, героїв-крутян.

 

Учень:

 

Вітрисько, шпаркий і розхристаний до нестями, ще шелестів над тілами забитих юнкерів, студентів, гімназистів та учнів технічних шкіл, коли решта були раптово оточені й захоплені в полон. Лише четвірці юних дивом вдалося врятуватись.Двадцять вісім студентів прийняли мученицьку смерть.

 

 

Учень 2:

П.Тичина «Пам’яті  тридцяти»

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних , молодих...

На Аскольдовій могилі –

Український цвіт!

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –

 На Аскольдовій могилі

 Поховали їх.

 

 

 

Учень:

Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх на призволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього коша СлобідськоїУкраїни на чолі з Симоном Петлюрою, але ц іплани зазнали краху через січневі події у Києві.

Учень:

Бій під Крутами мав велике моральне і психологічне значення. Він став символом жертовності, на якому виховувались покоління молоді, зокрема студентської.Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають нові  пелюстки свободи.

 

4. Демонстрація відеоролика  про Євромайдан(Андрій Хливнюк і Джамала – Злива)

Фото Нігояна Сергія на екрані

Учень:

«Мені наснилось, що вони зустрілись…»

 

Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й вірменин Сергій. В саду

Едемськім на травичці всілись:

«За що тебе?» «За Україну, друже мій!»

 

«Ти знаєш, і мене за неї вбили,

Та це було вже років може сто,

Тоді померли ми, щоб ви там жили.

А вас вбивають… Вас тепер за що?

 

Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш

Як біло – біло в нас цвітуть сади

І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш…

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди»

 

«А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

На віки на землі нам присудив.

 

Під Крутами стояли ми стіною

В очах не страх, а злість для ворогів

Большевики готовились до бою,

Я йшов на смерть… А жити так хотів.

 

Мені твій попіл стукав, брате, в груди

Я вірменин, а теж Вкраїни – син

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин».

 

… Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій

В саду Едемськім на травичці всілись:

«За Україну нас вбивають, брате мій!»

                                     Оксана Максимишин – Корабель

Учень:

 Українські події з грудня 2013 по лютий  2014 року повернули нам ще одні Крути і  явили нових героїв. Воїни «Небесної сотні» повстали проти системи цинічної брехні та фальші.  Вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я – то хто ж».

Учень:

Страшного лютневого ранку вони бігли вгору вулицею  Інститутською виручати поранених товаришів, а спіткнулися об оптичний приціл снайпера. Під час наймасовіших акцій  протесту в історії України 18-20 лютого 2014 року на невеличкому відрізку  столичної вулиці  Інститутської  силовики застрелили понад сто беззбройних учасників  акцій протесту.

Учень:

 

Мамо, не плач. Я повернуся весною... Монтаж

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

Учень :

Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем  полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Хоронителями у небі. Цей Ангельський Хор від сьогодні безупинно, як у дзвін, стукає в наші серця, не даючи їм збайдужіти, зачерствіти й вкритись пилюкою нових, помножених і непрощених гріхів. Слова, що тільки кров’ю дістається незалежність і відбувається народ, є правдою. Виявляється, що недарма загинули хлопці у 1918 році під Крутами.

Учень : Вірш

Людмила Максимюк « А сотню вже зустріли небеса…»

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін -
Спереду - сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній– сивий-сивий…
І рани їхні вже їм не болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Учень:

З березня 2014 року і по цей день тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Проте шлях до перемоги досить довгий і кривавий. Війна приносить загибель тисячам людей, спотворює  мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.

В війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію. Ми маємо жити в системі координат, яка зрозуміла для нас. Серед символів, які мають значення та торкаються серця.

5. Демонстрація відеоролика  « Ой у лузі червона калина»

Учень :

Ще зовсім недавно ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Слова «Слава Україні – Героям слава» набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані. Ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають східний кордон України;лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу;волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

З початку збройного конфлікту станом на 7 грудня 2017 р на сході країни в зоні АТО налічується  3760 загиблих українських вояків.

Наші земляки  полягли смертю хоробрих, захищаючи рідну землю.

6. Демонстрація слайдів фото загиблих героїв – земляків на фоні «Адажіо»ТомазоАльбіноні.

Учень:

Героїв , котрі  в боротьбі за волю і кращу долю України не дожили до сьогоднішнього дня, сплять  у знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, цвіту нашого народу, його славних синів і дочок, які у розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, життя    -  прошу вшанувати  хвилиною мовчання.

Учень:

 Пам’ятаймо – вони віддали життя за нас. Слава героям! Герої не вмирають!Мужність та героїзм, відвага та самопожертва, відчайдушність та бойове братерство наші військові демонструють кожного дня, кожної миті. Життя – безцінне, а Україна – понад усе!

Учень:

Зараз там, на війні разом з  усіма українськими вояками, нас захищають наші земляки-бійці  26-ї бердичівської артилерійської  бригади. Всі вони чиїсь сини, батьки, брати. І ми як  можемо підтримуємо їх і молимося: «Повертайтеся живими!»

  7.  Демонстрація відеоролика «Повертайся живим. Пісня-молитва».