«Небесна сотня: Борці за свободу»

Сценарій заходу

«Небесна сотня: Борці за свободу»

(Звучать дзвони, відкривається завіса, на сцену виходять читці)

Читець 1: Понад Майданом стелиться туман...
Звільнімось, рідні, кров'ю від кайдан.
Читець 2: Хай бачить весь великий Божий світ
Вкраїни нашої незламний цвіт.

Читець 3: Тривожне небо сипле білий сніг,
Пора іти за батьківський поріг,
Читець 4: Над Україною запалені вогні,
Повстаньте, браття, у своїй землі!

Читець 5: Кривавий сніг та здимлене лице,

Холодний щит життя не вбереже,

Читець 6: Та крок за кроком зранений іду,

Разом:Хай я помру та вже не відступлю.

(Звучить пісня «Серце плакало» у виконанні Сергія Степанів, демонструється відеоряд «Ангели майдану» )

 Ведуча: Вони загинули, щоб ми могли гідно жити. Майдан 2013-2014 – Небесна Сотня Ангелів. Ми, що тут  стоїмо, розуміємо, що саме вони боролися хто як міг за нашу спільну мрію.

Ведуча:Вони загинули, щоб ми могли вільно і гідно працювати в нашій омріяній Україні. У мирний час XXІ століття- пролилася кров. Загублено життя сотні Ангелів, каліцтва тисячі побратимів.

Ведуча:Їхня смерть не буде даремною, дивлячись в їхні очі ми беремо на себе відповідальність змінити себе і свою країну на краще.

Ведуча:  «Небесна Сотня»…Юнаки, батьки

Їх імена ніколи не забути,

Вони ж за Україну полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

 Ведуча: Сьогодні в день памʼяті і скорботи, згадаймо як все починалося.

(Група читців розвертається  праворуч, вмикається реверберація)

Ведуча: Сторіччями здригався мій народ,

Від ярм від зрад, кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах

Шевченко вмер і Лесі вже нема

Є незалежність, є уже свобода

І все одно ще темно від примар

І все одно щось гірко труїть воду.

(Звучить ритмічна музика, відбувається перебудова у часників заходу, які вибудовуються в моноліт)

Читець 1: 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом

Читець 2: Український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.

(демонструється відеоряд початку революції Гідності, збір молоді та студентства   «Перші  на Майдані»,  показ уривків з документальної стрічки «Майдан Гідності» про події що відбувалися в країні і на майдані незалежності у 2013 році)

Разом: (на кожне слово, читці роблять кроки вперед) Розгін. Кров. Смерть.

(звучить лірична музика «Плач Скрипки»)

Читець 3: До кінця доби 21 листопада на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян.

Читець 4: Зʼявилася міліція, посилені загони Беркуту.

Читець 5:  Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами.

Читець 6: На мітинг виходить до 5 тисяч людей.

Читець 7: 24 листопада у Києві пройшла велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, в якій взяло участь понад 100 тисяч громадян України.

Читець 8: У ніч 30 листопада близько четвертої години ранку, коли на Майдані Незалежності залишилося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці  «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу та зброю.

Читець 1: Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013року.

Разом: Збурення в суспільстві наростає.

Читець 1: Багато молодих людей вирішило піти на  майдан не спитавши нікого.

(Читці перебудовуються  в дві лінії паралельно кулісам. Інсценізація за твором «Майдан .Нерозказана історія» автор Соня Кошкіна . На сцені з’являється  син який шукає матір)

Син: Мамо! Мамо, ти де?

Мама: (виходить на сцену) Я тут, сину. Куди ти зібрався?

Син: (впевнено) Мамо, мені треба йти.

Мама: (здивовано) Куди йти?

Син: На Майдан.

Мама: (схвильовано)Як на Майдан? Ти читав скільки ж там людей загинуло?

Син: Та читав, мамо, читав, але мені треба йти. Ти ж виховала мене справжнім чоловіком.

Мама: (підбираючи слова,  намагається переконати сина)  Ти ж не чоловік. Розумієш? Ти наївне хлопʼя. Невже ти не розумієш, що можеш загинути?

Син: (підходить до матері, обіймає) Мамо, ну не хвилюйся, просто уяви, що я на роботі.

Мама:  (мати опуска руки сина, відходить  від нього) Майдан – це робота? Майдан – це  робота? Ти себе взагалі чуєш? Ти ж мій єдиний син і я не хочу тебе втрачати.

Син: (впевнено)Пробач, мамо, але мені треба йти. Щоб тебе захистити і захистити сотні таких матерів. Пробач, мамо.

Мама: Синку, коли ти повернешся?

Син: Я зателефоную, мамо, я обов’язково зателефоную. Пробач, мамо (виходить, мати хоче наздогнати сина, але він виходить зі сцени.)

Мама: (благаючи)Господи, збережи мого сина. (затемнення,  пушкою висвічуються двоє читців)

Читець 1: Герої Майдану навіть не здогадувалися, що за півтора місяця Сотня поляже. Тисяча назавжди скалічиться. А у всіх живих на серці залишиться грубий, як міліцейський кийок- рубець.

Читець 2: Майдан жив натхненно, вперто і вільно, розливаючи навкруги хвилі жаданої волі та гідності.

(звучить тривожна музика, змінюється  мізансцена на шахматну)

Разом: Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Читець 5: Палають шини і серця, стаю

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Читець 6: Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ !

наш дух зламають.

Та хтось із права затягнув,

народний гімн усі співають.

Читець 7: Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Читець 8: Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

це «Беркут» мило передав,

нам подарунок від Ґаранта.

Читець 9: І ще учора ти і я ,

були звичайні активісти.

А вже сьогодні, всі ми тут:

Обороняєм наше місто.

Читець 10: Проллється на Майдані кров,

Вже глушить постріл автоматів

Читець 11: І небо забирає знов

Уже не хлопчиків – солдатів.

(звучить лірична музика, мінус пісні Павла Дворського «Ангели майдану»)

Дівчина 1: Вони не спали дні і ночі,

Вони в шоломах проти куль стояли.

Дівчина 2 : Їх не питали хочуть чи не хочуть,

Вони самі пішли й Майдан обороняли.

Дівчина 3: Вони кололи голіруч бруківку,

Вони кидали «Молотова» в ворогів.

Дівчина 4: Вони покинули свою домівку

Й боротись вирішили до останніх днів.

Дівчина 5: Вони стояли ледве на ногах

І в них стріляли з автоматів.

Дівчина 6: Та все ж, вони тримали бити у руках.

Вони – це образ справжніх воїнів, солдатів.

Хлопець 1: Жахлива була на Майдані бійня,

Земля стогнала всі від ран,

Хлопець 2: Як снайпери людей прицільно

Вже мертвих клали на Майдан.

Хлопець 3: Як обрій в синьому світанні

Тоді весь шинами димів

Разом: А душі вбитих на Майдані

Перетворились в голубів.

Разом: «Ми таки є …»– не просто слова,

Беркут очей не виклює.

Дії народні, віра жива.

Відповідь гідна викликам.

(Звучить скрипка на фоні скрипки звучать слова, бій сердця на сцену виходять дівчата, вибудовуються від центру сцени по діагоналям )

 

Дівчина 1: Прихились до землі: чуєш стогін,

Це сльозою зітхає печаль,

Дівчина 2: Це страждання людського відгомін

І душі материнської жаль.

Дівчина 3: Хіба ж можна словами сказати,

Як же тугою тиша кричить…

Дівчина 4: Кришить серце знедолене мати,

А воно все болить…і болить!!!

Дівчина 5: Гладить вітер обличчя змарніле

Та не легшає навіть й на мить.

Дівчина 6: Світлий день став, як ніч почорніла,

І захмарилась неба блакить…

(Звучить фонограма мінус «Мамо не плач, я повернуся весною» Оксани Максимишин-Корабель.

автор музики і виконавець :Михайло Олійник  Хлопці – учасники майдану повертаються обличчям до залу, говорять по черзі)

Ангел : Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Ангел: Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово матусю вже не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

Ангел: Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

Ангел: Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

(Звуть музика з репертуару Почеп, на сцені зявляються матері в чорних хустках, проходять між хлопцями, які стоять статично. Виходять на фронтальну мізансцену, кожна розповідає про свого сина.)

 Мати: Мій любий синку, вже минуло 6 років, як тебе забрала Революція Гідності, і викарбувала твоє ім'я на обеліску Небесної Сотні. Сину, ми з татом так сумуємо за тобою, за твоїми чистими, блакитними оченятами, які так і випромінювали любов, за твоєю усмішкою… Тато пишається тим, що ми виховали справжнього чоловіка та захисника. Шкода, що ми так і не встигли попрощатися.

Мати 2: Мій любий сину, вже минуло 6 років, як тебе не стало. Я добре пам'ятаю, як ти вперше промовив слово – «мама». Як твої маленькі рученята обіймали мене. Сину мій, ти того дня мав бути на навчанні, але ти обрав Майдан. Я добре пам'ятаю як не хотіла тебе відпускати, але ти як завжди був перший. Сину мій я так сумую за тобою.

 

Мати 3: Мій любий сину, я так сумую за тобою. Часто згадую твоє дитинство. Ти завжди був моєю опорою, ти нікому не дозволяв мене ображати і завжди захищав. Але я не хотіла, щоб ти захищаючи мене загинув. Мені так багато хочеться тобі сказати, мені так тебе не вистачає я сумую, сину.

 (Матері розвертаються  виходять з куліси. Виконується пісня     Валерії Ботченко «Мій крилатий Птах», хореографія студентки 4 курсу спеціалізації «Народна хореографія» Варвари Панкової. На закінченні пісні на сцену виходить група дівчата з лампадками.)

Дівчата: Небесна Сотня в битві не здалася,

Рожевим ранком обрій голубів

Дівчата: Небесна Сотня в небо піднялася

Небесна Сотня білих голубів

Дівчата: Небесна Сотня України

Лягла в серця в повічний час

Дівчата: Запам'ятаєм до загину вони загинули за нас

(відеопрезентація «Герої майдану.» Звучить текст)

Читець: Співавши гімн холодними ночами,

Буквально зрозуміли Ви слова…

І вкрили землю власними тілами,

А душі полетіли в небеса…

Летять у небеса понад домами,

З яких летіли кулі щойно у вас…

Внизу Дніпро тече, і між мостами

Ви тихо відлітаєте від нас…

Небесна сотня покидає землю,

Щоправда поодинці, але там…

Візьмете один одного за руки

Та станете Ви прикладом всім нам…

Хоча Ви прикладом давно вже стали,

Коли стояли на Майдані в ніч…

І барикаду свою збудували,

Боролись за свободу пліч-о-пліч…

Дніпро тече, тече поки що мовчки….

І ми мовчали дуже довгий час…

Терпіли, прогиналися, скигліли…

Тепер ми плачем, згадуючи Вас…

(дівчата виходять на центр сцени)

Дівчина 1: Ми закликаємо сьогодні згадати у ваших молитвах  усіх Героїв Небесної Сотні.

Дівчина 2 : Хай пам'ять всіх невинно вбитих згуртує нас живих. Дасть силу та волю, мудрість та наснагу.

Дівчина 3: Тож давайте Хвилиною Мовчання вшануємо пам'ять Героїв Небесної Сотні.

(Звучить пісня «Плине Кача», відеоролик, вшанування загиблих на майдані хвилиною мовчання. Після хвилини мовчання. Включається реверберація.)

Читець:  Трагічною зимою 2014 року, український народ довів всім, а особливо собі, що ми сильна нація, яка прагне жити в мирі та свободі.

Читець:  Ми пишаємося тим, що маємо можливість жити в квітучій та розвиненій державі. І готові відстоювати свої прагнення навіть зі зброєю в руках.

Читець: Мільйонам українців події на Майдані дали змогу усвідомити, що бути патріотом України  це не лише безмежно любити свою державу…

Читець: Не лише дбати про неї, працювати на її благо, уславлювати добрими справами і великими досягненнями, а й віддавати за неї своє життя.

Читець: 80 тривожних ночей заплаканих і вимолених, тисячі людей стояли на вулицях день і ніч, покинувши свої родини.

Читець:  В один день тисячі простих українців стали солдатами свого народу.

Разом: В мирний час.

(Звучить оптимістична музика Читці вибудовують на авансцені, групуваннями, на центр сцени виходять дівчата. Всі учасники літературно-музичної композиції  на сцені.)

Хлопці разом :  Нескореним, нескореним ніким

Від снайперів, що у серця стріляли,

Від смерті побратимів захищали,

Ставали перед Господом святим.

Дівчата разом: Спасибі вам, що ви стояли міцно

Стояли бо не знали вороття

Спасибі раненим й загиблим

Бо не ховали ви від куль свої життя.

 Хлопці разом: Нескорені, нескорені ніким

Розстріляні, замучені, забиті

Пророкам волі, славою покриті,

Вклонімось браття мертвим, і живим.

 

Разом: Слава Україні!

Героям слава!