О.М. Кизименко, учитель української мови
та літератури, ЗОШ № 142, м. Харків
Урок-дослідження у 10 класі
«Новела-роздум «Impromtu phantasie» Ольги Кобилянської».
Мета: ознайомити учнів зі змістом та історією написання новели «Impromty phantasie» О. Кобилянської; формувати вміння цілісного ідейно-художнього аналізу епічного твору, аналізу художніх образів; розвивати інтелектуальні здібності, багатство й образність мислення, пам’ять, увагу, уяву, мовлення, навички аналізу й синтезу прочитаного, самостійного добору інформації, презентації в цікавій формі; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці; розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати любов до краси рідного слова.
Форма уроку: урок-дослідження.
Обладнання: текст новели «Impromtu phantasie» О. Кобилянської, підручники, портрет письменниці, презентації учнів, аудіозапис «Іmpromptu phantasie» Ф. Шопена.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності (на дошці записано тему й епіграф уроку)
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Я шаліла внутрішньо від музики.
Ольга Кобилянська
Слово учителя
Сьогодні ми будемо говорити про новелу-роздум Ольги Кобилянської «Impromtu phantasie» («Фантазія-експромт»). У творі письменниця показує становлення й формування сильної, незалежної особистості, цілеспрямованої й цілісної натури, яка прагне до самовдосконалення.
Наш урок не зовсім звичайний, це – урок-дослідження. Для того, щоб розглянути тему уроку повніше, творчі групи повинні були провести дослідницьку роботу згідно з попередніми завданнями:
Протягом уроку ви будете оцінювати роботу груп і виставляти оцінки. Будьте уважні! Ви маєте змогу дещо занотовувати, усі питання можете поставити після закінчення доповідей.
ІІІ. Захист творчих проектів
Виступ І творчої групи «Дослідження історії написання і особливостей назви новели».
У 1894 році Ольга Кобилянська, перервавши роботу над повістю «Царівна», створила новелу-роздум «Impromptu phantasie» (в перекладі з французької – фантазія-експромт). Назва твору є алюзією на відомий ноктюрн «Impromtu» Ф. Шопена, улюбленого композитора О. Кобилянської. Музика в житті письменниці була чи не найбільшим захопленням. Недарма мисткиня писала: «Музику люблю пристрасно, і вона має на мене дуже сильний, майже потрясаючий вплив». Вона мала гарний музикальний слух, добре грала на фортепіано, любила твори Ф. Ліста, Р. Шумана, В. Моцарта, Ф. Мендельсона.
Назва новели вказує на спонтанність виникнення творчого задуму й вільний виклад думок. Словом «impromptu» письменниця натякнула на спонтанну реалізацію задуму, а «phantasie» – на вільну форму. Про таку манеру письма в ранній період свідчать і рядки з автобіографії: «...застановлюватися над словом я не мала терпцю, бо все, що напливало на думку... незрозуміле, молоде до розсміху, рвалось якнайскоріше стати на папері, щоб не запізнитись».
Звучить фрагмент з «Іmpromptu phantasie» Ф. Шопена.
Виступ ІІ творчої групи «Дослідження жанру твору».
Свій твір «Impromtu phantasie» Ольга Кобилянська означує як нарис, таким чином, можливо, наголошує на його автобіографізмі, адже за визначенням ця жанрова форма належить швидше до публіцистичного стилю і передбачає зображення дійсних фактів, подій та конкретних людей. Зважаючи на глибокий ліризм твору, наповненість засобами музичного мистецтва, його можна визначити як художній нарис.
Також правильно буде визначити, що «Impromtu phantasie» є новелою-роздумом із широким залученням звукової, музичної образності. Дослідники творчості Ольги Кобилянської вважають, що між музичною і літературною «Impromptu phantasie» багато спільного:
Яскравим прикладом музичної побудови фрази в новелі є епітетна градація, якій літературознавець Олександр Рисак дав відповідну характеристику, – «виразне crescendo» (крещендо (італ. crescendo) – музичний термін, що означає поступове збільшення сили звуку).
Виступ ІІІ творчої групи «Дослідження сюжету новели».
Сюжет новели «Impromptu phantasie»:
Експозиція. Розповідь авторки про героїню.
Зав’язка. Маленька героїня упіймала коня, що зірвався з прив’язі.
Розвиток дії. Розповідь про те, як стройник налагоджував фортепіано у родичів дівчини.
Кульмінація. Виконання стройником «Фантазії-експромт» Шопена, сльози маленької героїні. Стройник бере з героїні обіцянку грати цю мелодію тільки тоді, коли стане зовсім дорослою, після двадцятиріччя.
Розв’язка. Героїня подорослішала, але так і не навчилась грати на фортепіано. Зате, коли вона чує музику, то «готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна, стаю велика, погорджуюча, любляча… Що й залежить на мені, коли лиш музику чую!..».
Подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні. О. Кобилянська зображує два відтінки життя оповідачки твору. У першій частині новели авторка розповідає про маленьку десятирічну дівчинку. Письменниця зображує кілька епізодів, на прикладі яких розкриває характер героїні. У ній поєднуються меланхолійність, чуттєвість, задумливість, з одного боку, і сміливість, нестримність, вольовий і сильний характер – з іншого. Але при всій парадоксальності дівчина гармонійна й життєлюбна, почуття переповнюють її, хоч вона не завжди їх усвідомлює. У другій частині новели розповідається про життя дорослої жінки. О. Кобилянська приділяє увагу двом аспектам – стосункам із чоловіками та ставленню до життя. І хоч в особистому плані жінка відчуває себе нещасливою від нерозділеного кохання, це не перешкоджає їй насолоджуватися життям. Вона порівнює його з музичним твором, натякаючи на потаємності своїх емоцій, які не можна виразити словами.
Виступ ІV творчої групи «Дослідження композиції новели».
Твір має уривчасту, фрагментарну композицію, що дає можливість розповісти, хай і пунктирно, в окремих епізодах, про душевне життя непересічної особистості. В основу композиції новели покладено типовий для сонатної форми контраст двох тем: зображення тонкої пристрасної натури в експозиції та відтворення нереалізованих можливостей головної героїні в репризі. Щоб зрозуміти особливості композиції новели, коротко зупинимось на визначенні музичного терміна «ноктюрн». В епоху романтизму ним називали невелику п’єсу ліричного, мрійливого характеру. Шопенівські ноктюрни мали або тричастинну будову зі зміною темпу виконання (повільно – швидко – повільно) або форму рондо. У рондо головна тема кількаразово чергується з відмінними один від одного епізодами за схемою: А–В–А–С–А–...–А. Дещо подібною за будовою є новела «Impromtu phantasie». О. Кобилянська відкидає традиційні принципи сюжетотворення й монтує сюжет з окремих епізодів за принципом контрасту. Об’єднує їх образ оповідачки, який зливається з образом героїні, спорідненої з власним ліричним «Я» авторки. Оскільки подієвий ланцюг у новелі ослаблений, основну увагу у творі приділено не зображенню картин зовнішнього світу, а глибинному розкриттю внутрішнього світу героїні.
За аналогією до контрастів переживань у музичному ноктюрні в новелі чергуються два відмінні настрої героїні: мрійливість, пасивність, нерішучість – з одного боку, та активність, жвавість, навіть непередбачуваність – з іншого. Вона любить спостерігати за хмарами, які кличуть її ввись, до гармонії й досконалості. Дівчина кидає виклик природним силам і вирушає посеред бурі купувати наперсток, не боїться упіймати за уздечку норовливого жеребця, що було не до снаги навіть хлопцям.
Виступ V творчої групи «Дослідження проблематики новели».
У новелі «Impromptu phantasie» порушено такі проблеми:
Виступ VІ творчої групи «Дослідження образів новели».
Героїня новели «Impromptu phantasie» – лірична дівчина, читача приваблює її духовна краса. Вона відчуває образи в тонах і барвах, увесь світ сприймає через звуки мелодій, і навіть власне майбутнє постає в її уяві радісною піснею, чарівною симфонією чи сонатою. Природно, що саме музика для дівчини є найдосконалішим засобом вираження всієї глибини її думок, переживань і страждань, всієї повноти своїх поривань і прагнень.
Подібно до музики впливає на людське єство і природа. Героїню ще з дитинства до нестями захоплювала грізна, дико-романтична буремна природа, в «зойках» якої вона вловлювала свавільну, пристрасну мелодію, своєрідну динамічну гармонію, що імпонувала її сильній, завзятій і відчайдушній натурі. Дівчина тонко сприймає довкілля, музику, а монастирський дзвін, що в новелі виступає, з одного боку, символом музики, з іншого – потягом героїні до високого, духовного, викликає в неї бурю емоцій. Образ дзвонів передає її дитяче відчуття: «Вслухувалась у дзвоніння якогось стародавнього історичного монастиря, – вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабала». Від переживань їй на очі навертаються сльози. У такі хвилини дівчина здається слабкою й беззахисною. А водночас – вона сильна й вольова, своїми вчинками кидає виклик усім – хлопцям, коли впіймала коня, і природі, коли в бурю біжить до крамниці.
Прикметна риса характеру героїні – волелюбність – сформувалася ще в дитинстві. Невипадково авторка порівнює її з молодим арабським конем. Символічним є епізод дитячих розваг, коли дівчину її друзі «запрягали» і гнали, немов коня, уперед себе. Се була її найлюбіша забава.
Розвиток характеру дівчини відбувається через сприйняття нею музики. Слухаючи ноктюрн Шопена, вона «почала плакати. Тихо, але цілою душею», тим самим виявляючи тонку організацію свого внутрішнього світу. Майстер радить героїні грати п’єсу Шопена, коли їй виповниться двадцять років. Він розуміє, що, тільки пізнавши силу кохання, розвинувши в собі чуттєвість, вона зможе в усій повноті відчути і глибину музичного твору.
Авторка зображує героїню дорослою як розумну, дотепну, незвичайно розвинену натуру: «Займалась малярством, писала, старалась усіма силами заспокоїти в собі ненаситну жадобу краси». Парадоксальність ситуації полягала лише в тому, що жінка з такою духовною красою була нещасливою, сповненою постійним відчуттям смутку. Отже, при всій своїй силі характеру героїня виявилася занадто вразливою й незахищеною перед життям. Такі неординарні особистості, як вона, відлякували від себе.
Образ майстра, який ладнав фортепіано, також привертає увагу читача. У цьому епізоді розкривається тема краси і її впливу на людську особистість. Героїня була заворожена чарівною музикою та її здатністю розкривати людські емоції: «Те, що грав, була пристрасть, а як грав – зраджувало його яко людину...» Музикант грав «Impromptu phantasie» Фредеріка Шопена, а мелодія викликала в дівчини сльози.
ІV. Рефлексія. Закріплення нових знань
V. Підбиття підсумків
1) Вправа «Вільний мікрофон»
2) Оцінювання роботи учнів (учитель і учні оцінюють роботу кожної групи, відповідно виставляються оцінки за урок).
VІ. Домашнє завдання
- Написати твір «Чим мене схвилювала новела-роздум «Impromtu phantasie» О. Кобилянської»;
- Створити буктрейлер новели.
Підсумкове слово учителя
Художній світ О. Кобилянської був витончений, музичний, з різними відтінками настроїв та емоцій. Надзвичайно чутливо письменниця сприймала і своєрідно вводила у свої твори музику. Новела Ольги Кобилянської «Impromptu phantasie» надзвичайно ніжна і сильна водночас. Ми переконалися, що саме музика для героїні твору є найдосконалішим засобом вираження всієї глибини думок, переживань і страждань, усієї повноти поривань і прагнень. Отже, творчий доробок О. Кобилянської – це новизна проблематики, глибокий психологізм, музичність художньої оповіді.
Новелу «Impromptu phantasie» озвучила та музично оформила відома актриса, постійна волонтерка соціального проекту «Книги, що говорять», Анастасія Зюркалова. Відеомонтування здійснив волонтер проекту – Вадим Євдокименко.
Література