Новорічно-Різдвяне свято

Новорічно-Різдвяне свято

Інтер'єр сільської хати. Звучить мелодія колядки “Свята ніч”

Мати порається біля печі, діти — хлопчик і дві дівчинки — прибирають ялинку.

Донька: Подивись, матусю, чи гарно ми вбрали ялинку?

Мати: Гарно, гарно, молодці. А чи занєте ви, звідки пішов звичай прикрашати ялинку?

Діти: Не знаємо, мамо!. Розкажіть, розкажіть!

Мати: От послухайте. Коли народився Ісусик, усі приходили до нього з дарунками. Тільки ялинка не мала що подарувати. Вона лише сказала: “Я принесла в дарунок свою щиру любов”. “Ти будеш благословенна і вічнозелена, — відповіла Божа Матір — І кожного роду на Різдво люди прикрашатимуть тебе”.

Заходять тато з Дідухом і ще один хлопчик з невеличною сокирою.

Тато: А я несу жито-злато, щоб весь вік жити багато! Віншую вас зі щастям, здоров'ям, цим Святим Вечором!

Син: Мамо, ми з татом ходили в сад обстукувати дерева, щоб зародили гарно.

Тато: Вже перша зірка на небі з'явилась.

Донька: Це та, що сповістила про народження Ісуса, правда, мамо?

Мати: Так. Коли з'явилась перша зірка, час уже й до столу сідати. Оленко, вибери часнику чотири голівки. А ти, Даринко, допоможи скатертину святкову дістати та стіл застелити, а ще й сінця положити. (Застеляють стіл скатеркою, на неї рушник, на рушник — хліб, в хліб вставляють свічку) Ставимо, діти 12 пісних страв, бо сьогодні останній день посту. А занєте, чому 12? Тому що в Ісуса було 12 учнів-апостолів.

Донька: А чому саме кутя є головною стравою?

Мати: Бо кутю варять з пшениці, а вона є символом хліба, без якого людина не може прожити.

Донька: А для чого часник?

Мати: А кладу часник на чотири кінці столу, щоб відігнати злі сили, що усе зло обминало нашу хату, щоб ми завжди тримались разом, як оті зубці часнику. А ще я вузлів нав'яжу — це щоб вороги мовчали. Як вечеряти будемо, положу мотузку під себе.

Тато: Ну, сідаймо. Ось тільки Дідуха на покутті поставлю. (Всі сідають до столу) А що це наша худібка сидить тихо? Може нам в цьому році її не треба?

Діти: Треба! Треба! (діти лізуть під стіл)

Син: Ку-ку-рі-ку! Куд-ку-дак!

Я веселий красень птах!

Я бажаю в новім році

Птиці вам на кожнім кроці.

Мати: Спасибі, синку, птиці в господарстві дуже треба.

Донька: Му-у! Му-у! Це я, корова Ласка!

І мене прийміть, будь-ласка,

Примощуся під столом,

А віддячу молоком.

Тато: Ходи, ходи, Ласко, ми для тебе сіна припасли.

Діти (разом): Няв! Няв!

Мати: А це хто там нявчить?

Діти: Кошенята ми вухаті!

Чи не приймете до хати?

Бо без нас в людській оселі

Навіть діти невеселі.

Тато: А де ж від вас подінешся? З вами й справді веселіше.

Мати: Молодці, діти, гарно віншували. А за це маєте горішки.

Тато: Морозе! Морозе! А йди до нас кутю їсти! Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на яку пашницю! (Діти сідають за стіл, всі хрестяться, читають молитву) Із святим вечором будьте здорові! Дай Боже ці свята відпровадити і других дочекати!

(Повечерявши, всі встають із-за столу, перехрестившись)

Тато: Щось колядників не чути. Пора б вже й колядку послухати. Пам'ятаєш, жінко, як ми колись ходили юрбою, парубки, дівчата, співали колядок — прославляли Сина Божого, Пресвяту Богородицю, веселились. А зараз?

Не знає молодь традицій народу, не шанує їх. В усіх нородів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, питається:

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

З цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв — це такий же великий гріх для матері, як і гріх не молитись Богові.

Мати: Існує повір'я, що духи всіх дітей — живих і мертвих, забутих і безвісти пропалих — на Святий Вечір злітаються до своїх матерів на таємну вечерю, і ніякі віддалі, кордони, кам'яні мури і залізні брами цьому перешкодити не можуть.

Поглинають світ гріхи, приносячи біль і страждання Спасителю — Синові Божому, який народився у таку Святу ніч, щоб потім умерти за наші гріхи на хресті.

Діти: Мамо, заспівай ти нам колядку.

Мати: Заспіваю, заспіваю.

Стук у двері

Тато: А це ж, напевно, колядувати прийшли.

Лунає колядка “Нова радість стала”. Господарі виходять назустріч колядникам.

Мати: Добрий вечір! Ой, яу вас багато!

1-й колядник:

Пане господарю, пусти нас до хати,

Ми будем українську колядку співати.

Засвіти нам свічку, постав на віконці,

Хай засяє Україна, як роса на сонці!

2-й колядник:

Добрий вечір, господарю,

У вашій оселі,

Прийміть наші побажання

На свята веселі!

3-й колядник:

Люди добрі, дозвольте колядувати!

Тато: Колядуйте!

Звучить “Добрий вечір тобі...”

1-й пастушок:

Слава Богу, мир в цій хаті!

Ми, пастушки небагаті,

Прийшли сьогодні в вашу господу,

Щоб розказати усьому народу

Про чудесну новину,

Про небесну дитину!

2-й пастушок:

Добрий вечір всім вам,

Щаслива родина!

Породила Діва предвічного Сина!

І весь світ нині звеселився,

Бо Син Божий народився!

І ми, браття, веселімся,

Рожденному поклонімся!

3-й пастушок:

Мир тобі, українська родино!

Хай святиться тут Боже ім'я!

Хай панує між вами щоднини

Щире слово і правда свята.

Годі смутку! Вам радість звіщаю,

Що Месія на землю прийшов,

Що в вертепі, у яслах на сіні народилося Дитя!

Тож радіймо, всі люди країни,

Прославляймо Малятко-Христа!

Христос ся рождає!

Всі: Славімо його!

3-й колядник:

Ясна зірка зачвтила

Всім дорогу возвістила,

Аж до Віфлеєму

В ту країну незнайому,

Де Пречиста сина мала,

Світ добром обдарувала.

4-й колядник:

Там ангели стали в лаву

І співають Богу славу.

Пастирі там поклонились,

Богу щиро помолились,

І всі славлять Бога-Сина,

Що прийшла Святая Днина.

5-й колядник:

І ми поклін у яслах

Йому віддаймо,

Нашу рідну колядувати

Гарно заспіваймо.

Всі півають “По всьому світу сталась новина”

Входять воїни і цар Ірод.

1-й воїн: Сюди, сюди, о царю мій!

Дивись, зібрались непокірні!

Ірод: Що за крики тут у хаті

Я вас хочу запитати?

І скажіть мені

Що ви за люди?

А то зараз всім від мене

Страшна кара буде.

2-й воїн: Новина, царю, в царстві є —

І непроста, бо на твоє

Могутнє ім'я посягнули

1-й воїн: Родився новий цар,

Ми чули, що Богом послане Дитя

Вже покорило всі серця.

Ірод: А скажіть мені, гультяї,

Хто ж ті вісті розпускає?

Хто тут сміє бунтувати?

І зі мною сперечатись?

Лиш один я, Ірод — цар,

Над царями володар.

1-й козак: Справді народивсь Месія,

Люду бідного надія.

Про це в книгах написали

І по зірках розказали.

Зоря шлях всім показала,

Славу Богу сповіщала.

Ірод: Замовчіть же ви, прокляті,

Бо скараю всіх в цій хаті

Гей, шукайте, мої вої!

Воїни: Тут нема дитини тої!

Ірод: Ну скажіть мені на ділі,

Де ви ту дитину діли?

2-й козак: Ні, не скажемо, Іроде,

Ти, проклятий, вражий роде!

Ти Дитя захочеш вбити,

Світло в пітьмі погубити.

1-й козак: Ісус — не князь, а вічний Бог,

Той, що панує без тривог.

Твоє царювання — це могили,

Які всю землю вкрили,

Це море сліз материнських, дівочих,

Виплаканих по ночах,

Це мільйони жертв невинних,

Які по тюрмах повмирали,

І про яких ми пом'ятаєм,

За них тепер тебе скараєм!

Козаки виводять Ірода. Воїни втікають.

Ангел: Слава Богу в висоті

І мир людям на землі!

А вам, діти українського народу,

Господь хай дасть винагороду.

І кожної днини, кожної години

Хай вам поможе, в біді не покине.

А ви колядуйте нині в кожній хатині,

Щоб звучала хвала Богу

По всій Україні!

1-й колядник:

Святий вечір! Добрий вечір!

Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим,

Щей віком довгим, прибутком добрим

Із усім чадом, із святим ладом,

Святим Божеством, Божим Різдвом!

Чути пісню “Ой сивая, та й зозуленька”

Тато: А чи не поспішає іще один гурт до нашої хати?

Входять нові колядники

1-й хлопець: Колядуймо та співаймо,

Сина Божого вітаймо!

Христос народився!

Всі: Славімо його!

1-й хлопець: З Різдвом Христовим, браття милі,

В новім щасті й новій силі

Радісно вітаєм вас

І бажаєм, щоб в здоров'ї,

В мирі, з братньою любов'ю

Відтепер ішов нам час.

В щирій праці Бог поможе!

Дай вам, Боже, все, що гоже!

2-й хлопець:

Ми прийшли до вас з вертепом,

З тою колядою,

Щоб вітати вас усіх

З ясною звіздою!

Бо народжений Ісус

Щиро вас вітає,

Щастя й радості для вас

З неба посилає.

3-й хлопець:

Йдуть малі колядники,

Загорнувшись в кожушки,

Колядки співають,

Вас усіх вітають.

А ви, люди, чуйте,

Коляду лаштуйте,

Яблучка, горішки

Дітям на потішки.

4-й хлопець:

Виносьте книші, бо впущу в хату миші!

Виносьте ковбасу, бо хату рознесу!

Дайте ще й кишку — з'їм у затишку!

5-й хлопець:

Колядин, колядин, я в бабусі один,

Винесіть мені пиріжечок,

Та покладіть у мішечок,

З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

6-й хлопець:

Коляд, коляд, колядниця!

Хай вам родить і пшениця,

І горох, і сочевиця,

Кукурадза і овес,

Щоб ряснів вам рід увесь!

1-й хлопець:

Господарю, господине, пустіть Козу до хати!

Тато: Холоду напустите, та й хата у нас мала.

1-й хлопець: Та й наша Коза маленька, в щілочку влізе.

1-а дівчина: Козу треба привести обов'язково,

Бо де Коза ходить, там жито родить.

2-га дівчина:

А де Коза пасеться,

Там худоба ведеться.

Тато: Що ж, заводьте Козу,

Аби добро було в хаті,

Аби ми були багаті.

Входить Поводир-Циган з Козою. Коза скаче, пританцьовує, рогами штурхає колядників.

7-й хлопець: Добрий вечір вам та господарям!

Ми не самі йдем, ми козу ведем

Від хати до хати, сіру, волохату,

З довгими ногами, крутими рогами.

Циган: Го-го-го коза, го-го-го сірая,

Го-го-го білая, го-го-го бистрая!

Та розходися, розвеселися

По всьому дому веселому!

Дівчата: Ой, візьміся, Козо, в боки

Та покажи свої скоки.

Коза скаче по хаті

Циган: Може, купите мою Козу, вона молоко дає?

3-й хлопець:

У тебе не Коза, а кляча,

Да до того ще й ледача!

Циган: Не ображай мені Козу,

Бо зараз хату рознесу!

4-й хлопець:

Та твоя Коза крадена, а не куплена

А до того ж ще й облуплена!

Циган: Неправда твоя, козаче,

Моя Коза ще добре скаче!

Правда, дівчата?

Дівчата: Правда, правда, добра Коза, купуйте, доки циган продає.

Тато (до Матері):

А що, господине, може купимо Козу? Буде молоко для дітей.

Мати: Скільки ж ти хочеш за свою Козу?

Циган: Мірку гречки Коза коштує,

Бо ще добре танцює!

Тато: Що ж, купую Козу!

Циган: Щей мішок вівса й ячменю,

І ще гривень повну жменю.

Тато: Де ж я тобі гривень візьму?

Циган: Думаю, сторгуємось

І з Козою розцілуємось.

Коза хитається і падає.

Циган: Лікаря треба, нашу Козу рятувати!

Дівчина (повертається до глядачів):

Ой, людочки добрі, чи немає у вас лікаря, аптекаря, щоб нашу Козу полікувати? Лежить вона, не дише і хвостиком не колише.

Із залу виходить хлопчик одягнений лікарем.

Лікар: Я — лікар. Що з вашою Козою трапилось? (Починає поважно Козу оглядати) Зуби цілі, роги не поламані, копита не побиті. (Пауза) Треба Козу різати.

Циган: Урятуй мою Кізоньку, дам грошей жменю!

Діти: Ой! Будь ласка, подивіться ще раз!

Лікар: Ага... (тугодумно) Згадав... (пауза) Треба брати дуду і надувати Козі жилу.

Бере дудку, нахиляється над Козою, щосили свище в дуду. Поступово Коза починає “оживати”. За п'ятим разом Коза кричить “Бе! Ме!”, встає і починає бігати.

Циган: Ожила Коза та й підвелася

Та стрибаючи, та гуляючи,

Та гостей звеселяючи!

Нехай наша Коза,

На всі боки Дереза,

Господарям затанцює,

Разом з нами колядує!

Коза: Де Коза ходить — там жито родить,

Де не буває — там вилягає!

Де Коза туп-туп — там жита сім куп,

Де Коза ногою — там жито копною,

Де Коза хвостом — там жито кустом!

Колядники: Ой, коляд-колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п'ятака.

А коли ваша ласка —

То й кільце ковбаски!

А ще мірочку гречки

Нашій Козі на варенички!

Коза ствердно хитає головою

Та ще й шматочок сала,

Щоб добре скакала!

Коза починає стрибати

Та ще й дріб'язку — бубликів в'язку,

Та ще пшеничний буханець,

Та й на тому кінець.

Мати: Ой, дамо ж Козі мірочку жита,

Щоб була Коза сита,

Мірочку гречки — на варенички,

Мірочку пшениці — на паляниці,

Мірочку вівса — от і коляда вся.

Мати дає Колядникові мішок.

Коза: Ой, як стукну я ногою

Та наставлю гострий ріг!

Де мішок із колядою?

Я візьму й собі пиріг! (видирає мішок)

1-й хлопець:

То й бери, бери та неси, ми ж не донесем. Щедрі, щедрі господарі!

Циган: Дякуємо, господарю, що нашій Козі дали дари ві всієї душі.

2-й хлопець:

Дай вам, Боже, много літ

Ще з нами прожити,

І без горя, без біди

Онуків веселити!

Щоб в коморі було повно,

В домі не порожньо,

Щоб у полі зародив вам

Кожен колосочок!

1-а дівчина: Дай нам, доле, добрий час,

Як у людей, так і в нас.

У щасливую годину

Розвеселимо родину!

2-а дівчина: В нас єдиная родина —

Ціла наша Україна.

Чи опанча, чи сардак,

Чи гуцул, чи подоляк.

3-й хлопець:

Пізній час, пора рушати,

Треба лиш повіншувати!

4-й хлопець:

В день Різдва Христового

Ми прийшли в ваш дім,

Щоб добра і злагоди

Побажати всім.

Щоб від нас вам, люди, додалось тепла,

Бо в цей день Марія Сина родила!

Бо зійшла зірниця Божого Дитяти

Усім людям своїм благословення дати!

3-я дівчина: А може в цій хаті когось бракує?

А може хтось в світі тяжко бідує?

Кого немає, того згадайте,

А хто бідує — допомагайте.

З нинішнім днем його привітайте.

Разом з маленьким Ісусом на сіні

Віншуємо всіх вас на Україні!

5-й хлопець:

Добре сталось, слава Богу!

Тож збираймося в дорогу.

Але перш ніж вийти хати,

Слід дім добром обдарувати.

6-й хлопець (кидає зерна льону):

Я вам дарую сімя ллянеє!

Здорове, чисте, мов золотеє,

Хай з того сімя льон виростає,

Хай рушничок з нього ткач ткає,

Щоб ваші діти в будні й неділі

Були здорові, чисті, та білі.

7-й хлопець (кидає зерна жита):

Я вам дарую зеренця жита,

Хай вродить нива, дощем полита,

Ніколи хліба хай не бракує,

Хай у вас достаток завжди гостює!

1-й хлопець (кидає зерна гречки):

Я вам дарую зерно гречане,

Хай воно зійде і цвісти стане,

Щоб вам і бджолам пожиток дало,

Щоб було меду й воску немало,

Щоб було всім вам солодко жити

Й на славу Божу свічку світити!

2-й хлопець (кидає зерна ячменю):

Я вам даруюзерно ячменю,

З нього зберете повнісіньку жменю,

А з жмені, дасть Бог того діждати,

Повні комори будете мати!

3-й хлопець (кидає яблучні зерна):

Я вам дарую зерно яблучне,

Зерно багате і пожиточне,

Велику силу те зерно має,

Бо з нього яблуня вгору зростає.

Хай же так рід ваш росте широко,

І так глибоко, і так високо.

Хай добрим вчинком він зацвітає,

І весь наш нарід хай прославляє!

4-й хлопець (кидає зерна пшениці):

Я вам дарую зерно пшениці,

Щоб ви діждали з нього сториці.

Пшеничне зерно — прикраса поля,

Хай з нього вийде вам добра доля!

Пшеничне зерно ясне та красне,

Хай же вам світло в серцях не гасне,

Бо знайте: світло — знання і наука,

Кращої долі добра порука.

Колядники разом:

Віншуємо вас з Різдвом Христовим!

Зичимо вам щастя і многая літ!

І вашій хатині, і вашій родині,

І всім, хто є в хаті, і всій Україні!

Христос ся рождає!

Всі: Славімо його!

1-й хлопець:

Усе, що вміли, ми показали,

Разом раділи, разом співали,

Бувайте щасливі, бувайте багаті,

А ми поспішаєм до іншої хати.

Артисти кланяються та виходять.

Входить учень у вишиванці.

Учень: З Різдвом святим тебе вітаю,

Мій рідний українській краю.

Від гір Карпатських

І до буйних чорноморських хвиль,

Хай буде мир тобі, і хліб, і сіль,

І все, чим український дім багатий.

Хай буде щастя в кожній хаті,

І хай ростуть здоровими сини,

Щоб не було злигоднів й війни,

І щоб не плакала ні жодна мати.

Хай буде радості багато,

Різдва щасливого бажаю я тобі,

Мій рідний український краю.

Над кручами Славути й на Волині,

В степах таврійських

Й там, де води моря сині,

В горах Карпат і у полтавській хаті

Хай береже нас Бог і Божа Мати!

Вчитель: І коли б ми не святкували Різдво — 25 грудня чи 7 січня, скільки б не було релігійних течій, нас єднає одне — Віра, віра в Бога, яка дарує невмирущу Надію і безмежну Любов.

І нехай нас розділяють державні кордони та мовні бар'єри, саме в це свято вони зникають, і над світом всіма мовамилунає пісня — прославлення Новонародженного Спасителя. Христос народився!

Всі: Славімо його!