"О слово рідне, рідна мова ..."

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

 

 Учитель. Щиро вітаємо у цій святковій залі усіх присутніх, адже тут зібралися ті, кому не байдужа доля України, її історія, культура, мова. Переважна більшість населення нашої держави українці – корінні її мешканці. Тому природно, що Закон «Про мови» 1989 року проголосив українську мову державною, а Конституція України 1996 року юридично закріпила цей статус. Тож нині українська мова функціонує в нашій країні як національна державна мова українського народу.

     За рішенням ЮНЕСКО 21  лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день започаткували з 2002 року. Рідна мова для кожного є оберегом, таїть у собі пам’ять народу, оберігає й передає із покоління в покоління духовні скарби. Мова – це наше минуле.

 

 Декламатор.

Жива вода

Я знаю: мова мамина – свята,

В ній вічний, незнищенний дух свободи

Її плекали розум і вуста

Мільйонів. Це жива вода народу.

Її зневажить – зрадити народ,

Який до сонця зводився крізь муки.

Це – забруднити плеса рідних вод,

Це потоптати материнські руки,

Які нас від напастей берегли,

Останню дрібку хліба віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину – біда,

Котра пустими робить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Зневажить мову – зрадити себе

(А зрадників хто може поважати?),

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати.

Ведучий. Зародившись десь на світанні праслов’янських часів, наша мова, збагачуючись і розвиваючись, дійшла до нас повносилою, потужною, розмаїтою в усіх своїх виявах, здатною досконало відтворювати сучасне життя.

 Декламатор.

Я так люблю

Я так люблю, я так люблю тебе,

 Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

 І дужі хвилі гомонять Дніпрові.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святине наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця!

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти як і насущний хліб,

Без тебе я не зміг  в світі жити.

 Ведучий.   «Рідна мова, дорога людині, як саме життя», - каже народна мудрість. Адже мова для кожного народу стає ніби другою природою, що оточує його, живе з ним всюди і завжди. Без неї, як і без сонця, людина не може існувати.

Як неба без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема.

 Ведучий. Прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить  мова . Ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання  мови . Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю.

            Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого.

            Тож такою і будь вічно, мова рідна!

Ведучий. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, велика ніжність.

                                                                       (А.Адаменко)

Ведуча 

Доню, моя доню…

Доню, моя доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко гірко.

Як би не манили твої очі зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій забути маминої мови.

Нею квітне поле, і гудуть діброви.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не  смій зректися маминої мови.

Бо як відречешся кине тебе пісня,

Будеш ти без неї, наче вишня пізня.

 

 

 Ведучий. Мова – одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.

Ведучий . З мовою тісно пов’язані історія й культура народу, поняття Батьківщини як держави і як рідного, батьківського краю.

Моїм народом в тризуб закодовані,

Ви – триєдина сила, духу вись:

Пречиста  хато, пісне й рідна мово!

Хто має вас, той вже не загубивсь.

 Ведучий. Відомий український літератор Борис  Харчук писав: «Наша мовна традиція сягає далеких, до княжих часів, а в період держави Київської Русі наше слово сягнуло державного творення: було відкрите не лише для близьких сусідів, а й для найвіддаленіших земель… Його розвитку не могли зашкодити чвари, феодальна роздрібненість і навіть багатовікове монголо-татарське іго. Гідне подиву, що його не стяла шабля, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не  розвіялось у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу».

 Ведучий. Славна й стражденна історія нашого народу, тож і випробувань випало на долю української мови над усяку міру. У світовій історії небагато мов, які зазнали таких масштабних, спланованих на державному рівні заборон.

Ведучий. Збереглися численні документальні свідчення утисків і нищення української мови поляками, московитами,  більшовиками- комуністами.

Відома українська письменниця Оксана Забужко нарахувала 173 урядові постанови, видані за неповних 200 років. Крім того, були ще підзаконні, таємні регіональні укази, директиви, розпорядження, що їх запопадливо впроваджували і виконували на місцях протягом ХХ століття. Українську мову забороняли та принижували.

 Ведучий.  Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

Ведучий.  1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

Ведучий. 1755 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

 Ведучий. 1775 рік. Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

Ведучий. 1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

 Ведучий. 1876 рік. Емський указ, за яким не допускалися ввезення із-за кордону, друкування та видання в імперії книг “на малоросійськом наречии”, заборонялися різні сценічні вистави і читання. Скасовувалися слова: Україна, козак, Запорізька Січ.

Декламатор.

Цареві блазні і кати, раби на розум і на вдачу,

В ярмо хотіли запрягти її, як дух степів, гарячу.

 І осліпити, й повести на чорні торжища, незрячу

Ти вся порубана була, як Федір у степу безрідний,

І волочила два крила під царських маршів тупіт мідний, -

Але свій дух велично гідний, як житнє зерно, берегла.

Ведучий. Історія сучасної української літературної мови пов’язана з конкретною датою – виданням у 1798 році «Енеїди» Івана Котляревського. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ведучий. Тарас Шевченко відшліфував і збагатив нашу мову – дорогоцінний діамант народу. 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар», можна вважати доленосним:  відтоді українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку й унормування.

Ведучий.   “Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива. Як їх почує!...”,-  писав Тарас Шевченко.

            Ці рядки Кобзар написав у 1848 році під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листа з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою.

Ведучий. Українською мовою однаково звучать Біблія і Гомерова «Одіссея», «Декамерон» Бокаччо та «Дон Кіхот» Сервантеса, «Євгеній Онєгін» Пушкіна і «Пан Тадеуш» Міцкевича, Шекспір і Джек Лондон, Гюго і Вітмен. Нею складено понад 200 тисяч народних і безліч авторських пісень, які залюбки співають наші сучасники.

Ведучий. Українська мова – одна з найдавніших і найбагатших мов світу. Завдяки своєму тривалому розвиткові вона має струнку, відшліфовану звукову й чітку лексико-граматичну будову. В сучасному 11-ти томному «Словнику української мови» зареєстровано понад 134 тисячі слів. До речі, слід зазначити, що він містить понад 12 тисяч фразеологізмів. Ураховуючи етнографічні варіанти, цю цифру можна збільшити принаймні у п’ять разів.

Фактично ж, переконаний професор Ющук, словниковий склад нашої мови налічує не менш як півмільйона лексем.  

Ведучий. Українська мова належить до найпоширеніших на планеті й посідає 17 місце за кількістю тих,хто розмовляє нею. Це понад 47 мільйонів людей. Нині поза межами нашої держави українська мова в усній формі поширена в Росії, Молдові, Білорусі, Казахстані. Окрім того, українською послуговуються діаспоряни в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, кранах Латинської Америки, Австралії. У Європі це одна з шести демографічно потужних мов. Її вивчають у багатьох університетах світу. Проте ще не всі українці усвідомлюють значущість рідної мови. Часто люди забувають: як великим нещастям обертається нищення природи, так і боляче б’є по народові зречення рідної мови чи навіть неповага до неї, що є рівноцінним неповазі до матері.

Нашу мову величаву чуємо не всюди.

І не мова винна в цьому – винуваті люди.

Не вживеться щира мова з кволими рабами,

В яких думка на припоні, язик за зубами.

 

 

 

   Ведучий. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, – ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного.

Ведучий. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

 

Декламатор

            Українська моя рідна мово

            В кожнім слові твоїм  - цілий світ

            Бачу барви у нім веселкові

            І калини червоної цвіт.

            І тобі рости, не в’януть зроду,

            Квітувать в поемах і віршах,

            Бо в тобі – великого народу

            Ніжна і замріяна душа.

                                                                   (Звучить пісня” Рідний край”).

Ведучий. Один мудрець сказав: «Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна, тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого. Сучасного і майбутнього свого народу».

 Декламатор

Хтось рідну мову ігнорує, не знає і не хоче вчить.

Ну, як він зветься, той, хто чує, але не хоче говорить

Своєю мовою святою, що нам дала її Земля?

Бо ж і калина над рікою по-українськи розмовля,

Бо й соловейко вранці в гаю на український лад співа…

Ну, як той зветься, я не знаю, хто рідну мову забува?

Он у задумі над рікою, як дівчина стоїть верба.

І тихо лине над водою любов у пісні і журба…

А над малям шепоче мати щасливі трепетні слова…

А хтось не хоче мови знати. Так, нехтує і забува…

Цурається своєї мови та роду-кореня свого.

Він українець випадково? Чи як назвати нам його?

Ведучий. Престижність мови залежить не від неї самої, а від її носіїв. Тож кожен із нас має усвідомити цю істину і на своїй землі розмовляти рідною мовою.

 

Ведучий. Мова й пісня – дві найважливіші фортеці які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони. Бо, втративши кордон, державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої колискової пісні. Народні колискові зачаровують ніжністю, любов’ю. У них – материнська ласка, світ добра, краси.

 Ведучий. У слові народ втілив красу і багатство навколишнього світу, свої думки, почуття, переживання, любов і ласку, ніжність і великодушність, гнів і ненависть.

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись

Коли не знаєш, з чого їх почать

Бо всі слова були уже чиїмось.

                                                                                 (Л.Костенко)

Ведучий.  Як відзначають мовознавці, одним із суттєвих показників людської шляхетності є культура мовлення. У багатому мовному арсеналі виробилася і закріпилася ціла система словесних вітань:

 

УЧНІ НАЗИВАЮТЬ СЛОВА ВІТАНЬ

 “Доброго ранку”, “доброго здоров’я”, “добридень”, “доброго вечора у вашій хаті”, “бувайте здорові”.

           

Ведучий. На окрему розмову заслуговують  родинні звертання. Традиційно на Україні діти називали своїх батьків на “ви”. Така форма диктувалася високою повагою до найближчих людей.

Ведучий.  Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно вислухати теми. Ввічливість, уважність і чемність – основна вимога мовного етикету.

Ведучий. Культура мовлення  свідчить про загальний розвиток особистості.

Ведучий. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

 Ведучий.

            Як парость виноградної лози,

            Плекайте мову. Пильно й ненастанно

            Політь бур’ян. Чистіше від сльози

            Вона хай буде.

              

 

 

 

Ведучий. Українська мова є національною мовою українського народу і бере свій початок із глибини віків.

Ведучий.  Кожна справжня людина вивчає і шанує рідну мову – дорогоцінний скарб, духовну спадщину, передану нам попередніми поколіннями .

    Декламатор

 Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови....

Ведучий. Українська мова в нашій державі стане по-справжньому престижною тоді, коли ми не будемо її соромитися, досконало вивчимо, оволодіємо словниковим багатством, навчимося правильно користуватися ї виражальними можливостями і послуговуватимемося в усіх сферах суспільного життя.

 Борис Антоненко-Давидович  зазначав: «Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це аж ніяк не прерогатива учених-мовознавців, письменників, або вчителів –мовників. Це не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини».

Декламатор.  Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів.

Це квітка ніжна і чудова широких батьківських степів.

Всі каравани знайдуть воду в краю пустинь і злих негод:

Як річка, з роду і до роду, так мова з’єднує народ.

Учитель

           Отже, ми сьогодні згадали історію виникнення  писемності,  відчули серцем красу нашої рідної української мови.     

Декламатор.           

 БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ, НАМ УКРАЇНУ ХРАНИ,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

Світом науки і знання

Нас усіх просвіти

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже, єдиний,

Нам Україну храни

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многії  літа.

 

Звучить пісня “Батьківська мова”.