ОБРАЗ МАТЕРІ У СВІТОВІЙ КУЛЬТУРІ
Їх няньчила війна.
Під гуркіт канонади…
Найбільший подвиг людини –
виконати обов’язок свого стану.
Мета: закріпити поняття «епічний театр», відстежити долю людських чеснот в умовах війни через характеристику образів дітей матінки Кураж, розвивати вміння аналітично мислити, виховувати активну життєву позицію,усвідомлення переваг духовних цінностей над матеріальними, плекати високі моральні якості школярів, повагу, любов до матері, познайомити з шедеврами мистецтва на дану тему.
Обладнання: текст п’єси «Матінка Кураж та її діти», Біблія, Катехизм, тлумачний словник української мови, репродукція Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Брюллова, фонозаписи музичних творів С. Баха, Ф. Шуберта, Моцарта, Шопена.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
Запис на дошці:
У Північній Африці один місіонер побачив, що якийсь бедуїн лягав на землю, прихиляв вухо додолу і щось слухав.
Здивований місіонер запитав його:
Бедуїн підвівся і відповів:
Очевидно, так плаче і стогне земля, коли розривається від гарматних снарядів, бомб, коли горить у полум’ї і заливається людською кров’ю. Ця страшна картина називається ВІЙНА.
Війна – це вічне зло. Це – найнеприродніший стан людини. Це сльози, смерть, руїна – руїна жіночої сутності, материнських почуттів, спустошене життя дітей.
Доказом цього є відомий твір Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
Давайте пригадаємо, що нам відомо про життя та творчість автора.
Б. Брехт вважав, що його п’єса з’явилася на світ надто пізно. Гітлер втягнув Німеччину в найбільш кровопролитну війну, що стала історичною катастрофою не тільки для німців, а й для всього світу. Загибель мільйонів людей, страшна руїна, поразка у війні, що розділила країну на дві окремі держави, національне відчуття провини перед світом – це далеко не весь перелік трагічних наслідків Другої світової війни для Німеччини. Автор це передбачав і застерігав співвітчизників від лиха змістом свого твору.
Бліцтурнір.
Старший син Ейліф
Підсумок: головна риса вдачі Ейліфа – хоробрість. Вона потрібна людині, щоб долати перешкоди, захищати власне життя і життя інших, боронити вітчизну, відстоювати власну думку, знаходити вихід зі скрутного становища тощо. Через образ Ейліфа ми бачимо,що за умов війни хоробрість набирає форми свавілля, перетворюється на жорстокість. Хоробрість героя на полі бою приносить йому нагороди, а псевдоегоїзм у селянських дворах підпису смертний вирок.
Молодший син Швейцеркас
Підсумок: за те, що Швейцеркас був чесним простаком, йому довірили на війні полкову касу. Поразка у ході бойових дій змусила його полк відступити. Юнак діє необачно, не прислухається до застережень матері і сестри, хоче вислужитись перед фельдфебелем, довго обмірковує, що робити, тому потрапляє в полон. На жаль, Швейцеркасу не вдалося обернути ситуацію на власну користь, він вперто захищає касу, яку після його загибелі не знайдуть ані католики, ані протестанти, тому й жертва хлопця виглядає непотрібною і безглуздою. За умов війни чесність може бути згубною для людини. Стає зрозумілим, що, окрім неї, треба мати ще якісь чесноти.
Донька Катрін
Підсумок: Катрін – найпривабливіший образ з-поміж персонажів п’єси Б. Брехта. Вона постає втіленням доброти. Та, напевно, не випадково дівчину змальовано німою. Біль і розпач проглядають у сценах, коли Катрін хоче застерегти Швейцеркаса від загибелі, не може змусити матір заплатити за життя хлопця потрібну суму, чує про загрозу для життя дітей. Те, як вона пригортає чуже немовля, як реагує на звістки, що війна ще скоро не закінчиться… Німота Катрін сприймається як алегорія безпорадної доброти. Дівчина не сидить, склавши руки, вона діє, але їй важко щось змінити навколо себе.
Підсумок: діти матінки Кураж постають втіленням певних моральних чеснот. Ейліф – хоробрості, Швейцеркас – чесності, Катрін – доброти. Моральні чесноти властиві людині від народження.
Є книга Катехизм, в якій визначені головні моральні чесноти людини. Ця книга містить короткий виклад догматів християнської віри. В ній записано, що чеснотами є мудрість, справедливість, мужність, здержливість. Окрім того, тут зазначені й інші риси, які мають назву Божих чеснот: віра, надія, любов.
Безперечно, потрібні. Адже вони засвідчують духовне начало людини. Добро закладено в людині від її народження. Втрата моральних чеснот – це втрата людяності, духовна смерть.
Звернення до епіграфа 2.
(Учні пропонують своє визначення любові.)
Можна давати чимало визначень любові, та найповніше це зроблено в Біблії: «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе терпить». Така любов зустрічається рідко, але вона – справжня.
Робота з тлумачним словником української мови.
Очевидно, що хоробрість Ейліфа перетворюється у жорстокість, коли він грабує і підступно вбиває невинних селян; чесний, але простакуватий Шверцеркас вперто не хоче видати полкової каси, хоча й полку його вже, напевно, немає. Він, як і його сестра Катрін, не думає про власне життя. Жертва дівчини виправдана, адже вона намагалася врятувати свою матір, мешканців міста, а в Святому Письмі сказано, що немає нічого величнішого в очах Божих, як за друга життя своє віддати. Швейцеркас не зрозумів, що його жертва марна, не міг скористатися ситуацією, щоб врятуватися, а життя варте того, щоб за нього боротися.
Зрозуміло, що саме чесноти стають головною причиною загибелі дітей матінки Кураж.
Моральні чесноти – це не загроза, а надійний захист людини від зла. В Євангелії від Матвія сказано: «…яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам».
Моральні чесноти – найбільший духовний скарб людини, бо саме за ним будуть оцінювати кожного на Божому суді. Це підтверджують рядки Біблії про блаженних: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю…Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне…».)
( - «Хай чужі сини йдуть у солдати, а не мої»;
На неї покладає автор головну провину в загибелі дітей. Намагаючись виграти в комерційних справах,вона втрачає найцінніше, що має. Драматург підводить до висновку: «Хто хоче жити війною, мусить їй щось та сплатити»)
(На перший погляд, не усвідомлює, впрягаючись далі у свій фургон, який вже 17 років котить дорогами війни. Проте наспівування колискової пісні, останньої репліки жінки про те, що Катрін не мертва, а заснула, вказують на те, що від горя у жінки тьмариться розум. Матінка Кураж любить власних дітей, але по-своєму. Вона здатна з ножем у руках захищати сина Ейліфа від вербувальника, дає плащ священику, щоб приховати від ворогів його сан, допомагає врятуватися солдату, що не може покинути гармату. Вражає, що в мандрах шляхами війни і за комерційною лихоманкою вона ще пам’ятає дуже важливу річ: «Кохання – вища сила, запам’ятай», - каже доньці. Проте автор підводить до розуміння того, що війна здатна спотворити навіть таке найсвятіше почуття як материнська любов. На думку Б. Брехта, «тут винні ті, хто розв’язував війну, хто вивертає назовні найгидкіше, що є в людях». Заслуговує повага її непокора обставинам, здатність починати все з початку, кмітливість, «кураж», комерційний хист. Проте, саме «комерційний», позбавлений моралі підхід до війни – головна помилка героїні Брехта. Та, на думку автора п’єси, його завдання не в тому, «щоб примусити матінку Кураж прозріти, - хоча вона вже дещо бачить… - авторові потрібно було, щоб прозрів глядач».)