Образи нових жінок-інтелектуалок у новелі О. Кобилянської «Valse melancolique» та есе Вірджинії Вульф «Власний простір»

Розробка уроку української літератури для 10 класу за методикою CLIL

Тема: Образи нових жінок-інтелектуалок у новелі О. Кобилянської «Valse melancolique» та есе Вірджинії Вульф «Власний простір». Глибоке відтворення внутрішнього світу героїнь через мелодію вальсу та несхожість жіночого і чоловічого світосприйняття.

Мета: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях О. Кобилянської, ознайомити із життєвим шляхом Вірджинії Вульф, розвивати вміння аргументовано висловлювати власні роздуми, зосереджувати увагу на створенні образів, простежити позицію письменниць стосовно місця жінки у суспільстві; поглиблювати знання англійської мови через використання її елементів у контексті вивчення української літератури; виховувати повагу до творчих особистостей і зацікавленість їх життям, порівнювати враження із впливом музики на персонажів, виховувати почуття власної гідності.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрети О. Кобилянської та Вірджинії Вульф, тексти новел,  аудіозаписи вальсів Шопена,  фрагменти кінофільму «Меланхолійний вальс»; технічні засоби навчання.

                               І ти, найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго! Духа

                   не вгаси, як не вгашала ти ніколи! Стрічная тобі

любов од нас! Ти воскреси нам діяння народу: одвічная

                                ти ж наша сило,— славна-бо ecи!

П. Тичина

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

II. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивна вправа «Упіймай помилку» за змістом прочитаної новели «Valse melancolique»

1. Розповідь ведеться від першої особи — від імені дівчини Ганни (Марти). На початку твору героїня зізнається, що не може слухати меланхолійних мелодій, бо вони викликають у неї радість (сум), нагадують про день народження подруги (смерть подруги).

2. На початку новели ми знайомимося з Мартою, яка розповідає про свою товаришку Софію (Ганнусю), з якою вони мешкали вдвох.

3. Ганнуся мріяла стати художницею, вона працювала над образом — великою копією образу Корреджо «Віроломна», хотіла продати його й поїхати до Іспанії (Італії), щоб побачити «тамошню штуку».

4. Марта мріяла стати вчителькою, тому вивчала математику (музику), мови й «прерізних робіт ручних».

5. Марта й Ганнуся були змушені «взяти до спілки третього компаньйона», тому що властитель дому здав іншим дівчатам кімнату (підвищив чинш за кімнати).

6. Забажала поселитися разом з дівчатами Соломія (Софія) Дорошенко.

7. Майбутня сусідка смачно готувала різноманітні страви («Грає прегарно й лагодиться до консерваторії».

8. Погляди Марти й Ганнусі на кохання та шлюб: Марта ходила на години німецької (англійської) мови й там уподобала собі старого (молодого) професора. Думала лише про нього. Марта казала: «Штука — то великий чоловік, але я сказала би, що любов — більший». Одруження для Ганнусі — вибір серця (розуму), а не розуму (серця): «Я готова віддати руку першому-ліпшому заможному чоловікові, що перейде мені дорогу, щоб тим щиріше віддатися штуці».

9. Ганнуся мріяла стати художницею, Марта — учителькою, а Софія Дорошенко — творчо обдарована особистість. «Найкраще, що було в неї, то був її фортеп’ян». Грала етюд Шопена 21 чи 24. Кілька разів раз по раз. Заповітна мрія дівчини — закінчити консерваторію в Іспанії (у Відні) й стати піаністкою.

10. Софію подруги називали музою («музикою»).

11. Очі Софії завжди випромінювали сум. Її дядько (батько) був директором банку, утративши маєток, переїхав до Італії (помер), а мати живе з неодруженим братом Софії. Матір уже кілька років прикута недугою до крісла. Софія дуже боялася, щоб батько (вуйко) не оженився, бо тоді він не зміг би їй допомагати матеріально, і вона не могла б іти до консерваторії.

12. Через хворобу (сімейні негаразди) Софія також була сумною. Одного дня біля дівчат поселилися нові сусіди — якийсь молодий технік із жінкою. Ця сімейна пара нагадала Софії про власну хворобу (самотність), і вона почала грати вальс.

ІІI. Сприймання та засвоєння учнями нової інформації.

1. Слово вчителя

Актуалізація гендерних студій у царині пострадянського літературознавства значною мірою детермінована ідеями американської і європейської феміністичної літературної критики. Наприкінці минулого століття з’явилася низка гендерних та феміністичних досліджень художньо-літературного матеріалу.

Творчість буковинської письменниці Ольги Кобилянської, яка центром своїх творчих рефлексій обрала феміністичну ідею, стала об’єктом дослідження низки українських учених-літературознавців. Не менше зацікавлення серед дослідників викликала творчість Вірджинії Вульф.

Фемінізм як одна із найвпливовіших течій ХХ століття розглядається сучасним літературознавством у різних ракурсах: як суспільний рух за права жінок (феміністський рух), як комплекс соціально-філософських, соціологічних, психологічних, культурологічних теорій щодо статусу жінки в суспільстві (феміністична теорія), і як соціально-культурна доктрина, спрямована на гуманізацію суспільства.

Фемінізм виник в англійській літературі ХIХ ст. О. Кобилянська почала писати раніше. У часи письменниці вживалося слово «емансипація».

Що ж таке емансипація? (Емансипація – (від лат. терміну “звільнення сина від батьківської влади”) звільнення від залежності, скасування якихось обмежень. Поняття “емансипації жінок” у різний історичний час мало різне значення. У ХІХ-ХХ ст. воно означало боротьбу жінок за рівні з чоловіками права).

 Феміністичний рух базувався на тому, що в суспільстві несправедливо брали верх чоловіки, а їхнє домінування в суспільному та громадському житті пов’язане з патріархальними пережитками.

Жінки-феміністки борються за рівну участь із чоловіками у громадському та приватному житті.

О. Кобилянську називали Гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури за неповторну шляхетну жіночість у змалюванні дійсності, яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж вона називала себе скромно й просто – «робітницею свого народу».

Отже, Гірська орлиця є феміністкою за переконанням, феміністками постають і її героїні. Самоосвіта, самовдосконалення − ось, власне, програма Ольги Кобилянської, діячки жіночого руху.

Феміністична ідея у «Власному просторі» В. Вульф реалізується через такі тематичні складові, як фази розвитку жіночої літературної традиції, матеріальні детермінанти жіночого письменства, особливості жіночої свідомості, життєвого, а відтак і літературного досвіду. У творі української письменниці феміністична ідея втілюється через гармонію тілесного і духовного, адже, з одного боку, обстоюється право жінки на освіту, а з іншого – Він і Вона (домислює читач із фінальної фрази «And so she is already my destiny: her relatives already know about this, and I am now going to her for tea» створять гармонійний шлюб, побудований на взаєморозумінні та рівноправності між чоловіком та жінкою.

Головні висловлювання Вірджинії Вульф про фемінізм:

Every woman, if she is going to write, should have money and her own room.

The cheapness of paper undoubtedly explains why women in literature have succeeded earlier than in any other professions.

A woman has played the role of a mirror endowed with a charming and misleading property for centuries: the man's figure reflected in it was twice as much natural.

Women-writers are hampered by conservative views inherent in the opposite sex. What will men say about a woman who will openly talk about her passions? Because men allow themselves great freedom in this regard, and do it right, but unconsciously come into terrible rage and can not cope with themselves when it comes to similar freedom for women.

The history of male resistance of female emancipation is almost more interesting than the history of emancipation itself.

Why are women more interested in men than men women?

Отже, у центрі уваги на уроці О. Кобилянська та Вірджинія Вульф.

2. Завдання «Хто є хто?»

Упізнайте по фото, хто є О. Кобилянська, а хто - Вірджинія Вульф.

3. Вправа «Хмара слів»

Завдання: перед вами хмара (нота) слів, які пов’язані з музичним мистецтвом, знайдіть серед них назву твору, який ми будемо аналізувати.

Ольга Кобилянська «Valse melancolique»

Сьогодні на уроці ми говоритимемо про жінку, продовжуючи роботу над новелою Ольги Кобилянської «Valse melancolique». І зупинемося на таких питаннях:

•          Вплив фемінізму на творчий набуток О. Кобилянської.
•   Нові жінки у творі письменниці.
•   Роздуми про жіноче щастя.
•   Тема мистецтва та його впливу на людину.

А ще ми поговоримо про мистецтво, мрії, сподівання, а особливо про музику. Бо саме музика стала для О. Кобилянської приводом до роздумів про жіноче щастя...

4. Учні слухають етюд Шопена № 21 («Крильця метелика»)

Учитель:

•   Яким настроєм пройнята музика?
•   Мотив вальсу у творі?

Мотив вальсу у творі наскрізний і об’єднує всі події в завершене ціле.

У заголовок новели авторка винесла назву музичного етюду «Valse melancolique», який створила та тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався з двох частин — легкої і безтурботної спочатку та бентежної й трагічної наприкінці. Розповідь стає динамічнішою, напруженішою, що нагнітає передчуття неминучої трагедії (ознаки новели).

•   У чому щастя жінки і що робити, коли не можна робити те, що хочеться? - ось те, про що їй цікаво писати. Вона починає писати про «нову» жінку».
•   Якою є «нова жінка»  у творчості О. Кобилянської?

Це – жінка-емансипантка. Вона мріє «…передусім бути собі ціллю, для власного духу працювати, як бджола, збагачувати його, довести до того, щоб став сяючим, прегарним… Свобідний чоловік із розумом – се мій ідеал» О. Кобилянська знайомиться із теорією Ніцше (філософією вищої людини). Цю ідею транслює на жіночий ґрунт. Жінка теж повинна бути сама собі ціллю (розвинутися до повної особистості, не бути половинчастою).

5. Меланхолія внутрішнього «Я» (характеристика образів)

Завдання для дівчат:

 «Жінка очима жінки». Від імені Ганнусі, Софії чи Марти охарактеризувати героїнь новели.

Завдання для юнаків:

«Жінка очима чоловіка». Хто з героїнь вам найбільше імпонує і чим?

Учні об’єднуються у групи і створюють психологічний портрет героя. Завдання - вибрати найголовніші образи і ключові цитати до них. За браком часу на уроці учні отримали випереджувальне завдання - опрацювати образи за  таким планом:

•          Зовнішність героя.
•          Риси характеру.
•          Мотивація вчинків персонажа.
•          Елементи  автобіографізму у творі.

І група До уривку

«Ти ще неушкоджений новітнім духом тип первісної жінки, що нагадує нам Аду Каїна або інших женщин з Біблії, повних покори й любові. Тип тих тисячок звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди, а родяться на те, щоб любов`ю своєю удержувати лад на світі...»

•          Про кого йдеться? Що нам відомо про неї?
•          Завдання: дослідити засоби зображення образу Марти.

                                           План:

1. Марта  – втілення любові, готувалася стати вчителькою.  

2. Стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». 

3. За словами Ганни, «вроджена жінка і матір».

4. Надзвичайно залюблена у музику «…просто душа розривалася в грудях при тих звуках».

5. Щаслива у сімейному житті: вийшла заміж за професора.

 «Я проста робітниця, тип послугача з природи вже, що не наділила її навмисно тим гордим даром, щоб повзав… Тому повзаю й корюся до сьогоднішньої днини й належу до тих тисячок звичайних мурашок, що родяться на те, щоб без нагороди гинути!»

•          То вона емансипантка?

Учитель:

•   Марта ж сповідує традиційні для патріархального суспільства цінності, хоча й захоплюється свободою мислення, сучасністю життєвих орієнтирів подруг. Товаришки Марти дещо зверхньо ставляться до її життєвої концепції, оскільки вважають, що жінка може знайти щастя, гармонію не лише у межах родинного кола, але й у мистецтві.

ІІ група До уривку

«Була незвичайно доброго серця: тут в одній хвилі кидалася, гарячилася й змагалася, а вже в другій була добра. Належала до різних товариств, не жалувала нічого, бувала не раз навіть несправедлива в осуді людей...»

•          Про кого йдеться в цьому уривку? Які риси притаманні героїні?
•          Завдання: дослідити засоби зображення образу художниці Ганни.

План:

1. Ганна – емоційна, нестримна, вибухова, непостійна натура. «Із нею було тяжко дійти до кінця».

2. Протиріччя у світосприйнятті. «Було багато речей у житті, які брала страшно легко, ледве доторкалася їх крилами вибагливої  душі; але в штуці була поважна й глибока». «Не накладаймо на свої душі маски».

3. Надзвичайно талановита, живе своїм ремеслом.

«Я – артистка і живу відповідно артистичними законами»…

4. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя, тому і вільні стосунки з чоловіками не вважала за непорядність. «…Заглушити у собі той світ, щоб жити лише для одного чоловіка і для самих дітей? Се неможливо… тому неможливо, хто носить справжній артистизм у душі!..»

5. Турботлива мама, хоча і сімейне життя не склалося. «Не могли погодитися в способі життя, і коли не хотів мене зрозуміти, я покинула його. Але хлопець – мій. Я зароблю сама на нього, і він – мій».

•          Вона емансипантка?

Учитель:

Зовсім інший характер змальовує Ольга Кобилянська через образ Ганни – талановитої, енергійної та емоційної художниці, яка прагне реалізувати свій талант за будь-яку ціну. Ганна є яскравим прикладом типу «жінки як актора»,  цей персонаж сповнений енергії та творчої сили. Любов та побут для неї виступають другорядними речами, у той час як творчість стає першочерговою метою її життя.

ІІІ група  До уривку

 «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії у відносинах, передусім гармонії!»  

•          Про кого говорить героїня?
•          Хто вона? У чому її незвичайність?
•          Завдання: дослідити засоби зображення образу піаністки Софії.

План:

    Вимоглива. «Я потребую спокою, що випливає з замилування до музики й гармонії у відносинах, передусім гармонії!»  

      Цілеспрямована. «Лікарі заборонили їй навіть займатися якийсь час музикою, але що їй без музики, як казала, нема життя, то не держалася їх приказів і грала, й грає досхочу».

     Жінка-загадка. «Спить, мов царівна. Коли вмивається, не забуде ніколи насипати кілька крапель найтоншої парфуми до води, але зате її верхня одіж… – просто «товпа!»

      Талановита. «Грала етюд Шопена ор.21 чи 24…Душа стала здібна розуміти музику…». «До музики звернулася з подвійним запалом».

      Вразлива. «Упала лицем на струни – зомліла…»

      Горда. Радить Марті: «Ти повинна розвивати в собі гордість, бо це єдина зброя жінки, – повчальним тоном сказала товаришка, – і продовжила: Ніколи не принижуйся перед негідною людиною».

      Душевний розпач. Знову неприємності у житті Софії: дядько, єдина надія, відмовився її утримувати у Відні. Зі сльозами на очах, прибита горем, із відчаєм у душі вона сідає за фортепіано і у темній кімнаті починає грати. Та музика – стан душі. «Грала свій вальс, але так, як ніколи. Мабуть, ніколи  не заслуговував він більше на назву «Valse melankolique», як тепер. Перша частина – повна веселості й грації, повна визову до танцю, а друга… О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим летом від ясних звуків до глибоких, а там – неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, товплення тонів, бій, – і знову збіг звуків удолину… відтак саме посередині гами смутний акорд… закінчення». Символічно, що з останніми акордами зіграної мелодії, обірвалася струна, як і струна життя талановитої піаністки, яку  «музика позбавила життя».

Учитель:

•          Вона емансипантка?

 Софія − своєрідний тип «вищої людини», якому не судилося розвинутися вповні. Замкнута вдача героїні надійно приховує всі бурі й катастрофи, що роздирають її стражденну душу. І лише музиці, своєму фортепіано Софія звіряє усі свої болі й печалі. Це одна з найтрагічніших постатей у творчості О. Кобилянської і в той же час одна з найбільш близьких письменниці своєю тонкою душевною організацією й аристократичним світобаченням. Можна з упевненістю стверджувати, що в образі Софії Дорошенко О. Кобилянська прагнула втілити свою «поранену душу», а також власне розуміння життя і свободи, щастя і любові.

Отже, О. Ю. Кобилянська в новелі «Меланхолійний вальс» порушила проблему необхідності повноцінної реалізації жінкою власних духовних потреб, поваги суспільства до жінки як особистості. Авторка пропонує варіанти розв’язання названої проблеми через змалювання трьох типів жінок, утверджує думку про важливість суспільної уваги до «жіночого» питання. Жінка, на думку авторки, – цілісна, неповторна самодостатня особистість, яка має повне право обирати власний життєвий шлях.

6.                    Презентація мініпроєкту «Проблема емансипації жінки у творі Вірджинії Вульф «Власний простір»

(Група учнів презентує результати своєї роботи, супроводжуючи показом відповідних слайдів, відео)

Вірджинія Вульф не просто так цікавилася темою фемінізму. Вона на своєму досвіді знала, як це, коли твої брати навчаються у престижних університетах, а ти -  вдома, тільки тому що жінка. Письменниця хотіла боротися з цією нерівністю і несправедливістю. Вона мріяла, щоб жінки були незалежні від чоловіків і вільні робити все, що їм заманеться. Саме тому, Вірджинія Вульф написала есе «Власний простір». Її метою було обережно вказати на те, що, незважаючи на можливість голосувати на виборах, життя жінок все ще суттєво відрізнялося від життя чоловіків у всьому.

Та провідною думкою есе є те, наскільки сильно відрізняються можливості для письменництва у чоловіків і жінок. Якщо жінка хотіла бути письменницею і мати в цьому успіх, вона повинна була мати свій власний простір. Не просто закриту від усього світу пильну комірчину, яка насправді була «золотою кліткою», а справжній власний простір жінки для творчості, у якому вона буде господинею.

Раніше, коли люди чули поєднання слів «жінка» й «література», першою асоціацією було читання як хобі, але точно не письменство. В есе «Власний простір» Вірджинія Вульф намагається докопатися до істини, зрозуміти, чому було саме так і який зв’язок це має з власною кімнатою.

Авторка не намагається нав’язати читачу свою думку: «All I can do is offer you an opinion on one very simple thing: a woman must have money and a room of her own if she wants to write anything».

Чоловікові для творіння достатньо було мати дрібку таланту і вільний час. У той час як навіть дуже обдарована жінка мала докласти стільки зусиль, щоб бути хоча б на рівні з найгіршими письменниками чоловічої статі, що врешті-решт це призвело б до серйозної втрати здоров’я. «A woman who was born poetically gifted in the sixteenth century was unhappy because she was in a state of constant struggle with herself».

Підсумовуючи, можна сказати, що Вірджинія Вульф у своєму есе дуже уміло і легко направляла читачів за своєю думкою, підводячи до логічної кінцівки; не нав’язувала власну думку і не стверджувала, що точно правильно, а що ні. Адже незважаючи на значні покращення у житті жінок, суспільство продовжувало бути патріархальним, жінкам все ще доводилося боротися за власні права. Саме через це вона висловлювала свою думку дуже обережно, приховуючи більшість феміністичних думок поміж рядків, за допомогою художніх засобів.

Отже, і жінку в літературі, і літературу в жінці В. Вульф ставить у залежність від світу матерії, а вужче – власного простору, власної кімнати. Цю тезу англійська письменниця висловлює у формі тези-припущення на початку есе: «жінка мусить мати гроші й власну кімнату, якщо вона хоче щось написати», протягом усього твору вона шукає і знаходить аргументи для підтвердження цієї тези, і, зрештою, наприкінці твору ще раз стверджує: «Intellectual freedom depends on material conditions. Poetry depends on intellectual freedom. And women have been poor not only for two hundred years, but since the beginning of time. Women had less intellectual freedom than the sons of Athenian slaves. So women had even fewer chances to practice poetry than a street dog. That is why I put such emphasis on money and my own room».

7.                    Обговорення мініпроєкту (Учні обмінюються думками щодо змісту презентації, визначають, що вдалося, виявилося найцікавішим і чому)

IV. Систематизація та узагальнення знань.

1.                    «Філворд» за новелами О. Кобилянської «Valse melancolique» та Вірджинії Вульф «Власний простір» (Філворд - це угорський кросворд, головоломка. Літери вписані хаотично, а серед них є слова, які стосуються певної теми. Слова можуть повертатися в будь-яку сторону під прямим кутом, але не перетинаються одне з одним.)

https://learningapps.org/watch?v=pxz7rzwut23

Завдання: знайдіть слова, які зашифровані у філворді.

1. Кобилянська
2. Мистецтво
3. Ганна
4. Малярка
5. Гармонія
6. Марта
7. Фортепіано
8. Меланхолія
9. Інтелектуалки
10.  Софія

1. Virginia
2. Woolf
3. Femina
4. Valse
5. England
6. Authoress
7. Literature
8. Book
9. London
10.  Woman

2. Інтерактивна вправа «Коло думок»

Запитання для обговорення:

1) Чому творчість О. Кобилянської посідає особливе місце в нашій літературі?

2) Розкрийте зміст епіграфа до уроку. Чому П. Тичина назвав письменницю «найкраща жінко, героїчна, прекрасна Ольго»?

3) Доберіть факти, якими можна було б проілюструвати риси особистості письменниці?

  4)  Символом чого є меланхолійний вальс?

Меланхолійний вальс – мелодія сумна,

Мелодійний вальс – надія та довіра,

Меланхолійний вальс – це фікція, зневіра,

Меланхолійний вальс – обірвана струна.

5) Що спільного Ви знайшли у творчості Ольги Кобилянської та Вірджинії Вульф?

V. Підбиття підсумків уроку.

О. Кобилянська в один голос із В. Вульф звертає увагу на обмеження жіночої свободи («як тяжко бути нині женщині цілковитою і свобідною людиною, бути лиш для себе як та квітка, як та зоря». Отже, здійснюючи порівняльний аналіз твору «Valse melancolique» О. Кобилянської та есе «Власний простір» В. Вульф, можна зробити такі висновки: обидва твори ідейно-тематично близькі, адже і британська, й українська письменниці обрали центром своїх творчих роздумів феміністичну тему, яка до цього часу в літературному процесі обох літератур майже не осмислювалася. Однак втілюють феміністичну ідею письменниці по-різному.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності.

VII. Домашнє завдання. Інструктаж до його виконання.

Створити макет обкладинки до новели «Valse melancolique» англійською мовою.