Образотворче мистецтво : МАЛЮВАННЯ КОМПОЗИЦІЇ « ЗИМОВА КАЗКА»

Живопис - це вид образотворчою мистецтва, художнє зображення, створене фарбами на площині - папері, полотні, картоні, дошці, стіні, склі.

Відгадайте загадку!У бабусі-холодусіУсміх сяє на лиці,Ходить в білому кожусіЗ дивним пензлем у руці. Раз мазок і два мазок —На вікні розцвів бузок,А на другім — сад казковий. Біля місяця підкови,А на третім — срібний дім,Іній світиться у нім... Всі дивились, дивувались... Хто ж художник — здогадались? (Зима.)Дорогі діти, я щаслива що ви відразу відгадали мою загадку. А відгадка – це ключ до вашої сьогоднішньої теми. Ваша Снігова Королева

Мандри різдвяної сніжинки. Це було взимку, напередодні Різдва. Усі дорослі та маленькі діти чекали різдвяного свята зі снігом, колядою, санчатами, сніговиками, ялинками та подарунками. І звичайно, всі бажали, щоб у природі відчувався особливий настрій, особливий дух свята. Щоб кружляли сніжинки, потріскував різдвяний морозець, сонячні промінці відблискували діамантами на снігу, щоб у повітрі відчувалася особлива свіжість, чарівність та казковість.... У небі, на кошлатій сивій хмарі, був великий рух. Різдвяні сніжинки цілий день створювали святкове вбрання, складаючи з маленьких гострих кришталиків чудернацькі візерунки, щоб уночі, кружляючи у святковому танку, пухнастою білосніжною ковдрою зігріти усю землю. Тому двох однакових сніжинок годі було знайти. Але була серед них одна - дуже швидка, непосидюча та найдопитливіша. їй дуже кортіло побачити землю вдень. Вона хутенько впоралася зі своїм вбранням і з заздрістю дивилася на маленькі, звичайні сніжинки, які повільно падали до землі. "Летімо з нами", - почула вона. Несподівано подув вітерець, і сніжинка незчулася, як опинилася над землею. Від побаченого їй перехопило подих. Яка краса! А й справді.

Яскравий зимовий день, блакитне небо та сліпучо-білий, сріблястий сніг, місцями жовтуватий - забарвлений сонячними промінчиками. На снігу незвичний малюнок. "Що це?" - "А це - тіні від струнких білявих берізок та лапатих темно-зелених ялин", - пояснили їй сніжинки. Легкий подих вітерця - і цікаві мандри продовжилися. Та раптом їй на шляху трапилося велике розлоге дерево. Воно було не звичайне святкове, вбране в білосніжне сріблясте мереживо. Сніжинка зраділа, їй здалося, що це теж різдвяна сніжинка, тільки дуже велика. "Яка ти гарна!" - промовила сніжинка й опинилася на гілочці дерева. "Потрібно все роздивитися", - сказала вона сама собі. Землю повільно охоплювали сутінки. Сніжинка помітила, що коли сонечко хилиться до обрію, сніг стає синюватим, а місцями навіть фіолетовим, немовби небо відбивається в блискучому дзеркалі. Раптом небо запалало та розписало багряною барвою снігові замети. Сніжинка із захопленням спостерігала за змінами в природі. Поступово на землю насувалася ніч, сніг став сірим і на темно-синьому небі з'явився місяць-молодик та його подружки-зірочки. Полинула тиха музика... Це різдвяні сніжинки вітали землю з Різдвом.

С.25. Послідовність виконання

Послідовність виконання