Обрядовий фольклор. Календарно - обрядові пісні: колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, петрівчані. Мотиви природи та господарської діяльності людини у пісенній творчос

Про матеріал

Тема 2. Обрядовий фольклор. Календарно - обрядові пісні:

колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, петрівчані. Мотиви природи та господарської діяльності людини у пісенній творчості українців

Мета :розширення і поглиблення уявлення дітей про колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, петрівчані пісні, значення в житті людини, навчити пошуку календарно – обрядові пісня; пробуджувати інтерес до календарно – обрядової пісні: розвивати активність, мислення, творчу уяву;виховувати почуття любові й поваги до календарно – обрядової пісні

Тип уроку: комбінований

Обладнання: зразки календарно – обрядової пісні, книги календарно – обрядової пісні, презентація, аудіо зразки пісень

Хід уроку

І. Оганізаційний момент

ІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

1. Що таке фольклор?

2. Хто створював народні пісні?

3. Як ви гадаєте, для яких потреб створювали народні пісні?

4. Як поширювалися ці пісні?

5. Які українські пісні ви знаєте?

6. Чи співають пісень у вас удома?

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

Кажуть, що пісня — то душа народу. Пісня супроводжує людину в горі та в радості, у праці та під час відпочинку. І коли наші далекі пращури, змагаючись із грізними силами природи, намагалися «задобрити» злих духів і віддячити добрим, то поряд із різними магічними обрядовими діями (жертвоприношенням, танцем) звучала й пісня, як словесне вираження бажань і прагнень людей.

І V. Вивчення нового матеріалу

  • Україну не можна уявити без пісні, вона є найпоширенішим жанром усної народної творчості.

Пісня це невеличкий усний віршований твір, який співають. Олександр Довженко назвав українську народну пісню геніальною поетичною біографією та бездонною душею українського народу, його славою. Матері співали пісень, щоб закликати для дітей щасливу долю. Народні співці — кобзарі та лірники — у своїх піснях та думах звеличували історію рідного краю, працю спів-громадян та їхній побут. Інші люди підхоплювали вподобані наспіви й переда-вали їх далі. При цьому інколи первісний текст змінювався.

До прийняття християнства мешканці Київської Русі вірили в існування багатьох богів: Перуна — бога блискавки й грому, Стрибога — бога вітру, Ко-ляду — бога зимового сонця, Дажбога — бога вогню й жнив. Щоб задобрити богів і здобути їхню прихильність, люди вдавалися до різних дій — обрядів, які супроводжувалися піснями, іграми, танцями.

Обрядовими називають ті пісні, що виконували під час обрядів. Цикл календарно-обрядових пісень пов'язаний із природою, із порами року. Навес-ні, коли земля пробуджувалась від зимового сну, селяни відзначали цю подію, співали веснянки, закликаючи сонце, тепло, благаючи подарувати гарний урожай. Слов'яни співали, засіваючи поле, сподіваючись на милість богів.

До пісень літнього циклу належать купальські та русальні пісні, а осінній цикл календарно-обрядових пісень пов'язаний із обрядом обжинків. Такі пісні наживають жниварськими. У цих піснях люди висловлювали похвалу ниві, врожаєві, господарям, трудівникам. Узимку святкували зустріч Коляди. Напередодні Нового року співали колядки та щедрівки, у яких славили господарів і всю родину. Після хрещення Русі всі обряди почали поєднувати з християнськими.

Отже, календарно-обрядові пісні об'єднуються в цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Різновидами пісень є колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, купальські пісні, русальні пісні, жниварські пісні.

Цикли

У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад, на сільських майданах і галявинах співали гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
У різні пори року виконувалися певні обряди й відповідні їм пісні, тому й розрізняють пісні зимового циклу, весняного та літнього.

Зимовий цикл

Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими — святом масляної.

До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. З прийняттям християнства ці звичаї та пісні, які їх супроводжували, пристосували до основних свят зимового циклу:

колядки — до Різдва (7 січня);

щедрівки — до Нового Року (за старим календарем — 14 січня).

За своїм змістом колядки та щедрівки близькі, але все ж мають певні відмінності. Щедрівки — це новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров'я сім'ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків, які виконуються у щедрий вечір, під Новий рік, а колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята.

Колядки та щедрівки — пісні, які співають на честь Різдва Христового, Щедрого Вечора і Водохреща. У них прославляється народження Ісуса Христа, возвеличується Божа Мати — Марія.

В Україні починали колядувати на Святий Вечір, магією слова та дійством (гурти молоді обходити домівки, іноді з «козою» — один із колядників у вивернутому кожусі і з дерев'яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм достатку, щастя, миру і спокою у домі, а за це господар давав їм дарунки.

Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла Ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:

“Вийди, вийди, Господарю,
Подивися на Кошару,
Там Овечки покотились,
А Ягнички народились,

В Тебе Товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова —
В Тебе Жінка чорноброва”.

КОЛЯДКА
Ой, колядо-колядине!
Ішла полем господиня,
З торби жито брала,
Ниви засівала:
Вроди, Боже, жито
На довгії літа,
На щастя родині
І всій Україні.
К. Перелісна

Весняний цикл

Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець — на завершення весняних польових робіт.
За змістом пісні весняного циклу зводяться до:

закликання весни;

хорошого врожаю;

відображення підготовки поля, знарядь тощо.

Це переважно дівочі пісні. Сповнені ліризмом, радісними сподіваннями, світлими надіями. До найвідоміших веснянок належать такі: «Подоляночка», «Ой весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли».

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой встань, встань, подоляночко,

Обмий личко, яко шкляночко,

Возьмися за боки, поскачи три кроки

В горохлянім вінку, бери собі дівку,

Плини по Дунаю, бери дівку скраю.

Крім власне веснянок, на межі між весною та літом, в Україні були поширені так звані петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.

Літній цикл

Літній цикл розпочинається русальними піснями, вони дуже давні за походженням, та виконували їх під час «русального тижня» — на початку червня, коли починало колоситися жито.
Наші пращури хотіли забезпечити високий урожай і вплинути на міфічних русалок, аби вони не шкодили посівам, умилостивити, щоб ті не ловили і не залоскочували дівчат і хлопців. Ці пісні сповнені радості буття, славлять буяння природи.

У ржі на межі,
На кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка
У дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да-дайте мені мні сорочки,
Хоча худенькую,
Да аби біленькую,
Хоч не біленькую,
Да тоненькую!

Після зелених свят наступала петрівка - пора найдовших у році днів і найкоротших ночей. У цей час дівчата й жінки співали петрівчані пісні, їх іще називали петрівками.

У цих піснях оспівувалася благодатна пора - середина літа, пора одцвітання і дозрівання хлібів, коли «ячмінь колос викидає, соловейко голос покидає». У петрівках дівчата просять півнів «не вменшати ночі», бо вони ще не відпочили від роботи, не настоялися з коханим, не виспалися після побачення.

Летіли гуси слободою
Та й закричали над водою:
— Ой не стій, вербо, над водою,
Не пускай гілля до Дунаю —
Гіркая вода під тобою.
Стань собі, вербо, на риночку
Та й в хрещатім барвіночку,
Та в запашному василечку,
Та у кущатому любисточку.

Ще з язичницьких часів до нас дійшло свято Івана Купала (7 липня) з його специфічними піснями. Серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат. Все це надає святу веселощів, радості.

В ніч перед святом Купала хлопці і дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаштували ігри, дівчата пускали вінки на воду й дивилися, куди вони попливуть, — звідти й прийде суджений, топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік.

Ой на Івана, та й на Купала

Там дівчинонька квіти збирала.

Квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала

“Ой світи, сонце, світи та й не грій,

Щоб мій віночок та й не згорів.

Щоб мій віночок живим зостався

Та й миленькому в руки дістався”.

Пливи, віночку, по синій хвилі

До тої хати, де жиє милий.

Поплив віночок та й за водою,

Серце дівоче забрав з собою.

До літнього циклу відносяться і жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив.

Діляться на:

Зажинкові — ті, що величають вправних жниць, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час;

Власне жниварські — у яких звучать нарікання на важку працю, втому, недоброго хазяїна;

Обжинкові — у яких радісно сповіщають про щасливе завершення жнив, прославляється останній сніп, який з піснями несуть додому. Цей сніп — символ достатку, запорука нового врожаю.

День закінчення жнив перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами і піснями. Женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дякували ниві за врожай.

Там у полі криниченька,

Навколо пшениченька.

Там женчики жали,

Золоті серпи мали,

Срібнії юрочки,

Що в'язали снопочки.

Добрії були женці –

Дівчата й молодиці.

Дівчата — косаті,

А хлопці — вусаті,

Молодиці — білолиці.

V.Закріплення вивкного матеріалу

Гра «Вірю — не вірю»

1. Русальні пісні належать до пісень літнього циклу. (Так)

2. Обрядовими називають пісні, які виконувалися під час певних обрядів. (Так)

3. Русальні пісні виконувалися під час Зелених свят. (Так)

4. У русальних піснях ніколи не буває загадок. (Ні)

5. До літного циклу відносять жнивірські пісні. (Так)

6. До літного циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки.(Ні)

Гра «Вірю — не вірю»
(Учитель задає питання, учні піднімають руки, хто вірить цій тезі, хто не вірить — ні. Називається правильна відповідь, і тоді той, хто вгадав, ставить собі + (плюс). У кінці роботи підраховується кількість плюсів і виставляється оцінка.)
1.Обрядова поезія виникла після прийняття християнства (не вірю).
2.Русалки були добрими істотами, тому про них складали русальні пісні (не вірю).
3.Купальські пісні виконували під час купання в річці, озері (не вірю).
4.Жниварські пісні поділяються на зажинкові, власне жниварські та обжинкові-(вірю).
5.У жниварських піснях прославляються хліборобська праця, земля-годувальниця-(вірю)
6.Колядниками називали тих, хто ходив просити щось їстівне (не вірю).
7.Щедрувальники — це господарі, які накривали щедрий стіл своїм гостям (невірю).
8.У колядках, щедрівках простих селян називали князями, боярами, панами (вірю).
9.Як правило, щедрувалося й колядувалося для всіх однаково — і для господаря, і для господині, і для бабусі, і для дітей (не вірю).
10.Вважалося, що вранці першого дня Нового року до хати зайти повинна найстаріша і наймудріша бабуся (не вірю).
11.Веснянки були сумними піснями, бо кінчалася зима зі снігом, морозцем, ковзанкою і наставала гаряча посівна робота (не вірю).
12.Обрядові пісні мали для наших предків магічну силу (вірю)

VІ. Підсумок уроку

Що цікавого ви дізнались на уроці?

Які є календарно – обрядові пісня?

Які є пісні зимового циклу?

Які є пісні весняного циклу?

Які є пісні літного циклу?

Які є згадки про природу в календарно – обрядових піснях?

Чому на вашу думку саме так поділені календарно – обрядові пісні?

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

Д/з знайти дві календарно – обрядові пісні про явища природи, або де оспівано природу та намалювали малюнок до однієї з пісні.

Перегляд файлу

Тема 2. Обрядовий фольклор. Календарно - обрядові пісні:

колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, петрівчані. Мотиви природи та господарської діяльності людини у пісенній творчості українців

Мета :розширення і поглиблення уявлення дітей про колядки, щедрівки, веснянки, купальські, русальні, петрівчані пісні, значення в житті людини, навчити пошуку календарно – обрядові пісня; пробуджувати інтерес до календарно – обрядової пісні: розвивати активність, мислення, творчу уяву;виховувати почуття любові й поваги до календарно – обрядової пісні

Тип уроку: комбінований

Обладнання: зразки календарно – обрядової пісні, книги календарно – обрядової пісні, презентація, аудіо зразки пісень

 

Хід уроку

І. Оганізаційний момент

ІІ. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

1. Що таке фольклор? 

2. Хто створював народні пісні?

 3. Як ви гадаєте, для яких потреб створювали народні пісні? 

4. Як поширювалися ці пісні? 

5. Які українські пісні ви знаєте? 

6. Чи співають пісень у вас удома?

 

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

Кажуть, що пісня — то душа народу. Пісня супроводжує людину в горі та в радості, у праці та під час відпочинку. І коли наші далекі пращури, змагаючись із грізними силами природи, намагалися «задобрити» злих духів і віддячити добрим, то поряд із різними магічними обрядовими діями (жертвоприношенням, танцем) звучала й пісня, як словесне вираження бажань і прагнень людей.

 

         І V. Вивчення нового матеріалу

Україну не можна уявити без пісні, вона є найпоширенішим жанром усної народної творчості.

Пісня  це невеличкий усний віршований твір, який співають. Олександр Довженко назвав українську народну пісню геніальною поетичною біографією та бездонною душею українського народу, його славою. Матері співали пісень, щоб закликати для дітей щасливу долю. Народні співці — кобзарі та лірники — у своїх піснях та думах звеличували історію рідного краю, працю спів-громадян та їхній побут. Інші люди підхоплювали вподобані наспіви й переда-вали їх далі. При цьому інколи первісний текст змінювався.

До прийняття християнства мешканці Київської Русі вірили в існування багатьох богів: Перуна — бога блискавки й грому, Стрибога — бога вітру, Ко-ляду — бога зимового сонця, Дажбога — бога вогню й жнив. Щоб задобрити богів і здобути їхню прихильність, люди вдавалися до різних дій — обрядів, які супроводжувалися піснями, іграми, танцями.

Обрядовими називають ті пісні, що виконували під час обрядів. Цикл календарно-обрядових пісень пов'язаний із природою, із порами року. Навес-ні, коли земля пробуджувалась від зимового сну, селяни відзначали цю подію, співали веснянки, закликаючи сонце, тепло, благаючи подарувати гарний урожай. Слов'яни співали, засіваючи поле, сподіваючись на милість богів.

До пісень літнього циклу належать купальські та русальні пісні, а осінній цикл календарно-обрядових пісень пов'язаний із обрядом обжинків. Такі пісні наживають жниварськими. У цих піснях люди висловлювали похвалу ниві, врожаєві, господарям, трудівникам. Узимку святкували зустріч Коляди. Напередодні Нового року співали колядки та щедрівки, у яких славили господарів і всю родину. Після хрещення Русі всі обряди почали поєднувати з християнськими.

Отже, календарно-обрядові пісні об'єднуються в цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Різновидами пісень є колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, купальські пісні, русальні пісні, жниварські пісні.

Цикли

У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад, на сільських майданах і галявинах співали гаївки, під час Зелених свят  русальні пісні, на Івана Купала  купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
У різні пори року виконувалися певні обряди й відповідні їм пісні, тому й розрізняють пісні зимового циклу, весняного та літнього.

 

Зимовий цикл

Розпочиналося виконання зимового циклу пісень із зимового рівнодення (кінець грудня) і закінчувалося з появою перших ознак наближення весни (кінець лютого) проводами зими  святом масляної.

До зимового циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки. З прийняттям християнства ці звичаї та пісні, які їх супроводжували, пристосували до основних свят зимового циклу:

  •                  колядки — до Різдва (7 січня);
  •                  щедрівки — до Нового Року (за старим календарем — 14 січня).

За своїм змістом колядки та щедрівки близькі, але все ж мають певні відмінності.  Щедрівки — це новорічні вітання, побажання успіху в новому землеробському році, побажання здоров’я сім’ї, величання господаря, прославлення праці хлібороба та її здобутків, які виконуються у щедрий вечір, під Новий рік, а колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята.

Колядки та щедрівки — пісні, які співають на честь Різдва Христового, Щедрого Вечора і Водохреща. У них прославляється народження Ісуса Христа, возвеличується Божа Мати — Марія.

В Україні починали колядувати на Святий Вечір, магією слова та дійством (гурти молоді обходити домівки, іноді з «козою» — один із колядників у вивернутому кожусі і з дерев’яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм достатку, щастя, миру і спокою у домі, а за це господар давав їм дарунки.

 

Щедрик, щедрик, щедрівочка
Прилетіла Ластівочка, 
Стала собі щебетати, 
Господаря викликати:

“Вийди, вийди, Господарю, 
Подивися на Кошару, 
Там Овечки покотились, 
А Ягнички народились,

В Тебе Товар весь хороший, 
Будеш мати мірку грошей, 
Хоч не гроші, то полова — 
В Тебе Жінка чорноброва”.

 

КОЛЯДКА
Ой, колядо-колядине! 
Ішла полем господиня, 
З торби жито брала, 
Ниви засівала: 
Вроди, Боже, жито 
На довгії літа, 
На щастя родині 
І всій Україні.
К. Перелісна

 

Весняний цикл

Весняний цикл складається з веснянок і хороводних ігор. Початок його припадає на ранню весну, коли оживає природа, а кінець — на завершення весняних польових робіт.
За змістом пісні весняного циклу зводяться до:

  •                  закликання весни;
  •                  хорошого врожаю;
  •                  відображення підготовки поля, знарядь тощо.

Це переважно дівочі пісні. Сповнені ліризмом, радісними сподіваннями, світлими надіями. До найвідоміших веснянок належать такі: «Подоляночка», «Ой весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли».

 

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала, до землі припала,

Личка не вмивала, бо води не мала.

 

Ой встань, встань, подоляночко,

Обмий личко, яко шкляночко,

Возьмися за боки, поскачи три кроки

В горохлянім вінку, бери собі дівку,

Плини по Дунаю, бери дівку скраю.

Крім власне веснянок, на межі між весною та літом, в Україні були поширені так звані петрівки. В них оспівувалася весняна природа, відображалися народні звичаї, побут. Велике місце в петрівках займала тема кохання.

 

Літній цикл

Літній цикл розпочинається русальними піснями, вони дуже давні за походженням, та виконували їх під час «русального тижня» — на початку червня, коли починало колоситися жито.
          Наші пращури хотіли забезпечити високий урожай і вплинути на міфічних русалок, аби вони не шкодили посівам, умилостивити, щоб ті не ловили і не залоскочували дівчат і хлопців. Ці пісні сповнені радості буття, славлять буяння природи.

У ржі на межі,
На кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка
У дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да-дайте мені мні сорочки,
Хоча худенькую,
Да аби біленькую,
Хоч не біленькую,
Да тоненькую!

 

Після  зелених  свят  наступала  петрівка  -  пора  найдовших  у  році днів  і  найкоротших  ночей.  У  цей  час  дівчата  й  жінки  співали  петрівчані  пісні,  їх  іще  називали  петрівками. 

У  цих  піснях оспівувалася  благодатна  пора  -  середина  літа,  пора  одцвітання  і  дозрівання  хлібів,  коли «ячмінь  колос  викидає,  соловейко  голос  покидає».  У  петрівках  дівчата просять  півнів  «не  вменшати  ночі»,  бо  вони  ще  не  відпочили  від  роботи,  не  настоялися  з  коханим,  не  виспалися  після  побачення.

Летіли  гуси  слободою
 Та  й  закричали  над  водою:
   Ой  не  стій,  вербо,  над  водою,
 Не  пускай  гілля  до  Дунаю 
 Гіркая  вода  під  тобою.
 Стань  собі,  вербо,  на  риночку
 Та  й  в  хрещатім  барвіночку,
 Та  в  запашному  василечку,
 Та  у  кущатому  любисточку.

 

Ще з язичницьких часів до нас дійшло свято Івана Купала (7 липня) з його специфічними піснями. Серед купальських пісень є ніжна лірика про кохання, залицяння та сватання, жарти, гумор, сатира, де дівчата висміюють вади хлопців, а хлопці — дівчат. Все це надає святу веселощів, радості.

В ніч перед святом Купала хлопці і дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаштували ігри, дівчата пускали вінки на воду й дивилися, куди вони попливуть, — звідти й прийде суджений, топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік.

Ой на Івана, та й на Купала

Там дівчинонька квіти збирала.

 

Квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала

 

“Ой світи, сонце, світи та й не грій,

Щоб мій віночок та й не згорів.

 

Щоб мій віночок живим зостався

Та й миленькому в руки дістався”.

 

Пливи, віночку, по синій хвилі

До тої хати, де жиє милий.

 

Поплив віночок та й за водою,

Серце дівоче забрав з собою.

До літнього циклу відносяться і жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив.

Діляться на:

  •                  Зажинкові — ті, що величають вправних жниць, перший сніп, бажають почати роботу в добрий час;
  •                  Власне жниварські — у яких звучать нарікання на важку працю, втому, недоброго хазяїна;
  •                  Обжинкові — у яких радісно сповіщають про щасливе завершення жнив, прославляється останній сніп, який з піснями несуть додому. Цей сніп — символ достатку, запорука нового врожаю.

День закінчення жнив перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами і піснями. Женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дякували ниві за врожай.

 

Там у полі криниченька, 

Навколо пшениченька.

Там женчики жали,

Золоті серпи мали,

Срібнії юрочки,

Що в’язали снопочки.

Добрії були женці –

Дівчата й молодиці.

Дівчата — косаті,

А хлопці — вусаті,

Молодиці — білолиці.

 

V.Закріплення вивкного матеріалу

           Гра «Вірю — не вірю»

1. Русальні пісні належать до пісень літнього циклу. (Так) 

2. Обрядовими називають пісні, які виконувалися під час певних обрядів. (Так) 

3. Русальні пісні виконувалися під час Зелених свят. (Так) 

4. У русальних піснях ніколи не буває загадок. (Ні) 

5. До літного циклу відносять жнивірські пісні. (Так)

6. До літного циклу календарних пісень входять колядки і щедрівки.(Ні)

Гра «Вірю — не вірю»
(Учитель задає питання, учні піднімають руки, хто вірить цій тезі, хто не вірить — ні. Називається правильна відповідь, і тоді той, хто вгадав, ставить собі + (плюс). У кінці роботи підраховується кількість плюсів і виставляється оцінка.)
1.Обрядова поезія виникла після прийняття християнства (не вірю).
2.Русалки були добрими істотами, тому про них складали русальні пісні (не вірю).
3.Купальські пісні виконували під час купання в річці, озері (не вірю).
4.Жниварські пісні поділяються на зажинкові, власне жниварські та обжинкові-(вірю).
5.У жниварських піснях прославляються хліборобська праця, земля-годувальниця-(вірю)
6.Колядниками називали тих, хто ходив просити щось їстівне (не вірю).
7.Щедрувальники — це господарі, які накривали щедрий стіл своїм гостям (невірю).
8.У колядках, щедрівках простих селян називали князями, боярами, панами (вірю).
9.Як правило, щедрувалося й колядувалося для всіх однаково — і для господаря, і для господині, і для бабусі, і для дітей (не вірю).
10.Вважалося, що вранці першого дня Нового року до хати зайти повинна найстаріша і наймудріша бабуся (не вірю).
11.Веснянки були сумними піснями, бо кінчалася зима зі снігом, морозцем, ковзанкою і наставала гаряча посівна робота (не вірю).
12.Обрядові пісні мали для наших предків магічну силу (вірю)

 

VІ. Підсумок уроку

Що цікавого ви дізнались на уроці?

Які є календарно – обрядові пісня?

Які є пісні зимового циклу?

Які є пісні весняного циклу?

Які є пісні літного циклу?

Які є згадки про природу в календарно – обрядових піснях?

Чому на вашу думку саме так поділені календарно – обрядові пісні?

 

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

Д/з знайти дві календарно – обрядові пісні про явища природи, або де оспівано природу та намалювали малюнок до однієї з пісні.

 

 

docx
Пов’язані теми
Географія, Розробки уроків
Додано
15 жовтня 2018
Переглядів
1780
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку