ОЦІНКА ВПЛИВУ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ПЛАСТИЧНИХ МАСТИЛ НА НАВКОШНЄ СЕРЕДОВИЩЄ

О.А.Литвиненко

Кам’янський державний енергетичний технікум, Кам’янське

ОЦІНКА ВПЛИВУ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ПЛАСТИЧНИХ МАСТИЛ НА НАВКОШНЄ СЕРЕДОВИЩЄ

При роботі в машинах і апаратах нафтові масла стикаються з металами, піддаються дії навколишнього повітря, температурі, тиску, електричного поля, природного світла і інших чинників, під впливом яких з часом відбувається зміна властивостей мастила: розкладання, окислення, полімеризація і конденсація вуглеводнів, обвуглювання, полімеризація і конденсація вуглеводнів, обвуглювання (неповне згорання), розрідження пального, забруднення сторонніми речовинами і обводнення. В результаті в мастилах нагромаджуються асфальто-смолянисті з'єднання, колоїдні кокс і сажа, різні солі, кислоти, а також металеві пил і стружка, мінеральний пил, волоконні речовини, вода і т.д. При зіткненні мастил з нагрітими частинами машин відбувається термічне розкладання (крекінг); в результаті якого утворюються легкі летючі і важкі продукти. Весь цей складний процес зміни физико-хімічних властивостей мастила називається його старінням. Одним з найреальніших джерел поповнення масляних ресурсів є регенерація, тобто відновлення якості, відпрацьованих мастил і повторне їх використовування. Щорічно у світі в біосферу попадає близько 6 млн. т.  нафтопродуктів, з них більше половини доводиться на відпрацьовані мастильні матеріали (ВММ) - головним чином масла й мастильно-охолодні технологічні засоби (МОТЗ) на нафтовій і синтетичній основі. Достовірні дані про відпрацьовані синтетичні масла, пластичні змащення й МОТЗ відсутні, хоча зовсім очевидно, що значна їхня частина також попадає в біосферу. Таким чином, забруднення біосфери ВММ перевищує всі забруднення, що виникають при видобутку,  транспортування   й переробці нафти. Лише незначна частина з нафтопродуктів, що попадають у навколишнє середовище, віддаляється або знешкоджується природним шляхом (окислюванням, фотохімічними реакціями, біорозкладенням). Відпрацьовані мастила, що нагромаджуються в ґрунті і атмосфері, а також продукти їх спалювання, приводять до порушення відтворювання птахів, риб і ссавців, а також володіють вираженою шкідливою дією на людину. Ці речовини викликають імунодепресію, хвороби печінки і нирок, надають несприятливу дію на органи репродукції, порушують діяльність щитовидної залози плоду, що веде до розладів нервової системи, порушення зростання, природжених аномалій і затримок розвитку мозку дитини. Велика кількість нафти, яка перероблюється в теперішній час для виготовлення мастильних матеріалів, безліч способів очистки  та різноманітність присадок дозволяють отримувати практично необмежений асортимент готових моторних мастил з самими різними фізичними  та експлуатаційними властивостями.

Метою роботи була оцінка впливу складників на структуру і властивості мастил. У цей час у промисловості використовуються різні пластичні мастила. Вони складаються з дисперсійного середовища ( 80-90 %), дисперсної фази - загусника рідкої основи пластичних змащень ( 8-12 %), наповнювачів і присадок. Як дисперсійні середовища використовуються мастила різного походження, переважно мінеральні. Визначальний вплив на структуру й властивості змащень роблять загусники, із часток  яких побудований структурний каркас мастил. За типом загусники мастил класифікуються  на мильні, вуглеводні, з неорганічних продуктів. Як наповнювачі використовують органічні (волосся, пряжа, деревинне борошно, шкарлупа горіха, сахароза, декстрин і т.д.) і неорганічні (графіт, сажа, азбест, слюда, тальк і т.д.) продукти, причому перші значно рідше. Присадки - поверхнево-активні речовини (ПАР) помітно впливають на формування структури мастил. При введенні наповнювачів і присадок поліпшуються мастильна здатність і міцність мастил, їх герметизовані й захисні властивості, підвищуються антиокисні, противоізносні й противозадирні,  протикорозійні властивості мастил. Експлуатаційні властивості змащення змінюються також при тривалому зберіганні в тарі й у виробі в результаті випару, окислювання, поглинання вологи або впливу сонячного світла. У результаті одночасного протікання всіх або частини цих процесів відбувається старіння мастила.

Висновки: у ході нашої роботи було надано оцінку впливу відпрацьованих пластичних мастил на навколишнє середовище та розроблено заходи щодо його зменшення. Було розглянуто склад та структуру мастил, їх екологічні властивості й методи оцінки якості. Також вплив відпрацьованих мастил (ВМ) на навколишнє середовище та людину. Було розглянуто методи регенерації ВМ. Зроблено еколого-економічне обґрунтування процесу регенерації ВМ за визначенням розрахунку збитку від забруднення стічних вод. Після розрахунків дізналися, що збиток від зберігання  відходів у стічних водах становить: нафтопродуктів – 9,460 т, ПАР – 18, 921т.

Таким чином в результаті донної роботи робимо  висновок, щоб зменшити негативний вплив відпрацьованих мастил на навколишнє середовище, треба широко впроваджувати запропоновану технологію регенерації, тобто відновлювати якість та повторно використовувати їх на залізничних ДЕПО та підприємствах, які використовують пластичні масла у своєму виробничому процесі.