Визначити вид односкладного речення за віршами Олени Харитонюк
Оле́на Іва́нівна Харитоню́к (28 березня 1979, Цумань, Ківерцівського району, Волинська область) — українська поетеса. Членкиня НСПУ з 2014 року.[1]
Думки перебираю,мов квасолю.(о – о)
Велика темна ночі парасоля
Мене хова від тебе й від дощу.
Всміхнувся ти до мрій моїх ласкаво.
І знаю,хоч признатися й боюсь,-
Тим сміхом біль солодиш,наче каву.
І мандрують світом за півдня.
Непомітно на котушці часу
Обірвалась біла нитка дня.
Усі моря – як сльози.
Любові острівці
І береги розлук.
Світанок. Календар.
Життєвих буднів проза.
Поезія дощу
І ніжність рідних рук..
Осіння днина з небом фіалковим.
Самотність на смак гірка.
І янголи без крил.
Щоб – м ͗ ягко.
Засвітили лампадку сонця,
Щоб – світло.
Квіти зі сну прокинулись,
Щоб – гарно.
Споживаєш любов
І шукаєш цвіт папороті.
Хворієш самотністю,
Колекціонуєш враження,
Малюєш веселку,
Бавищся у піжмурки з сонцем.
З грибами у хованки гратися.
А маленький букетик віршів,
Ніжний шепіт вечірньої тиші
І теплу посмішку літа.
Із цукром каву.
Серцю нестерпно боляче,
Хапаєшся за соломину
Промінчика сонячного.
І мати десь гніздо,щоб відпочити,
І другове плече,щоб прихилитись
В хвилину болю,розпачу і страху.
Ділімось насінинками любові.
До неба десять сходинок ведуть,
Лежить на кожній гілочка тернова.
Візьму з собою мамину хлібину,
Бабусину безмежну доброту
І веселковий спогад про дитинство,
І білу – білу квіточку надії.
Червонясті маки,срібні колосочки.