Окупаційний режим в Україні в роки Другої світової війни

Тема: Окупаційний режим і рух Опору в Україні у роки Другої світової війни

Мета заняття: розкрити суть “нового порядку”, установленого окупантами, показати їхні злочини на українських землях; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати у студентів повагу до історичного минулого, пам’ять про воїнів Другої світової війни та національну свідомість і гідність.

Основні поняття і терміни: окупаційний режим, “новий порядок, концтабір, Голокост, дистрикт “Галичина,” рейхс- комісаріат “Україна”, “Трансністрія”, план “Ост”.

План заняття1. План “Ост”.2. Розчленування України.3. Нацистський “новий порядок”.4. Розгортання руху Опору в Україні та його течії.

Пакт Молотова – Ріббентропа (витяг) 23 серпня 1939 року було підписано договір про ненапад, відомий під кодовою назвою “пакт Молотова - Ріббентропа”

Уряд СРСР і Уряд Німеччини Керуючись бажанням зміцнювати справи миру між СРСР і Німеччиною та виходячи з основних положень договору про нейтралітет. Стаття ।. Обидві Договірні Сторони зобов’язуються утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії та всякого нападу одна щодо одної як окремо, так і спільно з іншими державами. Стаття ।।. У разі, якщо одна з Договірних Сторін виявляється об’єктом воєнних дій з боку третьої держави, інша Договірна Сторона не буде в жодній формі підтримувати цю державу.

Стаття ।।।. Уряди обох Договірних Сторін залишається надалі в контакті одна з одною для консультацій, щоб інформувати одна одну про питання,що стосуються їхніх спільних інтересів. Стаття V।।. Цей договір підлягає ратифікації в якомога коротший термін. Обміном ратифікаційними грамотами має відбутися в Берліні. Договір набирає чинності негайно після його підписання. Складений у двох оригіналах, німецькою та російською мовами, в Москві 23 серпня 1939р.

Таємний додатковий протокол Підписуючи Пакт про ненапад між Німеччиною та Союзом Радянських Соціалістичних Республік, підписані нижче уповноважені обох сторін суворо конфіденційно обговорили питання про розмежування їхніх сфер впливу у Східній Європі. Це обговорення привело до угоди:

1. У разі територіально-політичного переоблаштування областей, що входять до складу прибалтійських держав (Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви), північний кордон Литви буде межею сфер впливу Німеччини та СРСР. При цьому інтереси Литви щодо району Вільно визнаються обома сторонами.2. У разі територіально-політичного переоблаштування областей, Що входять до складу Польської держави, сфери впливу Німеччини та СРСР будуть розмежовані приблизно лінією річок Нарев, Вісла і Сян.

Питання, чи є в обопільних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави та які будуть кордони цієї держави,буде остаточно з’ясоване лише протягом подальших політичних подій. У кожному разі, обидва Уряди вирішуватимуть це питання в порядку дружньої обопільної згоди.3. Стосовно Південно-Східної Європи,радянська сторона підкреслила свою зацікавленість у Бессарабії. Німецька сторона ясно заявила про повну політичну незацікавленість у цих областях.4. Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.

Витяг з плану “Барбаросса”18.12.1940. Ставка фюрера Цілком таємно. Тільки для командування. Німецькі збройні сили повинні бути готові розбити Радянську Росію в ході короткочасної кампанії ще до того, як буде закінчена війна проти Англії... Головні сили радянських сухопутних військ, що перебувають в західній частині Росії, повинні бути знищені в сміливих операціях внаслідок глибокого, швидкого просування танкових груп.

Кінцевою метою операції є створення загороджувального бар’єра проти азіатської Росії по загальній лінії Волга-Архангельськ. Театр воєнних дій розділяється Прип’ятськими болотами на південну й північну частину. Напрямок головного удару повинен бути підготовлений на північ від Прип’ятських боліт...

Групі армій, що діє на південь від Прип’ятських боліт, належить з допомогою концентрованих ударів, тримаючи головні сили на флангах, знищити російські війська, що перебувають на Україні, ще до виходу останніх до Дніпра. З цією метою головний удар завдається з району Любліна в загальному напрямку на Київ. Одночасно війська, що перебувають у Румунії, форсують р. Прут у нижній течії і здійснюють глибоке охоплення противника. На долю румунської армії випадає сковувати російські сили...

Гітлерівський Генеральний штаб і сам фюрер не без задоволення добирали назви для своїх воєнних планів: План захоплення Польщі “Weus” (“Білий”). План для захоплення Нідерландів, Франції та Бельгії “Gelb” (“Жовтий”). Жіночим іменем “Маріта” було названо операцію із загарбання Греції та Югославії. План нападу на СРСР назвали на честь німецького імператора Фрідріха Барбаросси (Рудобородого), який жив у XII столітті та вирізнявся своєю жорстокістю. Відповідно до назви було визначено і характер війни як жорстокий, винищувальний та руйнівний.

План “Ост” - це генеральний план знищення та поневолення народів Східної Європи. Ще в травні 1940 року уряд фашистської Німеччини прийняв директиву про розробку такого плану, який мав на меті ліквідацію Радянського Союзу, тобто передбачалося: 1. територію Естонії, Литви, Латвії, Білорусії, України та Європейської частини Росії заселити німцями і після колонізації включити до складу Німеччини;2. виселити до Західного Сибіру жителів усіх республік і областей, а котрі залишаться - знищити або понімечити;3. створити табори смерті, тюрми та гетто для знищення непокірних;4. підірвати біологічні сили слов’янських народів. Із цією метою було створено спеціальне управління - Міністерство окупованих територій, яке очолив Розенберг. Воно складалося із чотирьох відділів - політичного, адміністративного, економічного і цивільного.

Карта УРСР і СРСР(на 1940р)

Територію України розчленували на такі адміністративні райони:1. Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області утворили “Дистрикт Галичина”, що підпорядковувався Польському генерал-губернаторству.2. Рівненська, Волинська, Кам’янець-Подільська і Житомирська, північні райони Миколаївської, Київської, Полтавської та Дніпропетровської областей, північні райони Криму і південні райони Білорусії утворили би “рейхскомісаріат Україна” з центром у м. Рівне.3. Східні райони України знаходилися під владою вищої військової адміністрації.4. Одеська, Чернівецька і Миколаївська області утворили нову румунську провінцію під назвою “Трансністрія”.

Карта “Україна під час Другої світової війни”

Фото Еріха Коха

Фото Розенберга

Фрагмент з фільму “Окупація Києва”

Так званий “новий порядок”, запроваджений в Україні, включав:систему масового знищення людей;економічне пограбування. Особливістю німецького “нового порядку” був тотальний терор. Із цією метою було створено систему каральних органів: таємну поліцію (гестапо), службу безпеки (СД) і каральні загони (СС).

Уже 5 серпня 1941 року Розенберг підписав наказ про введення трудової повинності в окупованих східних областях. Поступово вікові межі були розши­рені. Спочатку це були люди віком від 18 до 45 років, а незабаром - від 14 до 65 років. Окупаційний режим вимагав від жителів України рабської покори. Із 2,8 мільйонів молодих людей, вивезених до Німеччини 2,4 мільйони були вихідцями з України.

За роки окупації в Україні було вбито і замучено понад 4 мільйони цивільного населення та понад 1,3 мільйона військовополонених, а всього втрати становили понад 17 мільйонів осіб. В Україні за роки війни було створено 180 концентраційних таборів, що перетворилися на страхітливі “фабрики смерті”.

Голокост – планомірне і систематичне знищення єврейського населення.

29 вересня 1941 року там, у Бабиному Яру, за один день було знищено 33 711 євреїв. Далі протягом 103 тижнів, кожного вівторка і п’ятниці, здійснювали розстріли своїх жертв фашистські кати. Загалом їхня кількість становила 150 тисяч осіб. У роки війни в Україні було знищено близько 500 тисяч євреїв.

Бабин Яр

Фото жертв Бабиного Яру

Рух Опору. На нього існує два погляди:учасниками руху Опору вважаються всі невдоволені фашистськими порядками;це був визвольний рух проти зовнішнього і внутрішнього фашизму.

На окупованих територіях Радянського Союзу взагалі, та зокрема України використовувалися активні та пасивні форми опору.1. Активні - партизанський рух, діяльність підпілля, пропагандистська діяльність і диверсійна діяльність.2. Пасивні форми опору більш характерні для населення, яке залишилося в тилу: різноманітна допомога партизанам; відмова співпрацювати з окупантами; випуск бракованої продукції; відмова від виходу на роботу. Але основними течіями руху Опору були радянське комуністичне підпілля та партизанська боротьба.

Етапи партизанського руху1-й етап - 1941 - 1942 роки - період зародження та становлення партизанського руху;2-й етап - до середини 1943 року - період стабілізації;3-й етап - до кінця війни, період активних бойових дій.

Фото партизанських загонів

Фото Є. Коновальця

Фото С. Бандери

Фото А. Мельника

Портрет Р. Шухевича

Свідчення очевидців про допомогу загонів ОУН мешканцям окупованого Києва

Фото загонів “Нахтігаль” і “Роланд”

Жертвам окупаційного режиму в Україні в роки Другої світової війни Присвячується