Олекса Стороженко «Скарб». Гумористичне,викривальне зображення головного героя.Скарб – узагальнений образ щастя.

Тема:     Олекса Стороженко «Скарб». Гумористичне,викривальне зображення головного героя.Скарб – узагальнений образ щастя.

Мета:опрацювати ідейно-художній зміст твору  Стороженка «Скарб», звертаючи при цьому увагу на скарб як узагальнений образ щастя,висвітлити гумористичне змалювання образу Павлуся, його поведінки; з’ясувати повчальний характер оповідання; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення; учити  грамотно висловлювати власні думки, співставляти, робити висновки; виховувати прагнення до осмисленого, активного, творчого життя.

Тип уроку:  засвоєння знань, умінь, навичок.

Обладнання:  портрет  письменника,текст твору, відеопрезентація.

Хід уроку

Наше щастя чи нещастя

залежить від нас самих.

Мішель де Монтень

І. Організація класу до уроку.

Вітання з учнями (емоційне налаштування на позитивну співпрацю).

Пролунав уже дзвінок,

Починаємо урок.

Працюватимем старанно,

Щоб почути у кінці, що у 7-Б класі

Учні – просто молодці!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІІ.Оголошення теми і мети уроку.

Вчитель:

 - Урок у нас сьогодні незвичайний, тож для того, щоб він був цікавим, вам потрібно побути синоптиком. Спробуйте спрогнозувати свої відповіді на уроці.

Прогнозовані відповіді учнів:

 - На уроці я буду – веселкою – мої відповіді будуть яскравими та різноманітними.

 - На уроці я буду – хмаркою – мої відповіді будуть швидкими.

 - На уроці я буду – сонечком – я буду креативним.

Запишіть, будь ласка, в зошити тему сьогоднішнього уроку. А епіграфом до нього будуть слова відомого французького письменника Мішеля де Монтеня: «Наше щастя чи нещастя залежить від нас самих», які допоможуть розкрити зміст нашого уроку. Тому нам необхідно звернутися до писемного джерела, безпосередньо до твору.

 Пропоную пригадати зміст прочитаного оповідання, автором якого є О.Стороженко.

Сюжет:

У заможній родині був син Павлусь, якого мати дуже опікала: годувала, не дозволяла йому працювати, ходити на вечорниці. Після смерті батьків Павлуся доглядали наймити, за яких він жив спокійним, розміреним життям. Павлусь цілими днями їв або спав. Одного разу хлопці вирішили піти шукати скарб і запропонували до цього залучити і Лежня (так парубки прозвали Павлуся). Той не захотів. Вважалося, що саме «якась пакость» може перетворитися на скарб. Побачивши край дороги дохлого хорта, вони принесли його до хати Павлуся і кинули йому через вікно. Хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Ось який щасливий Павлусь! Незабаром Лежень одружився, були діти, але працьовиті, покірні, слухняні, всі в дружину. Так Павлусь спав, спав, спав, поки не заснув навіки.

ІV. Актуалізація опорних знань.

Метод «Незакінчене речення».

​ Хто такий Павлусь? (головний герой оповідання, син заможних родичів).

​ Свої дитячі та юнацькі роки хлопець проводив…(у хаті).

​ Парубок був на вигляд…(гладкий та опецькуватий).

​ Мати не пускала сина на вечорниці, бо…(там збиралися самі п’яниці та розбишаки).

​ Коли не стало батьків, за Павлом доглядали…(наймити).

​ Увесь свій час Павлусь…(їв та спав).

​ Парубкові дали прізвисько…(Лежень).

​ На Зелені свята хлопці пішли…(шукати скарб).

​ Вони запрошували його з собою…(на щастя).

​ Щоб посміятися над Павлусем, вони…(через вікно вкинули йому дохлого хорта).

​ І сталося диво…(впавши на підлогу, він задзвенів дукатами).

​ Окрім багатства Павлусь мав…(дружину і дітей).

​ Після одруження Павло …(спав, спав, поки навіки не заснув).

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель.

 З прочитаного оповідання ми бачимо, як легко Павлусеві дістався скарб. Яке цікаве слово? Кожна людина його сприймає по-різному, але водночас - це щось цінне, корисне, велике…Якби ми його не трактували, але воно має конкретне значення. Скажіть, звідки ми можемо дізнатися про значення слів? Так, саме тлумачний словник містить пояснення слів,зокрема цього слова. Сучасна українська мова користується великою кількістю тлумачних словників. А ми скористуємось словником, автором якого є В.Бусел.

1.Словникова робота.

Скарб-це…

1.Коштовності, гроші, цінні речі. Коштовності, гроші та ін., сховані в потаємному місці, закопані в землю.

2.Духовні та культурні цінності, що їх створила людина. Мовні скарби.

3.Хто-,що-небудь надзвичайної цінності з винятковими достоїнствами, якостями. Багатство розуму, почуттів… Пестливе звертання до дорогої, любої людини.

4.Господарські речі,пожитки, майно.

Слово вчителя.

 Ще з сивої давнини люди повсякчас шукають свій скарб – щастя. Так і герої нашого твору, розшукуючи скарб, прагнули бути не тільки багатими, але й щасливими.. А що ж таке щастя? На це запитання намагалися відповісти багато письменників  різних епох і народів. Мабуть, у кожного з нас власне уявлення про нього.

А зараз послухаємо вірш – асоціацію «Що таке щастя?».

Презентація-асоціація «Що таке щастя?»(виступ учня)

« Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Це сонце і небо, поля і луги.

Це пташка в польоті й мурашка в траві,

Це все, що в нас є на прекрасній Землі!

Це водні простори: річки і моря,

У небі найперша яскрава зоря.

Це верби зелені, що стоять над річками

І грайливі хмарки, що летять над полями.

Це віддані друзі й родина твоя,

Це посмішка мами і сміх немовля.

Це мрія, що в нашому серці живе

І час, що як річка неспинно пливе.

«Що таке щастя?» - спитаєте ви.

Не кожен спроможен відповісти.

Та потрібно просто вірити в диво.

Мрій! Люби! Живи! І станеш щасливим!

А що значить для вас щастя?

(«Асоціативний рядок»).

Довідка: Радість, любов, задоволення, творчість, впевненість, цілеспрямованість, наполегливість, ніжність, дружба, турбота, здоров'я, усмішка, успіх, злагода, доброта, спокій, гармонія, повага, справедливість, сім'я,  вдача, віра, вірність, правда, чесність, милосердя.

Вчитель. Щастя слід відчувати не тільки від задоволення власного «я», а від того, що ти зробив корисного для людей, яке твоє місце в житті.

Кожен уявляє своє щастя по-різному:

Для одних – це почесті, хвала,

А для інших щастя – у багатстві,

Бідність для таких людей – біда.

Хворим щастя бачиться в здоров’ї.

Кожен, хто згубив його, жалкує.

Мати за одужанням дитини

Власного життя не пошкодує.

В’язень мріє про жадану волю.

Одинокого гнітить біль самоти.

Важко, мабуть, на усій планеті

Повністю щасливого знайти.

Під загальний заголовок «щастя»

Безліч можна віднести речей.

І, можливо, стільки його видів,

Скільки на Землі живе людей.

  Учитель. А тепер послухаємо, що сказали про щастя видатні люди:

 Щастя – це трикутник, а в нім три сторони: віра, надія, любов.                                     

            Богдан-Ігор Антонич

 Щасливий той, хто щасливий у себе вдома .    Лев Толстой

 Щастя дається тому, хто багато працює.                                           

                      Леонардо да Вінчі

 Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне.                                        

                      Платон

   Найпрекрасніші і водночас найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших.                                         

                      В.Сухомлинський

 Щастя – як здоров’я: якщо його не помічаєш, значить воно є.                                       

                Іван Тургенєв

Учитель. Про щастя говориться не тільки у творах, а й в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях.

Метод «Плутанка».

 Відновивши прислів’я, скажіть, які з них відповідають подіям у творі. Яке з них найвлучніше характеризує героя твору?

Хто горя не бачив,…. …а родись щасливим;

Без щастя….. … не буде й до останку;

Де щастя родиться,… … в ліс по гриби не ходи;

Дурень спить, … …той і щастя не знає;

Не в кожної Насті… …там і зависть плодиться;

Коли нема щастя зранку, … …а щастя в головах лежить;

Не родись вродливим,… …однакове щастя.

- Бачите, як народна мудрість влучно розкриває зміст твору. Отож, почувши, якими прислів’ями можна описати головного героя, ми здійснемо подорож у текст.

Подорож у зміст твору.

Першу частину виділяємо від початку до слів: «...а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою».(Надмірне піклування про сина передчасно звело батьків у могилу).

Словникова робота:

похолок (підліток);

левада (ділянка землі з сінокосом, городом, плодовими та іншими деревами); пуцьвірінок (тут: маленька дитина);

лика драти (тяжко карати, бити);

юродство (тут; безглуздий вчинок, неприродна поведінка);

дяк (помічник священика під час богослужіння, псаломщик);

опецькуватий (невисокий, але товстий, незграбний);

одутлуватий, одутлий (із розпухлим, набряклим обличчям);

салогуб (товстий губатий чоловік; зневажливо – про різника, торговця, міщанина);

вечорниці ( весняні й осінні зібрання молоді, на яких у будні влаштовувалися розваги і виконувалася певна робота, а у свята – гуляння);

небога (застаріле – бідолаха, сердега);

свита (старовинний довгополий верхній одяг з домотканого грубого полотна).

«Мозковий штурм»:

Якими були батьки Павлуся? («Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою». «...І шанували, і пестували вони того одинчика!»)

Як мати ставилася до свого єдиного синочка? («І що то вже за мати була! Між матірками — навдивовижу мати! Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як із маленькою дитинкою. Було власними руками годує його, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює». «Така з неї добра і покірна жінка,

а як дійде діло до її Павлуся, то як скажена стане: і очі витріщить, і запіниться, і за ніж хапається: крий Боже, що виробляє!.. Кажу ж вам, що й між матерями навдивовижу була мати»)

Що мати вважала щастям для свого сина? («...Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»)

Як трапилося так, що Павлусь залишився сиротою? («...Через той мед занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько ноги простяг, а наш Павлусь і не схаменувся, як зоставсь круглим сиротою»)

Другу частину виділяємо від слів: «Що з ним сталось?» до «Засміються парубки та й підуть від його».(Байдуже щоденне існування Павлуся).

Словникова робота:

Талан (доля, щастя);

лавка (крамниця);

ялова (безплідна, яка не має приплоду);

хура (віз);

колодка (деревина з видовбаною серединою, вживана для різних господарських потреб — як човен, посуд для напування худоби, вулик тощо);

неборак (бідолаха);

царина (пасовище, вигін).

«Мозковий штурм»:

Якими були наймити у Павлуся? («Наймит-парубок ще молодий, працьовитий, непитущий, а наймичка — теж чесного роду, осталась бідною сиротою, і покійниця прийняла її до себе, як рідну дитину»)

Чому життя Павлуся з наймитами після смерті батьків було щасливим? («Щастя, як горох із мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових. Накупили волів і послали кілька хур у Крим за сіллю, на Дін за рибою, построїли

шинок із лавкою та й годують скриню карбованцями, як свиню горохом. Кругом у сусідів талій давить скотину, а у Павлуся, як на сміх, хоч би один тобі віл іздох»)

Як наймичка у ставленні до Павлуся замінила йому мати? («Наймичка доглядала Павлуся, як рідна мати: і годує його, і голову йому змиє, і розчеше, і одягає, й роздягає, і стеле, так йому у вічі й дивиться, думку його відгадує...»)

Третю частину слід виділити від слів: «Раз на зелені свята зібралося парубоцтво шукати скарба» до слів «Спав, спав, аж поки навіки не заснув».

(Пригода на Зелені свята).

Словникова робота:

Зелені свята (Трійця, клечальна неділя);

заступ (залізна лопата для земляних робіт);

шолудивий (облізлии, лисий, нікчемний, огидний);

хорт (мисливська собака);

поміст (поверхня з дощок, покладена на якусь основу, підлога);

дукат (срібна або золота монета).

«Мозковий штурм»:

Куди і для чого вирішили піти хлопці на Зелені свята? («...Зібралось парубоцтво шукати скарба. Узяли із собою заступи, лопати і горілочки не забули та й пішли у степ»). Навіщо парубки хотіли взяти з собою Павла? («Візьмемо із собою на щастя... то вже певно знайдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!»)

Що відомо про зелені свята  за народними віруваннями?

Виступ народознавця

Одним з найшановнішим святом в Україні вважається Трійця. Здавна це свято пов’язане з дивовижними народними віруваннями. Тиждень перед Трійцею (три останні дні цього тижня і три перші дні троїцького тижня) називають «Зеленими святами». Вважалось, цього тижня прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди в ці дні прикрашають свої житла зеленню, травами і квітами.

 «Зелений тиждень розпочинається з четверга. Цього дня дівчата йдуть в поле чи ліс і там «завивають вінки – на всі святки».

 Вінки виготовлялись з живих квітів або з березових гілок. Дівчата одягали їх на голови і ходили селом.

 В кожному регіоні були свої звичаї. В деяких – вінки зберігали до неділі, свята Трійці, і цього дня ворожили на вінках про довговічність батьків, сестер, братів, наречених. Вінок розвивали і якщо він ще не засох, то тому довго жити. Зрозуміло, що вінків було кілька: для батьків, сестри, брата, нареченого. Зів’ялі вінки кидали у воду. Вважалось, якщо вінок попливе – на щастя, потоне – на біду.

 В українських народних обрядах вінки є символами великої пошани, символами молодості й чистої, незаплямованої краси. Бо, вважалось, що дівчина, яка втратила свою невинність, вже не мала права одягати на голову вінок. До того ж, вінок з живих квітів, за народною уявою, був символом оборони від злої напасті.

В суботу, напередодні свята Трійці, до схід сонця дівчата й молодиці йшли в поле та на левади, рвали там запашне зілля: любисток, полин, чебрець, канупер, татарське зілля. А ввечері зеленим гіллям клену, липи, ясену прикрашали свої хати та подвір’я. Ці гілочки, якими оздоблювали люди свої оселі та двори, називались клечальними. Запашними травами встеляли підлогу.

 Як відомо, наші предки молились і поклонялися деревам. Найсвятішим деревом вважався дуб. Відтак, ніяка жертва не була принесена без того, щоб не оздобити її гіллячком священного дуба.

Яких народних прикмет дотримувалися люди, щоб знайти скарб? («...Часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда, або у миршавеньке козеня, або у дохлу кішку»)

Як пожартували хлопці з Павла Лежня? «...Візьмемо сього (дохлого) хорта та шпурнем Лежневі в хату — нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине»)

Яке фантастичне явище відбулося після того, коли парубки через вікно Павлусевої хати кинули дохлого хорта? («...А він, як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!»)

Як О. Стороженко висловився стосовно щастя Павлуся? («Сказано:  як кому Бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде. А другому неборакові на бездоллі у те ж саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій і останню сорочку витягне; не поробить день, то на другий і їсти нічого»)

Як склалося життя Павлуся після його одруження? («Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет... І віку йому таки чимало протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав, спав, аж поки навіки не заснув»)

Четверта частина – від слів: «Що таке на світі щастя...» до кінця оповідання — не потребує словникової роботи. Вона є найважливішою для обговорення на наступному уроці проблеми щастя.(Не завидуй щастю інших).

«Мозковий штурм»

Чи вважаєте ви, що щастя в тому, щоб нічого не робити, як Павлусь? Яку відповідь надає з цього приводу автор? («Зовуть щасливимиі тих, що увесь свій вік нічого не дбають, як мій Павлусь. Бог їм усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба»)

Чому О. Стороженко у творі порівнює дружину Павлуся зі скарбом?

Що символізує  образ скарбу 7

Очікувані відповіді

Скарб — узагальнений образ щастя.

Скарб — добробут, благополуччя.

Скарб — любов.

Скарб — здоров’я, життя.

Складіть «доміно»: «Для мене скарб – це…»(гроші,багатство, здоров’я, любов, кар’єра, знання, освіта).

 З якими питаннями О. Стороженко звертається до читача? («1)...самі одгадайте, чи мій Павлусь справді щасливий, чи, може таким тільки прозвали його зави сливі люди? 2)...Ніхто б не схотів бути Павлусем?»)

Що хотів підкреслити автор цим питанням?

Яким ви уявляєте людське щастя? Відповіді учнів.

Чому О. Стороженку цікаво дізнатися від читачів відповіді на запитання, які зазначені наприкінці твору?

 Літературна вікторина (хвилинка відпочинку)

«Хто сказав?»

​ «Не ходи, -каже,- холодно, змерзнеш, та ще, крий Боже, занедужаєш, то я й умру, не діжду, поки ти й одужаєш» (Мати).

​ «Нате вам за працю, а се наші гроші, бо самі таки розсудіть: хто б їх у чужу хату вкинув,якби не сам Бог того схотів!» (Наймит).

​ Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов. (Павлусь).

​ «На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми помремо?.. ( Батько).

​ «Ми тебе так з периною на руках і понесемо; не тебе нам треба, а твого щастя…  (Парубки)

Спробуємо накреслити умовну лінію життя головного героя оповідання «Скарб» Павла -   немовля-              хлопчик-              парубок-              чоловік-

(Спить на перині, на печі у просі, у садку під грушею.

Лінія життя рівна, без подій, без роботи, без інтересів, без друзів, без мети).

Чи вірите ви, що можна Павлуся змінити? Обгрунтуйте свій вибір.

Інтерактивна вправа «Коло».

Висвітліть коло проблем, порушених в оповіданні О. Стороженка.

Морально-етичні проблеми, порушені автором в оповіданні «Скарб»:

--родинне виховання;

проблема лінощів, неробства (образ Павла);

проблема працелюбства (образ наймита);

проблема батьків і дітей: любов та байдужість (образи матері, батька і Павла);

проблема добра та зла (бажання щастя дитині; ставлення до інших / сліпа материнська любов; невдячність дитини; неробство);

проблема щастя (бачення щастя матір'ю, Павлом, парубками, символічний образ скарбу).

Мораль оповідання Олекси Стороженка в тому, що байдужість людини робить її нецікавою, порожньою і безглуздою, незалежно від того, який у неї достаток. Така людина лише зі сторони здається щасливою, насправді вона нещасна, її немає за що полюбити. Ні в якому разі не потрібно прагнути бути таким, як Павло, в цьому немає нічого хорошого, і це не призводить до щастя.

Робота з підручником.

- Знайдіть у підручнику цитати, що характеризують головного героя. Зачитайте їх.

-Назвіть риси характеру Павлуся?(ледачий, байдужий,безтурботний, нетовариський,неговіркий, недоброзичливий, везучий. безталанний, нелюдяний,мовчазний, бездіяльний)

        Казка й оповідання     Прийом « Займи позицію».

Чи можемо ми стверджувати, що це оповідання? (за допомогою опорних схем)(Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного персонажа (іноді кількох).

 Тема: зображення щасливої долі Павлуся Лежня, який протягом свого життя був ледачим і в той же час байдужим до всього.

   Ідея: засудження заздрості, підступництва тих, хто зазіхає на чуже майно, ледачого, паразитичного життя.

Основна думка:

а) «...той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав...»; б) «Не той тільки щасливий, що натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».

Теорія літератури. Поглиблене поняття про гумор.

Гумор — 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.

 Різновиди смішного.

Іронія (від гр. eironeia — удавання, посмішка) — інакомовлення, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли сказане у контексті мови набуває протилежного значення; висміювання, яке містить в собі оцінку того, що висміюється. Іронічне ставлення передбачає насмішку, певним чином сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; почасти виступає під виглядом похвали.

Сарказм (від гр. sarkasos — рву м’ясо) — зла і уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

Сатира (від лат. satura — суміш) — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість. Сатира виражає різко негативне відношення автора до зображуваного, має умовою висміювання виведеного характеру або явища.

Жанр:гумористичне оповідання з елементами фантастики. Яке фантастичне явище відбулося після того, коли парубки через вікно Павлусевої хати кинули дохлого хорта? («...А він, як бебехнеться об поміст, так і брязнув, і задзвенів, і, як жар, по всій хаті розсипався дукатами!»).

- Цей твір ми відносимо до гумористичних, чому? (автор тут не викриває вади Павлуся, а в жартівливому тоні виявляє смішне в характері й поведінці головного героя, у способі його життя. Павлусь нікого не ображає, нікому не шкодить і не заважає жити. Такий спосіб життя видається смішним.)

Гумор – іронія:  наймит пропонує закурити, а Павлусь лінується простягти руки до вже набитої люльки.

Гумор – сатира: раз вночі розвередувався Павлусь, як на живіт кричить:                     » Меду та й меду!». Після пошуків меду мати простудилася та й померла,

 а за нею й батько.

Гумор – усмішка: слухайте, хлопці, візьмемо цього хорта та шпурнемо Лежневі  в  хату – нехай се буде той скарб, що Бог йому у вікно вкине.

6. Композиція:

Експозиція: надмірна опіка матір’ю свого сина Павлуся.

Зав’язка: смерть батьків Павлуся, його сирітське життя.

Кульмінація: дохлий хорт у хаті Лежня виявився дукатами.

Розв’язка: роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.

   Пошуково-дослідницька робота: «Зв’язок твору «Скарб» із фольклором».

Учень 1.   Завдання: відшукати засоби комічного, що їх використовує Олекса Стороженко в оповіданні «Скарб», зробити висновки.

Просторічні та лайливі слова (телепень, скажена, орав здорово); комічні порівняння, фразеологізми (як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере, як на живіт кричить, як горох з мішка); гіпербола (не випускає мати сина надвір цілий рік — то холодно, то жарко, то сиро); вживання середнього роду (його вигнало та розперло);

комічний портрет («Лика широка та одутлувата, як у того са-логуба, а руки білі та ніжні, як у панночки»);

іронія («заснув манесенький»);

комічні ситуації («…Вийде в садок, ляже під грушею, а часом, глянувши угору, трошки й розсердиться: «Бісові груші,— пробубонить,— які спілі, і над самісінькою головою висять, а ні одна ж то не впаде у рот»»);

прізвисько Лежень;

комічна подія (скарб захований у дохлому хорті, якого хлопці жартома вкинули Павлові до хати);

комічне прислів’я («Хвалить шинкар п’яницю, а дочки своєї за його не віддасть!»)

Висновки: гумористичне, викривальне зображення головного героя оповідання «Скарб» автор подає, вдаючись до різноманітних засобів, які допомагають викликати відразу до людини, котра нічого у своєму житті не зробила доброго, прожила марно й безцільно, користуючись плодами праці інших.

Знайдіть прислів'я, які викликали у вас усмішку. (Обома руками за його держатися, буцім з його чортяка лико дере, як Бог дасть, то й у вікно вкине, хвалить шинкар п'яницю, і дочки своєї за його не віддасть).

У чому комізм ситуації знаходження скарба? (Скарб — дохлий хорт).

Хто допомагав йому вести такий спосіб життя? (Батьки — наймити — дружина). Чи був би Павлусь без них таким щасливим

Учитель. Кажуть, що смішне завжди поруч із сумним. Історія Павла-лежня і його скарбу могла бути дуже смішною, коли б не була такою сумною. Добре, якщо людина щаслива, але не за рахунок інших. Спочатку добробут і комфорт хлопцеві створювали батьки, обділяючи себе, потім наймити й дружина. І змарнував цей герой своє життя, не пізнавши в ньому нічого, крім задоволення власних фізичних потреб, не давши нікому користі. То чи можна його назвати щасливим?

Учень 2. Пошуково-дослідницька робота: «Зв’язок твору «Скарб» із фольклором».

Творча робота.

Складіть сенкан на тему «щастя».

(Наприклад:

Щастя

Бажане, невловиме

Вабить, чарує, захоплює

Часто поруч із нами

Талан (жереб, фортуна, птах))

(І варіант) Уявіть себе в ролі автора і запишіть власну кінцівку даного оповідання

 (до 5 речень) від моменту, коли Павлусеві вкинули у вікно хорта.

(ІІ варіант) Трішки пофантазуйте і перенесіть Павлуся у ХХІ століття.

Лист до Павлуся.

VІ. Підсумок уроку

1.Бесіда за питаннями

​ Що вас вразило під час читання оповідання?

​ Чи хотіли б ви мати таке щастя, як герой твору?

​ Чого навчає нас оповідання «Скарб»?      Випадок Павлуся мене змусив задуматись, що треба в школі добре вчитись.Це перший крок до мого майбутнього і щасливого життя.

​ Який висновок ви зробили для себе, прочитавши даний твір? І автор підкреслив, що скарб хотіли би мати багато людей, але на Павлуся ніхто б з них не побажав собі бути схожим. Бо не тільки скарбом , їжею та сном багата людина. Вона повинна працювати, про щось цікаве дізнаватись, вчитись, допомагати іншим, робити добрі справи. Фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. Існує ж багато людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею. Але жага легких грошей вбиває в них бажання працювати і самовдосконалюватися

​ Чи є в нас час люди, схожі на Павлуся? В сучасному житті не можна нічим не цікавитись, нічого не знати, нічого не робити. . Можливо, образ Павлуся якраз є прикладом найнещаснішої людини…

що понад усе прагнуть виграти в лотерею. Але жага легких грошей вбиває в них бажання працювати і самовдосконалюватися

​ Якби вам дісталися такі гроші, як Павлусеві, на що б ви їх потратили?

Слово вчителя

На завершення мені дуже хочеться вам розповісти одну притчу:

Зліпив Бог із глини людину і залишився в нього невеличкий шматочок глини.

— Що тобі ще зліпити, людино?

Людина подумала й промовила:

— Зліпи мені щастя!

Але Бог, хоча й створив увесь світ, не знав, що таке щастя. Дав Він людині глину і сказав:

— Зліпи сама своє щастя!

І з тих пір кожна людина ліпить, що може.

 А я хочу повернутися до нашого епіграфу, прочитаймо його ще раз. Скажіть, чи згодні ви зі словами Мішеля де Монтеня? Чи допомогли вони нам розкрити тему нашого уроку?

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Історія Павлуся показує, що безділля і ситість – це ще не щастя. Не може бути щасливою людина, котра безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило Павлусеві в усьому, але, мабуть, мало хто хотів би такого щастя. Тому, діти, я бажаю, щоб кожен з вас досяг свого щастя, знайшов свій скарб у житті.

VІІ. Рефлексія.

1. Технологія незакінчених речень.

На уроці для мене цікавим було...

Найбільше мені сподобалося...

Я іду з уроку із...

Я тепер знаю…

Я тепер вмію…

VІІ. Оцінювання.

 У мене теж є скарб для вас  – це ваші знання ( винагорода за роботу на сьогоднішньому уроці).

VІІІ. Домашнє завдання.

1. Скласти кросворд або вікторину за змістом оповідання.

2.Письмова творча робота “Чого мене навчило це оповідання?”.

3.Написати невеликого листа  (4 – 5 речень) у жартівливому тоні Павлові Лежню, висловивши в ньому свої поради, як змінити його спосіб життя.