Опис досвіду роботи класного керівника з теми "Виховую у співдружності з родиною"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Що може бути кращим за вечерю в домі

За батьківським міцним столом,

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти,

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки?

 

 

Відомо, що сім'я - природне і найбільш стійке формування людського              суспільства, яка акумулює в собі всі найважливіші його ознаки. Сім'я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів.

Деякі золоті перлини народної мудрості, в яких закодовано погляди попередніх поколінь поціновано значення сім'ї у житті суспільства:

"Яка вода, такий млин, який батько, такий син"; "Який батько, такий син"; "Який батько, такі й діти"; "Які мамка й татко, таке й дитятко"; "Який дід, такий його плід"; "Дурна мати - дурні діти"; "Якого породила ненька, такого й приймає земелька"; "Живемо не батьками - помремо не людьми".

В. Сухомлинський вважав, що найблагороднішою роботою кожної сім'ї є творення людини. Характерною рисою цієї роботи є те, що людина знаходить у ній ні з чим не зрівняне щастя. Адже, продовжуючи рід людський, батько й мати повторюють у дитині самих себе, і від того, наскільки свідоме це повторення, залежить моральна відповідальність за людину, за її майбутнє. Звертаючись до батьків В. Сухомлинський нагадував:

"Якщо ви хочете стати неповторною особистістю, якщо ви мрієте залишити після себе глибокий слід на землі - не обов'язково бути видатним письменником або вченим, творцем космічного корабля або відкривачем нового елементу періодичної системи. Ви можете утвердити себе в суспільстві, засяяти красивою зіркою неповторної індивідуальності, виховавши хороших дітей, хороших громадян, хороших трудівників, хорошого сина, хорошу дочку, хороших батьків для своїх дітей. Творення людини - найвище напруження всіх сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти - не тільки і не стільки джерело радості. Діти - це щастя, створене працею."

Батьки і діти! Діти і батьки! Нерозділиме і одвічне коло...

Б. Г. Олійник.

Добрий дух рідного дому, тепло домашньої атмосфери, одруження з милою людиною - джерело щасливого життя, далі, успішного виховання дітей. Рідна домівка, рідне гніздо - так у народі називають батьківську хату, як особливе місце для  людини,  а  тим  більше  для  дитини.  "Важко  виразити  словами ...  -  писав К. Д. Ушинський, - те особливе світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли".

Сім'я, родина - найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Але батьки повинні усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. У статті 59 Закону України "Про освіту" зазначено, що виховання в сім'ї є першочерговою розвитку дитини як особистості. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

В.О. Сухомлинський писав: "У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін і гілка, і квіти, і плоди. Сім'я - це джерело,    водами якого живиться повноводна річка нашої держави". Кожен вчитель повинен тримати тісні зв'язки з батьками.

Головним завданням роботи класного керівника з батьками - є забезпечувати єдність вимог до навчання та виховання учнів з боку сім'ї та школи.

Я, як класний керівник, на початку навчального року організувала зустріч з батьками класу, на якій батьки обмінялися досвідом щодо створення сімейної бібліотеки.

У ході рейду-огляду "Чим ти живеш сім'я?" відвідала родини всіх учнів класу з метою ознайомлення матеріального забезпечення сім'ї та психологічного клімату сім'ї.

Найтісніший зв'язок сім'ї і школи - це батьківські збори.

 На класних батьківських зборах заслуховується повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбиваються підсумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішуються організаційні та господарські питання.

Тематику педагогічних бесід та доповідей на класних зборах визначаю відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неодмінно враховую інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен містити не тільки теорію питання, але й конкретні рекомендації. Бесіди з батьками передбачає живий обмін з думками, участь у ній кожного з батьків.

Класні батьківські збори слід проводити раз на семестр. Проте, за можливості, краще організовувати їх частіше. Особливо це стосується батьків першокласників, які більшою мірою потребують педагогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання дитини.

Класні батьківські збори можна організовувати порізному.

 

Орієнтований план проведення батьківських зборів

 1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи спеціаліст

    ( лікар, працівник соціальної служби, психолог).

2. Обмін думками.

3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.

4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.

5. Різне.

Перед проведенням батьківських зборів турбуюся, щоб у класі було прибрано, провітрено. Намагаюсь посадити батьків на місця, де сидять їхні діти- таким чином вони бачать робоче місце сина чи доньки, мають можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.

Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків. Наприклад, "Наталка стала уважнішою, але все ще потрібно звернути увагу на математику"; "Коля останнім часом дуже неуважний, втомлюється до закінчення занять. Залишіться, будь ласка, після завершення зборів. Я хочу обговорити з вами ситуацію"; "Запрошуємо вас на консультацію з приводу... Вона відбувається о 14 годині в суботу". Це додаткове педагогічне спілкування дає батькам важливу для них інформацію.

Класні батьківські збори проводжу не більше ніж 1 год - 1 год 30 хв. Невимушене емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.

Після короткого вступу проводжу бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, обов'язково розкриваю її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, відзначаю успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.

Дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не приділити їй належної уваги, то батьки будуть поспішати записувати тільки те, що безпосередньо стосується їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень.

Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Для ефективної організації батьківських зборів періодично проводжу анкетування.

 

Анкета для батьків

1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?

_________________________________________________________

2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?

_________________________________________________________

_________________________________________________________

3. Яку пресу Ви читаєте?

_________________________________________________________

4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?

_________________________________________________________

5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?

_________________________________________________________

 Батьківські збори - одна з основних форм педагогічного всеобучу батьків, найбільш визнана традиційна форма спілкування з ними.

Класні збори проводжу п'ять-вісім разів на рік. На них аналізую питання навчання і виховання учнів, підводжу підсумки навчально-виховної роботи, обговорюю шляхи виконання єдиних вимог вчителя і батьків до дітей.

 За змістом батьківські збори поділяються на:

 - організаційні (проводяться на початку року);

 - підсумкові (двічі на семестр та в кінці навчального року);

- збори за тематикою педагогічного всеобучу (вивчення досвіду виховання,   ознайомлення з педагогічними рекомендаціями, пам'ятками, алгоритмами, порадами, виставками тощо).

За формою проведення зборів бувають: лекції, бесіди, диспути, практикуми, семінари, усні журнали, круглі столи тощо.

Практикую проведення спільних зборів батьків і учнів. Наприклад, коли відчуваю, що не всі діти відповідально ставляться до виконання громадських доручень. У даному випадку проводжу звіт членів самоврядування класу перед учнями і батьками і поговорити про те, хто і як виконує громадські доручення. Діти розповідають, як вони їх виконують: "Василько - витівник, кожної перерви придумує і проводить з нами цікаві ігри", "Коля - квітникар, добре доглядає за квітами" тощо.

Присутні на зборах батьки дізнаються про життя класу, про те, яку роль відіграє їхня дитина в ньому, відчувають ставлення до неї однокласників. Гадаю, що вчителю не варто коментувати такі звіти: для батьків вони зрозумілі, а діти вчаться аналізувати свою роботу, оцінювати її і вчинки товаришів, практично ставитися до себе.

Важко передбачити всі можливі варіанти проведення батьківських зборів. Їхню тематику найчастіше підказує саме життя, інтереси і потреби класного колективу. Разом з тим планую роботу так, щоб батьки ( ніби переходячи з дітьми з класу в клас) засвоювали систематичний курс необхідних знань про виховання дітей в умовах сім'ї, а батьківські збори щоб стали для них уроками родинного виховання. Тематика їх доводиться до відома батьків на організаційних зборах.

Вдало проведені збори активізують батьків, тому для успіху у цій важливій справі педагогам необхідно навчитися формувати громадську думку батьківського колективу.

Щоб збори пройшли результативно, їх треба готувати заздалегідь. Для цього підбираю статті, педагогічні завдання, пропоную комусь поділитись досвідом виховання, готую необхідні виставки, анкети, пам'ятки, алгоритми тощо. Поточні оцінки, зошити з контрольних робіт та іншу необхідну інформацію про учня класу батькам на парту, за якою сидить їхня дитина.

Щоб привчити батьків до систематичного навчання педагогічної літератури, яка сприятиме підвищенню їх педагогічної культури, на батьківських зборах практикую обговорення актуальних статей і педагогічних ситуацій. З цією метою можна скористатись рекомендованою літературою, а також матеріалами журналу "Початкова школа" та газетами "Сім'я", "Наша дитина". Наводжу кілька конспектів для проведення батьківських зборів.

 

Тема. Батько як вихователь

(педагогічний практикум)

1. Бесіда вчителя з батьками.

2. Обговорення педагогічної ситуації.

3. Слово вчителя до батьків.

 

Обговорення з батьками таких питань:

1. Чим у своїй дитині ви можете пишатись, що ви в ній виховали самі?

2. Які недоліки бачите у вихованні сина чи доньки і як намагаєтесь їх виправити?

3. Як допомагаєте дитині в навчальній діяльності?

4. Як займаєтесь з дітьми у вільний час?

5. Які позитивні зрушення у вихованні своєї дитини Ви помітили останнім часом? Хто зіграв у цьому провідну роль (батьки, вчитель, товариші тощо)?

 

 Обговорення педагогічної cumvaції.

 Перед початком навчального року я вирішив повторити з сином Сергієм дещо з пройденого матеріалу. Диктую з тогорічного зошита текст: "Одного разу Ігор впіймав велику щуку. Хлопчик відніс щуку сусідці. Тітка Поля старенька і живе одна ".

Написав Сергій і говорить посміхаючись: "Який дурний! Піймав велику щуку і віддав чужій тітці". - "А пам'ятаєш весною ми з тобою наловили багато риби і теж віднесли сусідці Марії Тuмофіївні?" - "Так там були одні йоржі і окуні. Мама всі пальці поколола і не захотіла більше чистити решту"... Треба прuзнатись, я розгубився. Задав він мені задачку. Виходить щось, не помічено... Ми з сином довго говорили. Здається, зрозуміли один одного.

 

1. Що, на вашу думку, батько пропустив у вихованні сина?

2. Про що б ви говорили з сином в подібній ситуації?

3. Чи задавали вам діти подібні питання? Які?

 

Слово вчителя до батьків.

Роль батька у вихованні дітей особлива. Кожній дитині хочеться, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття відповідальності. Якби кожен батько знав і розумів, яку величезну потребу в ньому відчуває дитина, як вона хоче, щоб поруч був мудрий, мужній мужчина!

З цього приводу Б.О. Сухомлинський у своєму творі "Слово до батьків" наводить ряд переконаних прикладів. Ось один з них: "...Училися в нашій школі дві подружки-другокласниці. В однієї з них - Наталі не було батька. Коли дівчина була маленькою, вона часто питала в мами, де батько. Мати мовчала, одного разу розплакалась ... Ставши школяркою, Наталя більше ніколи не питала про батька.

У її подружки Насті були і мати, і батько. Якось прийшла у гості Настя до Наталі і запитала: "Де твій тато?" Дівчині соромно було сказати, що в неї немає батька, і вона відповіла: "Мій тато льотчик. Він літає ... і дома буває рідко". З грошей, які мати давала на обід, Наталя щодня відкладала по кілька копійок. Одного разу сіла в автобус, поїхала в місто і купила картуз льотчика ... Коли в щоденнику дівчини з'явилися незадовільні оцінки, вона говорила подружкам: "Ой, а що мені тато мій скаже ..."У цих словах чувся не страх, а гордість ...

Наталя виросла. У неї тепер своя сім'я: чоловік і дві дочки. Пам'ятаю, у день, коли молода мати вперше привела до школи свою старшу дочку, вона розповіла:

- Ви не уявляєте, як потрібний був мені у дитинстві батько. Я створила його у своїй уяві. Так легше було жити. Батька я уявляла добрим, але суворим, вимогливим. Хотілося, щоб він узяв коли-небудь мій щоденник і сказав: "Ну, що там у тебе, дочко?.." Особливо тяжко було, коли я хворіла. Як чекала я, що підійде до ліжка великий, сильний мужчина, покладе руку на голову і порадує: "Нічого,  дочко, скоро видужаєш...”

Наше завдання полягає в тому, щоб у виховній роботі з дітьми спиратися на незаперечність батьківського авторитету; вчити бачити і відкривати у своєму батькові ті риси, які створюють неперехідні людські цінності - гордість і гідність сім'ї. Василь Олександрович стверджує, що пізнання моральних багатств у власному батькові - незамінні уроки громадянської честі. З цього приводу можна навести багато прикладів.

Коли закінчився навчальний рік, батько сказав Василькові:

- Сьогодні поїдемо на наше з дідусем поле, синку.

- Хіба у вас є своє поле? -  спитав син.

- Є.

Добиралися довго: поїздом, автобусом. Нарешті, досягли лісу. Вздовж узлісся побачили широке рівне поле, на ньому колосилася пшениця.

- Це наше поле, - сказав батько. - Тут твій дідусь бився з фашистами. Вибили вони звідси ворога. На цьому полі - його кров... Он під тим горбком він лежав поранений... А після війни я ще зовсім молодим працював тут з односельцями, щоб виростити пшеницю і дати виснаженим війною людям вдосталь хліба.

 Замислено, суворо, зовсім по-новому дивився син на поле, яке досі здавалося йому звичайнісіньким.

Можливо, саме в цю мить зрозумів хлопець, що означає служити своєму народові. І тут же побачив у дідусеві і батькові вірних захисників Батьківщини, чесних і працьовитих людей. Якщо кожний син стане, як Василько після відвідання такого поля, дивитися на батька закоханими очима, - не буде місця неслухняності, неповазі.

Якщо говорити про громадянське обличчя батька, про його здатність стати зразком для дітей, то вимірюється це, насамперед, обов'язком бути відповідальним за своїх дітей. А міра синівської слухняності, дисципліни, в свою чергу, визначається мірою батьківської відповідальності.

Знайте, шановні батьки, і пам'ятайте, що діти переживають ваше падіння як своє особисте горе, сприймають вашу радість, як свою. Бережіть дитячу душу і всіляко зміцнюйте віру в людину.

 

Тема. Вчити дитину вчитися

( збори-лекція)

1. Що означає вміти вчитися.

2. Характеристика найважливіших умінь, які входять у дане поняття.

З. Опосередкований шлях формування уміння вчитися.

В.О. Сухомлинський підкреслював, що головне завдання початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь: вміння спостерігати; думати; висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю; читати; писати.

"Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, готує уроки. Невже цього недостатньо?" Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів уміння вчитися, раціонально оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечують самостійність у навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О.Я. Савченко, сім'я може зробити дуже багато; привчати дітей до виконання режиму дня, виховувати організованість, озброювати раціональними способами запам'ятовування, розвивати мислення, спостережливість і обов'язково ­прагнення до самостійної праці.

Охарактеризуємо деякі з виділених напрямів.

Як ми уже підкреслювали, успішне навчання молодших школярів тісно пов'язане з організацією їх робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці протягом виконання домашніх завдань. Це допомагає уникнути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння планувати майбутню діяльність, тобто визначити мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійснювати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання; спочатку треба подумати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, що зробиш потім, чим закінчиш, як перевіриш? Не скупіться на похвалу, заохочуйте найменші прояви самостійності: " Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому і виконала завдання правильно. Я рада за тебе".

 Якщо на перших порах дитині важко передбачити послідовність виконання роботи, батьки з успіхом можуть використовувати прийом "роби як я".

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно прочитати текст, поділити його на логічно завершені частини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Слід пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступово. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно  закінчені уривки, складати план, проводити спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

              Таким чином, ми виділили наступне уміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися - вміння визначати головні і другорядні ознаки.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже, як правило, у процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: "Переписувати у зошит вправу чи виписувати лише окремі слова?", "Задачу розв'язати окремими діями чи виразом?" та ін. Щоб цього уникнути, важливо, насамперед, навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати у щоденник.

Формуванню уміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють "графічні диктанти". Суть вправи поясніть дитині таким чином: "Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і наскільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця. Наприклад, відрахуй чотири клітинки зверху, дві - зліва і постав крапку. Звідти починай малювати узор: 2 клітинки вправо, 3 - вверх, 3 - вправо, 5 - вниз, 1 - вправо, 2 - вверх. А тепер самостійно продовж узор". Поступово малюнок варто ускладнювати.

Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником. Дитина повинна вміти швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є використання закладки, яка перекладається з уроку на урок на потрібне місце. Поряд з цим важливо вчити дітей знаходити за вказаним номером сторінку у підручнику.

Основні вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах такі:

1) вміти користуватися змістом, тобто знати, що назви всіх оповідань, віршів, байок є у змісті, тому, щоб знайти потрібний твір, не треба гортати сторінки, швидше буде знайти його назву у змісті, а потім, за номером сторінки - у книжці;

2) користуватися підрядковим словником, у якому пояснюються невідомі або маловживані слова з читаного твору;

3) знаходити червоний рядок, абзац.

Учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом слова, визначення обов'язково треба прочитати кілька разів, щоб запам'ятати; на всі запитання, подані до тексту, потрібно дати відповідь.

              При заучуванні віршів рекомендуємо молодшим школярам таку послідовність дій:

 1. Уважно прочитай вірш, вдумайся у його зміст.

2. Завчи перший стовпчик, потім - другий.

3. Повтори перший з другим.

4. Завчи третій стовпчик.

5. Повтори перший, другий, третій і т.д.

6. Повтори вірш ввечері і зранку, дотримуючись відповідної інтонації.

Невеличкий вірш краще прочитати 2-3 рази весь, а потім відтворювати.

Обов'язковою умовою повноцінного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Вчені стверджують, що оволодіння контрольними уміннями здійснюється двома шляхами: вихованням потреби в самоконтролі і озброєнням дитини конкретними способами контролю.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають способом перевірки завдань шляхом співставлення зі зразком. Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок: "Давай зіставимо зі зразком", "Послухай уважно, як я вимовляю це слово. . ."

 Пізніше діти оволодівають складнішими способами перевірки: співставляють написане з вивченими правилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відповідають на контрольні запитання, які є в кінці теми; підбирають слова на певне правило.

Таким чином, ми розглянули найважливіші уміння, які складають основу уміння вчитися. Формуються вони не лише прямим шляхом, але й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу - це, насамперед, особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичливості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки, - учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати.

Народна мудрість говорить: "Хто думає, той і розум має". Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: "Чому ти так думаєш?", "Як це можна довести?" Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: "Минулого разу ти допустив шість помилок у завданні, а цього разу лише три". Дитині так потрібна ваша підтримка.

 

Батьківські збори несуть великий виховний заряд тільки тоді, коли вони актуальні за темою, різноманітні за своєю формою і педагогічним змістом. Збори проходять успішно, коли їх планують, обговорюють всім активом. На батьківських зборах, розповідаючи про щось приємне, позитивне можна назвати конкретні сім'ї. А коли вчитель повідомляє щось негативне, то не називає прізвищ. Можна проводити збори тільки для батьків, запрошуючи конкретно їх і вказуючи на те, що тема розмови стосується саме чоловіків.

Основною темою кожних батьківських зборів має бути виховання дітей з опорою на поради відомих педагогів, психологів.

Жодне свято, жоден позакласний захід в класі не проходить без участі батьків. Ці заходи сприяють встановленню гарних стосунків між вчителем і родинами дітей. А це сприяє підвищенню рівня знань і вихованості дітей.

Цікаво пройшло в класі родинне свято "Людина починається з добра". Кожен учень зробив "Родинне дерево", намалював малюнки "Моя сім'я, моя родина", написав твір на тему: "Моя сім'я". Батьки з цікавістю розглядали малюнки, слухали твори своїх дітей. Їхні очі світилися любов'ю та гордістю за своїх улюбленців.

Педагогічна спілка учителя і батьків - могутня виховна сила. Клас-родина має стати продовженням, розширенням та поглибленням сімейного виховання, де у тісному контакті з батьками та іншими родичами над вихованням дітей працюють вчителі. Безумовно, учитель - центральна фігура в класі. Від його досвіду організаційних здібностей, знань, підходу до дітей залежить дуже багато. Та чи тільки майстерність учителя визначає успіхи навчально-виховної роботи в класі? Шкільне життя на кожному кроці переконує педагогів у тому, що дружними, як правило, бувають ті класи, в яких переважна частина батьків активно допомагає вчителю захопити дітей класними справами, виявити причини, які заважують тому чи іншому учневі успішно навчатися, вплинути на неввічливих, брехливих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Духовний    вплив батьківського дому на формування особистості дитини здійснюється завдяки щирій материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу, затишку, захисту, сімейній злагоді.

Особливу роль у родинному вихованні відіграє загальний психологічний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість (дотримання родинного виховання). Ось вони, складові на підставі власного досвіду, досвіду батьків нашої школи.

Приймайте дитину такою, якою вона є. Природа створює дитину досить складно, перемішуючи у спадкових генах якості не тільки прямих батьків, а й сотні її предків. Через це в одній сім'ї народжуються різні за здоров'ям, розумом, красою діти. І тільки діяльна батьківська любов допоможе одним розвинути свою красу, розум, здоров'я, а іншим - а в сім'ї українців повинно бути багато дітей - скоректувати свої природні недоліки та перетворити їх на гідність.

Не приймайте рішення поодинці. Приймати рішення треба при спільній домовленості обох батьків. Коли діти пішли у школу, треба і їх включати в обговорення сімейних справ: спочатку на правах дорадчого голосу, а далі й вирішального.

Власна поведінка батьків - головний фактор у вихованні дітей. Особистий приклад батьків - найкращий спосіб пояснення. Дуже важко заборонити хлопчику курити, коли батько сам курить. Найкраще виховання дітей - це самовиховання батьків.

Не бійтеся з ласкою ставитись до дитини. Потреба у спілкуванні тісно пов'язана з потребою в ласці. Якщо дитина не відчуває належної ласки, вона нервує, грубить, не знаходить собі місця. Ласка сприяє контакту та

 

 

продуктивному спілкуванню. Дитина очікує добрих слів від батьків, радісних поглядів. Будьте щедрі на ласку.

Не допускайте надмірності в подарунках дітям. Це привчає їх до утриманських настроїв і стосовно суспільства. А суспільство не робить подарунків - їх треба заробити. Небажання навчатись приходить до тих, хто в дитинстві одержав максимум споживчого щастя.

Ніколи не карайте із примхи. Безперервно втручатись у життя дитини небезпечно, бо це призведе до того, що вона не відрізнятиме дріб'язкового від серйозного. Дитина сама мусить відчути гіркоту помилки та чуття провини за вчинок при довірливій розмові з батьками.

Не можна тривалий час залишати дитину у стані образи. Запам'ятайте золоте правило: за конфліктом повинна йти радість.

Не бійтесь конфліктувати з дітьми. Не може бути виховання без конфліктів. Конфлікт - це співставлення поглядів, смаків, бажань, уявлень. Конфлікт - це завжди перегляд чогось, необхідність оновлення, у спілкуванні народжується істина.

Тримайте двері вашого дому відкритими. У першу чергу для друзів дитини. Допоможіть дитині самій вибрати собі друзів, і вона не буде нічого приховувати від батьків.

Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використайте цю здібність, підготуйте їм радість, а краще, коли доручення по дому будуть постійними, з деякою корекцією.

Дотримуйтесь основного закону сім'ї: усі турбуються про кожного члена сім'ї й кожний турбується про всю сім'ю. Дитина повинна бути членом сім'ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків.

Звісно, цих заповідей набагато більше, і їх кількість залежить від педагогічної культури сім'ї.

 

 

 

 

 

 

Не чиніть несправедливо,

Найменше нас карайте.

Не підганяйте.

Не прискіпуйтеся постійно.

Не смійтеся з нас.

Не примушуйте щось робити.

Хоч іноді визнавайте, що ми праві.

Не вигадуйте власних правил.

Живіть одне з одним у злагоді.

Побільше хваліть нас.

 

 

 

 

 

 

Будь чесним, справедливим, добрим, чемним, вихованим.

Не будь байдужим до чужої проблеми.

Виховуй у собі працелюбність.

Будь розумним, май свою думку.

Не ображай слабшого за себе.

Май повагу до старших.

Будь яскравою індивідуальністю.

Відповідально стався до своїх обов’язків, доручень.

Будь носієм добра в усіх справах.

Май щире серце і відкриту душу.