З досвіду роботи вчителя початкових класів
Люботинської гімназії №1
Хирної Г.М.
«Розвиток компетентної особистості через інтерактивні та здоров’язбережувальні технології»
Ми часто замислюємось над тим, яким же має бути вчитель НУШ!?.
-Розумним і здатним зрозуміти, сучасним, харизматичним, справедливим – обов’язково скажуть учні.
-Має любити дітей, бути ерудованим, вимогливим – доповнять батьки.
Ще можна додати цей список якостей наступним: учитель має бути професіоналом, патріотом, гуманістом і альтруїстом.
Зараз ми не можемо навчати дітей так, як навчали нас. Сучасні діти народились в інші часи…
Перед кожним із нас два шляхи:
жити минулими заслугами, закриваючи очі на кардинальні зміни у світі, прирікаючи своїх учнів (і власних дітей) на життєву невдачу, або пробувати щось змінити у своєму ставленні до новітніх освітніх технологій.
Чому ці освітні зміни важливі? Напевно тому, що світ – не сталий, і вміти вчитись нового – перевага будь-якої людини. Зараз вимоги до вчителя зовсім інші. Відповідно, і дітей у наш час потрібно навчати по-іншому. Стара система освіти була більш зосереджена на знаннях заради знань.
НУШ же фокусується на “м’яких навичках”, які допомагають у реальному житті.
Технології завтрашнього дня, потребують:
не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах,
не людей, котрі виконують накази, не зморгнувши оком, усвідомлюючи, «що ціна хліба – це механічне підкорення владі», а людей, котрі можуть:
Досвід нам підказує: там, де використовують нові інструменти,
НЕМАЄ: страху, ліні, небажання йти в школу, прогулів, нудьги.
Є: радість від подолання труднощів і перешкод, відкриття світу для себе і себе для світу.
Адже саме сучасні інтерактивні форми і методи дають можливість створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою необхідність, зможе розкрити свої здібності й продемонструвати знання, відчути впевненість в собі. Учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож я намагаюся створити ситуацію успіху, підбадьорити учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.
Починаючи працювати з класом, я поступово вводжу елементи інтерактивного навчання, починаючи з найпростіших форм і методів навчання, таких, як „Мікрофон”, робота в парах, впровадження технології ігрового та проблемного навчання.
Вивчивши основні ідеї інтерактивного навчання, я з’ясувала, що для успішного застосування інтерактивних технологій на уроках, потрібно дотримуватися правил організації інтерактивної роботи учнів.
Тому я намагаюсь, щоб до роботи були залучені різною мірою всі учні, дбаю про психологічну підготовку учнів, стимулюю учнів за активну участь у роботі, надаю їм можливості для самоорганізації. Під час уроку дотримуюсь регламенту та процедури, проявляю терпеливість до будь-якої точки зору, уважно вислуховую всіх учасників, поважаючи їх.
Так, на уроках читання, починаючи з 1-го класу учні працюють в парах.
Слова подані в два стовпчики. Перший стовпчик читає учень першого варіанту, а партнер слідкує за правильністю читання (виступає в ролі учителя), потім обмінюються ролями.
Роботу в малих групах пропонувала для вирішення складних проблем, що потребували колективного розуму, коли завдання вимагало спільної, а не індивідуальної роботи. Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності.
Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Тому на практиці досить часто планую роботу в групах. Учням дуже подобається саме ця технологія навчання та інсценування епізодів прочитаного.
Так на уроці читання у 3 класі, опрацювавши казку «Як серед птахів виникла дружба», пропоную учням об’єднатися в групи і проінсценувати уривок. При опрацюванні казки « Сильний лев і маленьке мишеня» Текст я поділила на частини і використала інтерактивний прийом «Займи позицію». Прочитавши першу частину, запитала учнів: «Чи міг лев самотужки звільнитися з полону?» Піднялись учні, які підтримують цю думку. Після опрацювання другої частини тексту запитую, хто з учнів змінив свою позицію? В результаті опитування прийшли до висновку, що в кожному герої є щось своє індивідуальне, особливе. Одна учениця надала мені відповідь: «Хтось може працювати розумом, а хтось – руками».
На уроках української мови неодноразово використовувала інтерактивний прийом «Навчаючись – учусь». Такий вид навчальної діяльності надає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим однокласникам під час уроку.
Працюючи над темою « Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Віднесення слова до одного з родів» учні отримали завдання:
I.варіант
- Прочитати вірш, визначити рід
іменників, пояснити за допомогою яких допоміжних слів можна визначити рід іменників.
II.варіант - Прочитати прислів'я, вставити
потрібні іменники в відповідному числі і роді.
Зробити висновки.
Опрацювавши матеріал, учні І варіанту пояснюють напарнику, якого висновку дійшов, потім свій матеріал пояснює учень II варіанту, після чого вони розповідають отриману інформацію.
Дітям дуже подобається гра «Засадимо грядку», яку використовую для написання словникового диктанту. Під час перевірки вивішую на дошці правильно написані слова, учні обмінюються зошитами і починають «Виполювати бур'янці» (виправляти помилки, пояснюючи один одному орфограми на цю тему. На даному етапі використовую технологію «Створення ситуації успіху»: «У кого грядочки чисті - Молодці! У кого були помилки -наступного разу засаджуйте старанно і не допускайте, щоб на ній зріс бур'ян!»
(Засаджувати можна полуниці, малину, редиску, редьку, моркву, капусту).
Як відомо, інтерактивний урок складається з п’яти етапів:
І. Мотивація.
ІІ. Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
ІV. Інтерактивна вправа.
V. Рефлексія (підбиття підсумків), оцінювання результатів уроку.
На етапі мотивації використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Наприклад, проводжу вправу „Вилучи зайве”: добираю гасло уроку; вставляю в текст гасла окремі слова (назви цифр, тварин, рослин тощо) та записую зашифроване гасло на дошці; пропоную учням вилучити зайві слова і прочитати девіз уроку.
На ІІ етапі інтерактивного уроку зашифровую тему уроку за допомогою чисел та дій з ними, пропоную виконати обчислення та розшифрувати тему уроку за заданим ключем (вправа „Загадкові будиночки”).
На етапі надання необхідної інформації часто використовую вправу „Інтерв’ю за три кроки”: учні класу знайомляться з новим текстом, оповіданням; далі учні об’єднуються у групи по 4 особи, а в групі – в пари; кожен учасник проводить інтерв’ю із своїм партнером по парі; учні в парі міняються ролями; пари знову об’єднуються в групи по 4 чоловіки; кожен учень розповідає, що нового і цікавого він дізнався від свого партнера.
Особливої уваги потребує мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися. Ми знаємо , що неможливо досягти навчальної самостійності учня без формування стійких позитивних мотивів учіння. Як відомо, мотиви спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення. Внутрішня мотивація виникає поступово, у багатьох учнів вона нестійка і залежить від ситуації (цікаві завдання, змагальність, підтримка вчителя та ін.)
На своїх уроках вчу дітей вільно висловлювати свої думки. Цьому сприяє інтерактивний метод „Мікрофон”. Даний метод використовую на етапі актуалізації знань учнів, так і під час узагальнення навчального матеріалу. Тримаючи в руках символічний „мікрофон” учень швидко і чітко відповідає на поставлене запитання. Далі знову говорить тільки той, у кого в руках мікрофон. За допомогою цієї вправи на уроці читання з’ясовую думку учнів щодо прочитаного, перевіряю домашнє завдання, підвожу підсумки уроку.
Програма з української мови приділяє велику увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення дітей, підвищення їхньої грамотності.
У державному стандарті загальної початкової освіти одним із основних завдань вивчення української мови передбачено вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови, що підпорядковується вихованню мовної особистості, яка свідомо володіє усною й писемною формами мовлення.
На прикладі слова «криниця» розглянемо деякі види роботи, які дозволяють ефективно засвоїти написання слів і правильно вживати їх у мовленні.
На першому етапі роботи знайомимо дітей зі словом.
Тому на уроках треба здійснювати інтеграцію методів навчання, які стимулюють пізнавальну діяльність учнів.
Урізноманітнення етапу знайомства дітей з новим словом, зацікавлення їх пропозицією здогадатись, про яке слово піде мова, налаштовує дітей на робочий лад. Це досягається шляхом розгадування загадок, до мовлення учнями віршиків, що базується на вмінні дітей добирати риму.
Із відерцем ходить мати
Чисту воду з неї брати.
В ній холодная водиця
Кращої нема…криниці.
Знайомство зі словом можна запропонувати і під час каліграфічної хвилинки, коли дітям пропонується записати каліграфічно рядки вірша, в якому є словникові слова.
Хай кожному нині присниться
Прозора, немов льодок,
Це слово співуче – криниця,
Дзвінкої води холодок.
При поясненні лексичного значення слова потрібно додати зорові образи. Зміст абстрактних понять розкривається шляхом стислого словесного тлумачення.
Пояснення лексичного значення слова.
Криниця – обладнане водне джерело, глибоко викопана й захищена від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі.
Етимологія слова
Неглибоку копанку на джерелі назвали криницею тому, що у викопану яму вставляли великий глек ( крин) для захисту від обвалів.
Наступний етап роботи-списування словникових слів, яке:
супроводжується усним орфографічним коментарем;
наближене до зорового диктанту;
творче( вставити букви, записати певні слова, дописати відсутній склад…)
Наприклад:
Доберіть спільнокореневі слова до слова криниця
( криничка, кринична, криниченька)
При цьому наголошую на особливостях правопису ( зорове сприймання: на дошці, у підручнику, на картці з малюнком).
Наступний етап роботи.
Після усвідомлення і запам’ятання правильного написання слів вводимо слова у словосполучення і речення.
Цьому сприяють вправи на складання словосполучень, речень.
Наприклад:
Підберіть прикметники до слова криниця
( глибока, чиста, доглянута, дерев`яна ).
Вставте слово криниця у словосполучення, змінивши його форму:
побачити…( криницю)
милуватися…( криницею)
розповідати про…( криницю).
Метод «Асоціативний кущ»
На початку роботи я визначаю одним словом тему, над якою буде проводитися робота, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова: криниця.
Як ви розумієте прислів’я?
До доброї криниці стежка утоптана.
З глибокої криниці холодна вода.
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.
Не знаємо ціни водиці, коли не висохла криниця.
Гра « Розсипанка»
Складіть прислів’я і запишіть:
Напитися, води, нахилитися,треба, щоб, з криниці.
Підсумок роботи над словниковими словами – це творчі вправи і мовні ігри: ребуси, кросворди, анаграми, граматичні приклади, словотворчі вправи. Вони не тільки сприяють всебічному розвитку учня, ай пробуджують інтерес до навчання.
Наприклад:
Відгадай загадку:
У проваллі глибоко виблискує око. (Криниця).
Уяви, що ти художник. Розкажи, як ти будеш малювати криницю?
Перестав літери так, щоб утворилося слово: никриця.
Завдяки інтеграції різноманітних методів роботи над словниковими словами здійснюється розвиток пізнавальної діяльності учнів та вдосконалюється комунікативна компетентність.
Легкість і міцність засвоєння учнями словникових слів залежить від ступеня розвитку певних умінь та навичок:
вміння чути слово, що вимовляється;
вміння виявити орфограму;
дотримання послідовності у роботі над словниковими словами.
Отже, поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках української мови під час опрацювання словникових слів є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування і закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищення їхньої комунікативної та творчої компетентності.
Інтерактивний метод „Обери позицію” використовую на уроках „Я у світі”, предмету „Основи здоров’я”, уроках розвитку зв’язного мовлення, на виховних годинах під час обговорення певних ситуацій. На уроках читання, української мови, „Я у світі” часто використовую „Гронування”, „Кубування”. Також використовую „Прес-конференцію”, „Мозковий штурм”, „Інтерв’ю”. Знайомі моїм учням і такі інтерактивні методи навчання, як „Обговорення проблеми в загальному колі”, „Незакінчені речення”, „Метод ПРЕС”, „Навчаючи – вчуся” („Кожен навчає кожного”), „Навчальні пари” („Змійка”, „Ескалатор”), „Два-чотири-усі разом” („Снігова куля”), „Ротаційні (змінювані) трійки”, ”Ажурна пилка”, „Акваріум”, „Коло ідей”.
В своїй роботі постійно поєдную парну та індивідуальну форми роботи з дітьми, що дає хороші результати. Роботу в парах застосовую під час виконання учнями вивчення вірша напам’ять, під час рольового читання, вивчення ними нового правила, або таблиці множення. Під час роботи в парах учні можуть перевірити знання один одного, обмінятися думками і лише тоді висловлювати свої ідеї класу. Це сприяє розвитку мовлення учнів, взаємо і самоперевірки, вміння висловлювати і відстоювати свою думку. Проводячи підсумки по темах, у вигляді тестів, після виконання учні обмінюються роботами та перевіряють їх. Під час складання навчальних діалогів. При проведення уроків використовую роботу в парах у вигляді гри. Так наприклад, під час роботи над удосконаленням навичок швидкого читання дуже подобається дітям гра „Котик і Мишка”. Першою починає читати „Мишка”, Коли вона прочитає декілька слів або 1 речення, починає читати „Котик”. Він намагається наздогнати „Мишку”. Гра припиняється, коли обидва учні читають одне і теж.
При організації групової роботи пам’ятаю, що особливо цінним в цій формі організації навчання є те, що учні мають можливість брати на себе ролі, а саме: експертів, співрозмовників, мислителів, партнерів, друзів тощо. Організоване таким чином навчання дає можливість учням вчитись доводити твердження, відстоювати думку, набувати досвіду спілкування, розвивати творчі здібності, формувати свою особистість.
Особливу увагу приділяю рефлексії наприкінці інтерактивного уроку. Цей етап уроку надає можливість повернутися до очікуваних результатів навчання та перевірити, чи досягнуті вони. При підведенні підсумків:
-використовую відкриті запитання: як? чому? що?;
-прошу висловити власну думку;
-наполягаю на описовості а не оціночності;
-прошу говорити про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене;
-розбираємось із причинами (чому? як? хто?), шукаємо альтернативні теорії (Чи є інша можливість?), підбираємо інші приклади (Де ще відбувалось щось подібне?).
Наприкінці інтерактивного уроку проводимо спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
При підготовці до інтерактивного уроку:
-глибоко вивчаю і продумую матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, тексти, зразки поробок, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
-старанно планую і розробляю заняття, визначаю ролі учасників, готую питання та можливі відповіді, виробляю критерії оцінки ефективності уроку;
-продумую мотивацію учнів до навчання, добираючи найцікавіші для них випадки, проблеми;
-оголошую очікувані результати (цілі) заняття і критерії оцінки роботи учнів;
-добираю різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи класу.
Для розвитку мислення школярів застосовую на уроках проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої сили і здібності.
На кожному уроці читання я працюю над проблемою вдосконалення навичок швидкісного та виразного читання. Тому використовую вправи на розвиток мовного апарату та кута зору учнів. Це такі, як: робота зі скоромовками, чистомовками, читання „деформованих” текстів, пірамід слів. На уроках я використовую такі ігри, як: „Дощик”, „Буксир”, „Хто більше”, „Хто швидше”. Адже гра робить працю привабливішою і цікавішою.
Спонукають учнів до активного мислення на уроці різноманітні цікаві вправи, ребуси, кросворди, загадки. Головним об’єктом моєї уваги є творча особистість учня. Тому я в своїй роботі велику увагу приділяю розвитку творчих здібностей школярів. На кожному уроці я здійснюю диференційований та індивідуальний підхід до учнів. Для цього використовую різнорівневі завдання з предметів.
Моя сьогоднішня праця – створити в класі атмосферу інтелектуального пошуку, творчості, учити дітей розуміти і вирішувати проблеми ; надати дітям можливість щоденно відчувати радість від пізнання і творчої діяльності.
Доля моїх школярів, складеться по різному, що чекає їх у майбутньому я не знаю, але хочу, щоб роки в початковій школі були щасливим спогадом та впевненим стартом в житті. Виховати відповідальність, працьовитість, повагу до інших, не ламаючи при цьому індивідуальності, можна тільки поважаючи й цінуючи кожну дитину.
О.Я.Савченко вказує, що особливо важливим є стиль навчального спілкування з дітьми. Використовуючи у роботі слова великого педагога Шалви Олександровича Амонашвілі; «В усмішці сила і мудрість вчителя», - кожний ранок починаю з усмішки. Це чудовий початок дня, запорука гарного настрою. На ранкових зустрічах діти дарують один одному усмішки, створюють позитивний настрій, спілкуються, радіють успіхам своїх однокласників. Тому я використовую таку форму роботи як «Головна дитина». Суть її полягає в тому, що діти вибирають когось одного з класу. На п’ять днів він стає головним учнем класу . Решта дітей говорять «головній дитині» тільки добрі, приємні слова, підтримують її. Дитина має відчути, що вона унікальна, що її цінують, люблять, відчути повагу інших людей. У кожної дитини є позитивні якості, навіть у розбишак. «Головна дитина» може робити те, що не дозволяється іншим, їй нічого не забороняють: пересісти за будь-яку парту, стати в шерензі де захоче, роздавати зошити, вести урок. Їй не роблять зауважень. По закінченні своїх головних днів їй, діти дарують віршики, малюнки, наклеюють стікери та інше все подароване дитина забирає додому.
Ця форма роботи допомагає долучити до життя класу батьків. Вони вдома теж продовжують цю акцію: виконують бажання дітей, готують улюблену страву, а головне – говорять, як вони її люблять і цінують .
Я теж підтримую дитину в школі, приділяю їй особливу увагу, прислухаюсь до її бажань. На каліграфічних хвилинках складаємо про неї речення, на математиці – задачі, на малюванні діти малюють малюнки. Дитина почувається важливою і потрібною, її слухаються. А саме головне, коли її хвалять, то їй хочеться стати ще кращою, бути добрішою і зробити щось хороше. Ця робота вчить дітей поважати почуття і потреби інших, чути інших, виявляти увагу до того, що цікаво іншим. Це один із способів створення в класі атмосфери психологічного комфорту, сприятливого середовища для навчання і виховання учнів, вона підвищує самооцінку учнів, виховує повагу і толерантність до інших, самодисципліну.
Велику увагу приділяю організації дитячого колективу, формуванню в учнів бажання і уміння здобувати знання, ставитися до навчання як до серйозної , відповідальної та наполегливої справи. Радість і захоплення викликає у дітей підготовка до різних подій: пошук цікавої інформації, гарних пісень, віршів. Ця робота допомагає в самореалізації кожній дитині.
Щоб процес навчання був більш емоційним, результативним, обов’язково має бути зворотній зв'язок. Співпраця між учителем і учнями, залучення батьків до організації і проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи.
Сьогодні я дотримуюсь таких принципів:
• Утвердження всіма засобами цінності і гідності дитячої особистості, врахування її потреб, можливостей і пізнавальних інтересів;
• Відродження України неможливе без оновлення школи;
• Ми повинні перейти до початкової школи, яка орієнтує на введення особистісно орієнтованої системи навчання з використанням інноваційних методів навчання;
• Ми маємо будувати свою педагогічну діяльність на приорітетах гуманних ідей демократизації та гуманної педагогіки;
• У сучасних умовах розвитку системи освіти необхідно впроваджувати ефективні інновації у традиційну класно-урочну систему, а також шукати нові форми організації поза її межами.
Конструктори LEGO на сьогодні є незамінним матеріалом для занять у початковій школі.
Технологія гри з LEGO– це практичний інструмент та дієвий засіб, який даєзмогу реалізувати ігрові та діяльнісні методи навчання, що є складовими компетентнісного підходу в навчанні.
Лепбук (lapbook)-сучасний дидактичний засіб компетентнісного розвитку молодших школярів. Він допомагає краще зрозуміти і запам'ятати інформацію, особливо якщо дитина візуал, дозволяє можливість кожній дитині проявити себе.
Ранкова зустріч- це створення спільноти, розвиток навичок спілкування, розвиток соціальних навичок, створення позитивного настрою, розвиток уміння культурно спілкуватися
Скрайбінг-творча візуалізація навчального контенту
Чому скрайбінг? Тому що яскраво, лаконічно, динамічно, інформативно, креативно, зрозуміло, ефективно.
Критичне мислення- це інноваційна педагогічна технологія, спрямована на формування дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися,чути та слухати інших.
Сторітеллінг як метод навчання, де навчальний матеріал, поданий у вигляді цікавої захоплюючої історії, сприяє розвитку особистісних якостей, демонструє унікальність уяви кожної дитини, дозволяє проявити активність та творчість.
Отже, з’ясувавши суть компетентнісного підходу до навчання та особливості його впровадження в початковій школі; проаналізувавши методи, форми і засоби навчання, використання яких дозволить формувати в учнів основні ключові компетентності, була встановлена ефективність застосування інтерактивних педагогічних технологій щодо формування в учнів основних ключових компетентностей. Гіпотеза про те, що формування ключових компетентностей учнів початкових класів в умовах сьогодення, застосування в навчально-виховному процесі інтерактивних педагогічних технологій дозволить вирішити основне завдання сучасної початкової освіти – формувати в учнів молодших класів основних ключових компетентностей, підтвердилась.
Результативність досвіду
Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно здійснювала моніторинг рівня сформованості в моїх учнів ключових компетентностей. Для цього використовувала такі методи, як: педагогічне спостереження; соціологічне опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування); тестування; створення педагогічних ситуацій; індивідуального і групового само оцінювання. В результаті цих дій було з’ясовано, наприклад, що, у моїх учнів покращилось вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця. Як бачимо, «посіяні» практичні вміння в початковій школі допоможуть випустити з Нової української школи в доросле життя цілісну всебічно розвинену особистість, здатну до неперервної освіти, критичного і креативного мислення . Її морально-етичні принципи і здатність брати на себе відповідальність за прийняття рішень допомагатимуть у постановці й досягненні цілей. Вона вмітиме працювати в команді, маючи розвинений емоційний інтелект і позитивне ставлення до життя. Що дамо дітям, те й діти віддадуть суспільству.
Сформованість в учнів вміння організовувати своє робоче місце, орієнтуватися у часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця
Використовуючи інтерактивні методи для формування в учнів ключових компетентностей досягла таких результатів: учні на уроках швидше сприймають новий матеріал, кожне завдання виконують із задоволенням.
Інтерактивні методи сприяють процесу прийняття рішень , учні стали доброзичливішими, уважнішими один до одного, допомагають одне одному у навчанні, проявляють почуття радості за успіхи інших.
Алгоритм дій дитини у надзвичайних ситуаціях
У початковій школі учні поступово підвищують рівень самостійності застосування процесу прийняття рішень беручи на себе більше відповідальності за його впровадження. Така робота сприяє індивідуальному розвитку дитини: переходячи від першого до наступних класів все більше усвідомлюють важливість для них процесу прийняття рішень і значення етапів та кроків на кожному віковому рівні.
Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, я дійшла висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя і учнів.
Саме таке навчання, з використанням інтерактивних технологій, сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість. .
Завдяки інноваційним інтерактивним технологіям є можливість:
1.Створити комфортні умови для навчання, розвитку та виховання дітей.
2. Освоїти нові сучасні технології, методи і форми роботи.
3. Виховати сучасну компетентну особистість.
Результативність впровадження досвіду
Провідною педагогічною ідеєю досвіду є компетентнісний підхід який передбачає особистісно-діяльнісне навчання, заохочуючи активність учнів.
У формуванні ключових компетентностей на різному змісті необхідно забезпечити:
- чітке усвідомлення дитиною мети роботи;
- мотивацію на одержання виховного результату;
- оволодіння загально-навчальними уміннями і навичками;
- рефлексію своїх досягнень;
- можливість використання одержаних знань і умінь для розв’язання різних типів навчальних і життєвих задач (серед яких є обов’язково творчі);
- набування індивідуального досвіду завершеної справи;
- успішної співпраці у різних групах, для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах, виставках, громадських дорученнях тощо),які вимагають застосування різних компетентностей, фізичної і вольової готовності до продуктивної праці;
Отже, виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, які більш доцільні для певного класу.
Таким чином, використання таких видів інтерактивних вправ на уроках дає можливість доповнити уроки різноманітною інформацією, а різні види діяльності заохочують дітей до роботи. Діти свідомо осмислюють положення (ситуацію): «відсидіти не вдається». Кожен учень зацікавлений у правильності своєї думки. Продуктивність уроків підвищується.
Застосування сучасних, освітніх технологій позитивно позначається на аспектах навчального матеріалу:
Рекомендації щодо впровадження досвіду
З практичної точки зору вважаю, що досвід роботи з проблеми «Розвиток компетентної особистості через інтерактивні та здоров’язбережувальні технології» - запорука успіху у навчанні.
Формування ключових компетентностей учнів початкових класів в умовах сьогодення засобами інтерактивного навчання можуть впроваджувати і використовувати в своїй роботі вчителі початкової ланки не тільки на різних уроках , а і на уроках гуманітарного напрямку та в позаурочній діяльності.
Інтерактивні технології навчання кожного учня роблять активним учасником навчального процесу, бо його робота має результат.
Отже, чим частіше на уроках буде панувати атмосфера співпраці між учителем і учнем, тим більше можливостей матимуть школярі для мислення, творчості, фантазії не тільки на уроках, а й в позаурочний час.
Це сприятиме формуванню мислячої, активної особистості.