Практика вирішення конфліктів в освітньому середовищі

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради

Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів

 

 

Практика вирішення конфліктів в освітньому середовищі

 

 

 

 

 

 

Автор проєкту: _____________________

слухачка курсів підвищення кваліфікації

практичних психологів та соціальних педагогів

соціальний педагог

________________________________________

Керівник: ______________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність теми

В Україні триває глобальна освітня реформа, що полягає у реформуванні загальної середньої освіти відповідно до Концепції «Нова українська школа» на період до 2029 року, Закон України «Про освіту» 2017 року, нового Державного  стандарту початкової освіти.

Найголовнішою метою освітньої реформи є практико – орієнтоване навчання - один із головних викликів для української освіти. Тому з першого дня учні НУШ навчаються на практиці і опановують не тільки академічні навички, а й соціальні – уміння співпрацювати в команді, мирно вирішувати конфлікти, учитися самостійно, не боятися помилок і брати на себе відповідальність за рішення.

Переважну частину свого часу дитина проводить у школі. Тут вона не лише отримує знання, але й спілкується, взаємодіє з однокласниками, учителями. І одним із головних факторів, що впливають на її ставлення до навчання, є психологічна атмосфера в класі та школі. Якщо дитина відчуває увагу до себе з боку вчителів, зацікавленість у її успіхах, чуйність, вона з радістю йде до школи й приділяє навчанню чимало уваги, що відбивається на якості її знань, умінь, навичок.

У школах не завжди приділяється увага цьому психологічному фактору. Деякі вчителі навіть не замислюються над тим, що з учнем можна спілкуватися як з рівним. Потрібна інша психологія взаємин, спрямована на дитину та її інтереси. Утім, це зовсім не означає вседозволеність і потурання учневі, а передбачає взаєморозуміння, співпрацю, взаємодопомогу.

Конфлікти зазвичай супроводжуються нерозумінням, стресами, відчуттям незадоволеності. То чи потрібно витрачати частину свого життя на з’ясування стосунків? Чи, може, краще навчитися спілкуватися, не створюючи конфліктних ситуацій? Конфлікт у школі, яким би він не був не сприяє ефективності навчально-виховного процесу. І чим менше виникає конфліктів, тим краще розуміють одне одного вчителі й учні, тим теплішими й більш довірчими є їхні взаємини.

Разом із тим все більшого розголосу набувають явища виникнення конфліктних ситуацій в освітньому середовищі.

Що таке конфлікт?

Конфлікт – це особливий вид взаємодії, в основі якої лежать протилежні та несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей і соціальних груп, що супроводжуються негативними психологічними проявами.

Конфлікт складається з:

•          Конфліктуючих сторін (особистості або групи).
•          Зони розбіжностей — предмет, факт, проблема. Нерідко самі

учасники конфлікту її чітко не уявляють.

•          Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників має своє уявлення

про конфліктну ситуацію.

•          Мотивів. У кожного є свій комплекс установок, потреб, інтересів,

думок, ідей. Мотиви можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими.

•          Дій. Дії однієї сторони заважають іншій досягти своєї мети

Формула конфлікту:

Конфліктна ситуація - це протиріччя, що  нагромадилися створюючи причину конфлікту.

Інцидент-збіг обставин, що є приводом конфлікту.

Конфлікт-конфлікт.

Відповідно до характеру наслідків, психологи виділяють деструктивні і конструктивні конфлікти. У першому випадку не буде нічого, крім сварок, негативу і натягнутих відносин. Часом деструктивні конфлікти можуть перейти в стадію фізичного насильства. Найчастіше вони виникають на ґрунті особистої неприязні, упередженості, прагнення до вилучення вигоди.

Абсолютно протилежним значенням володіють конструктивні конфлікти. Вони сприяють вирішенню явних і прихованих проблем, зняття напруженості в колективі, зміцнення дружніх відносин.

Будь-який конфлікт обов’язково призводить до стресу. Часто люди втрачають контроль над своїми почуттями, емоціями, особливо, коли з’являються неприємні спогади, то навіть незначну проблему можуть перетворити у величезний конфлікт.

 Також розрізняють конфлікти з причин (соціальні) та за кількістю учасників (психологічні).

Стилі поведінки, які обирають учасники конфлікту, різняться залежно від їхньої орієнтації на досягнення власних цілей та орієнтації на цілі партнера.

Традиційною в психології вважається модель стилів розв’язання конфлікту Томаса та Кілмана.

Конкуренція: людина максимально орієнтована на перемогу в конфлікті і мінімально зважає на потреби інших. Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, намагається нав’язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Власна перемога бачиться як поразка супротивника. Застосовується тактика тиску й погроз, роблять спроби поставити під сумнів компетентність опонентів, вишукується слабке місце в їхній аргументації, як правило, спостерігається схильність до безапеляційних заяв, негативного ставлення до тих, хто має іншу думку.

Співробітництво: орієнтація на якнайповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації. Інтереси іншої сторони визнаються частиною проблеми. Суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною наполегливо шукається розв’язання спірної проблеми. Виявляються приховані інтереси, вишукуються резерви та ресурси для їх задоволення.

Ухилення: пасивна поведінка в конфліктній ситуації, що полягає в ігноруванні проблеми або відкладенні свого втручання «до кращих часів». Це прагнення уникати гострих ситуацій і не обговорювати питання, які є предметом суперечок. Тактика присутності без ознак активного втручання, у якій особа зберігає нейтралітет і не розкриває своїх поглядів і ставлення до проблеми. Сторонам надається можливість самим зробити вибір і нести відповідальність за нього.

Пристосування: жертвування інтересами заради підтримання й поліпшення стосунків з опонентом. Людина, яка пристосовується, намагається виглядати в очах оточення приємною, доброю, співчутливою, готовою допомогти. Вона відчуває страх перед осудом і можливістю бути знехтуваною. Проявляючи до інших знаки поваги та схвалення, людина очікує такого самого ставлення й до себе. Зазвичай вона робить усе, щоб усунути саму можливість критики, запобігти загостренню конфліктів.

Компроміс: пошуки балансу взаємних поступок і надбань. Прагнучи порозуміння, сторони погоджуються на часткове задоволення своїх потреб, щоб зберегти стосунки й отримати хоча б щось. При цьому має підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс є останньою можливістю прийняти певне рішення.

В управлінні конфліктом також варто враховувати стадії його розвитку:

1. Перед конфліктна ситуація: передумови, приховані конфлікти, непорозуміння.

2. Інцидент: привід, перша сутичка.

3. Ескалація конфлікту: загострення стосунків, протидія.

4. Кульмінація: максимум протистояння, вибух.

5. Згасання, завершення конфлікту: втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, досягнення домовленостей, порозуміння.

6. Пост конфліктна ситуація: наслідки для людей, колективів, організацій.

Конфлікт асоціюється з айсбергом.

Щоб вирішити конфлікт, треба «опуститися  в воду». Необхідно обстежити все вгорі і внизу, поруч себе, зазирнути в минуле і в майбутнє, відповісти на запитання: «Хто зацікавлений у цьому?» Нехай вас не вводить в оману арена розгортання конфлікту. Корені конфлікту можуть бути де завгодно.

Модель реагування на конфлікт у контексті відновлюваної культури:

конфліктна ситуація – розуміння та комунікація – новий погляд на ситуацію– дії, спрямовані на відновлення стосунків.

Вирішення конфлікту – це:

•          елімінація або мінімізація проблем, яка здійснюється через пошук компромісу, досягнення згоди;
•          повне або часткове усунення причин, що породили конфлікт, або зміна цілей учасників конфлікту;
•          досягнення згоди між учасниками щодо спірного питання.

Відновні практики —практики, спрямовані на вирішення конфліктних ситуацій, які передбачають відновлення порушених унаслідок конфлікту відносин його учасників та їхнього оточення, відшкодування завданої конфліктом шкоди та створення шкільної атмосфери, яка знижує ризик виникнення таких ситуацій. Це нова парадигма мислення і розвитку практики включення, поваги і відповідальності.

Медіація - вирішення конфлікту мирним шляхом

На сьогодні медіація адаптована та поширена в багатьох країнах Європи, США, Японії. У медіації з моменту її виникнення вводилися попередні умови, без виконання яких вона не можлива.

Процес медіації передбачає поділ на кілька етапів:

1. Виступ сторін.
2. З’ясування інтересів.
3. Формулювання порядку денного.
4. Висунення пропозицій.
5. Вибір рішення та формулювання домовленості.
6. Виконання угоди.

Нині в різних навчальних закладах світу представлено три основні підходи до запровадження медіації.

Перший підхід передбачає наявність  дорослого медіатора, до якого скеровують учасників конфлікту. Медіатор також проводить Кола, зустрічі примирення, конференції. За такого підходу переваги медіаційного врегулювання отримують учасники конфлікт або відновних практик, що проводить медіатор, включаючи взяття відповідальності на себе, усвідомлення вчиненого, відчуття справедливості відшкодування (якщо необхідно) та зниження вірогідності повторення порушення. Саме дорослий медіатор ефективний, коли у конфлікті задіяні дорослі учасники (педагоги або батьки), та у роботі із серйозними проблемами, наприклад цькування або правопорушення, вчинені учнями.

Другий підхід передбачає створення служби порозуміння, тобто наявність мінімум одного дорослого медіатора, який виступає координатором служби, та залучення до врегулювання конфліктів медіаторів-ровесників — учнів, які пройшли спеціальне навчання медіації. Крім медіацій, проект передбачає проведення Кіл примирення, зустрічей примирення, інших відновних практик. Запуск цієї служби потребує розширеної просвітницької роботи серед батьків, педагогічного колективу та адміністрації. Від підтримки дорослих у діяльності учнів-медіаторів здебільшого залежить успіх проекту. Служба порозуміння дає змогу найефективніше досягати всіх цілей, які стоять перед медіацією, оскільки самі учні стають носіями ідеї відновного підходу.

В окремих навчальних закладах США було запроваджено третій, суцільний підхід до медіації. Він включає всі заходи, що впроваджуються у службі порозуміння, а також навчання основ медіації та навичок ненасильницького спілкування (ННС) всіх педагогів та адміністрації. Додатково кожен педагог поглиблено вивчає певний аспект медіації та презентує його колегам. Так, хтось спеціалізується на проведенні Кіл цінностей і примирення, хтось знається на проблемах цькування, хтось глибоко розуміється на роботі з почуттям сорому, а хтось є експертом у відновленні відносин між учнем правопорушником і громадою учнів. Програма підтримується проведенням конференцій, семінарів для батьків і навчанням грамотній комунікації. Такий підхід — перспектива, на яку можуть орієнтуватися навчальні заклади, що вже запровадили службу порозуміння і мали можливість відчути переваги від її діяльності.

Для дітей взяття відповідальності за свої вчинки — надзвичайно цінний досвід. Дитина дізнається про наслідки своїх дій, про почуття опонента щодо суперечки, самостійно приходить до необхідності відшкодувати втрату та відновити відносини з іншим учасником конфлікту — такий досвід є трансформаційним. На відміну від досвіду отримання покарання, навіть якби воно було ідентичним до того відшкодування, до якого прийшов учасник конфлікту самостійно, саме досвід усвідомлення чужої втрати через власні дії не дає змоги дитині знову вдаватися до подібних вчинків.

Поради для позитивного вирішення конфлікту:

•          Дуже важливо враховувати інтереси його сторін.
•          Чим більше варіантів вирішення конфлікту можуть запропонувати сторони, тим менш імовірним є варіант вирішення шляхом насильства.
•          Не бійтеся конфлікту. Практикуйте його вирішення.
•          Розрізняйте людей і проблему.
•          Активізуйте увагу на проблемі і варіантах її вирішення, а не зосереджуйтеся на особистості.
•          Продумайте безліч можливостей дії, перш ніж прийняти рішення про те, що необхідно зробити.
•          Стежте за тим, що результат повинен відповідати загальнообов’язковим критеріям.
•          Дійте! Не уникайте конфліктів, а намагайтеся їх вирішувати.

Отже, як говорить народна мудрість,

«Перш ніж сказати – порахуй до десяти,

                                   Перш ніж образити – порахуй до ста,

                                                               Перш ніж ударити – порахуй до тисячі» .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.         Безпалько О. Спілкуємось та діємо. – К.: Міленіум, 2002.
2.         Гірник А.М. Тренінг комунікативних умінь. / Практична психологія та соціальна робота.– 1999. –№ 5.
3.         Інтерактивні методи корекційного впливу на поведінку дитини. – Львів: ВНТЛ, 1999. – 56с.
4.         Корнєв М.М., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995.
5.         Соломенцева Л.М. Година психолога «Обережно! Плітки»/ Л.М.Соломенцева// Вісник психологічної служби Київщини. – 2014. Випуск 7
6.         Бовть О.В. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки підлітків / О.В. Бовть // Рідна школа. – 1999. –№ 2. – С. 17-20.
7.         Хронюк І.Є. Психологія спілкування: навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних педагогів. – Сквира: Джерело, 2008. – 86с.
8.         «Конфлікт і ми» /Позакласний час (плюс), - №9, 2006. – с. 59 – 66.
9.         Психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу в сільському адміністративному регіоні: Збірник методичних матеріалів/за ред.. А.В. Аносової, Н.А. Максимової. – Біла Церква: КОІПОПК, 2011. – С. 31 – 47.
10.    Технологія вирішення конфліктних ситуацій: Психологічні рекомендації / Підг. О.В.Ловка. -К., 1996. -29 с
11.    Кириленко А.І. Конфлікти між учителями й учнями. Способи їх розв’язання /А.І. Кириленко // Класному керівнику. – 2011. – № 5. – С. 11-15.
12.    Кобзар С.І. Професійна компетентність учителя як необхідна умова ефективності процесу навчання / С. І. Кобзар // Завучу. – 2011. – №9-10. – С. 12-13.
13.    Ковальчук В. Педагогічна майстерність педагога / В.Ковальчук // Відкритий урок. – 2011. – №2. – С. 59-62.
14.    Криворучко М.В. Учителі-новатори педагогічне джерело передового досвіду / М. В. Криворучко // Завучу. – 2011. – №9-10. – С. 29-35.
15.    Данилович Н. Пізнай себе/ Н. Данилович // Психолог. – 2012. - № 17. – С. 19.

 

Додатки

Практична частина

Стратегії розв’язання конфліктів

Черепаха (втеча)

Черепахи втікають і ховаються у свій панцир. Вони відмовляються від власних цілей та стосунків. Тримаються якнайдалі від спірних питань, через які виникає конфлікт, так і від людей, до яких причетний. Вони почувають себе безпомічними.. Вважають, що вирішувати конфлікт – це справа повністю безнадійна. Вони переконані, що легше втекти (фізично та психологічно) від конфлікту, аніж зіткнутися з ним.

Акула (примус)

Намагаються перемогти опонентів тим, що силоміць змушують їх приймати потрібний їм шлях вирішення конфлікту. Для них найважливішим є власні цілі, а стосунки з людиною мають дуже мале значення. Вони будь-якою ціною готові досягати своїх цілей. Потреби інших людей їх не турбують, їх мало хвилює те, чи вони комусь подобаються, чи проявляє хтось до них прихильність. Акули переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли один перемагає іншого, який програє. Вони хочуть бути переможцями. Перемога, на їх думку, дає людям почуття гордості та успіху. Поразка викликає почуття безсилля. Вони намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи або загрожуючи їм з позиції сили.

Плюшевий ведмедик (загладжування)

Найважливішими є стосунки, а власні цілі не мають великого значення. Ведмедики хочуть подобатися, хочуть, щоб усі їх любили і цінували. Вони вважать, що конфлікти краще уникнути заради гармонії, і впевнені, що конфлікти не можна обговорювати без шкоди для стосунків. Вони бояться завдати болю іншим, образити когось, зіпсувати стосунки під час конфлікту. Щоб зберегти добрі відносини, вони готові пожертвувати особистими цілями. Вони немовби кажуть: «Я пожертвую власними цілями, роби все, що ти хочеш, аби тільки я тобі подобався».

Лисиця (компроміс)

Невибагливі як у своїх цілях, так і в стосунках з іншими людьми, шукають компромісу. Вони жертвують частиною своїх домагань і переконують інших також поступитися певною частиною  своїх домагань, так і стосунків.

Сова (конфронтація)

Сови високо цінують власні цілі та стосунки. Розглядають конфлікти як проблему, яку потрібно вирішувати, щоб результати задовольняли і їх, і протилежну сторону. Вони намагаються розпочати дискусію, яка розцінила б конфлікт як проблему. Такі люди не заспокоються доти, доки не спаде напруга і негативні емоції не будуть повністю зняті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одного разу лісом йшов мудрець. Він побачив лісоруба, який різав дерево старою, негострою пилкою. Було зрозуміло, що він працює вже давно, сильно втомився, а до кінця роботи було дуже далеко. «Що робиш?» - запитав мудрець. «Не бачиш – я працюю!» - сердито відповів лісоруб. «Якщо нагостриш свій інструмент, справа піде скоріше» - порадив мудрець. «Не заважай, мені ніколи, мені треба працювати» - відповів впертий лісоруб. Чи не так і ми, потрапляючи в складну життєву ситуацію, іноді, поспішаючи довести правомірність своєї думки, не замислюємось над тим як можна конструктивно вирішити конфлікт не принижуючи партнера по спілкуванню та не поступаючись власним інтересам, не враховуємо мотиви інших людей, не думаємо про те, як наші настанови, думки стають бар’єром на шляху до взаєморозуміння.

У суперечці не можна перемогти.

Якщо Ви програли – значить програли,

Якщо перемогли – теж програли.

Д. Корнегі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття для старшокласників

«Обережно! Плітки»

Мета: формувати негативне ставлення до пліток, ціннісне ставлення до інших людей, розвивати навички конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, толерантного спілкування, удосконалити уміння керувати власними емоціями.

Обладнання: аркуші паперу А-3, А-4; пам’ятка «Як уберегтися від пліток», магнітна дошка.

Хід заняття

Вправа «Знайомство»

Мета: налаштуватись на роботу.

Хід проведення

Тренер дає учасникам аркуш паперу та ручки. Кожен учасник пише своє ім’я, ділить аркуш на дві частини "+" і "-". Під знаком "+" пишуть назву улюбленого фрукту, тварини, психологічну особливість, яка найбільше подобається в людях та в собі. А під знаком "-" кожен учасник пише фрукт, тварину, психологічну особливість в інших та в собі, які не подобаються. Тренер зачитує назву кожного пункту, а всі зачитують свої записи.

Обговорення:

•          Що нового дізнались один про одного?
•          Поділитись враженням.

Прийняття правил роботи в групі

Мета: сформувати правила роботи в групі, сприяти робочої та доброзичливої атмосфери під час заняття.

Хід проведення

Обговорення та прийняття правил роботи.

Інформаційне повідомлення

     Плітки, різного спрямування інтриги і ощирення завідомо неправдивих відомостей були не таким вже рідкісним явищем в історії людства. Плітками займалися і при дворах царських осіб, і в шинках для бідних, а державні установи займалися цим на професійному рівні, розпускаючи певну дезінформацію, для своїх «підступних» цілей.

     Тлумачний словник української мови визначає плітку як не підтверджену дійсними фактами звістку про кого-небудь, поговір, поширення таких звісток, пересуди.

     Плітки народжуються там, де панують сіра буденність, невдоволення власним життям, нерідко страх, часто корисливість, заздрість, іноді, навіть, помста. І плітки не такі безневинні, як здається на перший погляд. Невротичні розлади, інфаркти, інсульти, розлучення і, навіть, суїциди – такі наслідки можуть спричинити злі язики. Уявіть собі, що половина закоханих чи подружніх пар розлучається з цієї причини.

Вправа «Плітка»

Хід проведення. Обирається четверо учасників. Троє виходить за двері. Один читає повідомлення, видрукуване на картці: «Сьогодні четвер. Погода кепська: хмарно, накрапає дрібний дощик. Настрій поганий, та ще треба готуватись до завтрашньої контрольної роботи з алгебри. Хлопці збираються у кіно, на якийсь новий і дуже цікавий фантастичний фільм. А подружка запропонувала піти погуляти. Треба взяти 15 гривень. Не можу визначитись - куди мені податись. Проблема. Нудно і сумно».

Після цього входить перший учасник. Той, що читав повідомлення, переказує його товаришеві. Далі заходить другий учасник, якому передає почуту інформацію. Потім так само другий передає третьому.

Обговорення:

Чи була інформація передана точно?

Що заважало достовірно передавати інформацію?

До чого може привести спотворення інформації у реальному житті?

Висновок

Отже, інформація ніколи не може передатися достеменно. Причини цього різні: 30% інформації губиться, коли людина переводить думки в слова; 20% втрати інформації стається через бідний словниковий запас; складна інформація, неуважність і таке інше.

Навмисне розпускати чи передавати свідомо помилкові чутки – значить говорити неправду. Тому перед тим, як сказати що-небудь про іншу людину, необхідно з’ясувати: чи дійсно це правда?

Часто через такі розмови руйнуються сім’ї, людські надії, приносячи непоправної шкоди кар’єрі, дружбі, та й усьому життю.

Тут доречно пригадати приказку: «Не рий яму іншому, сам в неї потрапиш».

Притча про яму

Якось пастух образив одного чоловіка, а той затаїв на нього образу і вирішив помститися. Він знав, що той пасе тварин у віддаленому місці, де майже ніхто не ходить, вирішив скористатися цим і викопати йому глибоку яму, щоб той впав у неї. Пізно вночі він почав копати. Коли він копав, то уявляв собі, як той, хто його образив, потрапить до неї і, може, щось замає собі чи помре у ній, не маючи можливості вилізти звідти. Або, у крайньому випадку, в яму потрапить його корова, вівця чи коза. Довго і наполегливо він копав, мріючи про помсту, що не помітив, як яма ставала все глибшою і глибшою. Та ось зайнявся світанок, і він отямився від своїх думок. Яким же було його здивування, коли він побачив, що за цей час він викопав таку глибоку яму, що сам уже не може з неї вибратись.

Тому, перш ніж, навіть, подумки копати яму іншому, згадай: для того, щоб викопати її, тобі самому доведеться в ній опинитись, бо першим у ямі опиняється той, хто її копає.

Вправа «Увімкнений мікрофон»

Хід проведення.

Учасники продовжують речення: «Люди розпускають плітки тому, що …» Відповіді записують на дошці.

Очікувані відповіді:

- хочуть стати популярними, бути кращими за когось;

- намагаються підняти свій авторитет за рахунок гідності інших;

- заздрять;

- мають корисливі інтереси;

- хочуть помститися за образу;

- не можуть знайти іншу тему для розмови;

- отримують від цього задоволення;

- нудьгують.

Вправа «Мокрий собака»

Хід проведення.

Вправа «Склянка»

Мета: емоційне усвідомлення своєї поведінки. Дітям пропонується взяти одноразову склянку і зробити з нею те, що ви зробили б у стані агресії. Потім ведучий пропонує повернути предмет до первісного вигляду.

Обговорення:

— Чи можемо ми після агресивних дій усе відновити?

— Чи бувало, що після таких випадків ви шкодували про свої дії?

Висновок. Усе це — речі, в яких є певна цінність, а найцінніший скарб — душа людини. Як ми можемо відновити її, не залишивши слідів?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язуємо конфлікт через відкритість у спілкуванні

Мета: створення умов для звернення учасників до свого досвіду спілкування, підвищення рівня соціально-комунікативної діяльності, розвиток навичок ефективного спілкування.

Обладнання: олівці, ручки, маркери, папір А-3, А-4.

Вправа «Щоб говорити правду»

Мета: надати можливість учасникам, які уже знайомі, й були разом впродовж певного часу, дізнатися один про одного щось нове, створити працездатність в групі.

Учасники розташовані на стільцях за колом, по черзі повідомляють про себе три твердження. Два з них правильні, одне – неправильне. Інші учасники, які слухають повідомлення, занотовують те, що вони вважають неправильним твердженням. Після того, як усі повідомлення зроблені, учасники порівнюють свої здогадки.

Інформаційне повідомлення «Особливості спілкування»

Мета: підвести учасників до розуміння, що таке спілкування.

- А зараз ми з вами поговоримо про спілкування. Спілкування – це процес взаємодії двох або більше людей на основі передачі певної інформації один одному.

Згадайте дітей-мауглі, які виховувались тваринами, відповідно, вони не вміли, не навчилися говорити, спілкуватися. Потреба у спілкуванні є в усіх людей, і її незадоволення призводить до переживання самотності (наприклад, Робінзон). Для того, щоб спілкування було ефективним, потрібно вміти не тільки говорити, а й слухати. В спілкуванні важливі міміка, жести, поза.

Спілкування це один з найважливіших процесів в житті . Саме в спілкуванні (спілкуючись безпосередньо або за допомогою книг, телебачення,  Інтернету, інших засобів) ми можемо здобути необхідні знання і дізнатись про досвід інших людей. Тільки спілкуючись ми маємо можливість реалізувати свої мрії і досягти мети. Тобто тільки в процесі спілкування людина стає саме людиною, особистістю. Конструктивне  тобто ефективне спілкування передбачає, по-перше врахування не тільки своїх інтересів, але  й тих , з ким спілкуєшся.

       Не завжди спілкування  - це задоволення, іноді  - це кропітка праця і пошук виходу.  Конфлікти  - невід’ємна частина взаємодії між людьми , тому що всі ми різні і кожний прагне свого.

       Але конструктивне вирішення конфлікту – це теж частина спілкування , і найважливіша. Саме таке ефективне спілкування - шлях до успіху  і реалізації задуманого в житті . і тому навичками саме такого спілкування варто оволодіти.

Повторення правил роботи в групі.

Вправа «Спілкування в різних позиціях»

Мета: дати зрозуміти, що для спілкування важлива відсутність бар'єрів між співрозмовниками.

Учасникам дається 6 хвилин для розмови на тему «Які особистісні риси важливі для спілкування».

- Зараз давайте повернемося один до одного спиною й розпочнемо бесіду. Учасники кілька хвилин спілкуються, сидячи спиною один до одного, по 1,5 хв – один сидячи, другий стоячи й навпаки; потім так само, але обличчям один до одного, 1,5 хв – сидячи обличчям один до одного.

Обговорення вправи.

-В якому положенні спілкуватися було найкомфортніше?

Вправа: "Ураган"

Мета: Подолати стереотипні установки, що створюють перешкоди у спілкуванні.

Хід вправи: Пропонується змінити своє місце (пересісти) тому, хто вважає, що це стосується до нього. Накладається умова двічі на одне й те саме місце з однією і тою ж людиною не сідати. Пропонуються варіанти пропозицій: у кого сині очі, у кого день народження влітку, у кого є брат...?

Вправа «Через скло»

Мета: розвивати в учасників навички невербального самовираження та спілкування.

Ведучий обирає двох учасників, які лише за допомогою жестів намагаються про щось домовитись. Тему повідомляють кожному окремо. Потім обирається наступна пара і виконує те ж завдання, але з іншою ситуацією.

Обговорення вправи.

- Чи легко було зрозуміти партнера?

- Що кожен відчував при такому спілкуванні?

Вправа «Час спілкування»

Мета: навчити учасників прийомам активного спілкування.

Учасникам пропонується поспілкуватися між собою 3 хв. Для цього вони об'єднуються в пари. Протягом трьох хвилин їм потрібно поспілкуватися на тему «Моє майбутнє» або «Мої переживання та страхи». Учасники повинні спілкуватися тільки в рамках заданої теми.

Після завершення діалогу учасники об'єднуються в дві підгрупи. Кожній із підгруп дається завдання обговорити й на аркуші паперу А-3 написати «Скарбничка труднощів у спілкуванні».

Групи представляють свої «Скарбнички труднощів у спілкуванні», називаючи труднощі в спілкуванні, наслідки, емоції, які виникають та можливості їх уникнення.

Обговорення вправи.

•          Чи важко спілкуватися на задану тему?
•          Чи виникали у вас труднощі під час спілкування?
•          Які емоції у вас виникали під час виконання завдання?
•          Чи дізналися ви про щось нове, що вам пригодиться у подальшому житті?

Вправа «Атоми і молекули»

Мета: зняття емоційного напруження, об'єднання учасників у підгрупи.

Давайте зараз порухаємось, як атоми. Всі ви знаєте, що атоми рухаються в будь-якому напрямку і з будь-якою швидкістю (тільки не бігати).по команді тренера всі об'єднуються в «молекули», в кожній з яких стільки атомів, скільки назвав ведучий. (Спочатку об'єднати учасників у пари, трійки, п'ятірки).

Обговорення вправи.

Вправа «Найщиріше побажання»

Мета: створення позитивного емоційного фону, закріплення дружніх взаємин між учасниками.

Давайте спробуємо побажати один одному. Але ми повинні висловити своє побажання не за допомогою слів, а за допомогою міміки, жестів, рухів.

Обговорення вправи.

Притча «Про рай і пекло»

Якось мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай і пекло.

Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, серед якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні й нещасні люди. Вони страждали, бо не могли поїсти, хоча у них були ложки, а ручки у ложок були дуже довгі – довші за руки.

-Так, це справді пекло, - сказав мудрець

Тоді Господь відвів мудреця до іншої, точнісінько такої кімнати. Посеред кімнати стояв такий самий казан з їжею, а люди тримали в руках точнісінько такі самі ложки, проте вони були ситі, щасливі, веселі.

- Та це ж рай! – вигукнув мудрець.

- Що допомогло людям другої кімнати бути щасливими?

- Що змогли зробити щасливі люди і не змогли нещасні?

 

Висновок: порозумітися, вирішити проблеми люди можуть, розуміючи один одного – спілкуючись.

Обговорення заняття.

- Чи сподобалось вам наше заняття?

- Що сподобалось найбільше?

- Чи дізналися ви про щось нове, що вам пригодиться у подальшому житті?

- Хто як себе почував сьогодні, як почуває себе зараз в кінці заняття?

 

 

 

Техніка «Коло»

                   Конфлікти в освітньому середовищі

Мета: попередження та шляхи вирішення конфліктів в освітньому середовищі.

1. Чим відрізняється суперечка від конфлікту?

2. Чи були ви учасником або свідком конфлікту? Якого саме?

3. Які відчуття викликає у вас конфлікт?

4. Які ви знаєте шляхи розв’язання конфліктів?

Коло вирішення питань для учнів 5-7 класів. Як вирішити конфлікт.

Мета: розвивати навички  вирішення конфліктів; підвищувати емоційну стійкість дітей. формувати навички зменшення власних негативних емоцій.

1. Що таке «конфлікт» ?
2. Подумайте  і розкажіть про те, як  ви поводитеся у конфлікті.
3. Що можна сказати про людей, які кривдять інших. Які відчуття вони у вас викликають?
4. Запропонуйте, як можна вирішити конфліктну ситуацію?
5. Який спосіб вирішення конфлікту вам найбільше сподобався?

Стосунки з батьками

1.Наскільки ви близькі зі своїми батьками? Чи можете ви назвати тата чи маму своїм другом і чому?

2. Чи відчуваєте ви підтримку, піклування та любов з боку своїх батьків? Як це проявляється?

3. Чи виникають у вас з батьками непорозуміння чи конфлікти? Якщо так, то з яких питань чи ситуацій вони зазвичай стосуються? Як, на вашу думку, чому?

4. Згадайте один з конфліктів зі своїми батьками. Розкажіть, яким чином ситуація вирішилася та до яких дій ви вдалися, щоб вичерпати конфлікт?

5. Якщо ви б могли змінити три речі в поведінці ваших батьків, в їхньому ставленні до вас чи в тому, як вони вас виховують, що б змінили? Чому?

6. Якщо ви б могли змінити три речі в своїй поведінці, в ставленні до батьків, що б змінили? Чому?

 

Стосунки з вчителями

1. Згадайте, чи були у вас сварки чи непорозуміння з учителями? Якщо так, то опишіть свої переживання і як ви налагоджували стосунки?

2. Як знайти спільну мову з вчителями. Розкажіть свої секрети та приклади.

3. Назвіть « улюбленого» шкільний вчителя. Що вам в ньому подобається і чому ви могли б у нього навчитися?

 

Орієнтовні питання тематичних кіл для педагогів

Мирне освітнє середовище

1. Що для вас є мирне освітнє середовище і наскільки воно для вас важливе?

2. Яку роль займає педагог у створенні мирного освітнього середовища?

3. Що ви як педагог зробили, щоб середовище в якому ви працюєте було мирним?

4. Ваша важлива характеристика яка дозволяє вам будувати мирне освітнє середовище?

Що таке булінг? (Тематичне коло для МО класних керівників).

Мета: ознайомлення класних керівників з поняттям «булінг» і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

1. Як ви розумієте, що таке булінг?
2. Чи знайомі ви з Законом України «Про внесення змін до деяких

законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

3. Чи бачили випадки булінгу в класі? Які саме?
4. Ваші дії, коли ви стали свідками булінгу.
5. Які ви знаєте шляхи та інструменти вирішення?

 

Елементи тренінгових вправ

1. Вправа «Я не терплю…»

Час: (5хв.)

Мета: аналіз власних претензій до себе та інших, тренування вмінь учнів передачі своїх думок, почуттів, емоцій, розвиток навичок групової взаємодії.

Хід вправи: Учасники по черзі продовжують речення «Я не терплю….».

Рефлексія.

2. Вправа «Ситуації та емоції»

Час: (10хв.)

Мета: надати можливість спільно переживати певну конфліктну ситуацію.

Тепер програймо деякі ситуації, що можуть трапитись в роботі.

Хід вправи: Гравці об’єднуються в підгрупи і отримують картки із завданням. Час на обговорення в підгрупах – близько 5 хв., після чого кожна група презентує свій варіант розв’язання конфліктної ситуації.

Приклади конфліктних педагогічних ситуацій:

• Ситуація 1. Дзвоник на урок. Учитель заходить до класу й бачить, що завдання до контрольної роботи, написане ним на дошці, частково стерте.
• Ситуація 2. Учитель заходить до класу. За останньою партою сидить веселий учень, а на голові в нього – стілець.
• Ситуація 3. Педагог пояснює навчальний матеріал. Усі уважно слухають, і лише один учень, не порушуючи тишу, грає на планшеті, привертаючи увагу учнів що сидять навколо нього.

Типові фрази вчителя

• «Ти повинен добре навчатись»
• «Ти повинен думати про майбутнє»
• «Ти повинен поважати старших!»
• «Ти повинен слухатись вчителів і батьків»

Як потрібно говорити

• «Я впевнений, що ти можеш добре навчатись!»
• «Цікаво, якою людиною ти станеш? Яку професію плануєш обрати?»
• «Ти знаєш, повага до старших – це елемент загальної культури людини»
• «Звичайно, ти можеш мати свою власну думку, але до думки старших також корисно дослухатись».

3. Вправа «Я обожнюю…»

Час: (5хв.)

Мета: виявлення позитивної сторони життя вчителів.

Хід вправи:Учасникам пропонується назвати, що вони обожнюють в своєму житті.

4. Вправа «Чарівна чашка».

Час: (5-7хв.)

Мета: вплинути на психічний стан, допомогти розслабитися і заспокоїтися.

Хід вправи: Сядьте зручно, покладіть руки вільно на коліна, заплющте очі, дихайте спокійно, рівно і глибоко. Розслабтеся. Уявіть собі білий екран, зосередьтеся на ньому. Уявіть, що бачите на ньому свою улюблену чашку. Розфарбуйте її так, як вам хочеться. Ще раз уважно роздивіться чашку. Наповніть її по вінця вашим улюбленим напоєм.

 Уявіть і постарайтесь подумки намалювати поруч із вашою чашкою іншу, чужу. Вона порожня. Відлийте зі своєї чашки в порожню. Поруч – ще одна порожня чашка, друга, третя…

 Відливайте зі своєї чашки не шкодуючи. А зараз знову зазирніть у свою чашку. О! Вона знову повна по вінця! Що ж із нею трапилось? Чому так сталося?

 Ваша чашка особлива – чарівна. Ми можемо відливати з неї, а вона завжди буде повною. Ця чашка – твоя! Вона наповнена твоєю добротою й упевненістю!

 Розплющте очі. Спокійно й упевнено скажіть: «Це я! У мене є така чашка!»

 

 

 

 

 

 

 

 

Міні-лекція «П’ять кроків розв’язання конфлікту»

(вміння розв’язувати конфлікти)

 Слово вчителя: «Уміння розв’язувати конфлікти — ознака зрілої особистості. Ви можете сказати, що й серед дорослих багато тих, хто розв’язує свої проблеми погрозами, сварками чи кулаками. Та це означає лише те, що не кожна доросла людина є зрілою особистістю. Ознайомтеся з алгоритмом конструктивного розв’язання конфліктів, що складається з п’яти кроків».

Запропонуйте учням по черзі зачитувати інформацію «5 кроків розв’язання конфліктів» у Роздавальних матеріалах для учнів.

Запропонуйте учням пояснити, що означають вислови:

• «Обговорювати проблему, а не людину».

• «Змінити позицію «Я — проти тебе» на позицію "Ми разом проти проблеми"».

Підсумуйте: «Уміння розв’язувати конфлікти — ознака зрілої особистості».

Робота у групах (відпрацювати навички розв’язання конфліктів)

 1. Об’єднайте учнів у групи по троє.

 2. Завдання для груп: • розрахуватися на перший-другий-третій номери; • перший і другий номери — учасники конфлікту, а третій — спостерігач; • учасники обирають конфліктну ситуацію (з тих, про які вони розповідали на початку уроку) і за допомогою п’яти кроків (Роздавальний матеріал для учнів) розігрують сценку розв’язання цього конфлікту; • спостерігачі розповідають, чи вдалося парі владнати конфлікт. Які поради вони використали?

 Підсумуйте: «Для успішного розв’язання конфліктів важливо не лише знати, як це робити, а й практикувати».

 Підсумкові завдання

1. Запропонуйте дітям написати на аркуші паперу:

 • що їх найбільше злить;

• що вони зазвичай роблять, коли сердяться;

• які вони знають способи вгамувати гнів і висловити свої почуття, не розпалюючи конфлікту.

Зачитайте висновки:

• Конфліктогени розпалюють конфлікт і поглиблюють протистояння.

• Уміння опанувати себе в конфліктній ситуації допоможе владнати її.

 • Уміння розв’язувати конфлікти є ознакою зрілої особистості.

Завершення тренінгу (вправа на релаксацію).

 • Слово вчителя: «Сядьте і розслабтеся. Заплющте очі. Уявіть перед собою чистий аркуш паперу, олівець, ґумку. Уявіть і намалюйте конфліктну ситуацію, яку треба забути. Це може бути реальна картинка, символ. Подумки візьміть ґумку і витирайте послідовно з аркуша паперу весь конфлікт доти, доки з аркуша не зникне картинка. Розплющте очі».

АБО

• Прочитайте японську притчу про самурая.

Самурай прийшов до монаха школи Дзен із проханням пояснити відмінність між раєм і пеклом. Монах погодився, але сказав самураєві, що йому доведеться зачекати. Самурай чекав годину, дві, три... цілий день. Він відчув себе приниженим, адже його змусили так довго чекати, не беручи до уваги його гідність. У гніві він вихопив меча, щоб помститися. І тоді монах сказав: «Ось це і є пекло». Самурай знітився й опустив меч. «А це — рай», — додав монах.